Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Депутат Соледарської міської ради Ігор Зелений каже, що після створення військової адміністрації місцеві депутати фактично втратили будь-який вплив на життя громади. В інтерв’ю Вільному Радіо він розповів про відсутність комунікації з ВА, роботу депутатів у перші місяці відкритого російського вторгнення та те, чому зараз хоче скласти повноваження.
На місцевих виборах 2020 року мешканці Соледарської громади обрали собі 26 депутатів. Наприкінці жовтня 2025 року залишились у такому статусі 15 людей.
Наразі на Донеччині замість органів місцевого самоврядування (міських, селищних, сільських рад та їхніх виконавчих комітетів) працюють військові адміністрації населених пунктів. Саме цим органам належить повнота влади на місцях. Тож депутати не можуть впливати на рішення громади, як сподівались, ідучи на вибори, водночас залишають за собою обовʼязки статусу.
Депутати місцевих рад не отримують зарплати за свою роботу, втім могли б голосувати за розподілення мільйонних бюджетів своїх громад від імені своїх виборців. Тож журналісти Вільного Радіо вирішили дослідити, чи користуються участю таких зацікавлених людей військові адміністрації, керівництво яких тепер розподіляє кошти підписом однієї людини.
Чи відчуваєте ви себе депутатом Соледарської міської ради у практичному сенсі, чи це зараз більше формальний статус?
На жаль, ніяк не відчуваю. Я не бачу себе в цій ролі і, якщо чесно, то вже хочу скласти повноваження. Не бачу сенсу триматися за цей статус депутата, який просто є і все. Працювати депутатом, чи скоріше виконувати цю функцію, немає змоги.
Що для вас змінилося після створення військової адміністрації?
Все просто — військова адміністрація забрала всі важелі управління на себе. Вони у нас не питають дозволу на фінансування деяких позицій. Що вони ухвалили, куди витрачаються гроші, куди не витрачаються — нас ніхто не питає, ми ні за за що не голосуємо. Тому я і не планую далі триматися за це.
Це одразу сталося після створення військових адміністрацій або у 2022-2023 роках ще підтримували комунікацію, цікавилися чимось? Зокрема, на що йдуть бюджетні кошти?
В нас не дуже задалась комунікація. Я звертався до теперішнього начальника Соледарської ВА [Сергія Гошка], але майже одразу від нього почув, що ми нічого не зробили для міста. Зараз вже не пригадаю всі теми, але точно обговорювали укриття, що ми щось не облаштували. Хоча я там, наприклад, своїм коштом допомагав у цих сховищах електропостачання робити.
Це була претензія до депутатського корпусу, що не підготувалися?
Так, ну я це так точно сприйняв. Бо було відчуття, ніби хтось один герой і все зробив. А це не так, багато хто намагався щось корисне зробити. Ми тоді зібралися разом з мером, нині померлим, царство небесне пану Євгену [Пластуну]. Так от, я звернувся до МХП, і ми замовили тоді 10 тонн мʼяса, бо їжі взагалі не було. Через міську раду, коли тільки почалася війна, нам привезли ці 10 тонн.
Час був такий. Робили те, що могли робити на той момент. Допомагали з евакуацією, пошуком житла. Люди їхали з Попасної, Рубіжного, інших міст і сіл. Тобто тут, як депутат, я вважаю, що зробив усе, що міг. Тоді ще були голосування в раді, я памʼятаю. Голосували за виділення коштів на допомогу. Я памʼятаю, що підтримував і виділення грошей на тероборону, хоча не всі голосували за. Це на останній сесії було, якщо не помиляюсь. А далі вже на себе перебрала функції всі адміністрація.
Чи звертаються мешканці громади? Наскільки зараз депутат може допомогти людям у розв’язанні якихось питань?
Спілкуюся з людьми, підтримую звʼязок з тими, кого знаю. Зазвичай допомагаю з якимись контактами. Можу підказати, до кого треба звертатися, куди писати, які програми допомоги мають бути доступні. Скоріше, направляю людей зараз, якщо дзвонять.
Намагався для дітей з громади організувати якісь екскурсії, в мене було кілька ідей. Я звертався до тих, хто в нас у міській владі за ці питання відповідає. Спочатку реагували позитивно, що можна організувати, але потім щось не вийшло. Якщо коротко, то співпраця не вдалася. Тому напрошуватися до них зі своїми ініціативами немає бажання. І працювати з ними теж немає бажання. Хай працюють. Хоча, як на мене, в адміністрації є люди, які мало що розуміють про Соледар і його мешканців. Але це вже моє сприйняття.
З якими ще запитами звертаються? Чи вже зараз люди більш обізнані або звикли самостійно розбиратися?
Розумієте, люди вже за стільки років або втрачають надію, або адаптуються. Тобто, звісно, до мене зверталися. Це переважно запити в стилі “куди і що подати”, “кому подзвонити”. Багато до мене зверталися щодо втраченого майна, як отримати компенсації. Військові теж часто просили номери когось з управління соцзахисту або питали про те, де організовують прийом громадян і про гуманітарну допомогу.
На перших етапах, коли в мене була змога, я ще займався гуманітаркою. Я звертався до бізнесів, пояснював, організовував, допомагав. А зараз вже люди більш-менш осіли, знайшли житло, роботу. Тому думаю, що їм вже не так складно, як раніше.
Ви у 2022 році виїхали до Києва одразу?
Ні, я спочатку поїхав до Нікополя, там прожив три місяці. А вже потім у Київ переїхав.
Вам не пропонували якусь посаду у військовій адміністрації? Можливо, на етапі її створення? Або, можливо, самі цікавилися щодо такої посади, де є реальні важелі впливу?
Ні, мені не пропонували нічого такого. Я теж не питав. Зараз вже я і не цікавлюся, я працюю, в мене нормальна зарплата.
Чи підтримують депутати міськради між собою зв’язок? Чи є якісь спільні обговорення, ініціативи, чати?
З активістами та волонтерами так, спілкуюсь. З тими, хто дійсно щось робив. Але всіх по світу, по Україні розкидало, всі роз’їхалися, тому тут складно якось підтримувати постійно звʼязок.
Попри відсутність повноважень, депутати все ще зобов’язані подати декларації про свої статки. Як до цього ставитеся?
Якщо чесно, я останні роки її не подавав. Хоча так, вона має бути. Думаю, що займуся цим, але очікую, що до мене точно будуть питання від контролюючих органів. Якось мені було не до цих декларацій, і часу її скласти не було.
Якщо трохи помріяти і уявити, що війна скоро закінчиться і буде деокупація територій, чи хотіли б повернутися в політику? Яким би бачили місцеве самоврядування?
В теорії, можна було б, але зараз я не бачу цього, не до політики зараз. А якщо просто розмірковувати на тему, то мені здається, що нам потрібні в політиці справжні військові. Я б хотів їх бачити в першу чергу в керівництві. Бо в нас досить багато було фермерів. І це непогано, особливо, коли людина організована і може допомогти. Але, напевно, для наших територій, особливо після війни, потрібен акцент на безпеку.
Раніше ми пояснювали, які функції зараз фактично виконують місцеві депутати, хто може позбавити їх мандатів, чому начальники ВА не мають таких повноважень та що може змінитися після завершення воєнного стану.