Разом із майстринею з Бахмута розібрали, який одяг колись носили на свята жінки з Донецької області.
Вдома у бахмутянки Світлани Кравченко – безліч старовинних вишиванок, спідниць, стрічок і прикрас. Вже 6 років вона купує їх по всій Україні та відтворює автентичні строї. А що не вдається дістати, шиє з колежанками за зразками з архівних світлин.
Разом зі Світланою над поповненням етноколекції працюють ще 3 бахмутянки – Тетяна Гольц, Наталя Роменська та Лариса Комісарова. Разом вони влаштовують фотовиставки та покази народного одягу в Україні та за кордоном.
Світлана вказує на стіну, де за склом у рамці висять вишиті елементи з сорочок її батьків. Жінка зберігає ці смужки тканини як сімейну реліквію.
“Років 10-15 тому мене дуже обурювали твердження, що на Донеччині немає народної культури. І я почала розкопувати будь-які підтвердження унікальності, несхожості зразків предметів народної культурної спадщини Донеччини з іншими територіями України”, – розповідає Світлана Кравченко.
Так народилося хобі на межі з дослідницькою роботою. Разом з колегами-майстринями жінка почала збирати старі світлини з мешканцями регіону у вишиванках, читати літературу, відвідувати музеї, консультуватися з фахівцями. Тепер вона багато знає про народний одяг Донеччини.
“Культура нашої області цікава тим, що була сформована найпізніше серед регіонів України. Тривалий час на місці сучасної Донеччини було “дике поле”. Але водночас нашій культурі пощастило, бо вона сформувалася на перетині зрілих культур, які приносили люди, які сюди переїжджали: греки, німці, поляки, західні українці. Кожна людина несла із собою свою культуру”, – розповідає Світлана Кравченко.
Майстриня зазначає: багато “місцевих” сорочок вишиті хрестиком, але такою технікою не вишивали давні українки.
“Після скасування кріпацтва почалося загравання з визволеним населенням. Фірма “Брокаръ и К°” стала випускати для них дешеві парфуми, пудру, мило, а на обгортці розміщувати схеми вишивки. Це був привабливий маркетинговий хід, який сподобався жінкам”, – пояснює Світлана Кравченко.
Схеми, які йшли разом із продукцією, найзручніше було відшивати саме хрестиком. До того ж квітчасті узори, зображені на них, не мали жодного стосунку до традиційних українських орнаментів. Але їхня краса та простота у відтворенні зіграли свою роль, і сорочки з подібним оздобленням можна було зустріти все частіше. Хрестик став поступово витісняти всі інші техніки традиційної української вишивки. Згодом за популярним стилем закріпився зневажливий термін “брокарщина”.
На деяких сорочках з колекції Світлани можна розгледіти вишиті відмітки, які виділяються з орнаменту. Їх залишали народні майстрині, які працювали на замовлення.
На інших вишиванках є особливі трикутні узори. Як розповідали Світлані, їхнє призначення – захищати людину від вроків.
Майстриня підводить до манекена, вбраного в український стрій. Приблизно такий одяг колись носили на свята місцеві жінки.
Поверх сорочки та безрукавки, яка має назву керсетка, вдягнене намисто з дутого скла.
“Є багато старих світлин із таким намистом. Але коли радянська влада все перекручувала, ці намистини почали вішати на ялинку. Зараз така прикраса коштує близько 800 гривень”, – говорить жінка.
Керсетка в цьому образі також автентична, зшита з багряного оксамиту із зеленим відливом. Ззаду в неї “вуса” – бантові складки, які додають пишності. Чим їх більше, тим багатша дівчина – така тканина коштувала дуже дорого.
“Керсетка пошита таким чином, щоб візуально збільшувати форми. Бо вважалося, що якщо у жінки пишна фігура, в неї будуть здоровіші діти, і це приваблювало”, – пояснює Світлана Кравченко.
Спідницю для цього образу майстриня зшила сама. Її крій також особливий: завдяки зав’язкам можна регулювати розмір, тому спідницю можна було носити й під час вагітності.
Подібних образів у Світлани Кравченко близько 30. Якщо розбирати особливості кожного з них, можна написати дослідницьку книгу, жартує майстриня. Але подивитися на цю приватну колекцію так просто не вдасться. Та ви можете відстежувати анонси майбутніх фотовиставок і показів на сторінці Світлани Кравченко у Facebook.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
