Плата за розкол. Які вироки виносять за сепаратизм на Донеччині та хто може уникнути покарання

Лише 3 вироки за попередні 4 роки винесли у справах щодо сепаратизму в Донецькій області. Водночас у регіоні щороку відкривають нові кримінальні справи проти ймовірних поплічників окупантів. За 2022-й таких проваджень нарахували понад 5 тисяч.

У заключній частині нашого спецпроєкту розповідаємо, які дії вважають сепаратизмом, як обирають покарання для тих, хто ратує за відділення українських земель, та в яких випадках можуть пом’якшити вирок або й винести виправдальний вердикт.

Засуджені за сепаратизм можуть працювати в Україні на будь-яких посадах, навіть із дітьми

У травні 2014 року депутат Сіверської міської ради Сергій Баканов погодився стати головою однієї з “дільничних комісій” під час незаконного “референдуму”, який влаштували в місті окупанти.

На початку 2019-го Баканов уже у статусі підсудного визнав свою провину. За сепаратизм (ч.2 ст.110 Кримінального кодексу України) судді Артемівського міськрайонного суду призначили йому покарання: 5 років в’язниці, але з роком випробувального терміну.

Наприкінці того ж року чоловік виступив перед старшокласниками шкіл Сіверської громади як суддя військово-спортивної гри “Майбутній воїн”, яку проводили до Дня ЗСУ.

“Він підтримує Збройні сили України. <…> Кожний осуджений має право на працю, має право на те, що ми не можемо його [таврувати]: “А, ти осуджений — ми тебе не пустимо в, як кажуть, общественне завєдєніє”, — коментував участь засудженого за сепаратизм у військово-патріотичному заході тодішній очільник Сіверська Василь Масюженко.

Журналісти Вільного радіо спитали в наших читачів у Telegram, Instagram та Facebook, що вони думають про відсутність кар’єрних обмежень для людей з вироком за сепаратизм. Ось як розділилися думки респондентів:

Скільки справ за ймовірний сепаратизм відкрили на Донеччині за останні 4 роки

Відповідно до даних, які Вільному радіо надали у Донецькій обласній прокуратурі у відповідь на інформаційний запит, за попередні чотири роки вироки винесли фігурантам лише у трьох справах за статтею про сепаратизм.

Кількість відкритих справ про сепаратизм останні декілька років трималася в межах двозначних чисел. Однак 2022-го правоохоронці розпочали понад 5 тисяч таких проваджень.

“Це пов’язано з окупацією нових територій та з проведенням т.з. “референдума ДНР по вопросу о вхождении в состав Российской Федерации на правах субъекта РФ”. Після цього акту наші оперативні співробітники задокументували протиправну діяльність, а слідчі повідомили про підозри депутатам “Народної ради”, “головам” та “членам виборчих комісій”. Після захоплення нових територій Донецької області, а згодом і деокупації окремих населених пунктів збільшилася кількість осіб, які пішли на співпрацю з ворогом. У 2023 році ця тенденція закономірно зменшилася”, — пояснює у коментарі Вільному радіо керівниця пресслужби ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Галина Прищепа.

Останні два роки найбільше підозрюваних у сепаратизмі СБУ виявляє на тимчасово окупованій території Донецької області та у прифронтових районах.

Які дії правоохоронці кваліфікують як сепаратизм

Сепаратизм — це узагальнена назва для поглядів громадян держави, які хочуть відділення. Сюди підпадають і публічні виступи з закликами, і інші вчинки. Люди таких поглядів хочуть статусу незалежної країни для свого регіону або ж приєднання до іншої країни. Статут ООН гарантує “право народів на самовизначення”, і тому не вважає це злочином. Саме скориставшись правом на самовизначення у 1991 році Україна й отримала незалежність від СРСР. Ще так свою незалежність отримали колишні частини Югославії: Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія, Північна Македонія, Сербія та Словенія.

Проте це розділення країн не суперечило місцевим законам та було добровільним. Коли ми говоримо про т.з. “референдуми” у Донецькій і Луганській областях та Автономній Республіці Крим — це суперечить Конституції та законам України, адже туди втручалась Росія. Тому організація  “референдумів”, робота в “комісіях”, поширення “агітації” та інші дії учасників самоназваної “ДНР” підпадають під статтю 110 Кримінального Кодексу України “Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України”.

“Це злочини проти основ національної безпеки, державної безпеки, обороноздатності, конституційного ладу та незалежності держави. Сепаратизм посягає на територіальну цілісність і недоторканість України. Прикладами таких дій може бути призначення референдуму не Верховною Радою України, а іншим державним органом чи службовою особою. Або призначення місцевого референдуму чи проведення опитування серед населення [не Верховною Радою]. Також до цих дій можна віднести й створення воєнізованих або збройних формувань чи груп”, — наводить приклади директорка Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Вікторія Харенко.

Крім прямих дій, сепаратизмом можуть вважати й заклики до відділення територій від України, наприклад, публікації такого характеру в соцмережах. А також відповідні заклики на будь-яких зборах, мітингах або в інтерв’ю засобам масової інформації.

“Це можуть бути навіть письмові звернення до громадян з такими закликами. А також розповсюдження матеріалів, наприклад, розклеювання [оголошень]”, — додає директорка центру з надання безоплатної правової допомоги Вікторія Харенко.

Як правоохоронці обирають статті для кваліфікації ймовірних злочинів

Найчастіше підозрюваним за співпрацю з російськими окупантами інкримінують сепаратизм (стаття 110 ККУ), державну зраду (стаття 111 ККУ) та колабораційну діяльність (стаття 111-1 ККУ).

Судити людину можуть одразу за кількома статтями Кримінального кодексу. Наприклад, у справі одного з організаторів фейкового “референдуму” на Донеччині Геннадія Ковальчука, якого судили заочно, суд визнав його винним одразу за трьома статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 2 ст. 28 — вчинення правопорушення групою людей за змовою;
• ч. 2 ст. 110 — посягання на територіальну цілісність України;
• ч. 5 ст. 111-1 — колабораційна діяльність.

“Фігурант разом з іншими “обранцями” взяв участь у позачерговому засіданні “Народного Совета ДНР” та проголосував за “Закон о референдуме ДНР по вопросу о вхождении в состав Российской Федерации на правах субъекта РФ. Також було організовано роботу зі складання списків “виборців”, надання вказівок членам “комісій”, видачі бюлетенів для “голосування”, підрахунку бюлетенів, складання “протоколу голосування” тощо”, — говорить речниця СБУ в Донецькій області.

Оскільки фігурант переховується на окупованій території, його оголосили у розшук. На засудженого чекає 15 років у в’язниці.

• Підсумки псевдореферендумів: явка подекуди перевищила кількість населення

Як слідчі збирають докази сепаратистських дій для суду

Адвокат Юрій Васильєв, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, пояснює: обрати обвинуваченому покарання лише на основі публікацій у соцмережах чи сюжетів пропагандистських медіа суд не може. Для підтвердження або спростування провини правоохоронці мають зібрати більше доказів.

“По-перше, це інформація самих мешканців, хто там проживає: сусіди підозрюваного та знайомі. По-друге — документи, які залишились після деокупації в установах, наприклад, накази про приймання на роботу та інше. Звісно, показання самої людини: з ким був, кого та що знає, куди ходив, яку посаду обіймав, що там робили. Ще встановлюється коло осіб, які це можуть підтвердити. Це слідча робота”, — говорить Юрій Васильєв.

Активніше виявляти поплічників росіян вдається на звільнених територіях, як-от у Лимані та Святогірську.

“Коли ми маємо свідчення людей, які безпосередньо можуть написати їх на папері або прийти до суду та свідчити проти підозрюваного, то це велика підмога нашим оперативним співробітникам”, — доповнює представниця СБУ в Донецькій області Галина Прищепа.

Раніше ми писали про експрацівника Соледарської міськради Олега Кудрявцева, який виїхав у Росію й тепер у своїх соцмережах висловлюється на підтримку “СВО” й інших дій російського президента. Судити його як сепаратиста неможливо: для вироку за цією статтею його дописів недостатньо. Вручити Кудрявцеву підозру у державній зраді наразі теж не можна, бо він не обіймає відповідної посади. Про це докладніше розповідаємо у другому тексті нашого спецпроєкту.

“Якщо в нього немає якоїсь керівної посади [у псевдоадміністрації] на окупованій території чи в Росії, його буде доволі важко притягнути до кримінальної відповідальності. Навіть якщо він каже “ми вдома” та “бути добру”, це не є показником для повідомлення йому про підозру. Тому що мають бути прямі заклики до сепаратизму: “Путін, введи війська”, “давайте вбивати українців”, “приєднайте окуповані території до Росії”, “давайте окупуємо все”, — пояснює речниця СБУ.

• Екс-посадовець із Соледара почав працювати у російській лікарні та підтримує Росію після депортації: що відомо про його життя в Росії

Яке покарання загрожує в Україні за сепаратизм та коли вирок можуть пом’якшити

Відповідно до статті 110 Кримінального кодексу України “Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України” винним передбачені такі покарання:

• від трьох до п’яти років з можливою конфіскацією майна вперше за частиною першою (найменші наслідки злочину);
• за ті ж дії, але вчинені групою людей — від п’яти до десяти років з можливою конфіскацією майна;
• якщо ці дії призвели до загибелі людей або інших важких наслідків — від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з можливою конфіскацією майна.

“Люди, які переховуються на тимчасово окупованій території та співпрацюють з окупантами, не уникнуть покарання. Вони перебувають у полі зору СБУ, і ми слідкуємо за їхньою діяльністю, виявляємо, знаходимо докази та повідомляємо про підозру”, — запевняє представниця СБУ у Донецькій області.

Водночас якщо людина визнала себе винною та щиро розкаялася у скоєному, покарання можуть пом’якшити.

Крім того, деякі дії правоохоронці можуть кваліфікувати як кримінальний проступок, а не правопорушення.

“Тут може бути або строк з відтермінуванням, випробувальний строк, умовне покарання, ще людину можуть відпустити, але конфіскувати все майно. Якщо людина лишилася всього свого майна і їй ще заборонили на певний строк працювати, то, в принципі, ми можемо сказати, що людина теж покарана”, — пояснює Галина Прищепа.

Прикладом дій, які кваліфікують як проступок, може бути робота на росіян на рядовій посаді, яка не призвела до шкоди державі.

“Якщо людина просто роздавала гуманітарну допомогу або передавала в [окупаційну] адміністрацію потреби місцевих мешканців, наприклад казала, що за певною адресою треба полагодити вікно, — це є проступок. Так, людина співпрацювала з окупантами, але страшних дій, які призвели до тяжких наслідків, не було”, — уточнює представниця СБУ.

Якщо ж людина обійняла в окупації керівну посаду в будь-якій установі, навіть у лікарні або школі, кваліфікувати її дії як проступок уже не вдасться.

У яких випадках можна уникнути покарання за сепаратизм

Повністю виправдатись у суді може допомогти стаття 40 Кримінального кодексу України.

“Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронним інтересам під безпосереднім впливом. Тобто це дії, які мають ознаки кримінальних правопорушень, але були здійснені особою під впливом примусу, чи то фізичного, чи то психологічного. Або, можливо, особа перебувала в стані крайньої необхідності та не могла іншим чином вчинити. Це все є предметом глибокого розгляду під час судових засідань та ухвалення судами рішень у таких кримінальних справах”, — пояснює директорка Краматорського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Вікторія Харенко.

Крім того, судді нерідко призначають засудженим випробувальний термін — як Сергію Баканову з Сіверська, який після визнання своєї провини одержав шанс на виправлення, а пізніше виступив перед школярами з нагоди Дня ЗСУ.