Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Із погіршенням безпекової ситуації жителі окремих громад Донеччини стали частіше просити дозволу, аби перепоховати рідних у більш безпечних регіонах. Разом із юристом системи надання безоплатної правничої допомоги Русланом Кравченком журналісти Вільного Радіо розібралися, у яких випадках, хто і як може провести перепоховання, а також чи відрізняються ці правила для військових.
Хоч питання перепоховання може бути особливо актуальним для тих, хто хоче перенести місце спочинку близької людини подалі від лінії фронту, причин для здійснення цього процесу може бути й більше. У Законі вони визначені як “виняткові випадки”. Утім, чіткого переліку там немає.
“Закон України «Про поховання та похоронну справу» (саме він регулює процес перепоховання, — ред.) вживає термін «виняткові випадки» як оціночне поняття та не містить вичерпного переліку підстав для перепоховання останків, тому рішення приймається виконавчим органом місцевої ради в кожній конкретній ситуації індивідуально на підставі наданих заявником обґрунтувань”, — попереджає юрист системи надання безоплатної правничої допомоги Руслан Кравченко.
Водночас, за словами фахівця, перепоховати померлих можуть і в інших випадках. Наприклад, якщо вдалося встановити людину, якій належать уже поховані останки. Також винятком із правил є перепоховання урни з прахом або ж ексгумація тіла, яку проводять у ході кримінальної справи.
Опікуватися процесом перепоховання можуть як рідні й близькі люди померлого, так і просто довірені. У першу чергу організовує його (подає всі необхідні документи, шукає ритуальну службу тощо) людина, яку померлий ще за життя добровільно визначив виконавцем свого волевиявлення — тобто тим, хто здійснює похорон і всі повʼязані з ним дії.
Проте, якщо такої довіреної людини немає або ж вона відмовилася виконувати волевиявлення, звернутися за перепохованням можуть чоловік або дружина, батьки чи усиновителі, діти, сестра або брат, дідусь чи бабуся, онуки і правнуки померлого чи інша людина, яка взяла на себе обовʼязок його поховати.
“Якщо родичі не можуть займатися цим особисто, наприклад, перебувають закордоном чи в іншому регіоні, вони можуть делегувати це право будь-якій особі за посвідченою нотаріусом довіреністю”, — зазначає Руслан Кравченко.
Так, за половину 2026 року Краматорська міська рада видала принаймні один дозвіл на перепоховання останків із території громади на підставі довіреності. У Словʼянській громаді таких було мінімум два.
Крок 1: Щоб провести перепоховання, спершу треба звернутися по дозвіл до місцевої ради громади, де планують перепоховання. Для цього потрібні заява з обґрунтуванням причин перепоховання і свідоцтво про смерть.
Крок 2: Необхідно звернутися до місцевої ради, де померлий уже похований. Туди теж потрібно подати письмову заяву, свідоцтво про смерть і тепер уже дозвіл на перепоховання, отриманий у громаді, де його мають провести. Утім, можуть знадобитися й інші документи.
“Законом визначено мінімальний перелік документів, необхідних для ухвалення рішення про перепоховання. Водночас орган місцевого самоврядування може запросити додаткові документи, необхідні, наприклад, для підтвердження особи заявника, родинних відносин або повноважень на звернення тощо”, — звертає увагу фахівець.
Зауважимо, що раніше від заявників також вимагали висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації. Утім, за Законом України “Про систему громадського здоровʼя”, його вилучили з переліку.
Скільки саме орган місцевого самоврядування має розглядати заяву, у профільному законі не визначено. Тож на практиці для неї застосовують стандартні строки для розгляду звернень від громадян: базово не більше одного місяця, але до 15 днів, якщо звернення не потребує додаткового вивчення, і не більше 45 днів, якщо розгляд вимагає більше часу.
Крок 3: Після отримання дозволу від місцевої ради, де похований померлий, заявник має звернутися до ритуальної служби. Саме вона оформлює договір-замовлення на перепоховання й призначає термін, протягом якого його мають провести. Виконавцем може бути:
За словами Руслана Кравченка, договір-замовлення оформлює ритуальна служба за місцем уже проведеного поховання, адже саме вона контролює ексгумацію на своєму обʼєкті. Утім, подальшим перевезенням тіла вона займатися не буде, якщо тільки це не одна з умов договору. Чи може ритуальна служба на місці надати таку послугу, треба уточнювати в неї. Та в будь-якому разі поховання на новому кладовищі що вона, що інша служба зможе провести лише за погодженням його адміністрації.
Крок 4: Уклавши договір-замовлення із ритуальною службою, заявник має очікувати на ексгумацію. Зазвичай її проводять у зимовий період через рік після поховання в піщаних ґрунтах або через три — у глиняних і зволожених ґрунтах механічного складу. Це саме ті строки, коли вилучати тіло із землі безпечно з точки зору епідеміології. Після ексгумації могилу потрібно буде засипати, а ґрунт розрівняти й засіяти травою.
Важливо, що відбуватися ексгумація має виключно в присутності медичного працівника. І зробити так, щоб він прийшов, — обовʼязок заявника. При цьому спеціалізація медика не має значення.
“Це не обовʼязково має бути судово-медичний експерт чи патологоанатом. Це може бути будь-який медичний працівник. Тому для організації залучення медичного працівника доцільно звернутися з письмовою заявою до керівника місцевої лікарні за місцем розташування кладовища для врегулювання цього питання”, — радить юрист.
Загалом перепоховання проводять за кошти людини, яка його ініціює. Це правило діє і для родин цивільних, і для сімей військових, оскільки загальний порядок проведення перепоховання є однаковим для всіх, стверджує Руслан Кравченко. Утім, залежно від обставин можуть траплятися винятки.
“Якщо поховання військового було здійснено за кошти військової частини, то перепоховання за ініціативою родичів здійснюється за їхній рахунок, бо кошти виділялись одноразово на поховання. А якщо його було ідентифіковано, наприклад, із загальної могили, то перепоховання може здійснюватися коштом держави одноразово”, — зауважує фахівець.
У законодавстві немає передбаченої державної допомоги на перепоховання за аналогією до тієї, яку виплачують на застрахованих людей під час першого поховання. Ця допомога є одноразовою, тож якщо перепоховання проводять за ініціативою близьких померлого, навіть у разі наближення лінії фронту, вони оплачують його самі. Утім, у громадах можуть існувати місцеві програми, які допомагають із цим питанням, тож про наявність такої можливості можна уточнити додатково.
На етапах отримання дозволів від місцевих рад у перепохованні можуть відмовити. Утім, рішення про відмову має бути обґрунтованим. Наприклад, його можуть ухвалити, якщо:
Оскаржити таку відмову можна в суді.
Раніше ми розповідали, як отримати українське свідоцтво про смерть людини в окупації.