Старокраматорський машинобудівний завод
Фото: Музей історії СКМЗ

23 вересня Краматорськ відзначає 155 років своєї історії. До вторгнення росіян місто понад століття було важливим центром машинобудівництва на сході України. Швейцарець Конрад Гампер заснував цю галузь на території нинішнього Краматорська, і історія міста пов’язана з нею. Про підприємця та два найбільші машинобудівні гіганти — символи міста розповідаємо у матеріалі.

 

“Кінець XIX століття — це епоха бурного розвитку нашого краю: будувалися металургійні заводи, шахти. І устаткування везли з Європи  —  а це митні та транспортні видатки. І швейцарський промисловець Конрад Гампер, зацікавлений у розвитку цього краю (адже він возив сюди устаткування), почав розмірковувати, як йому знизити витрати. І вирішив, що треба тут у нас на місці будувати завод з виготовлення тяжкого обладнання”, — розповідала Вільному радіо колишня директорка музею історії “Старокраматорського машинобудівного заводу” Надія Максименко.

Старокраматорський машинобудівний завод
Фахівці з Німеччини на будівельному майданчику заводу, 1898 рік. Фото: Музей історії Старокраматорського машинобудівного заводу


Ось що тоді повідомляв про створення цього промислового підприємства журнал “Горнозаводський листок”:


“Поблизу станції Краматорівки Курсько-Харківсько-Севастопольскої залізниці відомою фірмою “Фіцнер і Гампер” у Сосновицях облаштовується механічний та котельний завод для задовільнення головним чином потреб рудників та заводів Донецького басейну в різних механізмах та котлах”.

Перший гудок новозведеного Краматорського механічного заводу пролунав у вересні 1896 року у версті від станції Краматорівка, на лівому березі Казенного Торця.

Чому іноземці побудували машинобудівний завод на території сучасного міста Краматорськ

Завод з’явився на території сучасного Краматорська невипадково. На той час тут вже був ще один, цементний. Але на розширення, а тим більше на створення нового підприємства його засновнику на прізвище Фіцнер не вистачало коштів. Цим вирішив скористатися Гампер.

“В той час у вже успішного капіталіста Фіцнера були на виданні 3 дочки. І Гампер вирішив одружитися з однією з них та об’єднати капітали. І вони створюють фірму “Фіцнер і Гампер”, — зазначає Надія Максименко.

На цей спільний європейський капітал партнери і побудували завод у Краматорську. Першими досвідченими робітниками (столярами, модельниками та ливарниками) тут були поляки — вони брали собі у навчання мешканців сіл поблизу.

І робочої сили не бракувало.

“У той час, наприкінці XIX століття, селянам дали волю. А що з цією волею робити, якщо немає ані свого майна, ні своєї землі? І тому, коли вони кинули клич, що запрошують на будівництво нового заводу людей, то з усієї Харківської губернії в цей край потягнулися люди”, — розповіла колишня директорка музею СКМЗ.

За її словами, нові робітники самі будували собі землянки.

“У крейдяній горі довбали собі землянки, жили в них і працювали на будівництві заводу. Це була дуже тяжка праця: люди гинули, а за ворітьми стояли нові люди”,  —  каже Надія Максименко.

Інвестиції, культура, спорт: як європейці вплинули на сьогодення Донеччини

Разом із заводом розбудовували й поселення, привносячи свою побутову культуру, звички, дозвілля і навіть спорт.

“Приїхали європейці, які звикли жити зручно, тож вони будували тут і поселення. Також вони й своє дозвілля вміли організувати. У нас при заводі створили першу в нашому Донецькому краї футбольну команду. Навіть у музеї футбольного клубу “Шахтар” є фотографія, де зображена перша футбольна команда Краматорського механічного заводу. У її склад входили діти тих промисловців, які приїхали, та молоді працівники-іноземці. Спершу в цій команді грали самі іноземці”, —  розповідала колишня працівниця музею СКМЗ.

За її словами, іноземні робітники збудували тут і театр.

“Також грали робітники заводу, і вистави були регулярні. Загалом вони сюди принесли культуру”,  —  каже Надія Максименко.


Яка історія Старокраматорського машинобудівного заводу на початку ХХ століття

У 1898 році швейцарець Конрад Гампер почав будувати доменні печі на Краматорському заводі та рік потому заснував Краматорське металургійне товариство. На той час капітал підприємця сягнув 6,5 мільйонів рублів.

Конрад Гампер
Конрад Гампер. Фото: Вікіпедія

 

Але Гампер раптово помер — у 53-річному віці від інфаркту просто на роботі. Втім його завод у Краматорівці успішно працював та розвивався. Двічі (у 1900 та 1910 роках) на міжнародних виставках у Парижі його обладнання здобуло найвищу нагороду, “Гран-прі”. З 1902-го тут почали випускати прокатне обладнання, а з 1907-го – прокатні стани.

Під час Першої світової завод почав працювати на оборонку: тут з’явився цех для штамповки снарядів. Відтоді військові замовлення будуть ще довго тут випускати  —  й після 1917-го, й під час Другої світової, й у мирні повоєнні десятиліття.

Під час визвольних змагань 1917-1921 років на Донбасі накопичилося багато підбитих паровозів та поїздів. Тож на базі Краматорського механічного заводу створили базу бронепоїздів  —  тут їх ремонтували та виготовляли.

Яка історія СКМЗ міста Краматорськ у часи СРСР

У 1920 році російські більшовики націоналізували завод, тобто відібрали у власників. Таке відбувалося скрізь. Наприклад, у тому ж 1920-му на околицях Бахмута в такий самий спосіб у голландських підданих відібрали соляну копальню “Петро Великий”

Більшовицьке керівництво назвало цей завод Краматорським Державним машинобудівним та металургійним заводом. Наприкінці 1920-х, на початку індустріалізації СРСР, старий завод вже не міг упоратися з усім навантаженням. Тож на північній околиці міста Краматорськ вирішили будувати нові цехи. Так з’явився Новокраматорський завод.

Яка історія створення  Новокраматорського машинобудівного заводу міста Краматорськ

Про цей період Вільному радіо розповіла директорка музею історії Новокраматорського заводу Любов Дзержинська.

“Для нас підприємство “Старокраматорський машинобудівний завод”   —  це засновник нашого Новокраматорського машинобудівного заводу. І спеціалісти, й матеріальна база СКМЗ стали початком історичного літопису будування НКМЗ. І СКМЗ, і НКМЗ під час будування були одним великим підприємством — “Краммашбуд”, — пояснює Любов Дзержинська.

НКМЗ у Краматорську
Цех НКМЗ у 2000-х. Джерело: www.nkmz.com

 

НКМЗ будували з 1929 по 1934 роки. В 1930-х на території Краматорська ці два машинобудівних гіганти працювали вже окремо. У 1960-1970-х роках на НКМЗ працювали близько 40 тисяч людей, а на старому заводі  —  близько 6 тисяч. За словами Любові Дзержинської, тут працювали цілі виробничі династії, де загальний “стаж родини” складав 300-400 років — це якщо скласти всі роки праці на цьому підприємстві усіх членів кількох поколінь однієї родини.

“Тому це наша історія, тому це наші витоки, і ми дуже пишаємось, що були єдиним цілим. Першим директором нашого заводу (НКМЗ, — ред.) був начальник того об’єднаного будівництва”, — зазначає директорка музею НКМЗ.

Від Старокраматорського заводу до відкритого вторгнення залишались будівлі та музей

СКМЗ не працював і до масштабного вторгнення росіян та перебував у стані банкрутства. Багатоповерхову будівлю інженерно-технічного корпусу планували продати громаді Краматорська під медичний університет, розповідала Вільному радіо про ситуацію навколо цього підприємства Любов Дзержинська незадовго до початку відкритої війни.

Обидва ці музеї можна було відвідати ще до 24 лютого 2022-го. 

День пуску НКМЗ  —  День машинобудівника —  День Краматорська 

Любов Дзержинська підкреслює: кінець вересня для відзначення Дня машинобудівника в Україні обрали не просто так. Саме дата завершення будівництва НКМЗ лягла в основу цього свята.

“Взагалі день пуску НКМЗ — це чітка дата, 28 вересня 1934 року, і ми його вшановували. А День машинобудівника — це плаваюча дата, це останній вихідний вересня. На ці дні у нас припадали і День міста, і День машинобудівника, і день народження нашого заводу”, — резюмує Любов Дзержинська.

Пов’язану з іноземними підприємцями історію має й селище Курдюмівка, яке щодня фігурує у зведеннях ЗСУ та біля якого багато місяців точаться бої. Колись це селище на південь від Бахмута заснували німці-лютерани. Протягом трьох століть там жили працьовиті люди. З середини ХХ століття звідси постачали всій країні унікальну глину та вироби з неї. Курдюмівську цеглу можна побачити під ногами у Києво-Печерській лаврі, на Андріївському узвозі у столиці та у багатьох інших культових місцях країни. Нині Курдюмівка в руїнах, зустріти там можна хіба окупантів та ЗСУ. Більше про цю точку на карті Донеччини читайте в матеріалі “Курдюмівка: що це за селище біля Бахмута з давньою історією та багатими покладами, за які тривають бої”.


Завантажити ще...