Планували очищувати річки й будувати заводи, а тепер вивозять обладнання: що сталося з екологічними проєктами Донеччини

До повномасштабного вторгнення на Донеччині планували будувати сміттєпереробні заводи, модернізувати очисні споруди, скорочувати промислові викиди та розширювати природно-заповідні території. На екологічні проєкти у 2021–2023 роках передбачали мільярди гривень, а також сотні мільйонів доларів приватних інвестицій. Частину задумів встигли реалізувати, інші ж залишилися на папері або зупинилися на етапі будівництва.

Журналісти Вільного Радіо проаналізували довоєнні плани реалізації Стратегії розвитку Донецької області до 2027 року, а також отримали дані про фактичне виконання екологічних заходів від Донецької обласної військової адміністрації. Розповідаємо, на що планували витрачати кошти та які проєкти вдалося завершити.

Сміттєпереробні заводи, чистіше повітря та відновлення річок: які екологічні проєкти планували на Донеччині до великої війни

У 2020 році на Донеччині затвердили Стратегію розвитку області до 2027 року. Одним із її напрямів стала екологічна безпека та збалансоване використання природних ресурсів. Для цього розробили окрему програму, яка передбачала десятки заходів на 2021–2023 роки.

Загалом на виконання екологічної програми планували залучити близько 3,7 мільярда гривень та ще 663 мільйони доларів інвестицій. Це були орієнтовні суми фінансування, а не вже виділені чи витрачені кошти. Частину проєктів мали оплачувати з бюджетів різних рівнів, інші — коштом підприємств та інвесторів.

Один із найбільших напрямів стосувався боротьби з промисловим забрудненням. На скорочення викидів підприємств передбачали понад 1,1 мільярда гривень. Зокрема, планували модернізувати обладнання Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча, Авдіївського коксохімічного заводу та підприємств Краматорська. Такі роботи мали зменшити кількість пилу й інших забруднювальних речовин, які потрапляли в атмосферу.

Паралельно область збиралася розвивати систему контролю за якістю повітря. План передбачав створення мережі із 75 автоматизованих станцій моніторингу та регіонального центру, який збирав би дані про забруднення. На цей напрям закладали понад 60 мільйонів гривень.

Ще одним масштабним задумом була перебудова системи поводження з відходами. На Донеччині хотіли звести два сміттєпереробні заводи — у Краматорську та Маріуполі, п’ять сміттєсортувальних і п’ять сміттєперевантажувальних станцій. Також планували будівництво нових полігонів, зокрема для південної частини області, та рекультивацію старого полігону у Краматорську.

Окремо передбачали відновлення водних об’єктів. На оздоровлення річок, водойм і гідротехнічних споруд закладали понад 418 мільйонів гривень, а на реконструкцію та будівництво каналізаційних очисних споруд — ще понад 301 мільйон. Ішлося про очищення стічних вод, оновлення застарілого обладнання та зменшення забруднення водойм.

Не оминули увагою і збереження зелених територій. В області планували розвивати лісове господарство, створити лісовий насіннєво-селекційний центр, відновлювати насадження та розширювати природно-заповідний фонд. Зокрема, у плані йшлося про збільшення площі заповідних територій на 7 тисяч гектарів і встановлення меж для більшості вже наявних об’єктів.

Крім того, стратегічні плани передбачали розвиток відновлюваної енергетики. На будівництво вітрових і сонячних електростанцій розраховували залучити сотні мільйонів доларів приватних інвестицій. Окремі заходи стосувалися модернізації тепломереж, енергоефективності та поступового переходу вугільних громад до інших видів економічної діяльності.

Усе це мало поступово змінити екологічну ситуацію в промисловому регіоні: зменшити забруднення від підприємств, покращити очищення води, налагодити перероблення відходів і зберегти природні території.

Проте реалізувати заплановане повністю не вдалося. Уже у 2022 році значна частина громад, де мали будувати або модернізувати екологічні об’єкти, опинилася в зоні бойових дій чи під окупацією. Частину робіт припинили, інші так і не розпочали.

Статус екологічних заходів Донеччини, які були заплановані у 2021–2023 роках. Інфографіка: Вільне Радіо

Від модернізації металургійного комбінату до лісового центру: що вдалося зробити за екологічним планом Донеччини

Попри те, що значну частину екологічних проєктів Донеччини не вдалося впровадити, деякі роботи завершили ще до повномасштабного вторгнення.

Одним із найдорожчих реалізованих напрямів стало скорочення промислових викидів. У 2021 році на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча завершили два проєкти модернізації обладнання.

Перший стосувався реконструкції газоочисних установок ливарних дворів та бункерної естакади доменної печі №4. На ці роботи підприємство спрямувало 314,2 мільйона гривень. За даними обласної влади, модернізація мала забезпечити скорочення викидів пилу на 450 тонн на рік.

Ще 192,8 мільйона гривень витратили на реконструкцію пилоочисних споруд машин випалу вапняку. Після цих робіт викиди пилу мали скоротитися на 282 тонни на рік.

Загалом на два проєкти підприємство витратило майже 507 мільйонів гривень, а заявлене скорочення викидів пилу становило 732 тонни щороку. Втім, це показники, наведені в офіційному звіті, а не результати незалежних вимірювань.

x

Уже наступного року Маріуполь опинився в епіцентрі російського наступу, а металургійний комбінат — на окупованій території. Наразі немає достовірної інформації про те, в якому стані перебуває модернізоване обладнання.

Ще один завершений проєкт — лісовий насіннєво-селекційний центр у Лимані. Його збудували у 2021 році на території лісництва. На роботи з місцевого бюджету спрямували близько 36,8 мільйона гривень.

Центр мав допомагати відновлювати ліси та вирощувати посадковий матеріал для нових насаджень. Його створення було частиною ширших планів області щодо збільшення лісистості та відновлення природних екосистем.

x

Однак уже під час повномасштабного вторгнення Лиман став одним із міст, за які точилися бої. Яка подальша доля лісового центру та чи збереглося його обладнання, у відповіді департаменту не уточнили. Проте журналісти Вільного Радіо знайшли повідомлення Державного агентства лісових ресурсів від 6 травня 2022 року про те, що обладнання Лиманського насіннєво-селекційного центру таки встигли евакуювати до іншої області.

Певних результатів досягли й у відновленні каналізаційних очисних споруд. Зокрема, у Часовому Яру реконструювали споруди механічного очищення стічних вод, насосну станцію та інженерні мережі. Також встановили біореактор, облаштували системи знезараження стоків і зневоднення осаду.

У Волновасі оновили технологічну частину очисних споруд, замінили обладнання та внутрішні мережі, збудували зливну станцію і резервуар для вирівнювання складу стічних вод.

Загалом у звіті за цим напрямом зазначили 25,2 мільйона гривень фінансування. Водночас увесь захід в обласній адміністрації позначили як частково реалізований: реконструкцію планували й в інших населених пунктах області, але завершити всі роботи не вдалося.

Окремих результатів досягли й у збереженні природно-заповідного фонду. У 2021 році на Донеччині розробили 14 проєктів землеустрою для створення нових заповідних територій та встановлення їхніх меж. На це спрямували близько 1,2 мільйона гривень. Втім, розроблення документації ще не означає створення нових заповідних об’єктів. Подальші роботи, за даними ОВА, призупинили.

Крім того, в області розробили місцеві схеми екологічної мережі для Комарської та Бахмутської громад, а для національного природного парку “Меотида” придбали спеціальний транспорт і обладнання майже на 1,3 мільйона гривень.

Одним із небагатьох напрямів, який продовжували реалізовувати навіть після початку повномасштабної війни, стала екологічна освіта.

За програмою “Екологічними стежками рідної України” для дітей та молоді Донеччини влаштовували пізнавальні подорожі природними й історико-культурними місцями України. У 2021 році до них долучилися 1600 учасників. Серед маршрутів були Карпати, природні пам’ятки Подніпров’я та заповідні території Донеччини.

У 2023 році програму продовжили, хоча частину маршрутів довелося змінити через війну. Загалом у звіті за цим заходом зазначили близько 12,5 мільйона гривень за 2021 та 2023 роки.

Суми фінансування екологічних заходів за звітом Департаменту екології та природних ресурсів за 2021–2023 роки. Інфографіка: Вільне Радіо

Водночас результати були не в усіх напрямах. Наприклад, у відповіді журналістам Вільного Радіо обласна влада повідомила про створення екологічного центру моніторингу довкілля, однак у фінансових графах цього заходу зазначені нульові суми. Тому з відповіді неможливо встановити, скільки коштувало його створення саме в межах плану 2021–2023 років.

Загалом офіційний звіт показує, що до повномасштабного вторгнення на Донеччині встигли реалізувати кілька великих екологічних проєктів. Але частина цієї інфраструктури згодом опинилася на територіях, які постраждали від бойових дій або потрапили під окупацію. А чимало інших задумів так і не дійшли до завершення.

Сміттєпереробні заводи, нові полігони та очищення річок: які екологічні проєкти Донеччини залишилися на папері

Одним із найбільших нереалізованих задумів стала нова система поводження з побутовими відходами. До повномасштабного вторгнення на Донеччині планували побудувати два сміттєпереробні заводи, п’ять сміттєсортувальних і п’ять сміттєперевантажувальних станцій, а також нові полігони для захоронення відходів. Проте більшість цих проєктів навіть не почали реалізовувати.

Зокрема, у Краматорську та Маріуполі мали з’явитися два сміттєпереробні заводи. На їхнє будівництво розраховували залучити близько 108 мільйонів доларів приватних інвестицій. Ще п’ять сміттєсортувальних станцій планували розмістити у Волновасі, Мангуші, Ялті, Великій Новосілці та Лимані. На цей напрям передбачали 326 мільйонів гривень.

Окремо планували будівництво регіонального полігону для південної частини Донеччини, нового полігону зі сміттєсортувальним комплексом у Маріуполі та рекультивацію старого полігону у Краматорську.

Однак, як повідомили в Донецькій ОВА, жоден із цих проєктів не розпочали. У звіті за 2021–2023 роки навпроти них зазначені нульові суми фінансування.

Дещо далі просунулися з будівництвом сміттєперевантажувальних станцій. Такі об’єкти потрібні, щоб збирати відходи з кількох населених пунктів, ущільнювати їх і перевозити великими партіями на полігони або переробні підприємства. Це дозволяє скоротити кількість рейсів сміттєвозів і витрати на перевезення.

За старим планом на Донеччині мали збудувати п’ять таких станцій. Найбільше встигли зробити у Бахмуті: на початок 2022 року будівництво місцевої сміттєперевантажувальної станції було на завершальному етапі.

x

У Добропільському районі роботи лише розпочинали — там будували інженерні комунікації. Після початку повномасштабного вторгнення будівництво зупинили.

За даними ОВА, у 2021–2022 роках на цей напрям виділили близько 88,3 мільйона гривень із місцевих бюджетів, але запланована мережа так і не запрацювала. А Бахмут, де один з об’єктів був майже готовий, згодом зазнав масштабних руйнувань унаслідок російського наступу. Яка доля недобудованої станції — невідомо.

Не вдалося реалізувати й більшість запланованих заходів із відновлення водойм. Зокрема, на Донеччині збиралися розчистити річки Солона в Селидівській громаді та Каратиш у Маріупольському районі, реконструювати зону ставка “Нульовка” у Покровську, а також оновити гідротехнічні споруди Клебан-Бикського, Маячківського та Старомлинівського водосховищ.

Загалом на відновлення річок, водойм і гідротехнічних споруд у старому плані передбачали понад 418 мільйонів гривень. Проте в таблиці про виконання програми навпроти цих робіт зазначені нульові суми, а завершених результатів немає.

Схожа ситуація і з оновленням системи дощової каналізації. У населених пунктах області планували будувати та реконструювати мережі, які відводять дощову й талу воду, а також споруди для очищення поверхневих стоків. На цей напрям закладали 50 мільйонів гривень, але жоден із перелічених у звіті проєктів не має підтвердженого результату.

Частина планів стосувалася зменшення промислового забруднення. Наприклад, на підприємстві “Краматорськтеплоенерго” хотіли реконструювати пилоочисне обладнання. Для цього розробили техніко-економічне обґрунтування та отримали висновок з оцінки впливу підприємства на довкілля. Однак до самої реконструкції справа не дійшла — за даними департаменту, через відсутність фінансування.

У відповіді на запит Вільного Радіо Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОВА не для всіх невиконаних проєктів пояснив, чому роботи не розпочали. Для частини заходів причиною назвали російське вторгнення, погіршення безпекової ситуації та неможливість продовжувати будівництво.

Однак деякі роботи планували ще на 2021 рік — до початку повномасштабної війни. Наприклад, рекультивацію полігону у Краматорську. Чому її не розпочали в запланований термін, із наданих документів встановити неможливо.

Частину станцій втратили, інші евакуювали: що сталося з автоматизованим моніторингом довкілля на Донеччині

Не реалізували в Донецькій області й заплановане розширення мережі автоматизованого моніторингу повітря на 75 компактних станцій. На відміну від деяких інших напрямів, тут у звіті немає навіть часткових результатів саме за цим заходом. 

Водночас до повномасштабного вторгнення в області працювала система спостережень за станом довкілля. Спеціальне обладнання вимірювало забруднення повітря та води, а пересувні лабораторії дозволяли проводити дослідження в різних населених пунктах області. 

Як повідомили Вільному Радіо в Департаменті екології, систему моніторингу довкілля розвивали з 2016 року. До початку великої війни в області працювали 7 автоматизованих постів контролю атмосферного повітря та 50 компактних станцій, які збирали інформацію про його якість.

Крім того, в регіоні діяли 8 постів контролю поверхневих вод, один пост спостереження за морською водою Азовського моря, дві пересувні лабораторії для дослідження повітря та одна — для дослідження води. Також використовували 7 спостережних свердловин для контролю підземних вод і дві телевізійні системи раннього виявлення лісових пожеж.

Це обладнання дозволяло отримувати дані про стан довкілля та відстежувати зміни, зокрема в промислових містах. Наприклад, автоматизовані пости могли фіксувати концентрації забруднювальних речовин у повітрі, а лабораторії — досліджувати якість води.

x

У планах на 2021–2023 роки мережу хотіли розширити. Зокрема, передбачали створення 75 автоматизованих станцій контролю повітря та розвиток регіонального центру моніторингу. На ці заходи планували спрямувати понад 60 мільйонів гривень. Однак заплановане розширення мережі не реалізували.

Після початку повномасштабного вторгнення постало інше завдання — зберегти хоча б частину наявного обладнання. За даними ОВА, устаткування постів контролю атмосферного повітря та поверхневих вод, пересувні лабораторії й іншу техніку, яка перебувала на балансі комунального підприємства “Центр моніторингу довкілля”, частково евакуювали до регіонів України, де не ведуться бойові дії.

Водночас частина станцій залишилася на окупованих територіях. Зокрема, в Маріуполі, Світлодарську, Миронівському, Новолуганському та Волноваському районі. В ОВА припускають, що через бойові дії та руйнування інфраструктури обладнання цих постів могло бути пошкоджене або знищене.

Точної кількості втрачених станцій у відповіді не навели. Також немає окремих даних про вартість евакуйованого обладнання та збитки від його ймовірного знищення.

Нині автоматизована система моніторингу довкілля на території Донеччини не працює. Це підтвердили в Департаменті екології та природних ресурсів.

Відновлювали мережу спостереження за атмосферним повітрям в області планують уже після завершення воєнного стану. У департаменті пояснили, що після його скасування або припинення мають розпочати розроблення Програми державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря для Донецької зони. Уже відповідно до неї мають розбудовувати нову автоматизовану мережу.

Отже, наразі йдеться навіть не про конкретні строки встановлення нових станцій, а лише про майбутню підготовку програми їхнього відновлення.

Водночас наслідки бойових дій для довкілля Донеччини продовжують накопичуватися: руйнуються промислові підприємства, житлові будинки, інженерні мережі та природні території. А система, яка раніше допомагала регулярно контролювати якість повітря й води, нині не може виконувати цю функцію.

Раніше ми розповідали, що екологічні збитки від війни для України перевищили 7 трлн гривень. Найбільше зростання влітку 2026 року Державна екологічна інспекція України зафіксовала за напрямом забруднення атмосферного повітря.