Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Наприкінці 2025 року вже близько 4,6 мільйонам українців довелося залишити свої домівки через війну, і з часом таких людей стає все більше. Наразі допомога їм від держави не є системною. Утім, правозахисники переконані, що це можна змінити.
Шляхи покращення держполітики щодо ВПО — від розробки спеціального супроводу до розширення механізму компенсацій за пошкоджене й зруйноване житло — обговорили на презентації Дорожньої карти законопроєктів і 17 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини, які, на думку фахівців, варто реалізувати у 2026 році. Журналісти Вільного Радіо занотували основні думки правозахисників для цього тексту.
Ліквідація Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій вплинула не лише на формування державної політики щодо ТОТ, а і щодо ВПО. У 2025 році після “перебудови” уряду відповідальність за вимушених переселенців передали Міністерству соціальної політики, сімʼї та єдності. Утім, це не сприяло появі системних рішень щодо захисту прав ВПО, адже Міністерство ще вибудовує свою внутрішню роботу.
Так, минулого року перестала діяти Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення. Проте уряд так і не представив проєкт нової, щоб обговорити його із громадськістю й у подальшому — затвердити. Тож правозахисники наголошують, що в 2026 році Мінсоцполітики необхідно якнайшвидше ухвалити її і визначити чіткі механізми координації між різними структурами задля вдалого впровадження Стратегії.
“Ключовим інструментом, крім іншого, тут має бути так званий «Шлях ВПО» як інтегрована та цифровізована модель супроводу людини на всіх етапах внутрішнього переміщення, починаючи від етапу прийняття рішення про евакуацію, про виїзд — до моменту інтеграції, адаптації у приймаючу громаду або ж прийняття рішення про повернення до покинутого місця проживання у разі існування таких безпекових умов”, — зазначає провідна юристка з аналізу законодавства ГО “Донбас SOS” Наталя Юрлова.
За словами фахівчині, забезпечити системний підхід дозволить ухвалення Законопроєкту №12301. Він якраз і передбачає підтримку на всіх етапах внутрішнього переміщення й оцінку потреб ВПО для визначення додаткових гарантій (наприклад, у формі допомоги на проживання).
Крім того, він пропонує запровадити формування витягу з Бази даних про ВПО за їхнім бажанням (щоб доступ до послуг не залежав виключно від довідки ВПО), а також — нараховувати пенсії і соцвиплати вимушеним переселенцям, як усім, і без вимоги підтвердити неодержання коштів від РФ, яка спричинила масове скасування пенсій на початку 2026 року.
Для більшості вимушених переселенців основною є проблема житла. Станом на січень 2026 року в Україні існують 1115 місць тимчасового проживання (МТП), що розраховані на понад 80 тисяч ВПО. Водночас лише за друге півріччя 2025 року з прифронтових територій евакуювалися майже 147 тисяч людей. У відповідь на це держава розширює перелік прихистків, утім, для деяких ВПО воно часто стають не тимчасовим, а постійним рішенням.
“Деякі внутрішньо переміщені особи живуть уже понад 12 років у місцях тимчасового проживання. При цьому МТП не пристосовані для тривалого проживання: частина розміщена в нежитлових будівлях, значна кількість не відповідає мінімальним стандартам щодо простору, приватності, санітарних умов і доступності. І це все приводить до соціальної ізоляції, стигматизації [ВПО], фактичної неможливості планувати майбутнє та інтегруватися в приймаючу громаду”, — каже Наталя Юрлова.
Тож, стверджує фахівчиня, державі варто розробити й впровадити план поступового розселення вимушених переселенців із МТП — із чіткими етапами, пріоритетами й альтернативами. На додачу правозахисники закликають Верховну Раду відхилити Законопроєкти №14219 і №14219-1, які пропонують заборонити виселяти ВПО з місць тимчасового проживання протягом воєнного стану й півроку після його скасування. На їхню думку, це, зокрема, може завадити розробці довгострокових рішень щодо створення житла для ВПО.
Також у контексті прихистків правозахисники виступають проти законопроєкту №13473. Він передбачає, що будівлі закладів професійної й професійно-технічної освіти передадуть із державної в комунальну власність без права приватизації, якщо їх будуть використовувати для розміщення ВПО. Йдеться саме про об’єкти, які рік не використовували за призначенням і передали в оренду для проживання ВПО щонайменше на три роки. Однак, на думку правозахисників, це створить додаткове фінансове навантаження для громад і може призвести до появи різних правил та умов проживання для вимушених переселенців.
Запобігти “застряганню” вимушених переселенів у прихистках або ж їхньому подальшому переміщенню можна, компенсувавши збитки за пошкоджене або зруйноване житло. У 2025 році цей механізм дещо вдосконалили: спростили вимоги до отримання згоди від співвласників, запровадили дистанційне обстеження знищеного житла в зоні активних бойових дій і житлові ваучери для окремих категорій ВПО з ТОТ. Утім, зазначають правозахисники, він досі має багато суворих обмежень.
“Він не розповсюджується на випадки знищення та пошкодження житла, які відбулися до початку повномасштабного вторгнення, а також він не розповсюджується на надання компенсації за знищення та пошкодження житла, яке знаходиться на тимчасово окупованих територіях”, — зазначає керівниця напряму адвокації захисту житлових, майнових та земельних прав БФ “Право на захист” Анастасія Бурау.
Щоб поширити компенсації і на інші категорії людей, правозахисники радять ухвалити Законопроєкт №13136. Він пропонує запровадити єдиний термін “збройна агресія”, що дозволить враховувати випадки руйнувань як до початку повномасштабного вторгнення, так і протягом тимчасової окупації. Також передбачає поширення компенсацій через відбудову на іноземців, людей без громадянства й підприємців, що мали приміщення у постраждалих будівлях, і регулює питання дистанційного обстеження.
Щодо житла в зоні активних бойових дій або на ТОТ, яке неможливо обстежити через збройну агресію, ще наприкінці 2024 року Верховна Рада ухвалила Законопроєкт №11161. Серед іншого, він пропонував вважати таке житло знищеним, аби власники могли отримати компенсації. Утім, президент його так і не підписав, тож законопроєкт не набув чинності.
“Ми розуміємо, що однією з причин такого процесу є саме недостатність фінансових ресурсів, аби допомогти всім таким особам. Тож, власне, ми наполягаємо і ми хочемо ще раз підкреслити необхідність розширення механізму житлових ваучерів для внутрішньо переміщених осіб. А також, власне, і громади на місцях, і держава в цілому мають подумати про інші житлові рішення, які вони могли би запропонувати таким особам. Це може бути пріоритизація певних житлових програм”, — зазначила Анастасія Бурау у коментарі журналістам Вільного Радіо.
Ще однією проблемою в розрізі компенсацій є те, що отримати їх можуть лише люди, чиє право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Утім, він працює з 2013 року, тож дані про частину раніше придбаного житла можуть залишатися лише в архівах Бюро технічної інвентаризації. А доступ до них у свою чергу може бути частково обмеженим або втраченим внаслідок тимчасової окупації.
Тож правозахисники також закликають ухвалити в другому читанні законопроєкт №11440, який має спростити внесення відомостей до реєстру, якщо доступу до паперових архівів БТІ немає. Водночас він передбачає запобіжники, які дозволяють уникнути шахрайства. А оскільки нині підтвердити право власності можна тільки через суд, експерти також пропонують звільнити людей від сплати судового збору в цих справах.
За словами Анастасії Бурау, на розгляді Верховної Ради перебуває ще низка законопроєктів, які пропонують удосконалити компенсаційний механізм. Утім, вони мають відмінності в баченні, як це краще зробити.
“І тому варто підкреслити необхідність випрацювання певного системного бачення, певного системного підходу, аби уникнути сегментації і такого розпорошення зусиль, а навпаки звернути увагу на ті питання, які мають бути доопрацьовані, і зробити це системно загальними зусиллями законодавців, громадянського суспільства, експертів і з урахуванням думки самих постраждалих, щодо того, як має бути доопрацьований наразі цей механізм”, — підсумовує фахівчиня.
Раніше ми розповідали, як працюють компенсації за пошкоджене та зруйноване житло на Донеччині. Вільне Радіо отримали відповіді від 46 громад, і проаналізували, де гроші отримали вже сотні місцевих, де комісії працюють дистанційно, а де робота повністю заблокована бойовими діями та тимчасовою окупацією.