Бути біженцем у країні Євросоюзу або мати там тимчасовий захист — це різні поняття, але між ними є і спільні риси. Розбираємо з юристом, що таке тимчасовий захист і статус біженця, хто, як, на який термін і в яких країнах може їх отримати та які права передбачає кожен із них.
Про це журналісти Вільного радіо поспілкувалися з юристкою Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Анною Капітан.
Під час відкритої війни багато українців виїхали за кордон, у тому числі в країни Євросоюзу. 4 березня цього року для таких людей на додачу до статусу біженця активували достатньо новий механізм прихистку — тимчасовий захист.
Це різні правові категорії, які передбачають різні юридичні наслідки. Проте між ними є не лише відмінності, а й дещо спільне.
“Люди, які отримали статус біженця або знаходяться під тимчасовим захистом, мають майже однакові права. І на цьому їхні спільні риси закінчуються. Нормативне регулювання цих статусів, порядок їх отримання та позбавлення, коло людей, які можуть претендувати на них, термін надання та строк дії цих статусів різні. Принципова різниця між ними також в тому, що статус біженця — це індивідуальне право людини, а у випадку з тимчасовим захистом йдеться про колективне — масове”, — пояснює юристка Анна Капітан.
Тимчасовий захист — це своєрідне узаконення статусу іноземців, які перебувають у країнах Європейського Союзу. Під тимчасовим захистом вони можуть користуватися правами, які передбачає такий статус. Оформити його доволі нескладно.
Основним нормативним документом, в якому висвітлені всі питання щодо цього статусу, є Директива ЄС про тимчасовий захист.
“Цю Директиву Рада ЄС ухвалила ще 20 липня 2001 року, але на той час не було необхідності її застосовувати. Після початку повномасштабної війни через російську військову агресію в Україні дуже велика кількість людей була змушена виїжджати до європейських країн. Однак процедура міжнародного захисту, яка існувала, була довгою, а тимчасовий захист — це швидко. Відразу після подання своєї заяви людина може його отримати”, — каже Анна Капітан.
Тимчасовий захист можна отримати в усіх країнах ЄС, крім Данії. Фактично це 26 країн Європейського Союзу.
Перевагою цього статусу є можливість людини самостійно обрати європейську країну, в якій вона проживатиме. Наприклад, якщо людина перетнула кордон Польщі, а хоче жити в Іспанії, вона може просити тимчасовий захист саме там.
“Зараз, наприклад, не можуть повернутися до своєї країни окремі громадяни республіки Білорусь. Вони також мають право на тимчасовий захист в країнах ЄС”, — пояснює Анна Капітан.
Вона додає: кожна країна ЄС може сама вирішувати, хто ще може претендувати на тимчасовий захист. Наприклад, в окремих державах цей статус можуть надати українцям, які до 24 лютого цього року виїхали в іноземне відрядження або відпустку — все залежить від рішення компетентних органів.
Щоб отримати цей статус, необхідно звернутися до органів влади тієї країни ЄС, в якій людина планує проживати.
Куди саме звернутися — можна уточнити під час перетину кордону. Також людина може отримати потрібну інформацію, зателефонувавши до посольства України в обраній країні.
“В кожній країні ЄС питанням надання тимчасового захисту займаються різні органи. Наприклад, у Польщі це гміни, в Німеччині — державне управління у справах біженців, в Португалії — міграційна служба і таке інше. В різних країнах це питання вирішують по-різному. Єдиного підходу немає”, — уточнює юристка.
“Взагалі це не виключний перелік прав людини під тимчасовим захистом. Її конкретні права визначаються внутрішнім законодавством кожної країни ЄС. Наприклад, в Польщі це може бути більш розширений перелік прав, у Німеччині — вужчий. І так далі”, — продовжує Анна Капітан.
Також людина під тимчасовим захистом може користуватися безвізом і подорожувати в країни Шенгенської зони, зокрема у Швейцарію, Норвегію, Ліхтенштейн, Ісландію, які не є членами ЄС. У такому випадку вона користується звичними правилами: не більше 90 днів за кожні 180 днів.
За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, тобто до 4 березня 2023 року. Однак він може двічі, кожні 6 місяців, автоматично продовжуватись. Це ще 1 рік — до 4 березня 2024 року. Якщо підстави для тимчасового захисту до цього часу не зміняться, Єврокомісія може запропонувати продовжити його дію ще на рік — до 4 березня 2025 року.
“Але так само тимчасовий захист може бути припинений у зв’язку з покращенням ситуації в Україні. До речі, відлік часу дії тимчасового захисту розпочався саме з 4 березня 2022 року — дати активізації Директиви ЄС”, — каже юристка Анна Капітан.
Статус біженця — це індивідуальне право людини отримати міжнародний захист у країнах ЄС. Претендувати на цей статус може людина, яку переслідують у її державі.
“Коли людина через небезпечні для неї обставини не може перебувати в країні, де вона народилася, проживала та виросла, вона просить захисту міжнародної держави. Небезпекою для неї може бути війна та її наслідки, переслідування за расовою належністю чи відношення до певної соціальної групи, через релігійні чи політичні погляди тощо”, — пояснює юристка Анна Капітан.
Головними документами, в яких висвітлені питання щодо статусу біженця є Женевська конвенція про статус біженців, Дублінська конвенція та Нью-Йоркський протокол.
Біженець не може вибрати місце для свого проживання. Він повинен жити в тій країні, кордон якої перетнув першим.
“Статус біженця людина може отримати в сусідній Україні європейській державі. Тобто, якщо вона перетнула кордон Польщі першим, то статус біженця їй нададуть тільки в Польщі, а не в Італії чи Іспанії”, — пояснює Анна Капітан.
Біженців приймають усі країни Європейського Союзу. За отриманням цього статусу може звернутися будь-яка людина, яка має обґрунтовані побоювання стати жертвою небезпечних обставин та переслідувань. Наразі це війна.
Є сенс отримати статус біженця, якщо людина й надалі планує проживати в країнах ЄС.
Для отримання статусу біженця обмежень немає. Головне — довести наявність загрози її безпеці та легально перетнути кордон європейської держави.
Під час в’їзду у першу безпечну країну ЄС необхідно повідомити офіцера прикордонної служби про своє бажання отримати статус біженця та передати відповідне звернення до відповідних органів цієї держави. Або ж подати заяву на возз’єднання сім’ї, якщо хтось із членів родини вже проживає в країні ЄС.
Наступним етапом є зустріч потенційного біженця з відповідними органами європейської держави, під час якої він передасть усі необхідні документи для отримання статусу — в тому числі докази, що в рідній країні на нього чекає небезпека.
“На період, поки не буде рішення про надання людині статусу біженця або його відмову у наданні такого статусу, у неї забирають паспорт громадянина України. Потім її заселяють у спеціальний притулок для потенційних біженців, з якого вона за своїм бажанням без повідомлення компетентних органів не може переїхати в інше місце проживання. Далі — все за процедурою, яку самостійно регулює кожна іноземна держава”, — розповідає юристка Анна Капітан.
Поки компетентні органи вирішуватимуть, чи надавати заявникові статус біженця, він не зможе виїхати за кордон. Визнання людини біженцем може зайняти в середньому 6 місяців.
“Заявнику необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифрування відбитків пальців. Впродовж місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду із потенційним біженцем, за результатами якої ухвалюється рішення про надання притулку. Зазначу, до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні людина не може працевлаштуватися”, — уточнює Анна Капітан.
Після тривалої процедури надання людині статусу біженця вона отримує права, наближені до прав громадян тієї країни, де вона проживає:
Статус біженця має безстрокову дію. Він діє поки існують підстави для його надання. Але в усіх країнах ЄС статус біженця необхідно поновлювати. В деяких — через 6 місяців, в інших — через рік, 3 роки тощо.
“Відповідь на питання, через який час необхідно поновлювати статус біженця, дасть законодавство іноземних держав. Для цього треба звернутися до відповідних компетентних органів країни, в якій проживає людина з таким статусом”, — каже Анна Капітан.
Якщо людина повертається до своєї країни чи набула нового громадянства, вона втрачає статус біженця.
* * *
За офіційними даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 6 липня 2022 року в країнах ЄС було понад 3 млн 620 тис. українців, зареєстрованих для тимчасового захисту або аналогічних систем захисту.
Нагадаємо, глобальний фінансовий додаток Revolut спростив умови реєстрації для українців, які мусили виїхати за кордон через війну. Як відкрити рахунок у країнах ЄС, читайте тут.
Читайте також: