“В Донецьку я отримав серйозну музичну освіту”. Видатному композитору сучасності Віктору Степурку — 70 (ФОТО, ВІДЕО)

Автор класичних музичних творів, викладач, диригент Віктор  Степурко нині мешкає у столиці, але шлях високої музики обрав саме під час життя на Донеччині. Сюди в пошуку кращої долі колись втекли його батьки з харківського села. 

 

Видатний сучасний український композитор святкує 22 грудня свій 70-річний ювілей. Ми поспілкувалися з ним про минуле, теперішнє та плани на майбутнє.

Злет Віктора Степурка як композитора припав на кінець 1990-х.

“У 1997 хор “Київ” організував фестиваль “Золотоверхий Київ”  —  я був його засновником та першим автором. Уявіть собі, я для цього фестивалю повністю створив музику у двох відділах! Це був мій другий день народження, у всякому разі день народження як композитора. Цей концерт, цей успіх сприяв тому, що Микола Гобдич (хор “Київ”) донині звертається до мене, “розкручує” мене: возив і в Європу, і в Америку, і у Ватикан, і досі замовляє твори. Це означає, що просто просить написати, це не означає, що є якийсь фінансовий розрахунок”, — розповідає композитор.

Лемківська щедрівка “Пришли сме ту щедраци” в обробці Віктора Степурка (соло  —  Антоніна Матвієнко)

Попри поважний вік, Віктор Степурко активно працює. На День народження йому призначили бути екзаменатором на трьох концертах.

 

“Батьки втекли на Донбас з села на Харківщині”

Віктор Іванович народився 22 грудня 1951 року в селі Миколаївка Близнюківського району на Харківщині, станція Дубове. А через 8 років, у 1959-му, він разом із батьками переїхав на Донеччину.

“Дитинство моє пройшло у Шабельківці міста Краматорська. Там була тітка батька, яка його туди й перетягнула. А ви знаєте, що з сіл тікали: ні паспортів, нічого не було. Батько могоричі голові колгоспу носив —  важко було виїхати. Батько працював у “Донмашстрої”. А мама працювала в школі № 32 у Шабельківці, у початкових класах. Там вони й поховані у Шабельківці, і мій старший брат”, — розповідає Віктор Степурко про своє дитинство на Донеччині.   

У 1960-х хлопець почав захоплюватись музикою: пішов у вечірню музичну школу на клас акордеону та співав у хоровій капелі Новокраматорського машинобудівного заводу. 

• Цей тиждень в історії Донбасу: Паша Ангеліна наорала на рекорд, в Макіївці заснували будівельний виш, а у Горлівці відкрили театр (ФОТО)

“Викладач з Донецька помітив мене у хоровій капелі НКМЗ”

Обдарованого музиканта помітив викладач Донецького музичного училища, у яке він вступив у 1969 році на диригентсько-хоровий відділ.

“Туди приїхав заввідділом з Донецького музучилища, Емануїл Григорович Білявський, аби прослухати хористів. Він загітував мене вступити на хорове відділення у Донецьке музучилище. Донецьк в ті часи був великим культурним центром, там постійно були гастролери, й органи, і оперний театр, і драматичний. Вважаю, в Донецьку я отримав серйозну освіту. З Донецька я чомусь захотів у Київ. Нас в той рік з Донецька четверо вступило (2 піаністів, скрипалька, і ми з дружиною), тобто вважалось, що Донецьке музучилище має дуже серйозну підготовку”, — згадує композитор. 

До речі, у Донецьку Віктор Іванович познайомився з майбутньою дружиною, Наталею. Вона народилася у Бахмуті, тодішньому Артемівську.  І теж була музиканткою.

“Хвалитиму Господа” (музика Віктора Степурка, виконує камерний хор “Київ”, диригент Микола Гобдич

“У Хмельницькому в 1981-му був страшний голод — порожні полиці в магазинах!”

У 1970-1972 роках Віктор служив в армії, а у 1975 закінчив училище та вступив до Київської консерваторії — у Музичну академію ім. Чайковського, теж на диригентський та композиторський факультети, у клас Мирослава Скорика.

Після завершення консерваторії, у 1981-му, подружжя за розподілом поїхало у Хмельницький: Віктор мав відпрацювати у тамтешньому музичному училищі викладачем музично-теоретичних дисциплін за безкоштовне навчання.

 

“Там був страшний голод! Якби не батьківські посилки з Краматорська, з маленькою дитиною… — порожні полиці у магазинах! І я з усіма зусиллями тікав звідтіля, але ж куди будеш тікати, як ти композитор, де ти потрібен? Намагався повернутися до Києва, а це неможливо, бо прописка”, — згадує 1980-ті Віктор. 

Він влаштувався викладачем у дитячу музичну школу селища Макарів на Київщині, де пропрацював з 1982 до 1997 року. 

 

Ораторія Віктора Степурка “Києво-Могилянська академія”

 

Хоровому ансамблю “Свят-коло” Віктора Степурка  —  30

На Різдво 1992 року Віктор Степурко створив хоровий ансамбль “Свят – коло” Макарівського будинку культури та відтоді керує ним. Вони брали участь у багатьох конкурсах та музичних фестивалях України.  

“Але на сьогодні це фактично квартет. Тому що у любительському складі зібрати людей… Бувало до 18 душ, а зараз четверо нас. Ми називаємось вокально-хоровим ансамблем, тому що співаємо духовну хорову музику. До речі, для цього колективу я написав свої перші духовні твори. До мене звернулися, сказали, що святитель Димитрій Ростовський народився в Макарові. Я почав цікавитися цією особистістю. Кажуть, на іконах я дуже схожий на нього. Я вважаю, що це якась Божа рука мене туди привела, і я з того часу став писати духовну музику, дуже багато написав в цьому напрямку”, — каже ювіляр.

Йдеться про класичну музику на тексти псалмів та літургій. 

Кант “Мати Милосерда” у виконанні народного аматорського хорового ансамбля “Свят-коло” смт Макарів

 

Висока музика Степурка могла б звучати на богослужіннях.  

“Але проблема в тому, що церкві це не потрібно. Вона використовує якісь традиційні піснеспіви, десятиріччями-сторіччями, і старається, щоб там з’являлось якомога менше нового: традиція — перш за все. Тому це виконується на якихось фестивалях, конкурсах. Є й конкурси духовної музики (за кордоном, — ред.) Є православного напрямку, а є й католицького (де латиною виконуються твори). Тобто така паралітургійна, або позабогослужбова музика пишеться для концертів”,  — пояснює музикант.   

 

“Диво дивнеє” Віктора Степурка

 

 

“На Донеччині був десять років тому”

В Макарові Віктор Степурко прожив до 2011 року. Він — почесний громадянин Макарівського району Київської області. А потім з дружиною переїхав до Києва. 

На Донеччині Віктор Іванович буває рідко — востаннє приїздив десятиліття тому, на похорон батька. Декілька років тому його запросили на ювілей школи у Шабельківці, але він бути не зміг через призначені викладацькі пари. 

У 2000-му Віктора Степурка нагородили орденом святого Володимира III ступеня. Композитор — заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства. У його творчому доробку понад сто музичних творів.

Читайте також:

• “Ім’я Леонтовича закодоване у гербі Покровська”. 144 роки тому народився автор всесвітньо відомої обробки “Щедрика” (ФОТО, ВІДЕО)
• “Був органічним і на війні, і в Паризькій опері”. Посестра Василя Сліпака про загиблу на Донбасі зірку (ФОТО, ВІДЕО)
• Розписала вже понад 20 тисяч писанок. Майстриня з Луганщини святкує ювілей (ФОТО, ВІДЕО)