Громадська організація “ЧаРи”, яка працює у Званівці, з початком російського вторгнення мусила переформатувати роботу. Тепер замість культурних заходів тут опікуються гуманітарною підтримкою мешканців громади. Співзасновниця ГО Юлія сама керує командою, поки її чоловік воює на сході. І в новому форматі “ЧаРи” мають успіх, адже їхня головна зброя — прагнення допомагати.
Журналісти Вільного радіо поспілкувалися з керівницею громадської організації “Чарівні руни” Юлією Тимчак. Про те, чим займалися активісти до відкритої війни в Україні, як підтримують земляків в умовах воєнного стану, що корисного вже встигли зробити та які їхні плани на майбутнє — далі від першої особи.
— Громадською діяльністю я займаюся з 2009 року — волонтерила в різних організаціях. А потім ми з чоловіком Андрієм вирішили створити свою ГО. Хотіли таким чином зробити свій внесок у відродження історично-культурної спадщини українців на Донеччині.
У 2015 році разом зі своїми однодумцями ми створили громадську організацію “Чарівні руни”, або скорочено “ЧаРи”. Її символом ми обрали саме руну — уособлення культурної спадщини народу. Вже сьомий рік поспіль ми з Андрієм очолюємо цю ГО.
З року в рік на Різдво займалися вертепами, а на Купайла — субіткою. Взяли собі за традицію розмальовувати з дітьми писанки на Великдень. А восени намагалися відродити традицію вечорниць. Такий кругообіг календарно-обрядових свят, в принципі, і створював нашу діяльність.
Фестиваль вертепів на Різдво, етнічний рок-фестиваль OLGA на Купайла, наукові пікніки на Покрову, “ЛЕМКО-фест” до дати переселення лемків і бойків на Донеччину — все це ми проводили з великим розмахом. Охопили майже всю північ Донецької області — Покровськ, Мирноград, Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ, Слов’янськ, Лиман, Бахмут та Бахмутський район.
З 2015 року, щоб запустити все це в дію, ми написали купу проєктів, 38 із них вже реалізували. Більшість — у Бахмутському районі. Я відповідаю за подачу заявок на участь у конкурсах, координую роботу команди над проєктом та звітую перед нашими донорами.
Після початку відкритої війни з Росією нам довелося переформатувати свою діяльність. Біля керма “ЧаРи” я залишилася одна, а мій чоловік пішов боронити Україну. Наразі він воює на сході.
Наша команда переключилась на гуманітарну допомогу для мешканців Званівської громади. Ми написали багато заявок. 4 із них вже підтримали міжнародні донори. Після їхнього фінансування допомагати землякам стало легше.
Передусім ми обладнали в підвалі Званівської школи бомбосховище. Закупили туди біотуалети, портативні рукомийники, булер’яни (печі, — ред.), каремати-спальники. Щоправда, воно не відповідає вимогам освітлення та вентиляції бомбосховищ, адже на це потрібно в рази більше грошей, ніж нам передала ГО “Сілаб Юкрейн”. Тож ми облаштували приміщення для тимчасового безпечного і комфортного перебування людей.
Одночасно наші волонтери допомогли місцевій владі організувати гуманітарний штаб, який розташували в сільському клубі та школі. Його активна робота розпочалася ще у квітні. “ЧаРи” відповідали за роздачу продуктових і гігієнічних наборів та ліків. За кошти, що отримали від Člověk v tísni (чеської гуманітарної організації “Людина в біді”, — ред.), ми закупили продукти та предмети гігієни, які роздали мешканцям громади.
Ліки нам допомогли видати місцевий лікар та медсестри. Препарати видавали в лікарні та на дому, адже у Званівській громаді зараз багато лежачих людей. Всьому причиною постійні стреси від війни.
Продукти, предмети гігієни та ліки для гуманітарної допомоги землякам закупили наші волонтерки, які через бойові дії евакуювалися у безпечні регіони України. Там вони мають реальну можливість придбати все необхідне. Інші дівчата, які залишилися у Званівці, роздали гуманітарку, а заодно, для звітності, фотографували та реєстрували людей, які її отримали.
Саме так ми спрацювали в березні та квітні й успішно закрили 2 проєкти — обладнали бомбосховище та надали гуманітарну допомогу 500 мешканцям Званівської громади.
Наразі наша команда працює ще над двома проєктами, які допомагають впроваджувати ІСАР “Єднання” та ПРООН. Обидва проєкти націлені на гуманітарну допомогу вразливим верствам населення Званівської громади. Такими, наприклад, є багатодітні родини, сім’ї, де діти або дорослі мають інвалідність та інші.
Так, за одним з проєктів ми привезли для шкільної їдальні м’ясорубку та тістоміс, аби полегшити працю дівчат із “Групи СамоДопомоги “Авангард”. До цього, на початку відкритої війни, активістки власноруч місили та випікали по 400 хлібобулочних виробів на день. Порахувати їхню загальну кількість важко — це дуже багато. Випічку волонтерки везли на передову та роздавали місцевим мешканцям, які не мали змоги її купити.
Для комфортної роботи їдальні та гуманітарного штабу ми придбали і дрібну побутову техніку. Щоб качати воду зі свердловин, у приміщенні молодіжного простору встановили генератор. Звісно, вода в сільських колодязях є, але неякісна — в ній більш ніж 500 нітратів. Тож питну воду наші люди набирають у свердловинах глибиною 30 метрів. Наразі світла в селі немає, і насоси без нього не працюють.
В умовах бойових дій ми продовжуємо роздавати людям гуманітарку. За ПРООНівським проєктом видали багато гігієнічних наборів — речі, які зараз неможливо придбати на місці: пральний порошок, зубну пасту та щітки, мило, туалетний папір, підгузки для дітей і дорослих.
Левову частку фінансування проєкту — понад 10 тисяч доларів із 22 тисяч — “ЧаРи” мають витратити на 500 продуктових наборів. Однак усе відбувається не так швидко і злагоджено. Ціни на продукти ростуть, постачальники везти товар в зону бойових дій не хочуть — одні перепони. Тож наразі ми видали лише 180 продуктових наборів, а впродовж наступних двох місяців плануємо роздати ще 320. Адже люди повинні отримати належну їм допомогу.
Роздавати гуманітарку зараз нелегко. Раніше, до бойових дій на території Званівської громади, ми збирали людей в одному місці й видавали їм продуктові набори. Зараз цього категорично робити не можна — як тільки буде скупчення людей, одразу почнуться “прильоти”. Тож ми вирішили розвозити допомогу по домах.
Однак така роздача займає багато часу, і ми не завжди вкладалися в світловий день, та й бензину витрачали забагато. Тому ми дещо змінили свою тактику: на кожній вулиці передаємо кілька пакетів одній людині, а вона вже потім роздає їх своїм сусідам. Так і викручуємося.
Наразі гуманітарна ситуація у Званівській громаді складна. Немає світла, води, газу, мобільного зв’язку, інтернету. Поїзди та автобуси не ходять, а для евакуації власним транспортом у безпечне місце немає пального. Тож у громаді ще залишається багато людей. На початку липня їх було понад 700.
Нам також доводиться допомагати місцевим з евакуацією. Самі ми людей не вивозимо, а надаємо їм інформацію про тих, хто цим займається. Наші громадські активісти мають доступ до тих чатів, куди, наприклад, не можуть зайти ті ж самі бабусі й дідусі. Тож наші волонтери є тим “інформаційним місточком”, який надає контакти волонтерів-перевізників.
Ми розповідаємо людям хто, коли та звідки евакуює, о котрій годині приходити та що з собою брати. Інформуємо, де саме можна розміститися на новому місці, даємо контакти прихистків. Зауважу, багато людей бояться виїжджати, тому що їм нікуди. Мовляв, ми нікому не потрібні, ніхто нічого не дає, не платить, у нас немає можливості винайняти житло.
Інформації щодо розселення та евакуації зараз багато. Просто треба знати, де її брати. Варитися в цьому котлі, щоб розуміти, що не все так погано і всі ми комусь потрібні. Обов’язково знайдеться той, хто вас підтримає.
Наші волонтерки також евакуювалися. Ми роз’їхалися по всій Україні. Я з дітьми та ще дві родини живемо в Івано-Франківській області. Хтось із наших знайшов прихисток під Чернівцями, ще хтось — під Полтавою тощо. Тому працюємо дистанційно, документи підписуємо в режимі онлайн.
Серед наших активісток є і такі, хто залишився у Званівці. Саме вони напряму спілкуються з людьми, яким надаємо допомогу. Але через відсутність інтернету та мобільного зв’язку їм нелегко вчасно передавати фотозвіти.
Волонтерська праця важка, особливо в умовах війни. Щоб не дозволити своїй команді вигоріти, плануємо найближчим часом провести онлайн-зустрічі з психологічної підтримки. В нашій команді працює шкільний психолог. Крім того, у мене та ще в однієї волонтерки є сертифікати, які дозволяють займатися психологічною практикою. Тож будемо поповнювати енергетичний запал своєї команди.
Без волонтерської роботи я і моя команда не уявляємо себе. Вона потрібна нам так само як і тим людям, яким допомагаємо. Це наша внутрішня потреба, щоб не плакати, не чекати на якісь новини, відволікти себе від реальних подій.
Душу і серце ми залишили у Званівці, тому не маємо морального права сидіти й нічого не робити. Весь час ми поспішаємо на допомогу людям, які залишилися там. Наразі нам дуже важлива їхня подяка. Якщо люди вдячні, значить наша робота їм потрібна.
Своєю волонтерською працею, коли наша команда робить щось реальне і необхідне для суспільства, ми наближаємо велику українську перемогу. А після війни, якщо наші діти запитають: “Що ти, мама, робила, поки була війна?”, — нам буде що відповісти. І це важливо.
А поки триває війна, роботи у нас багато, та й планів також. Ми знову подали заявку на розгляд донорів від консульства США і чекаємо на рішення. Хочемо шити постіль для сімей переселенців і для госпіталя. Я впевнена, що для такої справи ми знайдемо підтримку і спонсора.
Подали також заявку на фонд Богдана Гаврилишина. Хочемо придбати елементарні побутові речі для сімей, які евакуювалися зі Званівської громади. Також очікуємо рішення.
Взагалі у нас багато ідей, та й заявок ми подали багато. І нам йдуть назустріч. Нещодавно, 14 липня, ми підписали ще 2 грантових договори з “Людиною в біді” на надання для мешканців Званівської громади гуманітарної допомоги — продуктів, предметів гігієни та підгузків для дорослих.
І все ж таки, головною ідеєю команди “ЧаРи” було і залишається проведення масштабного етнічного рок-фестивалю OLGA після великої української Перемоги. Для нього також потрібен спонсор. Треба закупити нове музичне обладнання, адже всю апаратуру, яка зберігалася в Сіверському Центрі культури, російські окупанти знищили після бомбардування міста з авіації. Тож будемо збирати “донати”.
* * *
Нагадаємо, гуманітарну підтримку мешканцям сходу, які залишилися на небезпечній території, надають волонтери з Волині. Ризикуючи своїм життям, вони також вивозять людей з-під обстрілів. Історію про волонтерів із Ковеля читайте тут.
А краматорські активісти взялися допомагати чотирилапим друзям, які теж потерпають від бойових дій. Про роботу благодійного фонду “ХАТІКО ЮА” розповідаємо тут.
Читайте також: