За кожною цеглиною — історія: у Бахмуті видали книгу про місцеву цеглу та черепицю (ФОТО)
Її автор — місцевий збирач колекції цегли та черепиці, співробітник Бахмутського краєзнавчого музею — видав книгу власним коштом. В ній “абетка” бахмутських цегляних клейм та десятки дивовижних історій про місцеві підприємства та людей.
Про це Вільному радіо розповідає автор краєзнавчої збірки Григорій Соколовський.
“Книга присвячена історії розвитку промисловості будівельних матеріалів у Бахмуті від початку XIX століття й до сучасності. Також є додаток — коли я збирав матеріали, знайшов багато цікавих фактів, які раніше ніколи ніде не друкувались. Наприклад, про історію нашого водогону, піонерського парку, історія Білокам’янського заводу”, — розповідає автор.
У першій половині книги — каталог підприємств, які у різні роки й навіть століття у Бахмуті та на його околицях виробляли будівельні матеріали: цеглу, черепицю, кахлі, вогнетриви. За даними автора, перша згадка про єдиний “цегельний завод поза містом” у Бахмуті датується 1831 роком — щоправда, у фотокопії документу не вказаний власник заводу.
За чверть століття цегельних заводів у Бахмуті було вже 6. А на межі XIX-XX століть таких виробництв у Бахмуті та на території нинішнього Бахмутського району в різні роки були десятки. Серед перших власників таких заводів значаться Любицькі, Бадодіни, Фарке, Решетняков та Степаков.
Цегляна бахмутська абетка
Кожний володар такого заводу мав своє власне клеймо. Григорій Соколовський має у своїй колекції майже всі види цегли: він “розшифрував” ці клейма, встановив місцезнаходження та історію цих заводів та їхніх власників. Та подає їх у книзі за алфавітом та з фотографіями.
“У моїй колекції 99% всіх видів цегли, яку виробляли в Бахмуті та на околицях. За останні 1,5-2 роки я вже нічого нового не знаходжу, хоча шукаю увесь час”, — каже автор книги.
Цю абетку відкривають Василь та Олександр Бадодіни (старожили Бахмута памятають так звані “Бадодінські пруди” на південній околиці міста). Володарями цегельних заводів були також Феоктіст Зехов та Авраам Палант. Цікаво, що нащадки цих трьох сімейств згодом пішли у медицину та аптекарську справу.
Серед бахмутських виробників цегли — багато інших єврейських імен: Мойсей Венгеровський, Теплицький та Хейфіц, Ісаак Хенкін, Абрам, Борис та Михайло Французови тощо.
Автор збірки зізнається: деякі клейма у своїй колекції він і досі не може розгадати.
Цегла як пам’ять про родину
Історія цегли у Бахмутському районі зачіпає і драматичну історію розкуркуленої та висланої родини Стешенків. До більшовицького перевороту велика, працьовита та хазяйновита родина жила на хуторі у 15 км від Бахмута.
“Завод належав братам Стешенкам. Це міні-заводик, вони випускали цеглу виключно для своїх потреб. Їхню цеглу я знаходив лише у межах того хутору. Внаслідок колективізації там створили комуну та назвали її “Сакко і Ванцетті”, на честь італійських анархістів”, — розповідає Григорій Соколовський.
Спогади нащадка знищеної української родини Роберта Стешенка зберігаються у фондах Бахмутського краєзнавчого музею.
16 різних видів цегли в одному домі
Основним джерелом старовинних цегляних та черепичних виробів у збирача колекції є старовинні будівлі, які руйнуються. У книзі дослідник розповідає, що одного разу знайшов аж 16 видів цегли з різними клеймами в одній будівлі.
“Це був дім на розі Незалежності та Маріупольської, його вже немає там. У фондах музею я знайшов, що у цій будівлі була вечірня школа. І після звільнення Артемівська від нацистів у 1943 для її ремонту збирали цеглу з різних зруйнованих будівель та відбудовували її з чого доведеться. Тому таке розмаїття клейм в одному місці”, — розповідає Григорій Соколовський.
“Автографи” тварин
Цікаво, що на деяких цеглинах — “клейма” від тварин, в основному свійських.
“Така технологія була, спочатку у цегляну форму, як пасочки у дітей, завантажували сиру глину — виходила цегла-сирець. І на майданчиках розкладали цілі галявини, щоб ця цегла підсихала на сонечку. А потім її відправляли на обпалювання у піч. Біля деяких таких заводів було якесь господарство, де тримали кішок, охорону у вигляді собак. І ці тварини іноді топталися по цих цеглинах та залишали свої сліди, й така цегла теж йшла у піч. Це розповсюджене явище, але свого роду унікальне”, — каже дослідник бахмутської цегли.
За його словами, найчастіше зустрічаються відбитки лап собак та кішок.
“Є відбиток якоїсь курочки, можливо фазана. Є відбиток тхора — з довгими кігтями, бувають сліди ратиць кізочок. Є якийсь величезний відбиток, я б сказав, вовчої лапи”, — розповідає Григорій Соколовський.
Автограф пацієнта
У книгу про бахмутську цеглу увійшло й цікаве оповідання про видряпаний напис на стіні Бахмутської земської лікарні. Його ймовірно понад століття тому зробив якийсь пацієнт цієї лікарні. Цей надпис можна й нині знайти на одній зі стін відділення, де зараз знаходиться інфекційне відділення Бахмутської лікарні.
“В моїй колекції цієї цегли немає, бо ця цегла досі знаходиться в існуючій будівлі — я ж не буду її витягувати зі стіни. Це своєрідна народна творчість — мабуть, там був прохід, і якийсь пацієнт залишив там цей напис. Тому я у книзі трохи розповів і історію цієї лікарні”, — каже Григорій Соколовський.
Додамо, з друку вийшло 110 екземплярів цієї книги. Її автор видав власним коштом, з них 80 кольорових примірників, решта чорно-білих. Григорій каже, що зараз залишилось близько 30 книжок — решту вже розпродав у інші міста України. Якщо ви хочете придбати книгу, з автором можна зв’язатись ел. поштою [email protected] або телефоном 050 193 76 30. Ціна 250 та 130 грн за кольоровий та чорно-білий примірник відповідно.
Нагадаємо, наприкінці грудня в Бахмутському музеї презентували книгу про Бахмут на картах і планах. Історик та краєзнавець зібрали у збірку фрагменти карт різних століть, на яких зображений Бахмут.
Читайте також:
- Фото солоних озер Донеччини опублікували серед топ-29 світлин природи з усього світу за версією Euronews (ФОТО)
- “Батько заповідників Донеччини”. У Бахмуті з’явиться пам’ятна дошка на честь видатного вченого-натураліста Вальха (ФОТО)
- “Постать, знакова для всього слов’янського світу”. Григорію Сковороді — 299 (ФОТО, ВІДЕО)
338Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
