Обстеження, надсучасний слуховий протез та операція коштують близько мільйона гривень. Все це бахмутянці, яка не чула майже 40 років, оплатила держава за новою пільговою програмою.
Про це Вільному радіо розповідає 45-річна мешканка Бахмута Ольга Кускевич. Вона працює економісткою в ВП “УТОГ”. У 8 років вона захворіла на менінгіт, який дав ускладнення на слух, і вона перестала чути. Відтоді навчилася жестової мови та читати по губах. Але з початком пандемії та маскового режиму таке спілкування стало майже неможливим.
Рік тому в одному з центрів слухової реабілітації у столиці Ольга дізналася, що в Україні діє спеціальна державна пільгова програма, та скористалася шансом повернути слух безкоштовно для себе.
“У мене “стаж” повної глухоти 37 років. Слухові апарати не допомагають у таких випадках взагалі. Україна вперше в історії фінансує кохлеарну імплантацію для дорослих! Деякі обстеження, операція, сам імплант та його підключення загалом коштують 800-900 тисяч гривень. Мені операцію зробили дуже успішно: всі електроди підключилися, шов дуже акуратний”, — схвильовано ділиться жінка.
Операцію жінці зробили у столиці 12 жовтня, а протез підключили 10 листопада, коли загоївся шов. Тепер жінка розраховує на суттєве покращення свого життя.
“Не чути — це ніби й неважка інвалідність. Але всі вдягли маски — і все! Я повністю безпорадна людина, нікуди не можу піти, перекладач жестової мови потрібен як поводир. А у мене ще мамі під 70 років, треба їй допомагати. Так що, перекладача брати, щоб маму до лікаря зводити? Тому я не боялася, я дуже рада!”, — пояснює Ольга Кускевич.
Навіть якби не маски, читати по губах Ользі все важче: у неї ще й короткозорість. Тобто, аби побачити що каже людина, треба підійти до неї досить близько. Тому покладатися лише на свій зір та допомогу єдиного в Бахмуті сурдоперекладача товариства глухих вона більше не може. Тож спілкуємося без масок. При вечірньому освітленні це ще важче.
“Якби у вас губи були нафарбовані, мені було б легше”, — каже Ольга.
Для довідки:КІ — скорочене від “кохлеарна імплантація” — це медичний метод слухопротезування, коли звукові коливання перетворюються на електричні імпульси, які передаються до слухового нерву. КІ проводять, коли інші методи (зазвичай, слухові апарати) не допомагають. Раніше така пільгова програма з проведення КІ працювала в Україні тільки для дітей. Завдяки державній програмі за пацієнта вартість імплантації сплачує держава.
Нині триває реабілітація. Поки що Ольга не чує, але це передбачувано: її мозок за ці роки просто “забув” звуки.
“Але у нас такі талановиті хірурги! При наявній осіфікації (закостенінні завитки вуха, — ред.) вони успішно проводять операції. Мене прооперував молодий хірург Іван Ігорович Гринько”, — каже жінка.
Вона зазначає, що для неї найважчим виявилося зібрати пакет документів на операцію. Особливо все ускладнила пандемія.
“Мені направлення до ЛОРа дали у травні. Тоді в нашому місті чомусь не було жодного ЛОРа. Я спитала коли буде. “Ми не знаємо, подзвоніть після 25-го”. І так я втратила багато часу”, — згадує Ольга.
Ольга виправляє: кохлеарна імплантація слух не повертає: це протез, хоча й найсучасніший та найтехнологічніший. Жінка підбирає волосся, нахиляє голову та показує свою нову систему слуху.
— Ви бачите імплант?
— Так.
— Ні, ви його не бачите! Ви бачите мовний процесор.
Отже, звук поступає не у вухо, а в мікрофон, у мовний процесор (1). Ця частина вбудована у пластиковому гачку, вдягненому на вусі. Потім звук дротом передається у котушку (2). Всередині неї є магніт, тому вона тримається на голові, бо притягується до металевого імпланту під шкірою (3). Від нього електроди йдуть у завитку (4), а вже вони передають імпульси в мозок.
“Тож я чую не вухом, а мозком. Це електронний слух. Дехто з нечуючих дорослих не робить операцію, бо “не хоче ставати роботами”. Це неправильно: робот — це повністю залізо. А ми самі себе називаємо кіборгами, адже це заміна нефункціонуючих частин у людини на електроніку — це більш-менш правда”, — зазначає Ольга.
Завитка знаходиться у товщі скроневої кістки людини, тож мозок під час операції не зачіпають.
Операція під загальним наркозом тривала декілька годин, а через 7 днів жінку виписали. Наступного тижня Ольга поїде в Краматорськ — там столичний фахівець підлаштує її імплантант.
“За перший рік треба зробити 5-6 налаштувань, а потім достатньо одного на рік, контрольного. Представник виробника приїздить у Краматорськ, підключає (імплант, — ред.) до комп’ютера — адже це дуже-дуже високотехнологічний продукт. Налаштовує частоти, децибели, я так розумію”, — пояснює жінка.
За інформацією Української асоціації носіїв кохлеарних імплантів, за 10 місяців поточного року дорослим встановили 67 кохлеарних імплантів, замінили дорослим 30 мовних процесорів. У черзі на таку операцію — 90 дорослих та 81 дитина.Для довідки:За даними Міністерства фінансів, на такі операції для дорослих та дітей цього року з бюджету виділили 360 млн грн. Держава почала фінансувати ці операції у 2018 році, і тоді в черзі було близько 450 людей. Нині вона скоротилась у понад 5 разів. Раніше дорослі могли зробити таку операцію лише власним коштом або за допомогою благодійних фондів. Один імплант коштує близько 750 тис. грн, мовний процесор — 285 тис. грн.
Наскільки рано починають знову чути, залежить від періоду, причини глухоти та інших причин, каже жінка. Дехто починає чути одразу, дехто — за кілька місяців. Але врешті решт чують всі.
“Одразу після підключення як чула? Як найгучніший звук аудіометра, більше нічого, і те — більше відчувала, ніж чула. Зараз я говорю та чую мову, як ніби “пташки електронні співають”. От коли сторінку перевертаєте, я чую “пік-пік-пік”. Буде наступне налаштування — додадуть більше потужності. А спочатку роблять найлегше налаштування, аби мозок адаптувався до електронних сигналів”, — розповідає Ольга Кускевич.
Вона додає: як правило, мову носії КІ починають розпізнавати через пів року.
“Дехто вже телефоном розмовляє. Нещодавно дехто писав електронний диктант. І уявляєте, люди, які нещодавно взагалі нічого не чули, писали диктант та викладали свої результати. Ви розумієте яке це диво?” — резюмує Ольга.
Ользі зробили операцію в Інституті оториноларингології ім. професора Коломійченка. На сайті інституту зазначено, що наразі є 4 фірми-виробники кохлеарних імплантів, які працюють в Україні: «Med-El», «Cochlear», «Oticon» та «Advanced Bionics». І всі вони ефективні рівною мірою. Ольга обрала одну з цих фірм.
За даними столичного ЛОР-інституту, нині у черзі — 88 дорослих з різних регіонів України. Учасникам АТО/ООС такі операції роблять позачергово, адже деякі українські захисники отримують на Донбасі такі поранення, які ушкоджують слух.
З груп підтримки людей з кохлеарними імплантами Ольга дізналася, що багато мешканців західної України вже зробили такі операції, здебільшого – власним коштом в Європі.
“А у нас на Донеччині люди бояться: в Бахмуті я знаю лише одного такого дорослого чоловіка. А дітям багатьом роблять. Це ж єдиний спосіб почути! Соромно, західна частина України активно імплантується, така ж можливість!” — емоційно розповідає Ольга.
Вона додає: ті, хто поставив імплант раніше за свої гроші, можуть зараз коштом держави замінити мовний процесор.
За словами жінки, дорослі нечуючі бояться такої операції здебільшого через власну необізнаність.
“Люди бачать ззовні котушку і думають, що “дірка в голові”, і їм страшно, що купатися не можна, що спортом не можна займатись. Також, раніше (як тільки стали робити операції) траплялись ускладнення — ураження лицьового нерву, але наразі це дуже рідко. І взагалі, будь-яка операція — це завжди певний ризик: вирвати зуб теж можна невдало”, — каже співрозмовниця.
А от що дійсно трохи турбує жінку, — це обмеження з КТ та МРТ: тепер ці види обстеження треба узгоджувати з фахівцями.
“Якщо вони мені раптом знадобляться, я буду це узгоджувати з дистриб’ютором компанії-виробника”, — зізнається жінка.
— Повну та актуальну інформацію з усіма документами, заключеннями та обстеженнями можна почитати на сайті Інституту оториноларингології ім. професора Коломійченка, в розділі “Кохлеарна імплантація, дорослі”.
— Зверніться до свого сімейного лікаря та візьміть направлення до ЛОР-лікаря. Вузький фахівець дає направлення на 3-й рівень допомоги (на Донеччині вона у Краматорську). Там проведуть аудіограму та підготують висновок, що ви потребуєте кохлеарної імплантації.
Зазначимо, Ользі не вдалося потрапити на прийом до такого вузького спеціаліста державної медустанови. Тож вона обстежилася у приватному медцентрі Києва, який також є офіційним дистриб’ютором однієї з фірм-виробників слухових протезів (попередньо узгодивши це з ЛОР-інститутом).
— Також треба зробити КТ, МРТ та інші обстеження.
Нагадаємо, ми розповідали про життя подружжя з вадами слуху у матеріалі “У тиші. Історія подружжя з Бахмута, які не чують з дитинства”.
Читайте також: