Цього дня 134 роки тому на території нинішньої Донеччини народився видатний український митець, якому судилося пройти військовий шлях в Армії УНР та осісти у сусідній державі.
29 жовтня 1887 року в Очеретиному (яке нині знаходиться в Олександрівській селищній громаді Краматорського району) народився Зиновій Подушко — український художник, маляр-пейзажист, який під час визвольних змагань став офіцером Армії УНР. Зазначимо, наприкінці 19 століття Очеретине належало до Ізюмського повіту Харківської губернії.
“Нарешті Донеччина повертає собі ім’я цього видатного живописця, фундатора школи живопису на Галичині. Але те, що він народився в Очеретиному — це просто вибух мозку! Отак невеличкий населений пункт дає таку потужну хвилю українського. Не треба “пов’язувати” схід і захід: ось є Подушко, і все!” — каже бахмутський краєзнавець Володимир Березін.
Про долю митця — творчу, професійну та просто життєву — поговоримо з Ігою Книсак — польською мистецтвознавицею з міста Лодзь, фахівчинею Галереї Петра Узнанського.
Ця галерея має 4 роботи нашого видатного земляка, і вони продаються.
“Він переїхав у Лодзь у 1921-му, власне, — це рівно століття тому. У вас було багато часу, аби забути про нього… Але тут у Лодзі він все ще відомий, він подобається людям, його люблять — і ті, хто володіє його роботами, і ті, хто приходить подивитися на них до нашої галереї”, — розповідає жінка.
Про дитячі та підліткові роки Зіновія Подушка розшукати відомості поки не вдалося. Але відомо, що у 1906-1911 роках він навчався у Київській рисувальній школі — приватному навчальному закладі, одній з найперших художніх шкіл в Україні. Її у 1875 році заснував художник-педагог Микола Мурашко, а утримували заклад коштом київського мецената Івана Терещенка. Цю школу Зіновій Подушко закінчив із відзнакою та отримав стипендію на подальше навчання.
“Ми знаємо, що він був талановитий, і його цінували, оскільки по закінченню цієї школи він отримав диплом з відзнакою. І після її закінчення він переїхав до Петербурга, і там отримував стипендію. Це свідчить про те, що він був гарним митцем вже тоді”, — каже мистецтвознавиця.
Тож з 1912 до 1917 роки Зіновій Подушко вчився у Петербурзькій академії мистецтв. Його вчителями був Ілля Репін, поляк Ян Ціонглінський… До речі, Ілля Репін, попри те, що Ціонглінський був поляком, зобразив свого колегу в образі одного із запорозьких козаків на своєму полотні “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”). Також Зиновія Подушка навчали Ян Шчелінський та Микола Дубовський.
Тоді ж митець брав участь у виставках Товариства пересувних художніх виставок. Зіновій Григорович був членом так званої «Громади художників» — одного з мистецьких товариств Петербурга/Петрограда/Ленінграда, яке працювало у 1908-1930 роках. Також художник брав участь у товаристві імені Архипа Куїнджі, заснованому у 1909-му на кошти видатного мариніста, теж, до речі, родом з нинішньої Донеччини.
Але прийшли вирішальні, карколомні роки — роки визвольних змагань. І Зіновій Подушко вирішив бути офіцером Армії УНР. Про його бойовий шлях краєзнавцям Донеччини поки нічого невідомо. Та й відносно мало відомо про його подальше життя.
Отже, що саме ми знаємо про Зіновія Подушка? Те, що з 1919 року він живе у Польщі, і з 1921-го — у Лодзі. У Польщі Зіновій Подушко продовжує малювати: бере участь у багатьох виставках, зокрема у головному варшавському салоні «Захента», там він отримує срібну медаль.
“Він викладав живопис, а також працював художником-декоратором сцени, сценографом, у театрі міста Лодзь — створив декорації для багатьох спектаклів, презентованих у 1926-му-1928 роках”, — каже Іга Книсак.
Після Другої світової він покинув роботу в театрі і сконцентрувався на живописі. Там він також став учасником численних мистецьких спілок та гуртків, зокрема й державних, національних — в тому числі й тоді, коли Польща стала комуністичною.
Отже, як виявляється, Зіновій Подушко намагався втекти від більшовицького режиму, але “червоні” все одно “наздогнали” його і за 30 років після еміграції, вже у його новій країні…
Не дивлячись на це, в історії мистецтва Зіновій Подушко став визнаним майстром українського національного пейзажу. Ось назви лише деяких його робіт: «Захід сонця», «На пасовиську», «Чумацький табір», «Степове село», «Вечір у степу», «Лани збіжжя», «Вітряки», «Оранка», «На Дніпрі», «Гайдамаки вечеряють», «Старий млин» тощо. Багато його робіт — із краєвидами західної України. Художник також відомий живописним циклом, присвяченим історії України.
Картини Подушка є у Хмельницькому художньому музеї та багатьох інших музеях України, Польщі та Росії. Наприклад, у колекції Хмельницького музею зберігається картина “Гуцул зі стадом на світанку”, намальована у 1917-му.
Роботи Зіновія Подушка є й у польських галереях. В галереї Петра Узнанського у Лодзі роботи художника можна купити за ціною від 750 до 5 тисяч польських злотих.
“У нас є колекція його робіт, це ландшафти. Ймовірно більшість із них — це місцевість навколо Лодзі. Чула, що він також зображав Волинь та Поділля, — ймовірно він сумував за своєю батьківщиною та малював те, що памятав з України. У 1961-му більшість його робіт увійшла у велику виставку його робіт “Лодзь у живописі Зіновія Подушко”, — розповідає фахівчиня галереї Петра Узнанського.
Помер Зиновій Григорович 29 жовтня 1963 року в тому ж Лодзі.
Зазначимо, проєкт «Віртуальний некрополь української еміграції» Інституту національної пам’яті України уточнює дату смерті митця та точно вказує місце його поховання: Зіновій Подушко помер 3 березня 1963-го року. Поховали його на цвинтарі “На Долах” у Лодзі. Відомо також, в якому саме секторі знаходиться його могила. Опікуном місця поховання, станом на літо 2020 року, значиться донька, Марта Нерадко.
“Чесно кажучи, ми знаємо небагато про той час. Тому що ніхто не досліджував його життя та роботу. У нас є лише каталоги з виставок Подушка. І вся ця інформація — від людей, які його знали, від власників його картин та наших власних досліджень. Але по ньому досі немає монографії, життєпису або художньої біографії. Ніхто, власне, не займався його мистецтвом”, — наголошує Іга Книсак.
Але все одно люди із задоволенням купують його картини. Іга каже: люди змінюють інтер’єри у своїх оселях, тому продають та купують картини.
“Його картини, які у нас є, — підписані, але не датовані. Гадаю, більшість з них, ймовірно, його польського періоду. Це картини мешканців Лодзі, вони хочуть їх продати. Напевне вони їх купили у самого Подушка або в галереях раніше. Ймовірно, коли він оселився у Лодзі у 1921-му, він не привіз (всі) свої ранішні роботи. Я не впевнена на 100%, але ми можемо припустити, що вони створені у Польщі. Але все ж деякі з них представляють Україну, якою він її пам’ятав”, — зазначає працівниця польської галереї.
В Україні роботи Зіновія Подушка зберігають і колекціонери. Так, у приватній Сімейній колекції Уманських знаходимо роботу художника “Закарпатський пейзаж з домівками”, теж датовану 1917 роком.
Деякі його роботи продають на приватних українських аукціонах. Так, за даними архіву сайту Київського аукціонного дому “Корнерс”, на початку березня 2012-го тут продавали одну з робіт Зіновія Подушка, «Зійшла луна», написану у 1930 році маслом на полотні.
У правому нижньому куті — автограф автора з прізвищем та роком створення картини. Стартова ціна продажу була 8 700 грн, а продали роботу начебто за 14 тис. грн.
Читайте також: