Хочуть модернізації шахт, але готові перевчитися та працювати за гідні зарплати. Фокус-групи з жителів семи міст Донеччини запитали про проблеми їхніх населених пунктів та ставлення до закриття шахт. На що сподіваються та чого найбільше бояться люди — читайте в матеріалі Вільного радіо.
Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні та Центр екологічних ініціатив “Екодія” провели дослідження “Майбутнє справедливої трансформації в Україні: сприйняття в шахтарських містечках”.
Результатами хочуть привернути увагу представників національної влади та новообраних органів місцевого самоврядування, що до планування трансформації вугільної галузі необхідно залучати місцеве населення конкретних шахтарських міст.
Дослідження проводили у Добропіллі, Селидовому, Торецьку, Мирнограді, Порковську, Новогродівці та Вугледарі. В кожному місті працювали з фокус-групою, в якій було 4 чоловіка та 4 жінки віком від 18 до 60 років.
В цілому учасники дослідження оцінюють ситуацію в регіоні як тривожну, вони не впевнені у своєму майбутньому. Серед основних проблем називають: економічні складнощі (важко знайти роботу, бо міста монопрофільні), якість медичних та житлово-комунальних послуг, стан інфраструктури, екологічні проблеми, отримання освіти та перекваліфікація. Зусилля влади (як попередньої, так і чинної) вважають недостатніми та додають, що більшість проблемних моментів взагалі залишаються поза увагою посадовців.
“Люди досить депресивно оцінюють ситуацію в своїх містах. Найбільш гостро про це говорили у Торецьку, Селидовому та Новогродівці. Позитивні тенденції стосуються ремонту доріг, встановлення освітлення, але це все в центрі міст. В одній з фокус-груп модератор просто допитувалась у людей — ну шо у вас хорошого? Їй відповіли: “Ну що хорошого? Ну ось хоч фонтан відкрили. Але люди очікують соціально-політичних змін, рівень очікування дуже високий”, — розповіла під час презентації дослідження координаторка проєктів Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні Марія Коваль-Гончар.
На інформацію про можливе закриття шахт учасники дослідження реагують емоційно та здебільшого негативно. Вважають їх невід’ємними від міст, їхніми “візитівками”. Водночас зазначають, що нинішня ситуація у галузі складна: зарплату на державних шахтах затримують, про модернізацію взагалі не йдеться.
“Питання закриття шахт для людей дуже болюче. Часто усе зводилося до пропозицій: давайте просто модернізуємо обладнання шахт. Люди не розглядають закриття шахт як шлях розвитку регіону. Вони налаштовані на порятунок галузі. Респонденти вважають, що закриття шахт може призвести до масових протестів та міграції”, — пояснює голова відділу енергетики ГО “Екодія” Костянтин Криницький.
“Ці проблем не виникли вчора. Їх треба було вирішувати 15-20 років тому. Люди звикли працювати в шахтах, були шахтарські династії. Тут активність населення не уже велика, великий патерналізм. Люди вважають, хтось має прийти і все нам зробити. Працювати буде не легко”, — вважає голова Вугледарської ОТГ Андрій Сілич.
На думку респондентів, щоб закриття шахт було максимально безболісним, державна та місцева влада мають об’єднати зусилля, а також дослухатися до самих жителів та інформувати їх про всі нововведення. Очікують, що зміни будуть поступовими, а людей похилого віку не кинуть напризволяще, а дадуть змогу допрацювати або раніше вийти на пенсію.
Від влади очікують таких кроків:
— надання альтернативи працевлаштування для працівників(–ць) шахт, зокрема розвиток інших напрямів діяльності в регіоні, а також надання
гарантій;
— підтримка малого та середнього бізнесу;
— упровадження пільг для інвесторів, які будуть займатися перепрофілюванням шахт;
— організація оперативного перенавчання, перекваліфікації робітників — безоплатно та на місці (без потреби отримувати освіту в іншому
населеному пункті або ж регіоні) з урахуванням запитів усіх вікових груп;
— забезпечення рівня заробітної плати не нижче поточної на шахтах;
— підтримка та розвиток інших галузей міста.
Серед альтернативних напрямів для розвитку бачать інші галузі промисловості (виробництво плитки, цегли з ґрунту териконів, фабрики посуду або швейні, виробництво соків, хлібу), агросектор (ремонт сільгосптехніки, виробництво деталей для техніки), переробку сміття, розвиток альтернативної енергетики.
“Добропілля — це мономісто, яке напряму залежить від вугледобувного підприємства, в нас котельні на вугіллі. Тому є схвильованість влади, людей. Коли на шахтах був “простій” 3 місяці — була дуже складна ситуація. Тоді люди навіть виїхали працювати за кордон. Ми будемо просити і міністерства, і область, щоб до концепції реформування включили розвиток і підтримку інших підприємств для працевлаштування людей. Вони готові вже сьогодні перейти і працювати на інших підприємствах”, — каже секретар Добропільської міської ради Віталій Шевченко.
Зазначимо, у жовтні Міністерство енергетики презентувало проєкт Концепції реформування вугільної галузі. Вирішили поєднати процес приватизації та процес інтеграції державних шахт до ПАТ “Центренерго”. Шахти поділять на три групи. Перша група – шахти, що підлягають інтеграції з ПАТ “Центренерго” і є його ресурсною базою. Друга – шахти подвійного призначення, які займатимуться не лише виробленням теплової енергії. Третя група шахт – такі, що будуть пропонуватися до приватизації не лише як вугледобувні підприємства, а й як цілісні майнові комплекси, які можна використовувати для іншої господарської діяльності.
Зараз міністерство разом з урядом Німеччини та міжнародними організаціями відбирають шахти для проведення пілотних проєктів з трансформації вугільних мономіст.
Серед потенційних перших пілотних проєктів розглядають шахту “⅚” у Мирнограді (в ній урядовці бачать потенціал технологічного кластера) та шахту “Великомостівська” у Червонограді на заході України.
Для довідки: Кабінет Міністрів України планує закривати збиткові вугільні підприємства. У найближчі роки цей процес має прискоритися, адже Україна долучилася до боротьби зі зміною клімату, ратифікувавши у 2016 році Паризьку угоду. Наразі понад 30% електроенергії в державі виробляють саме завдяки спалюванню вугілля. Натомість з 2004 року в Україні закрили 68 державних гірничих підприємств, 19 державних шахт наразі в процесі ліквідації. 29 з 33 державних шахт нерентабельні та працюють виключно завдяки щорічним багатомільярдним дотаціям з державного бюджету. Кількість працівників і працівниць, задіяних у галузі, скоротилася з майже 1 мільйона у 1991 році до менш ніж 40 тисяч у 2020 році. У травні 2019 року на регіональному рівні шість шахтарських міст Донецької області (Вугледар, Добропілля, Покровськ, Мирноград, Новогродівка, Селидове), Донецька торгово-промислова палата та три місцеві громадські організації об’єдналися та створили Платформу сталого розвитку вугільних міст. Її основна мета — пошуку альтернативних шляхів розвитку власних міст. У березні 2020 року до Платформи доєдналося сьоме місто — Торецьк.
Нагадаємо, від шахт залежать не лише згадані у дослідженні міста Донеччини. Зокрема, на території майбутньої Новодонецької громади має працювати 2 шахти — “Піонер” та “Новодонецька”. Вони будуть основними наповнювачами бюджету. А в Білозерській ОТГ на шахті працюють понад 90% місцевих. Окрім цього — хіба магазини чи перукарні.
Однак ситуація на шахтах залишається напруженою. Тільки за 2019 рік держава заборгувала українським шахтарям близько 744 мільйонів гривень, вугледобувні підприємства Донеччини недоотримали понад 314 мільйонів гривень. Через невиплату зарплати гірники страйкували, перекривали дороги, відмовлялися підніматися на поверхню. В Донецькій обласній державній адміністрації працюють над стратегією розвитку міст, які повністю залежать від шахт, але цей процес йде повільно.
Читайте також: