Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Вже протягом трьох років триває оборона Часового Яру від навали російських окупантів. Водночас існує паралельна російська реальність, де відзвітували про захоплення міста ще майже рік тому. Хоча російські військкори навіть упродовж 2026 року продовжують звітувати про бої у нібито повністю підконтрольному їм місті. Розбираємося, які заяви росіяни роблять щодо Часового Яру та що про ситуацію у місті говорять ЗСУ.
Минув вже майже рік з моменту, коли представники російського Міноборони оголосили, що нібито повністю захопили Часів Яр.
Тоді ж окупанти публікували цілі добірки відео, на яких російські загарбники стояли у різних куточках міста зі своїми прапорами.
Наступного дня російський президент Володимир Путін, легітимність якого українське МЗС не визнало, заявив:
“Міноборони оголосило про це лише вчора, але Часів Яр було взято кілька днів тому. Ми вже чули про те, що це не відповідає дійсності. Я можу запевнити вас, що це повністю відповідає дійсності. Ми проводили так звану зачистку, хоча, мабуть, спроби контратак все ж є”.
Водночас з того часу і по сьогоднішній день самі проросійські військкори регулярно звітують про бої у Часовому Ярі, яких за логікою заяв окупантів не мало б бути.
У травні росіяни розповідали про “битву у Часовому Ярі”: тут писали про нібито критичну ситуацію для ЗСУ та термінове перекидання до міста додаткових підрозділів операторів БПЛА.
Красномовно про ситуацію у місті говорять російські аналоги мапи DeepState, на яких у червні 2026 року перефарбували під свій контроль не тільки всю територію Часового Яру, а й певні території навколо міста.
Якщо порівнювати цю мапу із ситуацією, яку малюють на мапах Генерального штабу ЗСУ та аналітичного порталу DeepState, — за підрахунками журналістів Вільного Радіо вийде близько 231 км² у районі Часового Яру та Костянтинівки, які росіяни вважають своїми, а ЗСУ — підконтрольними їм.
Речник 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Костянтин Мельников говорить, що суперечливі заяви росіян про ситуацію у Часовому Ярі вже стали для нього звичною справою.
“24 бригада тримає позиції у Часовому Ярі вже третій рік. Позиції там досі є. Стосовно того, що росіяни заявляли, що вони взяли Часів Яр, — на моїй пам’яті таких заяв було вже щонайменше дев’ять, якщо не більше. Вони періодично заявляють про захоплення міста, але вже пішов третій рік його оборони”, — говорить військовий.
За його словами, хоч через кілзону чітку лінію фронту провести й важко, ситуація, яку активісти DeepState показують на своїй мапі, “динамічна, але плюс-мінус відповідає дійсності”.
Зазначимо, станом на 18 липня 2026 року активісти аналітичного порталу вважають однозначно окупованими східні та північні райони міста: Канал, Новий, Жовтневий, Центр, Північний, Десятий та частково Новопівнічний.
Водночас південні квартали Новопівнічного району вважають сірою зоною, за яку триває боротьба. Схожа ситуація склалася у районах Шевченка, Землянки та Цеху №2.
Єдиний район Часового Яру, який однозначно вважають підконтрольним українським захисникам, — Південний.
Така ситуація у місті залишається вже близько року, але активний наступ росіян на Костянтинівку ускладнює становище й для оборонців Часового Яру.
“Якщо дивитися по мапі — росіяни рухаються по трасі у бік Дружківки та Краматорська. Це призводить до того, що з того флангу (правого або південного щодо Часового Яру, — ред.) противник намагається заходити й у нашу смугу відповідальності”, — уточнює Костянтин Мельников.
За словами військового, російська тактика захоплення Часового Яру вже тривалий час залишається незмінною — це інфільтрація.
“Вони (росіяни, — ред.) намагаються просочуватися малими групами. Раніше це було по 2–3 людини, а зараз вони взагалі по одному йдуть, ну максимум по двоє. Так вони розтягують людей, намагаються кудись зайти, накопичитися і штурмувати далі”, — пояснює речник 24 бригади.
Військову ж техніку російські окупанти майже припинили використовувати під час штурмів Часового Яра, адже її швидко знищують безпілотники.
“Вони використовують тільки багі чи мотоцикли, але не для штурмів, а для логістики. У штурми техніка вкрай рідко їде. Останній такий штурм був у квітні цього року. Але аеророзвідники працюють цілодобово і по будь-якому руху одразу починають працювати всім, чим можна. Техніка швидко горить, а інші розгортаються та тікають. Чому вони досі вдаються до таких атак з відомим фіналом? Не зрозуміло”, — запитується Костянтин Мельников.
Характерною особливістю боїв у Часовому Ярі стало те, що окупаційна армія частіше намагається штурмувати вдень, а не під прикриттям ночі.
“Зараз тепловізійні дрони бачать будь-яке переміщення і немає сенсу пересуватися вночі, бо це дуже палить тебе. Тому вони намагаються використовувати світлу пору дня і особливо “сиряк” — дощі чи туман. У таку погоду вони використовують теплоізоляційні засоби — термопончо та термоковдри, щоб дійти до нір. Таке відбувається постійно і це може не потрапляти до статистики штурмів Генерального штабу, але чи легшими є такі поодинокі просування? — ні, бо дронарі мають пильнувати цілодобово”, — пояснює Костянтин Мельников.
Якщо подивитися на звіти Генерального штабу ЗСУ — там можна побачити тенденцію, що на Краматорському напрямку, де розташований Часів Яр, українські захисники фіксують меншу кількість атак, ніж на інших напрямках Донеччини. Втім, речник 24 бригади наголошує, що це не відображає всієї картини, яка складається у місті.
“Я думаю, Генштаб враховує тільки масовані атаки, коли вони розуміють, що це був прям от штурм. А коли йде постійна інфільтрація — це ж постійні намагання просочуватися. Ми ось коли спілкувалися з останніми полоненими, вони говорять, що в них завдання просто рухатися вперед. Вони навіть не мають мап, достатньо зброї, нічого — просто йдуть під супроводом дрона до певної нори і сидять там, чекають, коли прийдуть інші, щоб зібралася група”, — розповідає речник 24 бригади.
Однак зібрати штурмову групу російським окупантам важко, адже бійці ЗСУ руйнують логістику загарбників. Тому поодинокі окупанти можуть тривалий час сидіти в норах в очікуванні підкріплення та нових наказів.
“У них закінчується провізія, вода, батарейки на раціях сідають і вони виходять, щоб здатися у полон. В нас минулого року був випадок, коли двоє таких просиділи в норі кілька місяців. Там був десантник, який прям готувався — облаштував собі нору, позбирав усі боєприпаси навколо, пробігся сусідніми підвалами будинків та позбирав усі закрутки й консерви. Але коли закінчилася й вода — пили вже власну сечу. Це вони нам потім у полоні розповідали, бо їм це набридло — вони взяли шмат білого паркану і написали, що дайте води і ми готові здатися. Все через те, що вони спочатку йдуть, не розуміючи справжньої ситуації”, — пояснює Костянтин Мельников.
Нагадаємо, журналісти Вільного Радіо аналізували, як змінилась лінія фронту на Донеччині за червень 2026 року. Вже шостий місяць поспіль бійці ЗСУ сповільнюють наступ російської армії в Донецькій області. Темпи просування загарбників у червні сягнули 51 км².