Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Шостий місяць поспіль бійці ЗСУ сповільнюють наступ російської армії в Донецькій області. Темпи просування загарбників у червні сягнули 51 км².
Українські захисники протягом місяця змогли повністю зупинити наступ на двох напрямках, а ще на одному коливання лінії фронту залишалися незначними на користь росіян. На інших трьох напрямках вдається лише сповільнювати, але не зупинити наступ окупантів. Аналізуємо, яким став червень 2026 року на фронті в Донецькій області.
Другий місяць поспіль активісти аналітичного порталу DeepState заявляють, що росіяни втрачають більші території України, ніж захоплюють. Однак другий місяць поспіль це не стосується Донецької області.
Аналіз змін на фронті за червень 2026 року свідчить про просування армії загарбників на окремих напрямках області. Хоч темпи просування вдається сповільнювати протягом всього 2026 року, повністю зупинити росіян наразі вдалося лише на Олександрівському та Лиманському напрямках.
Найбільше їм вдалося захопити на Слов’янському напрямку.
Отже, за червень 2026 року за даними з відкритих джерел вдалося підтвердити просування окупаційних військ на 51,2 км² в Донецькій області. Це на 10 км² менше, ніж у травні.
Тепер із 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини станом на травень 2026 року в окупації перебувають 21,19 тис. км², або 79,93%. За місяць окупаційні війська захопили близько 0,2% площі області.
Протягом червня 2026 року військові Генерального штабу ЗСУ не підтверджували просувань російської армії на Олександрівському напрямку. Це ж фіксують і аналітики Deepstate.
Проте й українські захисники протягом червня не мали успіхів, помітних на мапі. Зокрема, територія в районі села Зелений Гай, яка у травні перейшла з окупованої у спірну, так і залишилася «сірою зоною».
Окупаційні джерела про Олександрівський напрямок пишуть не багато. Здебільшого це окремі повідомлення про просування у Дніпропетровській області.
Тим часом українські військові говорили, що у червні 2026 року на цьому напрямку майже перестала працювати артилерія росіян.
“У зв’язку з тим, що кілзони збільшуються, артилерія противника на мінімумі працює. Противнику, як і нам, доволі важко у великих кілзонах використовувати щось настільки масштабне та велике”, — говорив журналістам Армія TV заступник командира самохідного артилерійського дивізіону 141-ї окремої механізованої бригади майор Роман Жучок.
Водночас густа літня рослинність збільшила ризик ближнього бою.
“Зеленка дуже все затягла. Навіть відео зі знищеним противником зараз важче фіксувати. Їх знищують, але через посадки не все видно”, — пояснював журналістам Армія TV начальник відділення комунікацій 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка майор Іван Сєкач.
Тому росіяни на цьому напрямку частіше намагаються прослизати через лісосмуги невеликими групами.
На Покровському напрямку російська армія у червні 2026 року захопила близько 15,2 км² території:
Це менше, ніж було у квітні та травні.
Покровський напрямок у червні 2026 року для окупантів залишався одним із головних, де вони продовжують наступати. Акценти наступу були на західному та північно-східному флангах Покровська. У зведеннях згадувалися бої за Гришине, Василівку, Новоолександрівку та Удачне.
Втім, окупанти не часто заявляли про “звільнення” якихось населених пунктів. Натомість росіяни перейшли до риторики про “покращення тактичного положення” та “просування”.
Ще тут активно звітували про “знищення сил ЗСУ” — часом ці цифри начебто сягали по пів сотні військових за добу на Покровському напрямку.
Українські ж військові розповідали, що окупанти регулярно проводять ротації у Покровську.
“Противник (росіяни, — ред.) затягується в Покровськ, намагається тиснути в північному і північно-західному напрямку. Така сама тактика — малі групи, піхота”, — говорив пресофіцер 425-го окремого штурмового полку “Скеля” з позивним “Письменник”.
В умовах забудови Покровська окупанти накопичують операторів безпілотників, якими атакують логістику бійців ЗСУ. Схожа ситуація й у сусідньому Мирнограді, де теж накопичують операторів БПЛА.
Хоч бійці ЗСУ і знищують російські антени та ретранслятори зв’язку окупантів, щоб ускладнити роботу операторів безпілотників, у червні кілзона навколо міста зросла до 30 кілометрів.
“Далеко заїхати зараз [технікою] практично неможливо — велика активність FPV призводить до значних втрат техніки”, — уточнював командир парашутно-десантного батальйону 25 Січеславської окремої повітряно-десантної бригади 7 корпусу ДШВ із позивним “Кадет”.
Але й українські захисники не відстають і активно атакують логістику росіян. Лише на трасі Донецьк — Селидове — Покровськ бійці ЗСУ знищили понад два десятки одиниць військової техніки російської армії.
На Костянтинівському напрямку російська армія у травні 2026 року захопила близько 15,4 км² території:
Це майже удвічі більше, ніж росіяни захопили на цьому напрямку у травні.
Російські окупанти з самого початку червня вже стверджували, що начебто захопили східні околиці міста та продовжують “зачистку кварталів”.
У другій половині червня риторика змінилась з “просувань” до нібито боїв у забудові центра. Під кінець же місяця окупанти говорили, що майже захопили місто.
Водночас у ЗСУ спершу уточнювали, що ситуація у Костянтинівці важка і окупанти дійсно присутні вже у місті, але запевняють, що оточення українських захисників немає.
А 19 червня вже казали про те, що росіяни змогли проникнути до “багатьох” районів Костянтинівки. Така ситуація склалася, як вважають у 19-му армійському корпусі ЗСУ, через те, що українським захисникам не вистачило сил зупинити окупантів на околицях міста.
“Ми розуміли, до чого йде. На жаль, нам не вистачило сил зупинити противника перед самим містом. Але це тому, що ми не відбивали кожну позицію будь-якими засобами, щоб покласти купу людей. Ми бережно ставимось до людей, враховуючи що великого людського ресурсу у нас немає”, — говорив командувач 19 армійського корпусу Олександр Бакулін в етері “Єдині новини”.
Вже наступного дня у мережі з’явилися відео, на яких окупанти були присутні поблизу міської ради в Костянтинівці. Журналісти Вільного Радіо підтвердили геолокацію цих кадрів.
Кінець місяця пройшов в українському інфопросторі під гаслом: українські військові зможуть втримати Костянтинівку, якщо логістика збережеться.
“Якщо надалі ми отримуватимемо людський ресурс, особовий склад, безпілотні апарати, боєприпаси, вона втримається. У Костянтинівці немає як таких міських боїв. Є, скажімо так, бойові дії з дрібними групами противника. Все, що виявляємо, ми знищуємо”, — розповів командувач Оперативного командування “Схід” Сухопутних сил ЗСУ генерал-майор Віктор Ніколюк.
На Краматорському напрямку російська армія у червні 2026 року захопила близько 1,4 км² території на схід від села Маркове.
Це єдиний успіх росіян за місяць, помітний на мапі. Для порівняння — у травні окупанти захопили тут майже у 7 разів більшу територію. Отже, тут рух окупантів вдалося сповільнити та майже зупинити.
Російські окупанти протягом червня щодо Краматорського напрямку регулярно звітували про свої нібито успіхи та буцімто удари по скупченнях бійців ЗСУ.
За заявами голови Донецької ОВА Вадима Філашкіна, у Краматорській громаді ще залишаються 55 тисяч людей. Станом на червень 2025 року — це найбільш населена громада підконтрольної частини Донеччини.
Щодо руху лінії фронту — українські захисники заперечували, що такий був на користь російської армії. Але й звільнених територій тут не фіксували. Складнощі оборони тут схожі з Олександрівським напрямком — через рослинність.
“Противник (росіяни, — ред.) використовує природні укриття, намагається приховано просуватися в бік наших позицій, оминати їх і виходити в тил. Саме в цьому полягає основна складність”, — говорив начальник групи безпілотних систем 3 батальйону 101 бригади, молодший лейтенант із позивним Гібрид.
Пізніше українські захисники визнали, що ситуація у Часовому Ярі стала складнішою, але не тому, що окупанти досягли тут успіхів, а через сусідній Костянтинівський напрямок. Там росіяни мають більше успіхів і вже ускладнюють логістику для оборонців Часового Яру.
“Ті події, які на Костянтинівці, ускладнюють процес оборони Часового Яру, проте наші військовослужбовці все ж не дають можливості противнику проводити якісь активні дії”, — заявляв речник 11 армійського корпусу Дмитро Запорожец.
Під кінець червня окупанти змінили тактику на Краматорському напрямку і стали атакувати не групами, а взагалі по одному бійцю.
“Якщо раніше ми говорили про малі піхотні групи у складі двох-трьох осіб, то зараз це фактично один військовий. Він пересувається посадками, полями, іноді навіть відкритою місцевістю. Російський піхотинець з автоматом і трьома магазинами — це вже “мала піхотна група”. Ставка робиться на те, що не всіх виявлять і не всіх знищать. Так вони намагаються інфільтруватися та накопичуватися для подальших штурмових дій”, — пояснював начальник відділу комунікацій 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Іван Петручак.
На Слов’янському напрямку російські окупанти у червні 2026 року захопили близько 19,2 км²
Це на 3 км² менше, ніж окупанти захопили у травні, але це найбільша площа захопленої території серед усіх напрямків Донеччини.
У російському інфопросторі немає окремого Слов’янського напрямку — цю територію вважають частиною Краматорсько-Слов’янської агломерації. У цьому контексті росіяни зосередили свою увагу на боях за Костянтинівку, яку вважають “воротами” у ту саму агломерацію. Так, командир роти 1194-ї бригади угруповання армії РФ з позивним “Русич” заявляв:
“Ми відкрили ці ворота. Це плацдарм, необхідний для того, щоб успішно просуватися вперед і «звільнити» (окупувати, — ред.) весь цей ланцюг населених пунктів”.
Військові ЗСУ тим часом розповідали, що армія загарбників на цьому напрямку штурмує позиції українських захисників на мотоциклах та багі. Для того, щоб вчасно виявляти та знищувати їх, тут патрулюють безпілотники ЗСУ.
“Наші хлопці, наші очі — це FPV-дрони, це дрони-розвідники, 24 на 7 знаходяться в небі, де вони вишукують, видивляються супротивника. Якщо супротивник десь накопичиться, то до цього підключається наша артилерія”, — пояснював старший навідник 2-ї батареї самохідно-артилерійського дивізіону 54-ї бригади Роман Капінус.
Так, українські десантники показували, як знищують безпілотниками логістику росіян на цьому напрямку та визнавали, що кількість ударів БПЛА росіян тут не зменшується. Загарбники б’ють по логістичних шляхах бійців ЗСУ, дистанційно мінують маршрути руху та тиснуть малими групами піхоти.
Зазначимо, саме з червня у Слов’янську почалося розширення зони обов’язкової евакуації.
Лиманський напрямок залишається стабільним вже протягом п’яти місяців 2026 року. У червні на цьому напрямку знову не було жодних помітних на мапі змін лінії фронту.
Така ж ситуація спостерігалася й у попередні місяці 2026 року. Єдиним винятком був січень.
У червні про Лиман заговорив окремо президент країни-агресори Володимир Путін, який запевняв, що армія Росії нібито контролює вже більшу частину міста.
“Російським військовим залишилося звільнити 149 будинків із 11 тисяч”, — запевняє своїх людей російський президент, легітимність якого українське МЗС не визнавало.
Цей напрямок частіше згадувався у російських новинах протягом червня. Протягом місяця окупанти писали про нібито:
Втім, у ЗСУ в червні спростовували ці заяви росіян. Хоча й визнавали, що окупанти намагаються закріпитися на околицях міста.
“Зараз вони дуже активно намагаються, попри великі втрати, кидати будь-яку кількість особового складу для того, щоб мати якісь закріплення у східних районах Лимана. Була навіть спроба зачепитися за південні околиці. Безуспішно, але вони продовжують ці атаки”, — говорив речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов.
Окупанти зосередили проти українських захисників тут три підрозділи — 1-шу танкову, 20-ту та 25-ту загальновійськові армії. Остання відповідає за захоплення Лимана, а інші працюють на околицях міста.
“Якщо ми проаналізуємо їхні постійні дії, то спочатку вони просуваються по флангах, беруть під вогневий контроль логістику, основні логістичні маршрути: у великі міста, у села, не дозволяючи адекватно проводити забезпечення безпосередньо угруповання військ у населеному пункті. Після цього починають безпосередньо проводити штурмові дії”, — казав командир 125 окремої важкої механізованої бригади Володимир Фокін.
Нагадаємо, за перше півріччя 2026 року державні та комунальні установи Донеччини уклали щонайменше 34 договори, пов’язані із закупівлею антидронових сіток, матеріалів для їх монтажу та облаштування антидронових коридорів. Загальна сума цих договорів склала 17,6 мільйона гривень. Журналісти Вільного Радіо проаналізували ці закупівлі та зібрали їх в одному матеріалі.