До початку російської гібридної війни у 2014 році в Україні працювали 96 грецьких товариств. Вони об’єднували понад 116 населених пунктів, де проживали греки. Більшість із них — близько 100 тисяч — жили в Донецькій області, а центром грецької культури у Надазов’ї був Маріуполь. Як греки України гуртуються в евакуації та зберігають свою ідентичність — розповідаємо далі.
Наприкінці XVIII століття греки за указом російської імператриці Катерини II переселилися з Криму до Північного Приазов’я (Надазов’я). Там заснували десятки грецьких сіл та місто Маріуполь. У селах поблизу Маріуполя живуть нащадки носіїв двох мов надазовських греків: у Ялті, Урзуфі, Сартані та Малоянісолі — румеї, а у Старому Криму, Старогнатівці та Мангуші — уруми.
Для збереження й популяризації своєї культури греки України об’єднались у місцеві організації та сформували Федерацію грецьких товариств. Вона базувалась у Маріуполі.
Частина грецьких сіл на Донеччині у Старобешівському та Тельманівському районах потрапили в окупацію у 2014 році. Після початку відкритої війни росіяни захопили більшість населених пунктів Донеччини, де компактно жили нащадки переселенців з Криму.
Евакуація з Маріуполя і навколишніх сіл стала для греків новим переселенням.
“З Маріуполя виїхали багато, точних цифр у нас немає, це складно підрахувати. З сіл Маріупольського району — менше, десь 20%, тому що в селах залишились будинки, залишилась інфраструктура [оскільки обстріли були не такими потужними]. Велика частина сидять там, бо є де жити”, — розповідає Вільному радіо голова Федерації Грецьких товариств України (ФГТУ) Степан Махсма.
Багато років греки Надазов’я гуртувалися, аби зберегти власну ідентичність. Вони проводили культурні заходи, фестивалі, вивчали новогрецьку, урумську та румейську мови. Місцеві грецькі організації відроджували традиційні свята, знайомили молодь зі звичаями й кухнею греків Надазов’я.
“Ми видавали праці румейських й урумських поетів, таких як Василь Папазов, Кірікія Хавана, повертали спільноті імена забутих майстрів слова. Проводили щорічну Всеукраїнську олімпіаду школярів із новогрецької мови, культури, історії Греції й греків України, де неодмінно були номінації “Читці (мовами греків Надазов’я)”, “Історія”.
Раз на два роки, за традицією, що передав ще Донат Костянтинович Патрича (український поет, композитор і перекладач з грецької мови, — ред.), відбувався Фестиваль грецької культури “Мега Йорти”, що відкривав грецькі села Надазов’я для світу. Проводили й Фестиваль грецької пісні імені Тамари Каци (виконавиці, яка співала румейською, — ред.), де можна було почути чимало талановитих виконавців і знавців урумської й румейської мов”, — розповідає надазовська грекиня Олександра Проценко-Пічаджі, яка майже 30 років очолювала Федерацію грецьких товариств України.
З 96 локальних товариств греків після початку відкритої війни на підконтрольній українському уряду території країни залишилась половина. А ті, що діяли у Надазов’ї, евакуюються і перереєструються на неокупованій території.
“Географія різна. Частина організацій переїжджають до Києва, Ялтинське, наприклад, переїхало до Ужгорода. Йде укрупнення трошки, тому що в Приазов’ї у нас були товариства в кожному селі. Наприклад, якщо візьмемо Сартанську громаду, там було два товариства: в Чермалику та Сартані. На Мангушську громаду були Мангушське, Ялтинське, Урзуфське… В Нікольській громаді ще більше: Кальчик, Кременівка, Касянівка, Кирилівка, Нікольське… Тепер одне товариство опікуватиметься усією громадою”, — каже Степан Махсма.
Проводити заходи у звичному форматі поки немає змоги, але активісти налагоджують частково втрачені через бойові дії зв’язки та збираються в основному онлайн.
“Етнічна спільнота наразі розпорошена, й більшість заходів доводиться проводити в режимі онлайн. Представники ФГТУ зараз відновлюють списки вчителів й учнів, що вивчали новогрецьку мову. В окупації також залишилися чимало творчих колективів, а ті, хто зміг евакуюватися, здебільшого перебувають за кордоном.
У прифронтових містах, таких, як Харків і Запоріжжя, у багатьох організацій втрачені приміщення, технічне оснащення, немає фінансової можливості проводити заходи наживо. Через близькість до фронту місцеві товариства, які зараз не можуть повною мірою займатись просвітницькою діяльністю, перепрофілюються на волонтерські й благодійні організації”, — розповідає Олександра Проценко-Пічаджі.
Під час боїв у Маріуполі у 2022 році російська армія зруйнувала музей творчості видатного медальєра, надазовського грека Юхима Харабета. Що стало з його роботами та де вони зараз — невідомо. Така сама доля спіткала й експозиції Музею народного побуту, а сам музей пошкоджений. Постраждала й будівля Маріупольського краєзнавчого музею, де зберігалися експонати, пов’язані з греками Надазов’я.
“Там зберігалася Жалувана грамота Катерини II. Усі експонати було знищено й розграбовано, те, що вціліло, було передано окупантам директоркою-колаборанткою.
Що стосується музею історії та етнографії греків Приазов’я в Сартані, то, на жаль, його керівництво пішло на співпрацю із ворогом. Тому зв’язок із ним недоступний. Але музей працює й усі експонати збережено.
Ми втратили й Культурний центр Федерації грецьких товариств України, що зазнав пошкоджень і був розграбований, й ГКЦ “Меотида”. Із Грецького медичного центру винесене все сучасне обладнання. Наші архіви, що дбайливо збиралися протягом 30 років, теж у руках мародерів”, — каже Олександра Проценко-Пічаджі.
Греки Надазов’я проведуть традиційне свято в евакуації та планують відкрити офіс Федерації у столиці
У планах Федерації грецьких товариств — відновлення роботи в евакуації культурного центру “Меотида” та Грецького медичного центру, які до повномасштабного вторгнення працювали у Маріуполі. Відкрити їх наново планують у Києві.
“Ми тимчасово втратили наш основний базовий регіон. І ті колективи, будинки культури, музеї, все, що стосувалось культурної спадщини греків Приазов’я, все залишилось там. Ми зараз відбудовуємо все спочатку. Ведемо перемовини з Міністерством закордонних справ Греції, щоб за їхньої підтримки відновити роботу Грецького медичного центру, відновити роботу приміщення Федерації і відновити роботу Грецького культурного центру. Для того, щоб можна було продовжувати зберігання культурної спадщини й обрядів, традицій, звичаїв”, — каже Степан Махсма.
А ще у столиці 18 травня проведуть Панаїр.
Для довідки:Надазовський Панаїр — одне з основних грецьких свят, спільний обід з нагоди престольного свята, який супроводжувався різними ритуалами та молитвами. Після обіду починалися гуляння, які проходили з музикою, піснями й танцями. Завершувалося це свято боротьбою, яку селах іменували татарським словом “куреш”. Її правила схожі з правилами сучасної вільної боротьби. Здолавши трьох супротивників (для цього необхідно було покласти суперника на лопатки), переможець отримував головний приз — живу вівцю.
“Наші фестивалі, в тому числі масштабний Мега-Йорти, з початку повномасштабного вторгнення на паузі. Поки плануємо провести Панаїр у Києві. Традиційно з боротьбою куреш, з благодійними заходами, концертом. Хочемо залучити земляків, які зараз перебувають на підконтрольній українському уряду території. Зараз узгоджуємо локації, шукаємо фінансування”, — розповідає очільник Федерації.
За словами Степана Махсми, серед греків України пів тисячі зараз боронять Україну у війську.
“Багато тих, хто зараз живе в окупації, чекає на повернення української влади. Хоча ми і знаємо про деяких активістів грецького руху, котрі пішли на співпрацю з росіянами, обійняли посади в окупаційних органах влади. Але оцінку їхнім діям дадуть правоохоронці. Близько 560 бійців грецького походження зараз воюють за незалежність України. Дмитро Церахто з Сартани отримав посмертне звання героя України. Він загинув під Бахмутом”, — каже Степан Махсма.
Олександра Проценко-Пічаджі додає, що боротися зараз доводиться й за свідомість земляків. Аби, попри російську пропаганду, греки Надазов’я не втратили свою ідентичність:
“Основним викликом стала окупація понад 85% грецьких сіл і серця українського Еллінізму — міста Маріуполя. Через це втрачено зв’язок із багатьма носіями мов греків Надазов’я, що опинилися по той бік лінії розмежування. Важливою частиною окупаційного режиму є пропаганда, яка впливає на свідомість мешканців ТОТ. Ворожі “ЗМІ” день і ніч розповідають про те, що на мешканців “нових регіонів” під владою р*шистів (росіян, — ред.) чекає процвітання, світле майбутнє, відродження промисловості, повернення моралі, захист сімейних цінностей”.
І нашим завданням є те, щоби після деокупації ці люди залишилися частиною спільноти греків України, не втратили свою ідентичність і не жили із міфом про “дружбу народів” у той час, коли саме російський імперіалізм піддавав греків депортаціям, репресіям і насильницькій русифікації, — говорить Олександра Проценко-Пічаджі.