Окупанти на Донеччині визнали, що води з Дону по водогону їм не вистачить (ВІДЕО)
На окупованій Донеччині ставленик Кремля Денис Пушилін визнав, що проблему з водою там вирішити не можуть. І водогін від Дону все одно не закриє всі потреби. Нині вода у Донецьку є по 2 години раз на три дні. Воду з резервних водосховищ вже майже використали.
Таку проблему озвучив Денис Пушилін для російського ЗМІ.
“[Побудова водогону з Дону] не зможе ніяк закрити фізичну потребу у воді в тому вигляді, в якому потребує Донбас. Це знову ж таки тимчасова міра. <> Тієї води з Дону, якої могло б вистачити на покриття більшої кількості наших потреб, якби не втрати води. Так вийшло, що наші водогінні мережі дають втрати води зараз до 60%”, — заявив Пушилін.
Про будівництво водогону з Дону до тимчасово окупованої Донеччини там заявили у середині листопада. Водогін з 2-х труб начебто вже будує військово-будівельна компанія Росії, обіцяли закінчити “в рекордний термін” до березня. Таким чином збиралися розв’язати проблему катастрофічної нестачі води в окупації.
Пушилін: води з Дону в Донецьку не вистачить
У Донецьк цілодобово привозять понад 250 вантажівок води
Зараз вже декілька місяців поспіль на окупованій Донеччині воду підвозять до населених пунктів вантажівками. За словами фахівців окупаційної адміністрації, лише до Донецька щоденно завозять щонайменше 250 вантажівок води на добу.
“10-8 кубів машини, пожежні — по 3 кубометри, є по 7 кубів машини. Цілодобово розвозимо, по котельням. Машини з Росії на допомогу нам і місцеві пожежні наші. З Верхнього Кам’янця, це Ясинуватська дільниця. Подається до резервуарів і насосами перекачується вода, подається на гідранти та мережами розподіляється вода”, — каже фахівець у відео найманців росіян у Донецьку.
Щоденно до Донецька привозять понад 250 вантажівок з водою, працюють цілодобово
Воду возять та вливають у мережі, адже місцеві мешканці в умовах суворої багатомісячної нестачі води зливають воду для своїх побутових потреб з радіаторів опалення. Якщо більшість води зіллють, зупиняться котельні та система централізованого опалення у містах.
Аби компенсувати ці вимушені крадіжки води з тепломережі, окупанти наказали пробурити просто біля котелень свердловини та заливати воду в мережу просто там. Також у Кіровському біля Горлівки пішли на використання у тепломережі очищені шахтні води.
Вода стала однією з ланок для пропаганди війни за території
Окупанти населенню кажуть: єдина їхня надія на воду — це “звільнення” (тобто захоплення та окупація, — ред.) усієї території, по якій проходить канал “Сіверський Донець-Донбас”.
“Там є ще нюанс, що крім Слов’янська у противника там ще буде змога перекривати воду на частині території Харківської області. Тому для нас теж необхідно звільнити ту територію, щоб тоді вже повною мірою Донбас був забезпечений водою. Чимшвидше звільнимо, тим швидше ми не будемо потребувати водовід з Дону”, — каже Пушилін.
І згодом сам собі суперечить, що цього буде достатньо. Адже чимало мереж вже знищені в боях.
“Все, що там залишилось, противник (ЗСУ, — ред.), коли буде відступати, він її знищить. Ми не маємо тут ніяких ілюзій”, — каже Пушилін.
За його словами, воду з резервних водосховищ, які є на окупованій території Донеччини, там вже майже використали.
Пушилін вкотре звинуватив Україну у навмисній водній блокаді від початку повномасштабного вторгнення. Водночас на світлинах нідерландського журналіста, зроблених восени в Бахмутському районі біля каналу “Сіверський Донець — Донбас” видно пробиті обстрілами труби великого діаметру, з яких б’є фонтаном вода. У коментарі Вільному радіо фотограф підтвердив, що зробив фото саме в Бахмутському районі.
Українські геологи восени назвали будівництво водогону з Дона до Донеччини утопією, порівнявши це з “саджанням яблунь на Марсі”. За їхніми словами, на Донеччині достатньо джерел якісної питної води під землею, у водоносних горизонтах.
Читайте також:
181Цей матеріал створено у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
