Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Юлія Іванова пройшла шлях від працівниці районної адміністрації до керівниці адміністрації окупантів у Макіївці. Останню посаду вона отримала у вересні 2026 року. Жінка підтримує російську владу, просуває пропаганду серед місцевих жителів і долучається до заходів із мілітаризації українських дітей. Водночас жителі міста критикують її через проблеми з водою, опаленням, безпритульними тваринами та занедбану інфраструктуру.
Журналісти Вільного Радіо зібрали найповніше досьє на поплічницю окупантів, якій українські правоохоронці ще не оголошували підозри та не висували обвинувачень.
Якщо вас цікавить лише окремий розділ досьє, натисніть на потрібний пункт — і ви відразу перейдете до відповідної інформації. Також можете скористатися функцією пошуку в браузері, аби знайти потрібний розділ за ключовими словами:
Юлія Геннадієва Іванова, якій на момент написання матеріалу 43 роки, народилась 9 лютого 1983 року.
У 2005 році жінка здобула вищу освіту в Донбаській національній академії будівництва та архітектури.
З’ясувати, де працювала та чим займалася Юлія з 2005 по 2015 рік не вдалося. Єдина зачіпка — дані російських медіа, які стверджують, що за української влади Іванова працювала спеціалісткою в районній державній адміністрації. За твердженнями російських журналістів, станом на вересень 2026 року жінка пропрацювала в державних структурах 20 років. Тобто в районній адміністрації Макіївки вона працювала з 2006-го.
Вперше окупанти представили Іванову як свою посадовицю ще у 2015 році. Тоді вона працювала в самоназваному “загальному відділі служби та управління адміністрації Кіровського району” міста Макіївка. Місцеві жителі могли звертатися до неї з нагальними питаннями.
Невідомо, коли Іванова стала членом громадської організації Донецька республіка”, але у тому ж 2015 році вона фігурувала серед її представників. Тоді окупаційна адміністрація оприлюднила світлини, на яких Юлія видавала медичним працівникам партійні квитки громадської організації “Донецька республіка”.
Свою приналежність до окупаційної влади жінка почала продемонструвати на особистих сторінках у листопаді 2017 року, коли опублікувала свою фотографію на третьому з’їзді членів громадської організації “Донецька республіка”.
Щонайменше з 2017 року її посада вже була “керуюча справами адміністрації Кіровського району” окупованої Макіївки. Журналісти Вільного Радіо знайшли останню згадку Іванової на цій посаді від 7 листопада 2023 року.
У квітні 2023 року у медіа з окупованих територій Іванова фігурувала як голова “Ради жінок міста Макіївка”. Тоді вона як представниця цього утворення відвідала поранених російських окупантів у лікарні та дарувала їм паски на Великдень.
Точно невідомо, коли Юлія Іванова стала членкинею правлячої російської партії “Єдина Росія”, але не пізніше 14 квітня 2023 року вона вже мала цей статус. Приєдналася вона через Донецьке регіональне відділення. Тоді ж її представили як “помічницю секретаря Макіївського відділення громадського руху “Донецька Республіка”.
Після цього вона неодноразово зʼявлялася на публічних заходах та у новинах, як “секретар первинного осередку партії “Єдина Росія” у Макіївці.
Того ж 2023 року вона відвідувала Росію і публікувала у соцмережах світлини із “міжнародного форуму”, який пройшов у вересні у російському Ханти-Мансійську.
У наступні кілька місяців її підвищили. Адже вже у лютому 2024 року Іванову представляли у публікаціях окупаційної адміністрації як “заступницю голови адміністрації муніципального утворення міського округу Макіївка”.
У 2024 році Іванова відзначилась у новині про вручення подарунків військовим окупаційної армії, які лікувалися в Макіївській лікарні після поранень на фронті.
Окупаційні медіа розповідали, що у 2024 році росіяни нагородили Юлію Іванову знаком “За заслуги перед містом”.
Крім цього, працюючи в підконтрольній Кремлю адміністрації, жінка отримала:
Остання відзнака може свідчити про ймовірну роботу Іванової в незаконній “виборчій комісії” у Макіївці, але у викритих онлайн даних за 2018, 2022 та 2024 роки жінка не фігурує серед “членів комісій”.
Востаннє Денис Пушилін представив Юлію Іванову просто як “заступницю” в січні 2025 року. Уже через місяць її посада змінилась на “першу заступницю голови адміністрації муніципального утворення міського округу Макіївка”.
На новій посаді Іванова опікувалася одразу кількома напрямами: внутрішньою політикою, інформаційно-аналітичною роботою, взаємодією з медіа, інформатизацією та комп’ютерною безпекою, цивільною обороною та надзвичайними ситуаціями, а також екологією.
27 березня 2026 року очільник окупаційної адміністрації у Макіївці Владислав Ключарьов пішов у відставку. Причини тоді не озвучили. Лише зазначили, що “депутати міської ради Макіївки” проголосували за його відставку, а заяву він написав “за власним бажанням”.
Замість нього ватажок т.з. “ДНР” Денис Пушилін указом №169 від 27 березня 2026 року призначив Іванову “виконуючою обов’язки голови муніципального утворення міського округу Макіївка ДНР”. На сайті окупаційної адміністрації вказали, що основні напрямки роботи Іванової:
Через кілька днів, 31 березня 2026 року, це рішення закріпили юридично і Іванову внесли до російських баз як “голову адміністрації”.
Уже в новому статусі вона продовжила брати участь у заходах правлячої партії РФ “Єдина Росія”.
15 вересня 2026 року “депутати” “Макіївської міської ради Донецької Народної Республіки” проголосували за обрання Юлії Іванової та одностайно підтримали її кандидатуру на посаду “міської голови” Макіївки вже без приставки “виконувачка обов’язків”. Після цього Іванова склала присягу за російською юрисдикцією.
Втім, якщо подивитися коментарі до публікації про її призначення, виявиться, що жителі Макіївки незадоволені тим, що їхньої думки навіть не питають, коли призначають “мерів” окупованих міст. Дехто навіть згадує Україну як приклад демократії, де дозволяли обирати мерів на виборах.
Відтоді під її керівництвом працює семеро фейкових заступників, одна “керуюча справами” окупаційної адміністрації, помічник, радник, юрист, прессекретар, фахівець із “режимної та секретної роботи”, а також загалом 34 незаконні установи підконтрольної Кремлю адміністрації. Сама Юлія про роботу на росіян казала так:
“Стало більше відповідальності, бо місто не маленьке, велике та серйозне і на сьогодняшній день проблем у нього дуже багато. На плечі лягла дуже велика інфраструктура, але боятися не треба, а треба просто виконувати свою роботу”.
Найближчою ціллю Іванова називає збільшення населення окупованої Макіївки, яке, за даними окупантів, у 2026 році сягає близько 365 тисяч людей.
“Наша мета — перетворити Макіївку на потужний промисловий та логістичний центр із населенням 400 тисяч осіб”, — говорила жінка.
Очільниця захопленої адміністрації Макіївки також активно агітувала місцевих у соцмережах брати участь у незаконних виборах до Держдуми Росії, які та організувала на захоплених територіях.
24 вересня 2026 року Юлія відзвітувала, що особисто взяла участь у них.
“Для Донбасу це більше, ніж просто вибори. Це важливий етап входження ДНР у єдине правове та політичне поле Росії, на який ми чекали довгі роки. І мені особливо приємно сказати: мешканці Макіївки показали себе гідно”, — написала тоді Іванова.
Після незаконних виборів, які Росія провела з 18 до 20 вересня 2026 року на окупованій частині Донецької області, Іванова підтримувала обраних “депутатів”, і разом із однією з них — Іриною Куксенковою — відвідувала дитячий садок, у якому зробили ремонт.
Найбільше “посадовиця” звітує у своїх соцмережах про прийоми місцевих жителів, які щотижня проводить як представниця окупаційної адміністрації.
“Особисто намагаюся переглядати коментарі вранці, але, звісно, не встигаю стежити за всім потоком”, — говорила Юлія в інтерв’ю.
Іванова зазначає, що бере участь у розробці довготривалих проєктів стратегії розвитку. Допомагають їй у цьому т.з. “регіони-шефи”, яких призначає російська влада. У Макіївці це Ханти-Мансійський автономний округ та Московська область. Вони допомагають оновлювати парки, школи, дитсадки та інші соціальні об’єкти.
“Великий спортивний комплекс біля ліцею “Престиж”, “Алея Перемоги” та Югорський парк — це справді знакові об’єкти. <…> Люди втомилися від сірості, їм потрібні місця для відпочинку”, — визнавала ставлениця росіян у місті.
Юлія регулярно підтримує та відвідує заходи з мілітаризації українських дітей:
“Тема уроку — “Разом назавжди”. Ми говорили про те, що означає бути частиною великої країни, про цінності, які нас об’єднують, і про те, чому 30 вересня стало для Донбасу справді доленосною датою”.
У самій Макіївці однією з гострих проблем залишаються безпритульні тварини.
“Від мешканців надходить багато звернень, і я чудово розумію занепокоєння людей — особливо коли йдеться про безпеку дітей та про зграї на дитячих майданчиках”, — казала Юлія.
Втім, побудувати притулок окупаційній владі поки не вдається. Тому тварин виловлюють, стерилізують та знову відпускають на вулиці.
Жінка у своїх соцмережах також публікує рекламу вступу до підрозділу армії загарбників, який збиває українські безпілотники на окупованій території.
Однією з найчастіших традицій у соцмережах псевдоочільниці міста є привітання підписників із різними святами. Чимало з них мають проросійську тематику. Зокрема, це “День возз’єднання ДНР із Росією”.
А також такі російські свята, як “День народного єднання” та “День Росії”. А до “Дня державного прапора ДНР” можна зустріти наступні слова підтримки окупації частини Донеччини від Юлії (далі переклад з російської):
“Під цим прапором Донбас зробив свій вибір, відстояв право розмовляти рідною мовою, жити на своїй землі та повернувся до рідної гавані — Росії”.
Особливо виділяється привітання Юлії Володимира Путіна із днем народження:
“Під вашим мудрим керівництвом Росія, долаючи будь-які випробування, відроджується як потужна держава, яка свято береже свою історичну гідність, суверенітет і тисячолітні традиції”.
Крім цього, Юлія вшановує й уже загиблих ватажків фейкової республіки, зокрема Олександра Захарченка.
Стосовно українських дітей жінка звітує про інтеграцію в російський інформаційний простір та юрисдикцію. Наприклад, вручає українським дітям російські паспорти.
Іванова проводить та очолює зустрічі з дітьми Макіївки, які вступили до проросійського об’єднання “Молода гвардія “Єдиної Росії”.
Про мілітаризацію дітей представниця окупаційної влади не забуває й підтримує російський рух “Юнармія” у Макіївці.
Загалом Юлія регулярно публікує дописи, у яких дітей залучають до проросійських активностей.
Із дорослими вона теж працює: відзначає колаборантів за сумлінну роботу на таких пропагандистських заходах, як “Гордість Донбасу”, де й сама отримує окупаційні відзнаки.
Зазначимо, попри всі наведені факти, як повідомили Вільному Радіо в прокуратурі Донеччини, жінка наразі не фігурує у кримінальних справах українських правоохоронців.
Немає її й у санкційних списках України, ЄС, а також у списках OFAC (США), UK FCDO Sanctions List (Великобританія) та OpenSanctions. Це дає їй право вільно їздити за кордон чи й придбати там нерухомість.
Щоб більш об’єктивно оцінити діяльність новопризначеної “голови” Макіївки, журналісти Вільного Радіо проаналізували, що жителі окупованого міста пишуть про Юлію Іванову в мережі. Зокрема, її критикували через такі проблеми та ситуації:
Деякі макіївці настільки мало обізнані з роботою окупаційної адміністрації, що навіть не знають, хто наразі представляє їхнє місто в окупаційній владі.
Сама Іванова публікувала відео, на якому демонструвала, що читає коментарі жителів Макіївки з критикою дописів окупаційної адміністрації. Більшість із них стосувалися проблем із водопостачанням. Іванова запевняла, що її підлеглі зроблять усе можливе, щоб розв’язати ці проблеми.
В українських реєстрах не збереглося даних про нерухомість та інше майно, яким могла б володіти Юлія Іванова.
Водночас, за даними центру досліджень “Миротворець”, які підтверджують джерела Вільного Радіо, Юлія проживала за адресою м. Макіївка, вул. Грузька, 14. Це будинок у приватному секторі на західних околицях Макіївки. Окупаційна адміністрація Макіївки згадувала цю адресу у переліку споруд, де є укриття.
Поряд розташовані колишній шламонакопичувач Кіровського заводу та підприємство, яке здає в оренду вантажні автомобілі.
Жінка також фігурує серед власників однієї з квартир за адресою: вул. Московська, 14.
Це житлова багатоповерхівка в центрі Макіївки. Поряд розташовані центральний парк міста та торговельний комплекс.
Підтверджених даних про автомобілі, якими володіє жінка, немає. Однак “Миротворець” має інформацію про те, що вона неодноразово незаконно перетинала кордон із Росією.
Юлія Іванова не афішує своє особисте життя. В неї є дві сторінки у забороненій в Україні соцмережі “Вконтакте”: одну вона закрила, а інша відкрита, але там лише кілька фотографій та репостів Дениса Пушиліна за 5 років.
Також жінка має канал у месенджері Telegram, але він присвячений її роботі й не містить дописів про родину. Очільниця російської адміністрації міста веде групу в забороненій в Україні соцмережі “Одноклассники”, де також публікує виключно інформацію про роботу “мерії”.
Крім цього, Іванова має сторінку у Facebook, який заблокований у Росії.
Більшість її публікацій тут не мали політичного підтексту. Однак були й такі, де 9 травня вона вітала підписників зі “святом Перемоги”, а також брала участь у заходах на кшталт “Безсмертного полку”.
Судячи з геовідміток на її сторінці, у 2017, 2019 та 2024 роках жінка відпочивала в окупованому Крим. Також ще до повномасштабного вторгнення вона їздила до Росії. Зокрема, у 2019 році — до Хабаровська.
У відкритих джерелах немає даних про те, чи одружена Юлія та чи має вона дітей. З її світлин відомо лише, що в родині вона не єдина дитина, і вже має також племінницю.
Раніше журналісти Вільного Радіо публікували досьє про інших представників окупаційних адміністрацій з Донеччини. Ви можете ознайомитися з біографіями: