1 червня — Міжнародний день захисту дітей. У світі його відзначають понад 70 років, а започаткували свято, аби привернути увагу до захисту прав дітей. Ми проаналізували, які права українських дітей порушують російські окупанти під час війни.
Міжнародний день захисту дітей заснували 1949 року в Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше його відзначили 1950 року у 51 країні світу. А в Україні День захисту дітей відзначають з 1998 року.
Права дітей закріплені в Декларації прав дитини, Конституції України, Конвенції про права дитини, законі України “Про охорону дитинства” і інших нормативних актах.
Ці документи гарантують рівність дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, майнового стану тощо.
Найголовніше з прав — право на життя. Його російські загарбники забрали за час повномасштабного вторгнення щонайменше у 548 українських дітей. Це дані офісу Генпрокурора без урахування Маріуполя, Волновахи й інших окупованих населених пунктів, де кількість загиблих становить десятки тисяч, і велика частина з них — діти.
Серед тих, чиє життя забрали російські обстріли, — 16-річний Олексій Євтушенко та восьмикласник Ілля Мякінчик із Бахмута, 12-річна Анна Шаля з Новогродівки, 16-річна Дар’я Асямочкіна та її 10-річний брат Максим з селища Дружби, 16-річний Олег Вовк, 14-річна Аліна Перегудова, 9-річний Владислав Агібалов, 6-річна Єлизавета Недял, 3-річний Тимофій Курильченко та 2-річна Кароліна Хаджава з Маріуполя, 8-річний Ярослав Каменєв із Селидового, 8-річна Софія Крячко з Лимана і багато інших дітей.
Кожна українська дитина має право на здорове зростання й розвиток. У цьому ж пункті ідеться про належний допологовий та післяпологовий догляд для матерів. Це базове право також порушують окупанти. Десятки лікарень по всій Україні зруйновані обстрілами, російські снаряди влучали й у пологові будинки. Так, у березні 2022-го росіяни скинули авіабомбу на пологовий будинок у Маріуполі. Серед поранених і загиблих були ще не народжені діти.
Право зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості має кожна дитина. “Малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю”, — йдеться у Декларації прав дитини. Втім, росіяни неодноразово розділяли українських дітей із батьками. Зокрема, коли батьки не проходили “фільтрацію”, дітей насильно забирали. Один із прикладів — історія захисниці Маріуполя військової медикині Вікторії Обідіної. У 2022-му вона разом із 4-річною донькою перебувала у сховищах “Азовсталі”. Коли у травні українські військові вийшли з заводу, матір забрали в полон, а дівчинка сама дісталась Запоріжжя з чужими людьми. Знову обійняти донечку Вікторія змогла лише за пів року, коли повернулася за обміном.
Часто забираючи українських дітей у їхніх батьків, загарбники вивозять їх у Росію. Майже 20 тисяч українських дітей росіяни депортували або примусово перемістили станом на вересень 2023-го. Це лише ті, кого ідентифікувала українська влада. Реальна кількість викрадених неповнолітніх невідома та може перевищувати 700 тисяч. Окупанти відбирають дітлахів у їхніх батьків на блокпостах, примусово “евакуюють” з інтернатів та дитбудинків, заманюють у табори відпочинку та навіть віддають у російські родини.
Інколи такими діями росіяни порушують ще одне право дитини — на ім’я та громадянство. Один із таких прикладів — Пилип Головня з Маріуполя, якого незаконно усиновила Уповноважена з прав дитини Росії Марія Львова-Бєлова. Підліток і досі має в Україні законних опікунів. Однак тепер він офіційно росіянин — хлопцю змінили громадянство. А, наприклад, 10-місячній Маргариті Прокопенко з Херсона росіяни змінили прізвище, коли її “вдочерили” голова однієї з російських партій Сергій Міронов із дружиною Інною Варламовою. Її вивезли до Росії нібито для “обстежень і реабілітації”. Маргарита стала “Мариною Міроновою”.
Кожна українська дитина має бути захищеною від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації, а також від сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. Про це йдеться у Конвенції про права дитини.
Однак за час повномасштабного вторгнення в Україні були випадки, коли російські армійці ґвалтували українських дітей. У 2022 році в Офісі Генпрокурора звітували про щонайменше 5 українських дітей від 4 до 16 років, які стали жертвами сексуального насильства з боку російських солдат. За даними Моніторингової місії ООН, від сексуального насильства, пов’язаного з війною постраждали три дитини, а одна дівчинка стала жертвою групового зґвалтування. У 2023-му в ООН відзвітували про щонайменше два випадки сексуального насильства щодо дітей.
Росіяни забороняють українське навчання в окупації та нищать заклади освіти на підконтрольній українському уряду території, чим позбавляють українських дітей права на освіту. За півтора року від початку повномасштабного вторгнення на Донеччині окупанти зруйнували понад 130 шкіл та дитсадків.
В тимчасово окупованих населених пунктах діти змушені навчатися за російською програмою. А ті, хто хоче паралельно здобувати й українську освіту, змушені нишком долучатися після російської програми онлайн до уроків українських шкіл.
Знищують загарбники й українську літературу. Так, наприклад, у Маріуполі окупанти спалили книжки у бібліотеці при храмі Святителя Петра Могили та Собору Успіння Пресвятої Богородиці. А з уцілілих після бомбардувань фондів Центральної міської бібліотеки ім. Короленка вибирали лише книжки російською.
“Перебирають ті книжки, що вціліли. Ті, що українською, їх не цікавлять. А у нас було 70% фонду україномовного. Якісь книжки, в основному енциклопедії, витягують і забирають у ті бібліотеки, що планують відкривати. Читала, що вже приїхала фура з літературою з Москви. Українські книжки їм не потрібні, будуть пхати в голови своє”, — розповідала в інтерв’ю Вільному радіо директорка Маріупольської Центральної міської бібліотеки ім. Короленка Вікторія Лісогор.
Українські діти мають право бути захищеними від заохочення расової, релігійної чи будь-якої іншої форми дискримінації.
Це право росіяни теж порушують. Наприклад, на “профорієнтації” підлітків із окупованих територій та агітації до вступу у виші країни-агресорки їм читають лекції про “укронацизм” і возять на виставки зброї. Так росіяни стирають ідентичність українських дітей і вчать їх ненависті до України.
Право на відпочинок і дозвілля, участь в іграх і розвагах, що відповідають віку, та вільна участь у культурному житті й заняття мистецтвом гарантується всім українським дітям. Втім, про відпочинок і дозвілля під час війни складно говорити, адже часто ігри проходять у бомбосховищах, а окупанти обстрілюють дитячі майданчики. Наприклад, 8 травня 2024 року росіяни вгатили по майданчику у Харкові. Діти, які грали там у футбол, дістали поранень.
Нагадаємо, про розваги й відпочинок дітей під час війни ми поговорили у подкасті Вільного радіо “Почуй мене”. Послухати повну версію можна на нашому Youtube.