Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Понад 19 тисяч жителів Авдіївської громади, з якими місцевій владі вдалося встановити звʼязок, нині живуть на підконтрольній території України. Найбільше вони потребують житла, тож громада шукає будинки в селах і долучилася до будівництва багатоповерхівок у Камʼянському.
Як просуваються ці проєкти та яку ще допомогу можуть отримати переселенці, голова Авдіївської міської військової адміністрації Євген Удовенко розповів в інтервʼю Вільному Радіо.
Фактично ви головуєте в Авдіївській громаді вже 10 місяців. Які найбільш актуальні потреби її жителів ви для себе виокремили за цей час?
Якщо узагальнити звернення від наших мешканців, основне — це, звісно, житло. Також матеріальна, соціальна підтримка, надання гуманітарної допомоги. Часто виникають питання з відновленням документів, знову-таки визнання права власності за тим житлом, що люди мали, і яке зареєстрували до 2013 року. Багато теж питань щодо державних послуг, а саме ЦНАПу.
Як ви працюєте з цими потребами?
Працюємо, використовуючи весь свій ресурс, — починаючи від спеціалістів, які в нас працюють, і закінчуючи тим, що в нас є в плані технічного забезпечення. Також використовуємо свої дружні й партнерські стосунки з благодійними організаціями, які, наприклад, допомагають нам з гуманітарною допомогою. Це якщо говорити загалом.
За вашими даними, у яких містах або регіонах, якщо брати ширше, наразі проживає найбільше переселенців із Авдіївки й Опитного?
Найбільш густонаселений район — це, звісно, Дніпропетровська область, адже вона межує з Донеччиною. Уже на практиці інших частково окупованих територій люди зазвичай виїжджають туди, де ближче. Багато з них мають надію знову потрапити додому, їх навіть не цікавить уже, чи залишився там будинок.
Орієнтовно в Дніпропетровській області перебуває близько 7 тисяч наших ВПО. Трошки менше їх у Київській області й Києві. Далі вже йдуть Запоріжжя й інші регіони. Практично у всіх областях України є мешканці Авдіївської громади.
Ви назвали кількість переселенців із громади на Дніпропетровщині. А загалом, якщо рахували, скільки приблизно ваших жителів нині перебувають на підконтрольній території України?
Звісно, рахували. Ми намагаємося встановити звʼязок різними способами. За останніми даними, це трохи більше ніж 19 тисяч осіб. Це люди, з якими вдалося встановити звʼязок.
А скільки жителів громади було до повномасштабного вторгнення?
Як такий перелік не робили, але, за різними даними, було десь 28 тисяч.
Розповідаючи про потреби жителів, першим ви назвали житлове питання. Наприкінці серпня цього року як голова Авдіївської міської військової адміністрації ви видали розпорядження про створення фонду тимчасового житла для переселенців із громади. Як саме і де ви плануєте його формувати?
Існує кілька механізмів, якими ми намагаємося поповнити цей фонд житла. Один із них — участь у програмі “Будиночок у селі”. Згідно з цією програмою, за постановою №751 проводиться фінансування 500 тисяч гривень коштом держави й до 500 тисяч гривень коштом місцевого бюджету на купівлю одного будиночка. Наразі ми дуже активно працюємо в цьому напрямі.
На жаль, багато будинків не відповідають вимогам постанови. Люди намагаються продати житло, яке або частково придатне до проживання, або непридатне. Наразі ми опрацювали 76 будинків у різних областях. До тих, що ближче, ми самі приїжджали й оцінювали їхній стан. У нас є спеціальна комісія, куди входять спеціалісти різних галузей. Тож ми оцінюємо, знімаємо відео, фото, звіряємо наявність документів і, відповідно, ухвалюємо рішення, підходить цей будиночок чи ні.
Із 76 будинків наразі тільки два ми розглядаємо для придбання. У багатьох — навіть майже у всіх — відсутні документи з БТІ і паспорт будинку. Звісно, цим будинкам часто 30 років і більше, а тоді ще не проводилась реєстрація в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. У деяких є питання зі спадщиною, майже ні в кого немає документації на землю. Це ті питання, які мають бути врегульовані, щоб ми могли придбати у власність громади вказані будинки.
Над двома відібраними ми зараз працюємо. Щодо одного вже є оцінка, є всі документи, новий техпаспорт зробив власник. Все готуємо — будемо подавати до області, а далі на Мінсоцполітики. Щодо іншого будинку працюють з документами, щоб був техпаспорт і все інше. Звіряємо стан будинку, цілісність покрівлі, наявність опалення, води, електричних мереж.
Тобто, якщо після обстеження будинок визнали таким, що підходить за вимогами, ви можете комунікувати з власниками, аби вони привели до ладу документи?
Так, у нас відбувається постійна комунікація. Крім того, ми спілкуємося з органами місцевого самоврядування, де розташовані ці будинки. Запитуємо певну інформацію, наприклад, чи надавалася земельна ділянка. Є випадки, коли її надавали, але, скажімо так, паперові справи ще не вирішили. Умовно спадкодавці, які були в тому будинку, отримали ділянку, але потрібно було ще провести сесію, щоб затвердити документацію. Їх не стало, а спадкоємці вже цим не займалися. Але ми працюємо за різними напрямами, щоб максимально використати можливості цієї програми.
Правильно розумію, що у випадку документів на ділянку йдеться про незавершену приватизацію?
Так, коли власники не закінчили оформлення. Вже зроблений кадастровий номер, все інше теж, але останній крок — затвердження документації.
А в яких регіонах розташовані ці два будинки, які ви загалом можете придбати у власність громади?
Вони якраз розташовані в Дніпропетровській області, хоча ми шукали і в Полтавській, і в Черкаській — в Уманській громаді. Звʼязувалися з громадами, я нещодавно був із візитом. Але ціна не влаштовує: вона вище тієї рамки, що поставила держава.
Чи є вже претенденти на ці будинки серед жителів Авдіївської громади?
Так. У нас сформований своєрідний реєстр, де є 72 особи, які бажають заселитися в ці будинки. Це вразливі верстви населення, які потребують житла: пенсіонери, люди з інвалідністю, сімʼї учасників бойових дій. Ми їх для себе реєструємо. Розповсюджуємо інформацію різними способами: і на сайті, і в усіляких групах. Користуємося різними методами комунікації, щоб залучити людей.
Також ми пропонуємо людям за можливості самим шукати [помешкання]. У когось є знайомі чи родичі, які проживають у селі. Наприклад, вони винаймають будинок і знають, що там продається житло. У нас були й такі варіанти. Зокрема, кілька таких будинків ми дивилися в Запорізькій області. Люди проживають, будинки продаються, але є свої питання щодо документації.
Але не всі люди готові жити в селі. Доволі часто такі будинки розташовані не в районних центрах, а десь, де немає шкіл, де до лікарні треба їхати. Чим ближче до умовної цивілізації будинок, тим, попри стан, вище його вартість, і ми вже в ці рамки не вписуємося.
Ви згадували про кілька методів створення фонду тимчасового житла. Які ще житлові програми ви плануєте для своїх переселенців?
Ми ще долучилися до програми “Покровський квартал”. У місті Камʼянське на Дніпропетровщині виділили земельну ділянку Покровській громаді для будівництва кількох багатоквартирних будинків. І ми разом із Очеретинською громадою, Мирноградською, також Селидівська планує долучитися, приєдналися до цієї програми. Ми вклали в цю програму вільні кошти бюджету, і наразі вже проводяться тендери. Цього року, думаю, буде закладатися фундамент, а в кінці 2028-го — видаватися житло.
Тобто квартири поділять між жителями громад, які ви назвали?
Так, але залежно від коштів. Ви, певно, знаєте, що в нас зараз усі залишки бюджету переходять у державу. Відповідно, коштів у нас не так багато було, але ми їх змогли залучити свого часу. Якщо в нас десь будуть вільні залишки, можливо, від неповного використання на програми або ще чогось, ми намагатимемося їх максимально вкладати, щоб побудувати нашим людям житло. Спочатку саме вразливим категоріям.
Загальна вартість проєкту, але там ще будуть використовувати кошти держави, Мінсоцполітики буде долучатися, — близько двох мільярдів гривень. З них по частинах, якщо, я так умовно кажу, тисяча квартир здається, сто нададуть Покровській громаді, 50 чи 40 — Авдіївській, і так за кількістю вкладених коштів буде розподілятися житло.
Торік у Законі “Про Державний бюджет України на 2026 рік” уперше передбачили, що залишки бюджетів тимчасово окупованих громад будуть перераховувати до спеціального фонду держбюджету для Міністерства розвитку громад та територій. За рішенням уряду, ці кошти мали спрямовувати на житло для переселенців. Зокрема, цьогоріч із таких залишків близько 14 мільярдів гривень виділили на програму житлових ваучерів.
У проєкті держбюджету на 2027 рік цю норму розширили. Якщо під час ухвалення документа її не змінять, до спецфонду будуть спрямовувати залишки не лише місцевих бюджетів тимчасово окупованих громад, а й обласних бюджетів Донецької та Луганської областей.
Але, як я розумію, оскільки кошти ще будуть вкладатися, поки ви не можете назвати приблизну кількість заселених жителів із громади?
Так, не можемо. Поки в нас у першій черзі планується чотири будинки.
Це загалом на всі громади?
Так, на всі. Ця програма відкрита, і туди планують долучати ще інші громади. Земельна ділянка дозволяє побудувати там близько шести будинків, уже є проєкт. Відповідно, зараз на чотири є кошти як громад, так і держава планує додати. Але є місце для шести, якщо будуть громади, які планують долучитися, або в нас будуть кошти вкладатися далі.
А ці квартири будуть надаватися людям лише на якийсь час, чи вони все ж зможуть їх надалі приватизувати?
Ні, квартири будуть власністю громади. Це ж фонд тимчасового житла. Ми будемо їх надавати вразливим категоріям. Як із “Будиночком у селі”, плануємо укладати договір, наприклад, на три роки. Якщо люди не знайшли інше житло, не купили або не отримали його з інших джерел, сумлінно сплачують комунальні платежі, доглядають за цим житлом і мають можливість у ньому проживати, договір буде продовжуватися.
Чи планується якась мінімальна орендна плата для таких квартир?
Там не договір оренди, а трохи інше. Наприклад, як люди отримують кімнату в гуртожитку — вони поселяються й укладають договір на проживання. Вони сплачують комунальні послуги, піклуються про стан житла, утримують його і все — орендну плату не сплачують.
Ви казали, що житло в першу чергу планують надавати вразливим категоріям населення. До них, зокрема, входять маломобільні й люди з інвалідністю. Чи планують створювати в цих будинках умови для них, аби ці люди теж могли туди заселитися?
Якщо брати будиночки в селі — це одноповерхові споруди. Вони вже збудовані за планом, але через перший поверх там якісь особливі пристосування не потрібні. А вже в багатоповерхових будинках проєкт сам по собі передбачає наявність пандусів та інших пристосувань. Це вже обовʼязкова умова для всіх проєктів.
А як ви плануєте розподіляти ці квартири між жителями?
Як я казав, у нас сформований реєстр, починаючи з програми “Будиночок у селі”. Ці ж люди можуть долучатися й до цього проєкту. Коли в нас буде сформоване бачення, скільки квадратних метрів нам буде належати, ми будемо з цим працювати. Буде черга, будуть критерії та бали. Це все буде узгоджено й на обласному рівні, і на рівні Мінсоцполітики. Відповідно, якщо людина набиратиме більшу кількість балів, вона претендуватиме на право зайняти цю житлову площу.
Ви також казали, що жителі Авдіївської громади також звертаються щодо різних послуг, зокрема соціальних і державних. Яка нині ситуація з комунальними установами і закладами громади, які їх надають? Знаємо, що в обмеженому режимі якраз-таки в Камʼянському працює ваш ЦНАП, а в Києві — Авдіївська центральна міська лікарня, але вона недоукомплектована кадрами.
Якщо починати з лікарні, то на даний час штат лікарів майже заповнений. Є невеликий недобір по штату медсестер. Але дехто працює на півтори ставки, наприклад — це дозволяється нормами законодавства.
Наразі в лікарні обслуговують як мешканців Авдіївської міської територіальної громади, так і людей, які просто туди звертаються. Вони обслуговуються як у сімейного лікаря, так можуть у цій же лікарні пройти відповідні обстеження або отримати консультацію від інших лікарів.
Які ще комунальні установи у вас надають послуги жителям?
Є ще комунальні неприбуткові — це, наприклад, “Спорт для всіх” або Центр соціальних послуг (Територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальних послуг, — ред.).
У “Спорті для всіх” працюють відповідні спеціалісти, які проводять або залучаються до проведення тренувань і різних активностей, наприклад, підіймаються на гори в Карпатах. Також беруть участь у спортивних змаганнях на Дніпропетровщині чи в інших областях.
Так само Центр соціальних послуг. У них є свої клієнти, свої пацієнти, які часто живуть в одній місцевості й потребують додаткової допомоги. В Умані є наші спеціалісти, там працює наш ветеранський хаб, як ми його називаємо. Вони, наприклад, два рази на тиждень відвідують цих людей — несуть ліки, їжу, допомагають їм стрижку зробити чи ще щось.
Фахівці цього центру саме перебувають в Умані чи приїжджають туди до людей?
Частково перебувають. У нас і в Дніпропетровській області двічі на тиждень відвідують людей за деякими локаціями. У Броварах у нас теж є хаб. Люди туди звертаються, і соціальні працівники виїжджають додому й надають допомогу — знову ж таки стрижку, ліки, продукти й інші питання, з якими люди просять допомогти, намагаються розв’язати. Усі фахівці, які залишились, залучені. Незайнятих серед них немає.
Тобто вони працюють при ваших гуманітарних центрах і за потреби, де є скупчення людей, виїжджають надавати послуги?
Так, за потреби в певних випадках виїжджають.
Як можна звернутися до цих фахівців?
Є керівництво центру, вони активно співпрацюють з нашим управлінням соціального захисту. У всіх є засоби звʼязку, створюються свої групи.
Тобто загалом на них можна вийти через управління соціального захисту або ж через гуманітарні хаби?
Так-так. Звісно, всі 100% людей ми не можемо охопити, адже люди перебувають у різних місцях. Але де є можливість, де ближче, допомога надається за всіма можливими параметрами.
Тож звертатися можна, а далі фахівці вже скоординують, чи є можливість надати допомогу?
Так, там скоординують. У нас активно працює управління соцзахисту, вони комунікують з іншими своїми колегами. Якщо в тих немає терцентрів, управління все одно мають своїх працівників, які долучаються до цього.
Управління приймає звернення дистанційно з понеділка по четвер з 08:00 до 17:00, у п’ятницю — з 08:00 до 15:45.Переселенці з Авдіївської громади можуть звернутися до місцевого управління соцзахисту за такими контактами:
Раніше ми розповідали, де переселенцям із Донеччини шукати гуманітарні штаби. Зокрема, в матеріалі й на інтерактивній мапі журналісти Вільного Радіо зібрали адреси й контактні дані хабів Авдіївської міської військової адміністрації “Авдіївка. Вільні люди. Так було, так буде”, “Незламна Авдіївка” та “ВПОраємось”. Ці дані періодично оновлюються.