Чого досягли на перемовинах
по Донбасу в 2020
та які плани
залишилися
на 2021 рік

В перші 2 місяці року перемовини по Донбасу в ТКГ проходили у звичайному режимі у Мінську. Але у світі оголосили спалах COVID-19, через що по всьому світу почали закриватися кордони. Проте перемовини вирішили не зупиняти, і перенесли майданчик обговорень на платформу онлайн. Тож, з середині березня всі засідання проходили в режимі відеоконференцій.

Вже у серпні в Білорусі відбулися чергові президентські вибори, на яких незмінного президента Олександр Лукашенка оголосили переможцем. Але це обурило мільйони білорусів, які вважають, що вибори були сфальсифіковані. Тож, на вулицях країни почали виходити сотні тисяч людей. Особливо великі заворушення були у Мінську, де під час сутичок з правоохоронцями мітингарів арештовували та били, декого навіть вбили.

Згодом Україна разом з низкою європейських країн офіційно заявила, що не визнає Олександра Лукашенка президентом і вважає, що вибори були сфальсифіковані.

Проте через те, що основний майданчик для перемовин по Донбасу знаходиться у Мінську, у сторін ТКГ виникло питання щодо зміни локації. Новий очільник в ТКГ Леонід Кравчук заявив, що місцем для перемовин можна обрати будь-яку нейтральну країну, яка їх прийме. Наприклад, Швеція.

Але поки пандемія триває, ще раз питання щодо перенесення поля перемовин не піднімали. Всі засідання ТКГ проходять в режим відеоконференції.

Після початку перемир'я на Донбасі, в українській делегації в ТКГ змінився очільник. 28 липня прес-служба Офісу президента повідомила, що Леонід Кучма не буде більше представляти українську сторону на перемовинах. Причин виведення його зі складу контактної групи не назвали.

Згодом стало відомо, що новим переговорником від України в Тристоронній контактній групі став перший президент України — 86-річний Леонід Кравчук.

Новий голова української делегації упевнений, що єдиний шлях для припинення війни на Донбасі — "потрібно припинити стріляти". Він також висловив ідею щодо створення вільної економічної зони для Луганщини і Донеччини, з окремими податками, а також про створення спецфонду з відновлення Донбасу. Цей фонд він пропонує поповнювати з грошей за ядерну зброю, від якої ми відмовилися в рамках Будапештського меморандуму.

Кравчук також впевнений, що в перемовинах українська сторона готова йти на компроміси. Але тільки за умови, що Росія також буде йти на такі поступки.

І на кінець, Кравчук вважає, що для об'єктивних перемовин, учасники в ТКГ мають побувати на місці, щодо якого тривають розмови — на окупованій території. Але для цього для всіх учасників перемовин бойовики мають надати безперешкодний доступ.

В середині серпня 2020 року Зеленський підписав указ, яким ввів першого прем'єр-міністра України Вітольда Фокіна в склад делегації ТКГ. 88-річний політик став заступником голови української сторони в ТКГ Леоніда Кравчука.

В середині серпня 2020 року Зеленський підписав указ, яким ввів першого прем'єр-міністра України Вітольда Фокіна в склад делегації ТКГ. 88-річний політик став заступником голови української сторони в ТКГ Леоніда Кравчука.

Ще з початку своєї роботи Вітольд Фокін відзначився у своїх заявах, які суперечать офіційній позиції влади України. Наприклад, вже через тиждень після призначення, в інтерв'ю виданню "Страна.UA", він сказав, що по всьому Донбасу потрібно ввести "особливий статус". Тоді ж він сказав, що бойовиків потрібно амністувати, а російських окупантів він назвав "повстанцями".

Згодом він виступив у Верховній Раді України на засіданні одного з комітетів із заявою, що він знає, що проти ЗСУ воюють російські найманці, але саму державу Росію, як окупанта він не бачить.

В Офісі президента України наприкінці вересня все ж відреагували на заяви Фокіна. В керівництві держави повідомили, що він, як член ТКГ, у своїх офіційних виступах має представляти лише позицію держави.

З цим же роз'ясненням ОП вийшов і указ, яким Вітольда Фокіна звільнили з української делегації в Тристоронній контактній групі.

23 січня Офіс президента України заявив, що продовжує дотримуватися домовленостей з зустрічі лідерів "Нормандської четвірки", і хоче провести обмін полоненими. Проводити обмін планували у два етапи — перший з ОРДЛО, другий з Росією.

Остаточні ж списки українська сторона передала іншим учасникам Тристоронньої контактної групи 29 січня.

У квітні ОП також заявив, що обмін, який погодили на перемовинах у ТКГ в Мінську, відбудеться до Великодня, 19 квітня. Так і сталося, обмін відбувся 16 квітня, але лише між українською стороною і бойовиками т.з. "ЛДНР". В той день на підконтрольну територію повернулися 20 людей, а 14 — передали бойовикам. Детальніше про тих, хто повернувся з полону бойовиків читайте в матеріалі: 20 імен: Кого українська сторона забрала на обміні 16 квітня (Біографії, Фото).

Зазначимо, ще 4 людини, яких Україна мала передати окупантам, відмовилися від обміну.

"Я не перейду цю лінію. Я піду назад, в Дніпро. Я воював за "ЛНР", а тепер мене помилували. Ми розрахувалися, начебто. Я хотів звільнитися від відповідальності за участь у війні проти України на боці "ЛНР". Вам все зрозуміло?", — розповів один з ексбойовиків під час обміну.

"Ні, я не згоден, у мене сім'я, бабуся. Я відмовляюся від обміну, я не буду переходить на цю територію", — пояснив ще один.

Ще двоє полонених також пояснили, що не хочуть їхати на окуповану територію, адже українські суди їх помилували.

Читайте також інтерв'ю Вільного радіо зі звільненими наприкінці 2019 року з полону українцями Мариною Чуйковою та Станіславом Печонкіним.

В момент весняного обміну в Україні вже діяв карантин через пандемію коронавірусу. Тож всіх учасників обміну відправили на двотижневу самоізоляцію. Коронавірусу в організмі в них не знайшли, тож після обсервації всіх відпустили додому.

Обміну з Росією, як планували в Офісі президента України, не було.

Після першого обміну у 2020 році, восени українська делегація в ТКГ заговорила про ще один великий обмін за формулою "всіх на всіх встановлених". В ТКГ подали списки зі 100 українців, які перебувають у полоні у бойовиків.

"Українські зобов'язання припинити переслідування вже звільнених осіб не виконані. Процедури попередніх обмінів не можна вважати завершеними. Це створює непереборні перепони для нового обміну", – заявив очільник російської делегації в тристоронній контактній групі Борис Гризлов після відеозустрічі сторін 25 листопада.

Від обміну відмовилися і бойовики т.з. "ДНР". Аргументі ті ж самі — невиконання домовленостей.

"Без виконання Україною своїх зобов'язань вірогідність обміну до Нового року відсутня", – розповіла представниця так званої "ЛНР" в гуманітарній підгрупі з питань Донбасу Ольга Кобцева. Вона мала на увазі зняття юридичних претензій зі звільнених в'язнів.

Враховуючи дані, які надали в Службі безпеки України журналістам "Радіо Свобода" на початку 2020 року, на звільнення з полону очікує ще щонайменше 164 українці. А за даними уповноваженої ВРУ з прав людини Людмили Денісової, в ОРДЛО незаконно утримують 235 українців, а в РФ і Криму — 112.

Ще у 2019 році на Донбасі розвели війська на 3 ділянках на лінії розмежування. Це дозволило мінімізувати кількість обстрілів в тих напрямках. Така була умова для проведення саміту у "нормандському форматі". Під час цього саміту, у грудні того ж року сторони домовилися про розведення ще на 3 ділянках на сході України. Дедлайн був до кінця 2020 року.

Про перші кроки до нових точок розведення було відомо вже у січні. В Мінську тоді попередньо визначили, що розведення проведуть біля Гнутового. Але до березня, як домовлялися на "нормандському" саміті, ніяких розведень так і не було.

Вже в серпні Офіс президента України заявив, що ділянок буде 4. А на початку листопада в штабі ООС назвали ці ділянки.

Гнутового, про яке говорили ще в січні, в переліку немає.

Тоді в листопаді, на брифінгу, Ганущак сказав, що точної дати поки не знає. Але до кінця 2020 року війська на перерахованих ділянках так і не розвели.

На початку листопада 2020 листопада очільник української делегації в Тристоронній контактній групі по перемовинах щодо Донбасу заявив, що вони підготували план визволення сходу України. Назвали його — "планом спільних кроків". Головна мета цього плану — завершити війну на Донбасі на початку 2021 року. Серед основних тез:

Але станом на момент публікації поки жоден пункт з цього "мирного плану" не виконали.

Росія ж заявляла, що деякі пункти в "Плані спільних кроків" суперечать Мінським домовленостям. Наприклад, в угодах немає тези про контроль державного кордону і вибори у березні цього року. Однак, насправді ж такі пункти є у меморандумі ТКГ від 2014 року та домовленостях з Мінських перемовин. На основі цих угод і проводять всі засідання і перемовини на міжнародному рівні.

Після заяв Росії Леонід Кравчук сказав, що деякі пункти можливо змінять. Наприклад, що державний кордон прикордонники повертатимуть поступово, а дату проведення виборів можна перенести.

В липні 2020 року Тристороння контактна група домовилася про чергове перемир'я на лінії розмежування. Згідно з умовами нового режиму тиші бойовики і українські військові не можуть стріляти, розвідувати позиції один одного, а також рити нові окопи в бік лінії зіткнення. Однак, військовим дозволили давати відсіч в разі загрози здоров'ю або життю. Почати чергове повне і всеосяжне перемир'я вирішили з опівночі 27 липня.

Вже вранці того ж дня, командування штабу ООС звітували про атаки бойовиків вже через 19 хвилин після початку перемир'я. Відтоді лише за перший місяць в даних зі зведень штабу ми нарахували понад півсотні атак. У вересні ж та перші кілька днів жовтня кількість атак зросла до понад 70 атак.

Зокрема за період перемир'я в 2020 році ми помічали в зведеннях штабу ООС повідомлення про те, що російсько-окупаційні найманці стріляють як зі стрілецької зброї, кулеметів та гранатометів, так і з важкої зброї: артилерії та мінометів різного калібру. Крім цього бойовики ще й закидали протипіхотні міни ПОМ-2, які заборонені Оттавською конвенцією, а також українських військових вицілювали снайпери. Не обходилось і без жертв серед українських військовослужбовців.

Зауважимо, незадовго до початку перемир'я пресслужба штабу ООС змінила риторику. Наприклад у зведенні почав фігурувати подібний вислів: "На ділянках відповідальності переважної більшості підрозділів обстріли противника не зафіксовано. За винятком 15 фактів порушенням режиму припинення вогню…".

А обстріли все частіше стали називати "нерицільними" та "провокативними". Хоча раніше кожну атаку розцінювали як акт агресії Росії та її найманців в бік українських військовослужбовців.

Також, в штабі ООС стали рідше звітувати про відсіч зі свого боку. Лише кілька разів за весь час повідомляли, що стріляли у відповідь: коли окупанти загострювали ситуацію на ділянках фронту, вбивали українських військових або атакували безпілотником. Водночас бійці ЗСУ регулярно звітували про те, що вони глушили і виводили з ладу БПЛА, які перетнули лінію зіткнення для розвідки позицій ЗСУ.

Подекуди українські військові не давали відсіч навіть коли з їхнього боку були поранені. Вільному радіо т.в.о. Командувача Операцією Об'єднаних сил Віктор Ганущак розповідав, що відповідь з їхнього боку є завжди.

Тож, в листопаді і грудні штаб ООС став частіше звітувати про те, що вони доповідають про атаки окупантів спостерігачам місії ОБСЄ.

На момент публікації окупанти продовжують порушувати режим тиші майже щодня. Але в штабі ООС чи у керівництві держави ще не звучали заяви, що перемир'я зірване.