Бажання внести зміни в життя країни, громади, Бахмутського району.

Першим номером як лідер партії в Бахмутському районі йде Артем Лук'янов. А я йду першим номером у територіальних списках по першому округу тут, у нас, у центрі міста.

Тоді ще була мажоритарна система і я обиралася за нею. Так, на той час я була членом "Партії регіонів", я цього ні в якому разі не приховую. У 2014 році я вийшла з неї, це було моє свідоме рішення. Я вирішила так, бо великий вплив на долю країни мали події 2014 року. Зараз я не є членом жодної політичної сили. Партія "Слуга народу" запропонувала мені бути кандидаткою від них.

Я вважаю, що є велика різниця між геополітичним або всеукраїнським масштабом політики та місцевим. Різниця в тому, що місцевий депутат – це той депутат, який найбільш наближений до пересічного громадянина. Якщо ми будемо спиратися лише на великих і далеких, то хто буде робити цю щоденну справу, яка потрібна кожній людині? Хто буде турбуватися про те, щоб бути не лише прихильником партії, а й доносити до неї проблеми людей? Так от я хочу бути саме передавачем ідей, бажань, мрій, почуттів пересічного громадянина до тих, хто сидить на високих лавах.

Я не думаю, що моя політика буде йти всупереч тому, щоб у громаді відбувалися позитивні зміни. Тут, мабуть, треба казати не про громаду, а про район, тому що Бахмутський район потребує змін, які стосуються децентралізації. Ми розуміємо, що таке Бахмутський район, але це вже нове утворення. До нього додалися ще кілька громад, зокрема Торецька. В нього будуть зовсім інші повноваження, які відрізнятимуться від тих, що є зараз. Я дуже сподіваюся, що найближчим часом будуть внесені зміни до закону про місцеве самоврядування, й це буде під силу лише монобільшості, що це будуть виважені та продумані кроки, які сприятимуть розвитку країни. А те, що партія сама по собі несе позитив, лише буде приваблювати людей.

Не буду казати про всіх, але в мене є достатня кількість друзів, які мешкають у Бахмуті та підтримують доволі прогресивні погляди на те, що відбувається в країні. І я думаю, що якщо люди не будуть підходити до вибору гіпотетично – "слуга" це чи не "слуга" – а обиратимуть тих, хто поруч з ними весь цей час та допомагає у вирішенні проблем, то я думаю, що так, проголосують.

На прогресивний. Команда "Слуги народу", яка зараз балотується до міської ради, складається цілком з мешканців нашої громади. Вони дуже позитивні, енергійні, привабливі як особистості. Мені дуже приємно з ними спілкуватися, і я сподіваюся, що вони знайдуть підтримку у мешканців громади. Я маю надію, що проголосують і мешканці Часів Яру, але, знов-таки, це територіальні списки, район поділений на 4 округи, в кожному з яких будуть свої бюлетені.

По-перше, це реалізація тих завдань, які стоятимуть перед районною радою чесно, відкрито, прозоро, з максимальним залученням громадськості, з максимальною орієнтацію на потреби населення. Бахмут потрапив до десятки найбільш прозорих міст України, й це вдалося реалізувати буквально за 3 останні роки, коли ми плідно попрацювали над тим, щоб були інструменти, які б дозволяли нам робити свою роботу прозоро, щоб був відкритий сайт з доступом до всіх наших баз даних. Це теж треба робити, бо коли я дивлюся на сайт Бахмутської районної ради, то мало знаходжу для себе цікавої інформації. Робота має бути прозорою, активною та йти на користь кожній громаді Бахмутського району.

Персональна програма в кожного депутата не передбачається, є програма партії. На теперішній час Виборчий кодекс на цьому не наполягає. Моя програма – це "чесно, відкрито і для людей".

Місцеве самоврядування, робота ради, впровадження комп'ютерних технологій в роботу ради.

Більшість з того, що я обіцяла, я виконала. Дійсно, ситуація в Часів Ярі зараз дуже складна. По-перше, це пов'язано з закриттям Часівоярського вогнетривкого комбінату, яке було містоутворюючим підприємством. По-друге, місто не прогресує, бо там немає стратегії розвитку. Як би ми не підштовхували депутатів місцевої ради, рішення про це не було. Але є питання, які виходило відстоювати ще на тому рівні, коли Часів Яр був підпорядкований Бахмутській громаді. Тоді було декілька проєктів, які можна було реалізувати. Але коли Часів Яр вийшов з підпорядкування, тісних зв'язків з тією громадою в плані залучення коштів, реалізації проєктів тощо вже не було – це різний рівень повноважень. Але й досі я допомагаю тим, хто до мене звертається: комусь з дитячим садочком, комусь з лікарнею, комусь з якимись проблемами стосовно субсидій, комусь з проблемами працевлаштування.

Додам також, що для того, щоб вирішувати проблеми Часів Яру, потрібно, щоб Часовоярська міськрада розробила ці проєкти. На жаль, не все було розроблене. Наприклад, було питання з опаленням по вул. Транспортній. Там є 5-6 двоповерхових будинків, в яких живуть через одну квартиру. На той час опалення було дуже затратним, а вогнетривкий комбінат збирався опалення відключати. Був розроблений проєкт щодо встановлення індивідуального опалення, але Часовоярською міською радою він не був підтриманий. Коштів на втілення того проєкту не знайшлося, але зараз команда чинного мера вибила ці кошти, й тепер на Транспортній, Горького, Міліцейській реалізується проєкт з встановлення індивідуального опалення.

По-перше, дотепер не вирішене питання стосовно передачі земель, у тому числі сільськогосподарського та іншого призначення на рівень ОТГ. Наскільки я знаю, таке рішення ухвалене лише по Соледарській громаді, але до кінця воно не реалізоване. Це першочергово впливає на наповнення бюджету громади.

Інший момент – третинний рівень медицини. В нашій громаді його немає. Зараз ведеться велика робота щодо обладнання та приведення у відповідний рівень Бахмутської міської лікарні, але це вторинна ланка.

Ще один аспект – міжмуніципальні дороги. Взяти, наприклад, ту дорогу між Клиновим і Миронівкою – там дуже проблемна ділянка.

Є ще така проблема, як використання комунального майна району, воно й зараз у дуже неприглядному вигляді. Далі його треба передати на баланс громаді, а чи буде воно їй необхідне. Якщо воно використовувалося і "живе", то громада його візьме й буде далі ним користуватися, а якщо воно зруйноване, то що з ним робити? З цим треба розбиратися.

Я майже нічого не знаю про Торецьку і Світлодарську громади, треба буде вивчати які там є проблеми.

Навіть не знаю. Мабуть, спершу треба вивчити законодавство, з яким ми будемо працювати. Це перше, що треба буде зробити. Я не думаю, що це легко, але це вкрай необхідно для початку роботи.

Не можу сказати. Треба розбиратися зі стартовими позиціями, а далі вже будемо дивитися.

Передача ЖКГ у приватні руки. Якщо у вас є приватний будинок з подвір'ям, ви ж туди нікого не звете, щоб вам відремонтували покрівлю, або якщо звете, то звете спеціалістів. Скажімо, я не вмію ремонтувати газову колонку, тому позву спеціаліста. Чому ми вважаємо, що багатоповерховий будинок з якихось причин не наш, а чийсь? Квартира моя – моя, по цих сходах ходжу – ходжу. Підвал, дах – ні, не моє, я ж на третьому поверсі живу. Ні, це все наше, і чим швидше ми це зрозуміємо, тим краще. Треба виховувати в людях поняття відповідального власника, тим більше, що в Бахмуті прикладів успішних будинків ОСББ дуже багато.

Тут має бути чіткий облік і чіткий розподіл. Якщо ми знаємо, що ця дорога на балансі в Облавтодору, а ця – у міста, а ця – в ОТГ, то повинні бути чіткі правила взаємодії. Якщо дорогу треба почистити у перші 2 години від снігу – вона має бути почищена. Тобто, має бути чіткий регламент роботи. Інший момент – за все це треба платити. Якщо ми кажемо, що розчистити від снігу кілометр дороги коштує стільки-то, то треба визначитися хто за це має заплатити. Третє, якщо казати про благоустрій – не сміти. Ми колись приймали двох літніх японців. Їхні батьки працювали як військовополонені на будівництві дороги "Харків – Ростов".

Ми привели їх до 11 школи та розповіли, що раніше тут був госпіталь і, можливо, їхні батьки тут були. Японці поклали там білі квіти, й на землі поблизу залишилось кілька пелюсток. Один з японців їх підняв, а я думаю: "Що він з ними буде робити? Мабуть, на травку кине". Ні. Поки він не знайшов смітник, він весь час тримав ці пелюстки в руці.

А потім ми поїхали до нашого пам'ятника визволителям Донбасу. Там на лавці сиділи молоді люди з дітьми, щось випивали, а поруч стояла порожня пляшка. Японець підійшов і цю пляшку в урну поклав. Мені стало так соромно. Ця внутрішня культура і відповідальність за місце, де ми живемо, повинні бути в кожного.

Є різниця між міською та сільською освітою. З одного боку ми розуміємо, де якісніше та доступніше. З іншого ж боку ми розуміємо, що якщо школу закриють, то село може померти. Так, в селі повинна бути школа, але вона має бути більше орієнтована на початкове та середнє навчання. Зараз у нас новий закон про освіту. Він вимагає, щоб початкова, середня та старша школа були окремо. Ми їздили з командою до Маріуполя, там провели якісну реконструкцію однієї зі шкіл для створення на її базі профільного ліцею. А маленьку школу вони переобладнали як початкову, але повного дня. Ви приводите туди дитину о 8 ранку, а забрати можете ввечері, але за цей час дитину кілька разів нагодують і підготують з нею уроки. Додому дитина приходить лише для спілкування з батьками.

Вистачить, у нас достатньо закладів.

Я думаю, проблема не в тому, що в Бахмутку скидають щось недоочищене. Вода, яка туди скидалася, була майже однакової якості з річковою, перевищення якихось нормативів не було. Я думаю, що в самій річці є мул, який накопичився за багато років. Тому поки ця вода доходить з повільною течією до інших міст, вона встигає перегрітися на сонці, що пришвидшує взаємодію з цим мулом. От його і треба чистити. Ми лише невеличку ділянку Бахмутки розчистили, а скільки для цього треба коштів. Продовження цього проєкту можливе лише з залучених коштів, бо у громади на це грошей не вистачить. Крім того, Бахмутка тече не лише в нашому місті, вона йде далі у Соледар, Сіверськ. У Бахмута є проєкти на розчистку ріки, а чи є вони в цих містах? А чи є, наприклад, у Соледарі очисні споруди? Їх там немає.

Я категорично проти спалення листя. Треба за це штрафувати.

За цим магазином є майданчик для роздільного збору сміття, там стоять контейнери. Якщо ти бачиш, що контейнер переповнений – це, знов-таки, внутрішня культура. Біля кожної лавки є урна. Ця ділянка для мене особисто є болючою темою: коли їду додому, завжди бачу цей майданчик і прошу комунальників прибрати сміття. Там є конфлікт між магазином і ОСББ: вони платять ОСББ за прибирання, а ті не хочуть прибирати.

Поряд є ще один будинок ОСББ, і там ніколи не косять траву. Вони кажуть: "Та ні, ми не будемо, місто нам покосить". Будинок передали у приватні руки, а землю – ні. Ми вже одному ОСББ землю оформили, можливо, треба йти далі й одразу ж при утворенні ОСББ визначати межі території, яка їм належить.

Моя знайома, яка живе у Швеції, розповідала, що колись помилково поклала газети у смітник для картону. Голова її ОСББ знайшов її за тими газетами, прийшов до неї та змусив перекласти їх у потрібний смітник. А все тому, що якщо там неправильно здадуть сміття на перероблення, то на ОСББ накладуть великий штраф.

Програми "Місто без окраїн", "Район без окраїн" повинні працювати. Наприклад, в Іванівському немає перукаря, майстра з ремонту взуття. Я думаю, такі ж проблеми є і в інших селах. Треба створювати робочі місця, і це піде на користь людям, які там мешкають.

Заважала нестача коштів. Коли у 2010 або у 2012 році Сергій Клюєв (народний депутат Верховної Ради) привіз сюди 70 мільйонів, це було щось таке велике! А коли ми стали децентралізованою громадою, ми казали, що в нас є 70 мільйонів на бюджет розвитку, і це були власні кошти громади. І зараз ми на кожну свою копійку залучаємо 5 додаткових. Це не кожному місту вдається, хоча у Бахмуті все ж є багато проблем. Раніше проблеми теж вирішувались, але децентралізація дозволила вирішувати їх ефективніше. Зараз у громад України стало більше можливостей для залучення додаткових інвестицій, але чомусь не всі ними користуються.

Є два варіанти: після роботи та у вихідні, цього закон не забороняє. Є можливість піти у відпустку, але на тепер цього зробити не вийде, бо я веду багато справ, які потребують уваги.

Це буде використання інтернету, зокрема Facebook, це будуть зустрічі з громадянами, а також поширення агітаційних матеріалів через партійні осередки.