Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо киянина Олександра Фещука. Він не мав військового досвіду, однак у перші дні повномасштабної війни в Україні добровільно вирушив на фронт. Захищав Луганщину та Донеччину. У лютому 2024-го чоловік зазнав смертельних поранень неподалік Лимана, коли намагався врятувати іншого військового. Тепер рідні Олександра просять надати йому посмертне звання Героя України.
Про Олександра Фещука Вільному радіо розповіла його кохана Наталія Гайчук.
Олександр народився та жив у Києві. Мав освіту економіста, тривалий час працював у банках та очолював один з відділів. Останні роки чоловік займався бізнесом — відкрив інтернет-магазин. Дуже любив море та подорожі — об’їздив багато країн. Також вільний час присвячував спорту.
“Він завжди був за правильне харчування. Займався важкою атлетикою, в нього були дуже гарні плечі. Дуже багато займався, ще зі школи”, — розповідає про коханого Наталія.
Коли почалася повномасштабна війна в Україні, Олександр одразу ж вирушив до військкомату. Наталія доповнює: це зробив не роздумуючи.
“Всі тоді побігли хлопці до військкоматів. І він пішов. Пройшов обстеження і вже 1 квітня 2022-го почав службу”, — згадує співрозмовниця.
Олександр долучився до лав Нацгвардії та за деякий час став командиром взводу. Боронив Луганщину та Донеччину, зокрема захищав Бахмут. Наприкінці 2023-го військовий повернувся до столиці. Там ніс службу на блокпостах.
“А потім він сказав, що його направляють на Донеччину. Він був відповідальний дуже. Дуже сильно переживав за своїх хлопців, шукав завжди їх, коли вони пропадали. Його відповідальність і правильність, мабуть, і поховала там його”, — говорить Наталія.
Обраниця військового продовжує: він мав змогу відмовитись від поїздки на фронт. Чоловік мав проблеми зі здоров’ям, лікарі наполягали на операції.
“Він сказав: приїду, потім зроблю операцію. Я хлопців кинуть не можу, я командир, я маю піти”, — розповідає жінка.
У лютому 2024-го Олександр прибув на Донеччину. А вже за кілька днів перестав виходити на зв’язок. Чоловік навіть не встиг повідомити коханій, що виходить на позицію.
“Як розказують хлопці, які там були, він сидів в окопі, як командир слідкував за усіма. І якийсь хлопець, навіть не з його взводу, почав кликати на поміч, бо був поранений. І він пішов на допомогу та потрапив під обстріл. Він виконав перед Україною свій обов’язок. Він завжди був такий — якщо гукають на поміч, то не може відмовити”, — плаче Наталія.
Олександр Фещук зазнав смертельних поранень 25 лютого 2024-го поблизу села Терни. Чоловікові назавжди залишиться 38.
Тепер його рідні просять надати захисникові посмертне звання Героя України. Підтримати цю петицію можна за посиланням.