Антипод «Емілі в Парижі-2»: українці як рятівне коло у британському фільмі «Останній автобус»

Стрічка «Останній автобус», пише британська Гардіан, навряд чи поповнить собою список найвидатніших фільмів Об‘єднаного Королівства. Сюжет цього роуд-муві невибагливий: термінально хворий пенсіонер (у виконанні Тімоті Сполла, який після цього блискуче зіграв роль мажордома у фільмі «Спенсер») подорожує приміськими автобусами з Шотландії до найсхіднішої точки Англії. Він користується своїм пенсійним посвідченням, щоби пересісти з одного маршрута на інший. Мета поїздки – відвідати могилу доньки, яка померла однорічною ще 1951-го року, і розсіяти у морі прах дружини.

Роуд-муві, певна річ, передбачає пригоди. Після найпроникливішої з них – пихатий водій-англієць висаджує дідуся з автобуса з криками «твоє шотландське посвідчення тут не діє!» – на допомогу літньому чоловіку приходять… українці. Андрій з друзями (вочевидь, заробітчанами) підбирають самотнього згорбленого чоловіка посеред семи вітрів у полі до свого бусика і запрошують на сімейне свято. Він намагається відмовитися, однак зі словами «не погодитися на допомогу українця – це його образити» героя все ж таки відігрівають, годують варениками (у трактуванні все ж тієї «Гардіан», це пироги – так дійсно  називають вареники в англо-саксонському світі), а на дорогу ще й дарують ключку. Все це на тлі «Многая літа», українських вишиванок, в які одягнені всі гості, та національних символів. Без стереотипів не обійшлося: наші співвітчизники обов’язково мають пити горілку.

Звісно, аудиторія «Останнього автобусу» менша, аніж «Емілі в Парижі», однак тепло та повага, відведені українцям у фільмі, заслуговують на те, щоби цю стрічку помітили в Україні.

До речі,у ролі українців – не власне українці, а британські актори.