Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
У серпні 2026 року стало відомо про успіхи ЗСУ на Олександрівському напрямку. На Донеччині звільнили 71 км² території. Стабільним залишається й Лиманський відтинок фронту. Однак на інших чотирьох напрямках області російські окупанти продовжують наступати й досягати успіхів. Аналізуємо, яким був серпень 2026 року на різних ділянках фронту Донецької області.
В українських медіа у серпні 2026 року панували більш позитивні гасла у дусі “Тренд на перемогу. Росіяни на фронті майже перестали просуватися”. Якщо для певних напрямків, наприклад Північного або Харківського, таке зауваження справедливе, то для Донеччини ситуація майже не змінюється протягом усього 2026 року.
Так, у серпні ЗСУ дійсно заявили про деокупацію територій на Олександрівському напрямку, де на Донеччину припало 71 км². Однак цей успіх був “накопичений” із січня, а заявили про нього лише зараз.
Але водночас російські загарбники продовжують наступати на інших напрямках області й у серпні мали успіхи на чотирьох із них. Винятком залишається Лиманський напрямок. За серпень росіяни захопили ще 80,8 км² території Донеччини. Це дещо більше, ніж у попередні місяці літа 2026 року.
Отже, за підсумками місяця в Донецькій області окупували більше, ніж вдалося звільнити. Тепер із 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини під окупацією перебувають 21,26 тис. км², або 80,2%.
Зазначимо, у серпні 2026 року на сторінках соцмереж Генерального штабу ЗСУ припинили публікувати мапи у зведеннях про ситуацію на напрямках фронту. Тому журналісти Вільного Радіо під час підготовки цього матеріалу спиралися на дані мапи аналітичного порталу DeepState, а також текстові заяви, зведення та звіти Генерального штабу ЗСУ та представників окремих бригад, корпусів та інших військових формувань.
На Олександрівському напрямку українські захисники у серпні 2026 року звільнили 26 населених пунктів та загалом 745 км².
У Генеральному штабі уточнили, що серед звільнених 26 населених пунктів на Олександрівському напрямку — 11 на Донеччині: Воскресенка, Грушівське, Зелений Гай, Зірка, Мирне, Новохатське, Олександроград, Піддубне, Привільне, Толстой (Товсте) та Ялта. Усі вони належать до Комарської громади, що у Волноваському районі.
За підрахунками журналістів Вільного Радіо, у межах Донецької області звільнили територію площею близько 73 км²:
Втім, варто зауважити, що ці успіхи ЗСУ сталися не тільки у серпні 2026 року — ці території звільняли поступово протягом восьми місяців, починаючи із січня 2026 року. Але публічно про це заявили у серпні і тоді ж активісти DeepState оновили свою мапу.
Водночас російська армія також продовжує наступати на цьому напрямку, і їй вдалося захопити близько 1,1 км² території в районі села Маліївка.
Російські пропагандистські джерела у серпні просували тезу, що українські контратаки на Олександрівському напрямку нібито провалилися. У відповідь на такі успіхи українських військових росіяни стали публікувати відео з т.з. “флаговтиками” та заяви про нібито звільнення н.п., щоб інформаційно нівелювати успіхи ЗСУ. Такі відео на цьому напрямку публікували у серпні тут, тут та тут.
Водночас окупанти звітували про власне просування, але без конкретних уточнень чи “звільнень” населених пунктів.
Паралельно українські захисники заявляли, що у серпні зламали логістику росіян на Олександрівському напрямку. Окупанти тут переклали логістику на особовий склад, віслюків, а згодом масово перейшли на мотоцикли. Проте, як каже журналістам Армія TV начальник відділення комунікацій 37-ї окремої бригади морської піхоти старший лейтенант Денис Бобков, така практика виявилася нетривалою, бо бійці ЗСУ безпілотниками знищували окупантів на тилових маршрутах.
Пізніше Денис Бобков говорив журналістам Армія TV, що в армії загарбників є панічні настрої через наступ ЗСУ на Олександрівському напрямку. Це розповів один із полонених росіян.
“З його слів, серед військовослужбовців РФ спостерігається певна паніка. Тому що для них це було ударом морально-психологічного характеру, що українські сили, виявляється, можуть наступати. Що наступають не тільки вони. І це впливає на їхній морально-психологічний стан”, — говорив Денис Бобков.
На Покровському напрямку російська армія у серпні 2026 року захопила близько 25,6 км² території:
Це на 10 км² більше території, ніж росіяни захоплювали тут у липні та червні.
ЗСУ успіхів тут у серпні не мали.
Окупанти у серпні поширювали заяви, що дедалі ближче наближаються до Добропілля, і це справді відображає мапа DeepState, але пропагандисти стверджували, що нібито вже вийшли на південні околиці міста, що не підтверджується відкритими даними.
Крім цього росіяни обговорювали проблеми бійців ЗСУ в обороні на північному сході від Покровська. Під кінець місяця деякі російські військкори заявляли про нібито ліквідацію українського оборонного вузла біля Добропілля.
Українські ж військові на початку серпня казали, що окупанти залучили додаткові резерви, щоб продовжувати наступ на Покровському напрямку. Після ротації російських військ стало помітно, що FPV-дрони окупантів почали стабільно працювати на більшій глибині українських позицій.
“20 км від ЛБЗ — це кілзона. Там, де працюють ворожі FPV вже стабільно”, — говорив заступник командира батальйону безпілотних систем 25-ї Січеславської бригади із позивним “Буржуй”.
Згодом, бійці ЗСУ відмічали, що FPV-дронів росіян побільшало на цьому напрямку у двічі.
“Дуже часто росіяни ще й застосовують так звані дрони-пустишки для того, щоб виснажувати нашу протиповітряну оборону, для того, щоб ми використовували як свої дрони, так й інші засоби на збиття ось таких безсенсових літальних апаратів”, — казала начальниця відділення комунікацій 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Катерина Мирончук.
Не припиняють окупанти і атаки на логістику ЗСУ — для цього використовують “дрони-ждуни”, а також мінування завдяки безпілотникам.
Ще на Покровському напрямку у серпні армія загарбників почала використовувати “дронів-підслухунів”.
“Вони пишуть або слідкують за звуком, і відповідно можуть зі схованок злітати. Це є доволі небезпечна технологія. І те, що я постійно кажу: росіяни постійно адаптують свої безпілотні системи, ці засоби, які вони можуть залучати”, — уточнював командир 4 батальйону “Сила свободи” 4 бригади Рубіж НГУ Володимир Назаренко.
Посилення наступу російської армії пов’язували з тим, що окупанти прагнуть встигнути захопити якомога більше територій, поки ще зберігається зелена рослинність.
“Вони, як я думаю, мають певні дедлайни політичні, але основною причиною є те, що йде осінь. Тоді спаде “зеленка” і вони не зможуть так пересуватися посадками. Це очевидно, коли “зеленки” немає, втрати їм наносяться у три чи чотири рази більші”, — пояснював командир батальйону “Свобода” бригади “Рубіж” Петро Кузик.
Втім втрати росіян на цьому напрямку не залишаються непомітними для українських оборонців, які помітили, що інтервенти йдуть в атаку поодинокими солдатами.
“Є зміни у напрямку просування. Якщо це раніше були малі штурмові групи по 2–3 людини, то зараз це поодиноке переміщення. Противник активно використовує антитепловізійні плащі, аби маскуватися під той рельєф, яким він рухається”, — казав командир батальйону 25 Січеславської окремої повітряно-десантної бригади Євген на позивний “Major”.
На Костянтинівському напрямку російська армія у серпні 2026 року захопила близько 18,1 км² території:
Це на кілька км² території більше, ніж росіяни захоплювали тут у попередні два місяці.
Українські військові не звільняли тут територій
1 серпня окупанти включили Костянтинівку до складу “муніципального округу Горлівки”. Оскільки російські пропагандисти вважають, що захопили Костянтинівку ще в липні — у серпні їхні заяви про зміни на цьому напрямку стосувалися “звільнення” сіл навколо міста.
Зокрема, пропагандисти писали про успіхи росіян в Олексієво-Дружківці, а також “звільнення” Миколайпілля. Також загарбники стверджували, що захопили Торське та Васютинське й дедалі ближче підходять до Дружківки.
На початку серпня українські військові казали, що на Костянтинівському напрямку безпілотники росіян здатні залітати вже за 40 кілометрів від фронту.
“Логістика постійно під ударом. У темну пору доби по тому самому Краматорську та Словʼянську їздити вкрай небажано. Логістичні місії виконуються або вдень, або у ранкові чи вечірні сутінки”, — говорив головний сержант 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Віталій Пʼясецький.
Протягом серпня окупанти підтягували резерви на цьому напрямку та продовжували застосовувати тактику “інфільтрації” до позицій бійців ЗСУ та спроб закріпитися.
“На своєму напрямку [Костянтинівському] бачу, що ресурси є, як людські, так і по техніці, особливо маю на увазі застосування дронів росіянами”, — казав командир батальйону безпілотних систем бригади “Хижак” при Департаменті патрульної поліції Борис Красовський.
Тому для евакуації поранених військових ЗСУ тут використовують роботизовані комплекси.
“Якщо це броньована техніка їде, то робимо обліт маршрутів, вибираємо безпечну дорогу, заїжджаємо, забираємо, вивозимо в так звану зелену зону. Туди приїжджає вже медевак, забирає пораненого та доставляє до стабілізаційного пункту”, — пояснював заступник командира роти домедичної допомоги бригади “Хижак” Сергій Подгорний.
На Краматорському напрямку окупанти у серпні 2026 року захопили близько 11,7 км² території:
Це майже стільки ж, скільки було у липні, та у вісім разів більше, ніж росіяни захопили тут у перший місяць літа.
Українські військові не проводили тут помітних на мапах контратак, а стоять в обороні.
Російські військові протягом серпня регулярно звітували, що покращували свої позиції на Краматорському напрямку. У російському інфопросторі фігурували заголовки на кшталт: “плани Київського Генштаба відбити атаку на Краматорськ провалилися”.
Ближче до кінця місяця російські пропагандисти стверджували, що окупаційна армія “проламує оборони, яку будували з 2014 року”. Більше того, навіть писали заголовки про нібито “початок битви за Слов’янськ та Краматорськ”, адже окупанти буцімто прорвали першу лінію оборони на ці міста.
Втім, представники ЗСУ не підтверджували таких просувань російських загарбників. Але визнавали, що вже дійсно очікують на битву за Слов’янськ та Краматорськ.
Про те, що цей напрямок є зараз головним у наступі російської армії, говорив й президент України Володимир Зеленський.
Окупанти на цьому напрямку накопичують бронетехніку в Бахмуті та полюють на автівки в Краматорську.
“Пілоти працюють по живій силі противника і по легкій колісній техніці, яку вони використовують для переміщення та логістики. Скупчення важкої техніки на нашому напрямку не спостерігаємо. Вона відтягнута далі, зокрема, в Бахмуті та ще далі. Ближче сюди вони її не підтягують”, — говорила речниця 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Ольга Косенко.
На Слов’янському напрямку окупанти у серпні 2026 року захопили близько 25,4 км² території:
Це на 5 км² більше, ніж росіяни захоплювали тут протягом перших двох місяців літа.
Звільнених територій з боку ЗСУ тут не було.
Окупанти у серпні писали, що бої тривають на підступах до Слов’янська та поки вони зосередилися на атаках по логістиці українських військових.
У другій половині місяця загарбники стверджували, що нібито захопили Оріхуватку і передові підрозділи окупантів вже “працюють у Миколаївці”, а потім казали про постійні бої у місті.
В останні дні серпня російський Генштаб звітував, що їхній армії нібито залишилось пройти до Слов’янська близько 4 кілометрів.
Водночас за даними американських аналітиків, окупанти не досягли підтвердженого прогресу на Слов’янському напрямку завдяки контратакам бійців ЗСУ.
Втім, у матеріалі журналістів “Вчасно” українські захисники визнавали, що є ризик прориву оборони, як це сталося наприкінці 2025 року у Сіверську.
“З чотирьох розрахунків до позиції доїжджає у кращому разі один. Троє підриваються: міни, дрони, “ждуни”, скиди з дронів. Дорога в один кінець. Пощастить, якщо не посивієш за ті 2−3 дні, коли дістаєшся до точки, і доїдеш легким 300-м. Про ситуацію знають усі, бо це доповідається нагору. Є пропущені позиції, піхоти мало. Розриви в кілька кілометрів, дронами їх не перекриєш!”, — говорив військовий з Слов’янського напрямку.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) наприкінці серпня писали, що окупанти дійсно кинули більшість своїх сил на Слов’янський напрямок, який став для них пріоритетнішим, ніж Покровський, який тривалий час зберігав найбільшу активність окупаційної армії.
Лиманський напрямок залишається стабільним сім місяців поспіль. У серпні на цьому напрямку не було жодних помітних на мапі змін лінії фронту. Принаймні так звітують військові та активісти аналітичного порталу DeepState.
Така ж ситуація спостерігалася й у попередні місяці 2026 року. Єдиним винятком був січень, коли окупанти захопили на Лиманському напрямку менш ніж 2 км² території.
Російські пропагандисти визнавали, що мають складнощі на Лиманському напрямку та навіть казали про певні успіхи ЗСУ у контратаках, які зараз не відображають на мапах.
Окремо варто зазначити, що пропагандисти наприкінці серпня стверджували, що захопили село Зелену Долину, хоча аналітики порталу DeepState вважають її окупованою ще з липня 2025 року.
Тим часом речник Угруповання об’єднаних сил ЗСУ Віктор Трегубов на початку серпня казав, що на Лиманському напрямку російські війська наростили інтенсивність атак, однак захисники мають перевагу у використанні безпілотників.
Хоча й у підрозділів ЗСУ теж є складнощі на цьому напрямку. Зокрема, евакуація поранених може тривати по кілька днів.
“Ми застосовуємо всі можливі засоби для проведення цих дій. Безумовно, це залежить від сили протидії противника, від його активності в першу чергу в небі. Ми розширюємо застосування дронів, застосування саме наземних роботизованих комплексів. Вони теж є не панацеєю, вони обмежені в використанні, у них є негативні сторони, слабкі”, — пояснював начальник медичної служби 125-ї окремої важкої механізованої бригади на позивний Елвіс.
Крім цього, окупанти намагаються порушити логістику ЗСУ на Лиманському напрямку та атакують з усіх можливих напрямків, намагаючись прорвати оборону українських військових.
“Це продовжується насправді таки незмінно місяцями. Інша справа, що у них це не виходить. Там нормально із насиченістю особовим складом, там нормально із облаштуванням позицій, тому росіяни зазвичай там розбиваються”, — пояснював Віктор Трегубов.
Наприкінці місяця офіцер відділення розвідки 60-ї окремої механізованої бригади із позивним “Ахмет” розповів, що окупаційні війська, які наступають на Лиманському напрямку, скаржаться на нестачу їжі, води та палива.
“Противник зараз дуже страждає по логістиці. Ми фіксуємо багато перехоплень, плюс маємо інформацію від полонених про те, що відсутнє забезпечення в плані їжі, води, бензину”, — говорив “Ахмет”.