Найбільша цінність Вільного радіо — наша аудиторія. Поки нас читають багато людей або й мало, але активні, то вдається змінювати долі окремих людей або й громад на краще. 5 квітня Вільному радіо виповнюється 6 років. Що вдалося зробити до цього дня ділимося трохи детальніше.
“У 2018 році, майже одразу після створення, у нас була епопея з ліфтом у міській лікарні Бахмута. Ми вперто ходили туди та робили матеріали про те, що він не працює, а поранених та травмованих в одній з найближчих тоді до лінії фронту лікарні носять носилками на третій поверх сходами. За п’ять років на дні народженні та зустрічі з нашою аудиторією нам дякували за ту серію, що нагадували і змушували прискорюватись з проблемним питанням. А я плакала, бо не очікувала, що той маленький вплив вже тоді помітили. І з того часу ми неймовірно виросли”, — розповідає головна редакторка Вільного радіо Анна Сердюк.
Кожен в команді Вільного радіо вносить свою лепту змін для наших читачів. Щомісяця нас читає більше людей, ніж може вмістити найбільший стадіон країни “Олімпійський”. А якщо взяти загальне охоплення соцмереж та сайту — збереться мегаполіс. Саме те, що багато людей читають та поширюють матеріали допомагає нам впевненіше вимагати змін.
Спочатку виїжджає з Соледара у Росію і розповідає, як ЗСУ знищили його місто, потім — приходить виправдовуватись в коментарі і чистить сторінки в соцмережах, бо ним зацікавились правоохоронці. Так реагував на публікацію Вільного радіо про нього колишній депутат міськради Соледара Олег Кудрявцев.
“Матеріал викликав бурхливу реакцію серед жителів Соледара і на другий день сам Олег написав у коментарях своє ставлення до такої уваги до нього. Звісно, я не очікував, що він особисто прийде виправдовуватись, тому одразу вступив з ним у дискусію. Він декілька днів відповідав усім у коментарях, де бажав всім “добра” та слідкувати краще за своїм життям, а не його. Ніякої провини щодо підтримки росіян він не визнавав, і воно й зрозуміло — він же живе та працює у Росії.
Потім Олег додався до мене у друзі на фейсбуці, я встиг подивитись трошки його сторінку — нічого особливо нового не побачив для себе. Однак пройшло хвилин 15 і він закрив для мене свою сторінку — тобто ми були у друзях, але я нічого не бачив на його сторінці. Тоді я для нього свою теж закрив, а потім подумав: “нащо він взагалі мені потрібен у друзях” та видалив”, — згадує журналіст Євген Вакуленко.
Євген надіслав матеріал до СБУ, згодом звернення з проханням відкрити щодо соледарського депутата провадження писали й активісти. Правоохоронці почали перевірку, чи є в діях екс-депутата ознаки злочину.
Та Кудрявцев не єдиний, на якого наші журналісти звернули увагу силовиків. Наприклад, колишню начальницю відділу комунального господарства Світлодарської міськради Світлану Колесник, яка посіла аналогічну “посаду” в окупаційній адміністрації, після розслідування Вільного радіо оголосили у розшук і відкрили щодо неї справу.
На редакційну пошту ми отримуємо не тільки скарги на владу, прохання допомогти отримати довідку про несудимість чи підказати контакт лікаря. Серед таких повідомлень одного дня опинився лист від родичів полоненого захисника. Вони просили контакт Анастасії Мероченець — сестри “азовця” Олександра Мероченця, якого в полоні росіяни “судили за тероризм”. Дівчина не знала нічого, що сталося з її братом до “суду”. А після виходу тексту виявилось, що її давно шукали. Побачивши інтерв’ю, родичі іншого полоненого змогли зв’язатися з Настею через нас.
“Я тоді була дуже щаслива. Тоді писала чимало таких текстів і чула від всіх рідних, що вони так хочуть хоч щось дізнатись про близького з полону, як їм важко від цих місяців невідомості. А завдяки тексту ми змогли хоч трошки допомогти цій родині, щоб вони почули слова їхнього рідного, хоч і через інших людей. Коли сестра Олександра дякувала за роботу, я відчула, що не дарма це роблю”, — згадує журналістка Тетяна Харкевич.
Вільне радіо щодня публікує некрологи про українців, які загинули внаслідок російської агресії. Родичі загиблих звертаються до редакції, аби вшанувати пам’ять своїх рідних. Або ми звертаємось до них з проханням розповісти родинну історію.
Багато сімей полеглих військових прагнуть аби тих визнали Героями України. І створюють петиції з відповідним проханням до президента України. Щоб петиція потрапила на розгляд, вона має набрати 25 тисяч голосів. Це важко, але інколи вдається зібрати зокрема завдяки некрологам від Вільного радіо. Щоразу з нашого сайту йдуть підписувати петиції щонайменше кілька десятків людей. Лише в березні так після нашого матеріалу вдалося назбирати потрібні голоси для петиції про надання звання Героя військовому з Запоріжжя Ігорю Дейнезі.
Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних і знайомих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами.
Вільне радіо регулярно пише про закупівлі громад Донеччини, зокрема відстежували компанії-учасників та їхню доброчесність. Тепер наші публікації можна побачити в аналітичній системі “Youcontrol”, де всі охочі можуть перевірити компанію, з якою планують спільний бізнес або просто угоду.
У Краматорську більше не купуватимуть квіти для клумб з бюджету. Вирощувати рослини самостійно вирішили після низки публікацій Вільного радіо і дискусії про доцільність таких витрат на сотні тисяч гривень у прифронтовій громаді. А очільник Краматорської ВА Олександр Гончаренко після розголосу вилаявся на критиків, а потім пояснював витрати.
А от на очільника Костянтинівки Сергія Горбунова після публікації Вільного радіо анонім поскаржився до НАЗК. Це була новина про те, що за програмою економічного та соціального розвитку громади на 2024 рік у Костянтинівці пропонували витратити на культуру понад 8 млн грн. Посадовцю довелося писати службову записку і пояснювати, що все ж витратити планують менше — 3,5 млн грн.
Понад 138 тис. грн змогли зібрати читачі Вільного радіо для захисників з бахмутської 54 бригади, які служили в Донецькій області. Ці гроші передали волонтерам “Бахмут український”, які закупили і передали військовим дрони. Тоді редакція відкрила банки для різних міст Донеччини і влаштувала змагання між ними. Читачі щодня слідкували, хто задонатив сьогодні більше: Торецьк чи Слов’янськ, Бахмут чи Маріуполь? А ще агітували земляків долучатись до зборів на банку свого міста.
“Я щаслива і вдячна, що ці змагання спрацювали і наші амбасадори справді допомогли зробити такий внесок. Коли вперше з’явилася думка провести збір, то ми боялися називати велику суму. Я думала про 100 тисяч. Поговоривши з волонтерами, поставили більше. Страшно було, що капець. Я в перший вечір ледь заснула.
Боялась і розчарувати людей, і що люди не мають грошей, і що ми такого не робили, що нам не довіряться, і що мало часу дуже”, — згадує головна редакторка Вільного радіо Анна Сердюк.
Університет з гуртожитком, ТРЦ з кінотеатром, низькоповерхова забудова з ліфтами. Таким у міськраді пропонують будувати перший район Бахмута після звільнення. Ми сходили на презентацію проєкту та розповіли читачам, яким влада бачить місто у майбутньому. Відео Вільного радіо набрало близько 640 тисяч переглядів у соцмережах, люди жваво обговорювали відбудову міста у коментарях, а також кілька десятків людей пішли з нашого сайту на форму міськради для подання пропозицій змін до проєкту.
“Ми розуміли, що всіх хвилює питання відновлення Бахмута. Люди мають знати, що буде з їхнім містом. Але я не очікувала, що це буде аж настільки цікаво. Я навіть не встигала відповідати на всі коментарі, особливо в Тік-тоці, там їх близько 3 тисяч. Люди писали різне: від “Клас, молодці, що таке робите, нам важливо знати, що буде”, до “Ви дурні, Бахмут ще не звільнили”, — згадує SMM-спеціалістка Елизавета Москвіна.
Не БАхмут, а БахмУт. Понад 110 тисяч користувачів також побачили наш пост про правильний наголос у назві міста. Коли через бойові дії місто все частіше було на слуху, почути неправильний наголос можна було не лише в приватних розмовах, а й в телеефірах. Допис про наголос у слові “БахмУт” не тільки розлетівся Донеччиною, а й за кордоном. Його показували один-одному переселенці, публікували місцеві пабліки та поширювали наші колеги. Адвокація рідного регіону та поширення знань про рідні громади залишається для нас важливою, тож ми вписали це і в стратегію на 2024 рік.
Журналісти Вільного радіо підготувало великі матеріали про осередки для переселенців кожної з громад Донецької та Луганської областей та нанесли їхні адреси на мапу влітку 2023 року. Окремо Луганщина та Донеччина. До того зібраної в одному місці такої інформації не було. Згодом ми ще створили єдину мапу з усіма хабами по Україні, тож її взяли для використання ДонОВА в березні 2024 року (тепер управління соцзахисту населення Донецької області також може оперативно показати наявні хаби по країні).
Ми регулярно оновлюємо дані, а станом на початок квітня 2024 року наші мапи з хабами для переселенців подивились понад 97 тис. разів.
Знадобилась переселенцям і довідкова інформація про сімейних лікарів Бахмута з контактами. Раніше ВПО з нашої рідної громади не знали, хто з їхніх медиків працює в евакуації та як записатися на прийом. Охочих зі зверненнями стало так багато, що деякі лікарі зверталися в редакцію і просили змінити номер на робочий. Адже люди врешті знайшли їх та почали дуже активно дзвонити.
Ще один довідник корисної інформації для переселенців на сайті Вільного радіо — публікації про прихистки для ВПО в різних регіонах. Ми регулярно публікуємо адреси і контакти прихистків, бо єдина інформація про них в мережі — Наказ Мінреінтеграції у вигляді відсканованого документа. Ці матеріали набирають велику популярність, переселенці телефонують і приїздять до прихистків. І до редакції вже неодноразово звертались відповідальні за це житло, аби актуалізувати інформацію, бо не всі дані Мінреінтеграції відповідають дійсності.
Зокрема ви можете знайти дані про прихистки по Донецькій, Волинській, Харківській, Дніпропетровській, Одеській, Львівській, Рівненській, Житомирській, Київській, Вінницькій, Чернівецькій областях з контактами відповідальних на місцях.
Сіль без Соледара — такий мурал намалювали на будинку в Ірпені. А після серії публікацій Вільного радіо та реакції влади малюнок все ж виправили.
На стіні одного з будинків намалювали пачку солі, але не згадали там Соледар, а лише більш відомий Бахмут. Це обурило соледарців, ми писали це, роз’яснювали, що з муралом не так, стежили за розвитком подій. І врешті решт мурал змінили.
“Після виходу репортажу про відкриття муралу під публікацією про це у фейсбуці почали зʼявлятися десятки коментарів. Наших читачів неабияк обурювало те, що головним на стінописі виокремили Бахмут. З кожним днем матеріал набирав усе більше реакцій, коментарів та поширень. Це стало поштовхом до того, аби написати текст-розʼяснення щодо того, що не так з муралом та запитати його авторів, чи знають вони про невдоволення соледарців й чи планують вносити зміни у малюнок.
Однозначно приємно бачити, що тексти можуть не лише набирати перегляди, а й призводити до змін. Я не очікувала, що репортаж із відкриття муралу збере таке охоплення серед наших читачів й до останнього вагалася: чи визнають свою помилку автори муралу, чи знайдуть ресурси для його допрацювання. А ще, в такі моменти відчуваєш довіру й підтримку авдиторії: про відкриття муралу писали десятки медіа, сюжети про подію виходили на національних каналах, а от розʼяснення про його недосконалість зробили лише ми, і для читачів це було цінно й важливо”, — розповідає журналістка Владислава Кобко.
З переселенцями з громад Донеччини наші журналісти спілкуються і особисто. НЕ лише в осередках для них, а й в нових приміщеннях, де земляки розвивають тепер бізнес. Так у розсадника з Бахмута, який тепер вирощує яблуні на Київщині, та чебуречної від переселенців з Бугасу, які готують чебуреки за старими родинними рецептами, після розповіді про них зросла кількість клієнтів.
Ми цінуємо вашу довіру, усвідомлюємо відповідальність і прагнемо робити більше, якісніше і вагоміше. Ви можете підтримати нас: порадивши друзям, поділившись публікаціями, розповівши про наболіле. Й можливо, через рік вже матимемо згуртовану когорту розміром не з один мегаполіс, а всю область і більше.
Пропонувати теми для матеріалів Вільного радіо можна у Telegram, Instagram чи Facebook Вільного радіо.
Нагадаємо, минулоріч ми розповідали про команду Вільного радіо та як медіа зривало сумнівні тендери, допомагало людям на візках голосувати та рятувало історичні пам’ятки в попередні роки роботи.