Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Викладав історію, навчався та стажувався у Польщі, працював проректором університету. Це факти з біографії начальника Миколаївської МВА Володимира Проскуніна. Вільне Радіо зібрало досьє на посадовця і розповідає про його карʼєру, роботу на чолі військової адміністрації, родину та статки.
Для підготовки цього досьє наші журналісти проаналізували відкриті дані (реєстри власності, декларації, сторінки в соцмережах, публікації в медіа тощо), поспілкувалися з жителями, поставили запитання самому посадовцю. Якщо ви вважаєте, що в матеріалі бракує інформації, якою ви готові поділитися із Вільним Радіо, напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook.Цей матеріал створений для рубрики “Досьє” на Вільному Радіо. Ми поступово публікуємо біографії посадовців та інших людей, які працюють для Донеччини й отримують зарплати з бюджетів різних рівнів (наприклад, керівники громад, судді, прокурори, народні депутати).
Володимир Проскунін народився 1 травня 1969 року в селі Бобрикове Антрацитівського району Луганської області. Із 1991 року живе у Словʼянську на Донеччині. Є громадянином України, іншого громадянства чи документів, що дають право на постійне проживання в інших країнах, не має.
За освітою Проскунін — історик. У 1986 році вступив до Ворошиловградського державного педагогічного інституту імені Тараса Шевченка, а у 1993 році закінчив його з відзнакою, здобувши кваліфікацію вчителя історії та суспільствознавства.
Ще студентом Володимир розпочав свою професійну карʼєру. У 1991 році він влаштувався учителем історії у школу №1 Словʼянська. У 1998 році став заступником директора з навчально-виховної роботи загальноосвітньої школи №16, а вже з 2000 року очолив загальноосвітню школу І-III ступенів №8 у Словʼянську. У 2002 році чоловіка призначили начальником відділу освіти Словʼянської міської ради.
У 2008 році освітянин здобув науковий ступінь кандидата педагогічних наук за спеціальністю “Загальна педагогіка та історія педагогіки” у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Із 2010 року Проскунін почав працювати у місцевій владі, ставши першим заступником міського голови Слов’янська. Пізніше він пішов із цього посту й обійняв посаду заступника генерального директора та директора із соціальних питань і рекреації ПАТ “Бетонмаш”.
У червні 2012 року Володимир Проскунін перейшов до Донбаського державного педагогічного університету. У 2015 році йому надали вчене звання доцента кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи.
Того ж року чоловік повернувся до навчання, вступивши до університету, в якому працював. У 2017 році він здобув два дипломи спеціаліста: за фахом економіста, а також менеджера організацій і адміністрування.
До 23 листопада 2020 року Проскунін працював у цьому виші проректором із науково-педагогічної роботи та соціально-економічного розвитку, а також залишався доцентом кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи.
За свою роботу в освітній сфері Володимир Проскунін здобув низку відзнак. У 2008 році він отримав звання “Відмінник освіти України”, у 2014 році — медаль “К.Д. Ушинський”, а у 2019 році указом Президента України чоловіка нагородили почесним званням “Заслужений працівник освіти України”.
Посадовець зазначає, що володіє українською та польською мовами, а також німецькою — зі словником. Знання польської мови підтвердив сертифікатом рівня В2.
Раніше чоловік мав досвід навчання та стажування у Польщі, завдяки чому опанував мову на високому рівні. У 2010 році він долучався до програми “Лідери освітніх змін”, у жовтні 2017-го пройшов стажування у Вищій школі управління й адміністрування в Ополе, а у грудні 2021 року закінчив Школу права при Варшавському університеті.
У листопаді 2020 року Володимир Проскунін повернувся до роботи в органах місцевого самоврядування та обійняв посаду першого заступника міського голови Миколаївки Краматорського району. Після створення Миколаївської міської військової адміністрації у грудні 2022 року він став заступником її начальника.
29 листопада 2024 року Президент України своїм розпорядженням №143/2024-рп призначив Володимира Проскуніна начальником Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району. До виконання обовʼязків посадовець заступив 2 грудня 2024 року й очолює адміністрацію дотепер.
Уже під час повномасштабної війни чоловік здобув низку відзнак. У серпні 2023 року його нагородили нагрудним знаком Міністерства оборони України “Знак пошани”. У червні 2024 року він отримав однойменну відзнаку Донецької обласної державної адміністрації та обласної військової адміністрації. У грудні того ж року командувач оперативно-тактичного угруповання “Луганськ” нагородив Проскуніна медаллю “Захисник Сходу”, а у 2025 році він отримав відзнаку Президента України “За оборону України”.
Вільне Радіо попросило Володимира Проскуніна описати, з яких завдань зараз складається його робочий день на посаді начальника Миколаївської МВА. За його словами, він починає роботу приблизно о шостій ранку, а вже о сьомій зустрічається з працівниками адміністрації — особисто або онлайн.
До 7:30 адміністрація планує справи на день: кого потрібно евакуювати, що завезти та кого залучити до допомоги. Останніми тижнями до цих завдань додалося вивезення зі Словʼянська у безпечніші регіони майна адміністрації, яке зараз не використовують.
Близько восьмої ранку, продовжує Проскунін, він приїжджає до пункту, куди прибувають евакуаційні машини. Там спілкується з людьми, які виїжджають, та зʼясовує, якої допомоги вони потребують.
“Ми одразу до людей — хто, що, звідки, куди, що треба. Дуже багато на сьогодні звернень йде від рідних, які десь там перебувають за кордоном: «А що там чути про мою бабусю, а що там чути про мою тітку?»” — розповідає Проскунін.
Також, за його словами, адміністрація постійно шукає місця для розміщення евакуйованих. Проскунін каже, що для цього звертається, зокрема, до знайомих із попередніх місць роботи та громад-партнерів.
“Я освітянин в минулому, хоча, як кажуть, освітян колишніх не буває. А за стільки років дуже багато знайомих і контактів набирається. Роки йдуть, і потім дивуєшся, що той там начальником став, а той керує якоюсь організацією, а той у департаменті. Так і виходить, що питання розв’язуємо самостійно”, — розповідає начальник військової адміністрації.
З окремими громадами на Київщині та Полтавщині в адміністрації підписали угоди про партнерство.
У розмові Проскунін також згадав співпрацю з Коломиєю, Хустом, Нижніми Воротами та Бобринцем. В останньому місті на Кіровоградщині, за його словами, громада-партнер запропонувала місця у відремонтованому гуртожитку.
“Я ж одразу за цю можливість хапаюсь, кажу, що в мене люди точно будуть”, — згадує Проскунін розмову про можливість розміщувати там евакуйованих.
Ще частину робочого часу, за словами начальника МВА, займають звернення щодо документів. Окремо посадовець згадує роботу із заявами щодо зруйнованого житла: підготовку заяв, опрацювання супутникових знімків та матеріалів перед засіданнями відповідної комісії. Частина таких питань переходить і за межі звичного робочого часу.
Завершується день нарадами з комунальниками. Працівників та техніку нині залучають і до робіт, повʼязаних із будівництвом фортифікацій.
Таким свій робочий розклад у серпні 2026 року описує сам Володимир Проскунін. Евакуація, зруйноване житло, робота комунальних підприємств та звернення жителів, про які він говорить, водночас залишаються окремими проблемними напрямами для громади. Далі розберемо детальніше, якою є ситуація з кожним із них.
Протягом 2026 року безпекова ситуація у Миколаївській громаді погіршувалася, а кількість жителів швидко скорочувалася. Якщо наприкінці 2025-го тут ще мешкали близько 5,6 тисячі людей, то на кінець серпня 2026-го — трохи більше ніж пів тисячі. Паралельно громада поступово залишалася без звʼязку, комунальних послуг, аптек і магазинів, а евакуація стала одним із головних напрямків роботи місцевої військової адміністрації.
Ще наприкінці 2025 року комунальні підприємства продовжували забезпечувати водопостачання, водовідведення та вивезення сміття. Водночас через пошкоджені вежі та ретранслятори у більшості найбільш небезпечних населених пунктів уже були проблеми зі звʼязком. Стабільним його начальник МВА Володимир Проскунін тоді називав лише у Райгородку.
На початку березня 2026 року у громаді залишалися близько пʼяти тисяч людей. Тоді темпи евакуації почали зростати: лише за тиждень із 23 лютого до 2 березня виїхали понад 750 жителів, майже 500 із них — із Миколаївки. Для цього МВА залучала волонтерів, Червоний Хрест, поліцію та інші служби, а також комунальний транспорт.
Водночас, за словами Проскуніна, переконати людей залишити громаду вдавалося не завжди. Серед причин відмов посадовець називав невдалий досвід евакуації у 2022-му, високі ціни на житло в інших регіонах та складнощі з пошуком роботи. У червні керівник МВА розповідав і про випадки, коли евакуацію для людей замовляли їхні родичі, однак самі жителі в останній момент відмовлялися їхати. У розмові з Вільним Радіо в серпні 2026-го посадовець окремо говорив про літніх жителів, частина яких не хоче залишати рідні місця.
“Там люди переважно похилого віку. Там розмови такі: «Я буду тут помирати», у когось тут чоловік лежить на кладовищі, у когось тут вся рідня лежить. І вони відповідають, що не хочуть, бо скільки їм залишилося”, — розповів Володимир Проскунін.
За його словами, завдяки громадам-партнерам для евакуйованих можуть знаходити місця в інших регіонах, однак для частини людей похилого віку вже сам переїзд стає серйозною перепоною. Окремо МВА намагається евакуювати маломобільних жителів і підопічних центру надання соціальних послуг. Сам центр вирішили не закривати — його філію відкрили у Полтаві. Але, за словами Проскуніна, не всі люди, яких привезли до Словʼянська на тимчасове проживання, погоджуються на подальшу евакуацію.
До цього часу суттєво погіршилися й умови життя у громаді. Наприкінці лютого тут запровадили тривалу комендантську годину — з 15:00 до 11:00, припинилося автобусне сполучення Миколаївки та Райгородка зі Словʼянськом.
6 квітня через безпекову ситуацію та російські атаки офіційно зупинила свою роботу Словʼянська ТЕС у Миколаївці. Це була остання теплоелектростанція на підконтрольній уряду України території Донеччини.
У червні у місцевих уже не було електрики, газу, централізованого водопостачання та зв’язку. Воду можна було набирати із семи колодязів, ще близько 20 кубометрів зберігали у бомбосховищах. Аптеки не працювали, а останній магазин наприкінці травня — на початку червня розпродував залишки товарів та готувався зачинитися.
Ситуація у громаді вплинула й на роботу самої адміністрації. Від квітня МВА тимчасово не проводить особисті прийоми громадян у начальника адміністрації та його заступника, залишивши можливість звертатися письмово, через сайт і контакт-центр.
Станом на 31 липня у громаді залишалися 1 097 людей, на 21 серпня — вже 600, а на 28 серпня — 561 людина. Таким чином, порівняно з кінцем 2025 року, коли тут жили близько 5,6 тисячі людей, кількість жителів скоротилася приблизно на 90%.
Обовʼязкова примусова евакуація родин із дітьми тривала близько восьми місяців. На початку цього процесу, 11 грудня 2025 року, у визначених для евакуації населених пунктах залишалися 457 дітей, до 15 серпня 2026-го евакуювали останніх двох.
“Це питання дуже складне було. Тому що ти їх вивозиш, а потім зʼясовується, що хтось заїхав з дитиною десь. Це такий процес був безперервний”, — пояснив посадовець.
Нині Миколаївка дедалі частіше потерпає від обстрілів. У серпні бойові дії тривали вже поблизу самого міста, а російські військові намагалися просуватися в його бік малими піхотними групами. За свіжими даними, які Проскунін надав Вільному Радіо, під регулярними ударами залишаються Миколаївка, Райгородок, Донецьке та Селезнівка. Атаки призводять до поранень цивільних та руйнування житлових будинків.
Наслідки ударів не завжди можуть навіть зафіксувати на місці через небезпеку.
Через російські обстріли одним із напрямків роботи Миколаївської МВА стало оформлення документів на пошкоджене та зруйноване житло. За словами Володимира Проскуніна, цей процес ускладнює те, що частина жителів свого часу не внесла нерухомість до державних реєстрів, а дехто втратив необхідні документи. За оцінкою посадовця, незареєстрованим може залишатися близько 60% такого майна.
“Хтось втратив, хтось цьому не приділяв уваги, хтось не зареєстрував. Ми просили людей з 2022 року на всіх наших інформаційних ресурсах: люди добрі, будь ласка, актуалізуйте свої дані”, — розповів Проскунін.
Щоб мати доступ до документів навіть в умовах наближення фронту, адміністрація вивезла архіви з Донеччини. Архів БТІ, де зберігаються матеріали про нерухомість, нині працює у Київській області. Ще один архів із документами виконавчих органів та домовими книгами перевезли на Кіровоградщину. За словами начальника МВА, звідти фахівці дістають, зокрема, копії інвентарних справ і технічних паспортів, які потрібні власникам пошкодженого та зруйнованого житла.
Окрема проблема виникає з обстеженням будинків, до яких через безпекову ситуацію неможливо дістатися. У таких випадках МВА працює із супутниковими знімками. Проскунін каже, що адміністрація передає координати обʼєктів Державному космічному агентству України та чекає на відповідні матеріали. Очікування може тривати від трьох тижнів до місяця, але отримані знімки не завжди актуальні або придатні для роботи через хмарність чи задимлення. За потреби комісія також використовує додаткові фото та відео від військових і самих жителів.
Після того як будинок визнають зруйнованим, із власником окремо збирають документи для подальшого оформлення компенсації. Цим у МВА займаються четверо фахівців. Проскунін каже, що частину підготовчої роботи перед засіданнями комісії вони із заступником також беруть на себе — переглядають знімки та інші матеріали щодо кожного обʼєкта.
За словами начальника МВА, одне з поширених запитань від жителів — чому власник одного зруйнованого будинку отримує право на компенсацію, а його сусід — ні. Проскунін пояснює це різним ступенем руйнування будівель: навіть якщо пошкоджений будинок фактично вже складно використовувати для проживання, комісія не може визнати його зруйнованим без визначених законодавством підстав.
“Будинок, щодо якого є позитивне рішення, зруйнований. А цей будинок, що поряд стоїть, — трішечки розбита покрівля, трішечки пошкоджена кроквяна група. Я розумію, що перспектива така, що він непридатний для проживання. Але визнати його зруйнованим — це буде протизаконно. У мене підстав нема. Прийде перевірка і запитає, чому ми таке рішення ухвалили. Повірте, нікому в тюрму не хочеться. Під кожний сертифікат, під кожну справу ти підкладаєш реальні живі документи”, — пояснює посадовець.
Ще одну проблему начальник МВА повʼязує із шахрайством навколо компенсацій. Як розповів посадовець журналістам Вільного Радіо, адміністрація помітила кілька випадків, коли після внесення інформації про зруйноване житло до бази людям телефонували люди, які називали себе адвокатами, та за кілька тисяч гривень пропонували супроводжувати оформлення компенсації.
“Є такі адвокати, які, напевно, якось до цих баз теж мають доступ, вони дивляться там контакти і починають дзвонити людям. Вони кажуть: «Ви нам заплатіть кілька тисяч, ми вашою справою будемо займатися — і буде вам компенсація». А люди ж вірять”, — розповідає Проскунін.
У червні 2026 року Миколаївська МВА вперше повідомила про результати дистанційного обстеження житла. Тоді знищеними визнали квартири у двох багатоквартирних будинках у Миколаївці — загалом 32 квартири. Станом на 11 червня компенсації погодили десятьом власникам.
Надалі перелік таких обєктів зростав. На початку серпня комісія вже визнала знищеними 65 адрес — 33 багатоквартирні та 32 приватні будинки у Миколаївці й селах громади. Такий статус дає власникам можливість претендувати на компенсацію за програмою “єВідновлення”.
До середини серпня список знову розширили: у ньому вже були 39 багатоквартирних і 72 приватні будинки. У багатоповерхівках, які комісія визнала знищеними, загалом налічувалася 1 741 квартира. До переліку входили обʼєкти не лише у Миколаївці, а й у Рай-Олександрівці, Малинівці, Никонорівці, Оріхуватці, Юрківці, Тихонівці, Стародубівці та Райгородку.
Поки безпекова ситуація в Миколаївській громаді погіршувалася, комунальники продовжували працювати під обстрілами. Водночас на підприємствах виникали затримки із зарплатами, а між частиною працівників та місцевою владою — конфлікти.
Про проблеми з виплатами Вільному Радіо розповіла колишня працівниця одного з комунальних підприємств громади. Жінка попросила не називати її ім’я, тому редакція публікує її коментар на умовах анонімності.
Співрозмовниця працювала у КП “Сервіскомуненерго”. За її словами, ще у квітні 2026 року працівники виходили на роботу попри небезпеку та забезпечували жителів водою. Після евакуації частина з них, як стверджує жінка, не могла отримати заборговану зарплату та компенсацію за невикористані відпустки, а працівники, які написали заяви на звільнення, — завершити цей процес.
“Ми ходили на роботу під обстрілами, а воно ж вже з квітня Миколаївку визнали, що це зона активних бойових дій. Але щоб в людей була вода, то ми виходили. Зараз ми ВПО, потрібно платити за оренду квартири, нам лише обіцяли [виплатити борги із зарплати]”, — розповіла колишня працівниця підприємства.
Жінка каже, що намагалася зʼясувати, коли працівники отримають гроші, зокрема зверталася через анонсовану гарячу лінію, однак конкретної відповіді, за її словами, не отримала.
“Я навіть нормально стати на біржу труда довго не могла. Бо по суті заяву написала, але мене не звільнили за документами. Я вже не кажу про ті кошти за невикористані відпустки та інші виплати”, — каже співрозмовниця.
У Миколаївській МВА публічно визнавали проблему із виплатами. Адміністрація підтверджувала, що частина працівників отримала зарплату за квітень 2026 року не повністю. Там повідомляли, що запропонували збільшити фінансову підтримку КП “Сервіскомуненерго” на понад 3,1 млн грн, з яких близько 724 тисяч гривень мали спрямувати на погашення заборгованості із зарплати за квітень. Однією з причин фінансових проблем у МВА називали борги споживачів перед підприємством: за даними адміністрації, від початку повномасштабного вторгнення вони зросли приблизно з 19,8 до 58,9 мільйона гривень.
У розмові з Вільним Радіо затримки зарплат комунальникам підтвердив і Володимир Проскунін.
“Люди ж ще з 2022 року перестали платити за комунальні послуги. Звісно, в них, у комунальників, була затримка зарплати і півтора, і два місяці. Звісно, були і мітинги. Були скандали у нас, і зустрічі, і танці з бубнами. І що вони мені тільки не казали, і розправу обіцяли, і когось на мене натравити”, — розповів начальник МВА.
Нині через безпекову ситуацію комунальні підприємства надають частину звичних послуг у скороченому обсязі або не надають їх узагалі. Більшість працівників уже не перебувають безпосередньо у населених пунктах громади. Тих, хто продовжує працювати, а також техніку підприємств, за словами Проскуніна, залучають зокрема до робіт, повʼязаних з обороною та будівництвом фортифікацій.
У дослідженні прозорості громад Донеччини за підсумками 2024 року журналісти Вільного Радіо відносили Миколаївську громаду до тих, які не публікували розпорядження начальника військової адміністрації на офіційному сайті та не оприлюднювали звіти про розгляд звернень громадян.
Втім уже за підсумками 2025 року ситуація змінилася. Миколаївська МВА увійшла до переліку громад, які регулярно публікують розпорядження начальника адміністрації та звітують про роботу зі зверненнями мешканців. Крім того, адміністрація стала однією з найактивніших у соцмережах. За підрахунками Вільного Радіо, протягом 2025 року вона опублікувала 5479 дописів, що стало четвертим показником серед військових адміністрацій Донеччини.
Під час опитування журналістів і редакторів регіональних медіа Миколаївську військову адміністрацію також назвали серед тих, хто найкраще комунікує із пресою. Представники медіа позитивно оцінили як оперативність відповідей на інформаційні запити, так і готовність посадовців надавати коментарі телефоном.
У соціальних мережах адміністрації під інформаційні пости переважно щодо результатів засідань приходять жителі громади з різною реакцією на роботу місцевої влади: від вдячності до критики.
Володимир Проскунін одружений з Аллою Проскуніною. За даними аналітичної системи YouControl, жінка мала історичні зв’язки зі слов’янськими компаніями з надання в оренду й експлуатацію нерухомого майна): ТОВ “Аванта-ЛТД”, ПП “Епсиллон”, ПП “Керн”.
Також в автобіографії посадовець вказує, що має доньку та двох онуків.
Володимир Проскунін подає електронні декларації щонайменше з 2016 року. Тоді він працював у Донбаському державному педагогічному університеті, а його річна зарплата за основним місцем роботи та сумісництвом становила близько 171 тисячі гривень до сплати податків. Детальніше динаміку доходів можна простежити з моменту його переходу до місцевого самоврядування, а згодом — до військової адміністрації.
Так, за 2021 рік Проскунін задекларував 816 тисяч гривень зарплати на посаді першого заступника Миколаївського міського голови, а за 2022-й — майже 1,17 мільйона. З грудня того року чоловік працював заступником начальника Миколаївської МВА, і за 2023 рік його зарплата становила майже 1,21 мільйона гривень.
У 2024 році Володимир Проскунін більшу частину року продовжував працювати заступником начальника МВА й лише наприкінці року очолив адміністрацію. Уже за перший місяць на новій посаді він отримав виплату, про яку мав окремо повідомити НАЗК як про суттєву зміну у майновому стані. Загалом за той рік у Миколаївській МВА посадовець отримав понад 1,33 мільйона гривень грошового забезпечення.
Першим повним роком Володимира Проскуніна на посаді начальника МВА став 2025-й. За нього посадовець задекларував 1,5 млн грн грошового забезпечення — у середньому близько 127 тисяч гривень на місяць до оподаткування.
Нині з нерухомості подружжя Проскуніних декларує квартиру у Словʼянську площею 65 квадратних метрів. Володимиру та Аллі Проскуніним належить по 50% квартири.
Раніше родина також мала житловий будинок площею 109 квадратних метрів та земельну ділянку площею 1 033 квадратні метри у Слов’янську. У декларації за 2021 рік цих об’єктів уже немає, натомість Проскунін вказав близько 1,6 млн грн доходу від продажу нерухомості. Нових квартир, будинків чи земельних ділянок у наступні роки подружжя не декларувало.
Єдиний автомобіль, який Проскунін декларує нині, — Skoda Kodiaq Style. Його посадовець придбав у січні 2022-го за понад мільйон гривень. Того ж року він продав свою попередню Skoda Octavia, задекларувавши 300 тисяч гривень доходу від продажу. Відтоді змін у задекларованому автопарку не було.
Перші готівкові заощадження в деклараціях Проскуніна зʼявилися у 2019 році — тоді він вказав 100 тисяч гривень. У 2020-му це були вже 400 тисяч, а після продажу нерухомості у 2021 році посадовець задекларував 2,6 мільйона гривень готівкою.
У наступні роки структура заощаджень родини змінилася: гривневих накопичень ставало менше, натомість у деклараціях зʼявилася готівка у доларах та євро. За 2024 рік Проскунін декларував 500 тисяч гривень, 20 тисяч доларів та 10 тисяч євро. Його дружина — ще 27 тисяч доларів та 10 тисяч євро.
У найсвіжішій декларації на кінець 2025 року подружжя сукупно зберігало готівкою 52 тисячі доларів та 25 тисяч євро.
Контакт-центр МВА — (099)315-46-33 Гаряча лінія щодо потреб внутрішньо переміщених осіб Миколаївської міської територіальної громади — +38 095 223 17 00 Стежити за новинами можна на сторінках Миколаївської ВА — сайт, Facebook, Telegram. Якщо ви житель Миколаївської громади й маєте запитання до Володимира Проскуніна, ви можете звернутися до нього за електронною адресою [email protected]. або заповнивши форму зворотного зв’язку.