“Найбільше хвилювала неможливість поспілкуватися із рідними. Хоча би почути їхні голоси, дізнатися, чи живі вони”, — розповів в інтерв’ю в перші хвилини після повернення з полону тероборонець із Маріуполя Олексій Новіков. Хлопець провів в ув’язненні росіян майже 2,5 роки. У полон він потрапив, боронячи рідне місто. Мати Олексія Ольга розповіла Вільному радіо, як він почувається та що довелося пережити родині.
Олексій Новіков родом із Маріуполя. На початку повномасштабного вторгнення 18-річний студент-політолог вступив до тероборони. У квітні 2022 року, захищаючи рідне місто, він потрапив у полон. Визволити його вдалося 14 вересня 2024-го. Тоді за обміном додому повернулися 103 українські захисники.
До повернення Олексій востаннє розмовляв з рідними у липні 2022 року. Тоді йому вдалося подзвонити матері і сказати, що перебуває в Оленівці. Наступний раз голос сина Ольга почула вже 14 вересня 2024 року. Вранці жінці зателефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими з коротким повідомленням: “Вітаємо, вашого сина обміняли”.
“Я так розплакалась, ледве заспокоїлась, просто істерика. Це ось наче вся ця напруга накопичувалась всередині за той час, доки Льоша був у полоні, а потім наче все вирвалось”, — згадує Ольга.
Наступний дзвінок був уже від самого Олексія: “Привіт, матусю. Я такий радий почути ваші голоси. Не хвилюйтеся, я тепер в Україні”.
“Я почула його голос. А сказати нічого й не можу — плачу. Стільки разів я прокручувала в голові цю ситуацію, уявляла, як він нарешті зателефонує, і думала, що впораюсь. Але не змогла стриматись”, — розповідає жінка. — “Його спитали, чи можна [його] зняти на відео під час дзвінка, погодився. Звиклий до камер, навіть попри те, що довелось пережити, кіношна дитина (до повномасштабного вторгнення Олексій брав участь у кінозйомках та кінофестивалях, — ред.)”, — посміхається Ольга.
“Не можу описати [свої відчуття], особливо, коли 2,5 роки спілкувався російською, а зараз вже нарешті зміг спілкуватися нашою солов’їною, прекрасною, гарною мовою. Це просто бальзам на душу нарешті”, — казав Олексій у перші хвилини на рідній землі.
Здоров’я маріупольця Олексія Новікова похитнулось у полоні
Про життя Олексія в полоні Ольга дізнавалася від його побратимів, яких вдалося звільнити. Вони на прохання хлопця знаходили його матір у соцмережах, аби передати від нього звістки й розповісти про його самопочуття. Захисники називали Олексія справжнім другом і дякували Ользі за його виховання.
“Мені ті слова як матері дуже приємні, до мурах. Один хлопець розповів, що Льоша повернув його до життя, коли той мав депресивний стан. Олексій запропонував йому молитися разом, і це підтримало хлопця.
В полоні він прийшов до Бога, відвідував молитовну кімнату. Вже потім Льоша скаже мені, що зацікавився православ’ям, і це його врятувало, допомогло зберегти здоровий глузд”, — розповідає Ольга.
У полоні Олексій почав відчувати проблеми зі здоров’ям. Через рани на ногах хлопець деякий час не міг нормально ходити.
“Це не поранення, проблеми з ногами почалися через незбалансоване харчування, неналежні санітарні умови, сильний стрес… Спочатку він був у бараці, де не було медичної допомоги, згодом його перевели в іншу колонію, і там вже наче з’явились медики”, — каже мати звільненого захисника.
Зараз Олексій у шпиталі. Побачитися з рідними він зможе після закінчення карантину. Ольга їде до нього на зустріч з-за кордону. Торік жінка розповідала нашим журналістам, що купує сину речі — так заспокоюється і збирає необхідне. Зараз із посмішкою каже, що нарешті везе це з собою.
“Я цілу валізу його “приданого” везу. Не знаю, що саме знадобиться з одягу, яка погода. В країні, де я була, прохолодно, в Україні наче ще спека. Він сказав, що приїхав з полону в тих шльопках, які мені один раз вдалося йому передати”, — розповідає Ольга, ледь стримуючи сльози.
Передати посилки синові в колонію Ольга змогла лише двічі. А з листів, які відправляла через Червоний Хрест, до Олексія не дійшов жоден.
“Я не знаю, чому так сталося з листами, чула історії, що деякі полонені отримували вісті від рідних. Я намагалась дуже обережно писати, але, можливо, десь цензура [Міноборони РФ] не пропустила”, — каже Ольга.
Зараз хлопець проходить медичні обстеження та займається відновленням документів. Попереду — лікування, фізична та психологічна реабілітація.
“Настрій у Льоші зараз часто змінюється. То радіє, що нарешті повернувся, то дуже сумує. Першу ніч просив снодійне, бо не міг сам заснути, зараз наче трохи легше. Емоційно йому дуже тяжко повертатись до спогадів. Але він намагається триматися бодрячком”, — каже Ольга.
Раніше ми розповідали історію повернення з полону строковика з Лимана Родіона Кузнєцова.
Також своїм досвідом з Вільним радіо ділилися інші звільнені з полону захисники Маріуполя. Ми публікували історії “азовців” Асана Ісенаджиєва, який дістав поранення під час теракту в Оленівці, та Михайла Жаркова, який повернувся з полону на фронт. Військовий загинув, потрапивши під російський обстріл на Луганщині.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
