Активісти Званівки та Олександро-Калинового, студентство ДонНУ імені Стуса, фанати “Шахтаря”, протестувальники Євромайдану, митці платформи “Ізоляція”. Ці групи та громади об’єднує те, що вони українські за духом та сучасні нам. Решта ж України про них майже не чула, роками вважаючи Донеччину на Луганщину тотально проросійськими. Про це маловідоме “українське обличчя регіону” — нова книжка Катерини Зарембо. У ній авторка руйнує радянсько-російські міфи та розповідає про сучасний український схід.
“Ця книжка — про українські громадянські рухи, які були на сході України з початку 2000-х років і до російської окупації 2014-го року. Через різні історії цих людей я хотіла показати, що були дуже цікаві кейси (випадки, — ред.) громадського активізму, який “випадав” зі стереотипів, більшість з яких цілеспрямовано насаджувалися радянською та пострадянською владою. Важливо розказати історію цих людей”, — розповідає Вільному радіо авторка книжки “Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку XXI століття”, українська дослідниця Катерина Зарембо.
Авторка вже презентувала книжку про український схід у кількох великих містах України. І щоразу її підтримують з залу переселенці.
“У багатьох таке сприйняття “Ми не знали, як цікаво!” Але моє головне відкриття — на кожній презентації є переселенці зі сходу, які з залу встають та доповнюють, розказують якісь свої історії. І для мене це надзвичайна підтримка! Я переживала, що буде скептичне ставлення до книги. Але кожного разу є незнайомі мені люди, які встають і підтверджують, що так і було. Для мене це дуже цінно”, — каже Вільному радіо Катерина Зарембо.
У фокусі цієї книжки — місцеві проукраїнські громадські рухи, групи та спільноти — студентські, сільські, мистецькі, релігійні, культурні та спортивні.
“Ця книжка — про українські спільноти Донеччини та Луганщини, <…> існування яких російсько-радянський міф про Донбас заперечував. Про тих, хто хотів жити не в міфологізованому минулому, а у вільній демократичній Україні”, — розповідає авторка.
Для довідки:Книжка “Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку XXI століття” базується на десятках інтерв’ю, які авторка записала з учасниками подій від початку 2000 до 2014 року.
Катерина Зарембо — аналітикиня Центру “Нова Європа”, викладачка кафедри міжнародних відносин Києво-Могилянської академії. Це дослідження про український Донбас опублікувало видавництво “Човен” за підтримки Харківського офісу Фонду Конрада Аденауера в Україні.
Катерина Зарембо вже презентувала книжку й за кордоном — у Берліні та Бремені.
“За кордоном потрібно спростувати уявлення про якихось сепаратистів, “громадянську війну” на Донбасі з 2014-го року. Віра у “місцевих повстанців, які дуже люблять Росію” дуже шкодить Україні. І дуже шкодила усі 8 років, до 2022 року, підтримці України, солідарності з Україною проти Росії. Цією книгою я, напевне, повертаю цю історію у правдиві витоки”, — каже Катерина Зарембо.
У новій книжці про українські рухи Донеччини та Луганщини 6 розділів. Кожен із них — про певну українську спільноту.
“Про студентське середовище, мистецьке, проєвропейське — донецький, луганський та в інших містах Євромайдани (а також я розповідаю про європейських колонізаторів регіону). Про села Донеччини та Луганщини, які зберігали культурну спадщину. Релігійні спільноти, які не є традиційними (тобто не православними Московського патріархату), а інші — протестантські, мусульманські. Та футбольні ультрас”, — розповідає авторка.
Тож ця книжка — це спроба надати голос патріотичним громадам українського сходу, які були маловідомі за межами регіону. Оскільки проти них цілеспрямовано діяли радянські та пострадянські сили.
“Поштовх” був важливим прикладом студентського активізму першого десятиліття 2000-х років, яким керували молоді люди, що виросли в незалежній Україні”, — каже авторка.
Вона спілкувалася з друзями Юрія — Станиславом Федорчуком, Сергієм Стукановим, іншими учасниками “Поштовху”, а також з викладачами університету — тобто з очевидцями тих подій.
Після початку російської агресії Юрій Матущак пішов добровольцем в українську армію та загинув у 2014 році в бою під Іловайськом.
Авторка зазначає: багато героїв її книжки служать у Збройних силах України після 24 лютого 2022 року, а дехто й раніше. Серед них і брати Андрій та Роман Тимчаки зі Званівки, і засновник громадського музею Олександро-Калинового Андрій Тараман.
“Факти свідчать про те, що вірні Україні люди також залишаються під окупацією. Вкрай важливо, щоб у регіоні було встановлено правосуддя, а воєнні злочинці та колаборанти постали перед судом. Також вкрай важливо, щоб населення регіону отримало справедливе ставлення від своїх співгромадян без упереджень та стереотипів”, — каже Катерина Зарембо.
У книжці авторка також розповідає про те, як виникли та укріплювалися проросійські міфи та до чого це призвело.
Донеччина та Луганщина — це козацький край, заснований українськими воїнами, пише дослідниця. Найдавніші поселення тут датуються XVII століттям, і історично вони були і є частиною України. Ще у 1897 році до 70% населення регіону розмовляло українською мовою.
Але у XIX столітті цю територію назвали “Донбасом”.
“Цінність промислового потенціалу регіонів була такою, що радянська правляча еліта почала створювати “міф Донбасу”, акцентуючи увагу на радянській ідентичності регіону, яка полягала у зайнятості у важкій промисловості, російськомовності та лояльності до радянської держави. Усі, хто не підпадав під цей опис, були виключені міфом і стали невидимими для зовнішніх спостерігачів”, — констатує Катерина Зарембо.
Всі ці тенденції зберігалися й у 1990-х, після розпаду СРСР.
На початку ХХІ століття місцеві політичні еліти, зокрема “Партія регіонів”, продовжили підтримувати радянський міф вже у незалежній Україні. До списку стереотипів про мешканців краю додали такі риси, як криміналітет і проросійськість.
“Зрештою, регіон став жертвою російської гібридної війни — в той час, як Росія окупувала частину регіону у 2014 році, вона підживлювала міф щодо “сепаратизму”, — каже авторка.
Цієї осені книжка про український схід має вийти з друку італійською.
“Це умовно конкурс, який потрібно виграти — переконати видавництво, що саме твою книгу потрібно перекладати. Це непросто. Німецький та англійський [переклади книги] я б дуже хотіла мати, сподіваюсь мені це вдасться”, — каже дослідниця.
Вона зазначає: патріотичних рухів на сході значно більше, ніж розповідається у книжці. І загалом про українські Донеччину та Луганщину щороку пишуть та друкують все більше й більше книжок.
“Про схід є вже ціла низка книжок, схід має найбільшу дослідницьку увагу. Вони є, але показують свій фокус”, — наостанок каже авторка.
***
Нещодавно згадку про український Бахмут знайшли в англійській газеті XVIII століття. Це вдалося системному аналітику та експерту зі столиці. Чоловік оприлюднив у мережі скани британської газети 1737 року, в якій згадується Бахмут як українське місто. Його допис про це в соцмережі став вірусним.