“Схід українського сонця”: в Україні вийшла книжка про не проросійські Донеччину та Луганщину. Що в ній (ФОТО, ВІДЕО)

Активісти Званівки та Олександро-Калинового, студентство ДонНУ імені Стуса, фанати “Шахтаря”, протестувальники Євромайдану, митці платформи “Ізоляція”. Ці групи та громади об’єднує те, що вони українські за духом та сучасні нам. Решта ж України про них майже не чула, роками вважаючи Донеччину на Луганщину тотально проросійськими. Про це маловідоме “українське обличчя регіону” — нова книжка Катерини Зарембо. У ній авторка руйнує радянсько-російські міфи та розповідає про сучасний український схід.

“Ця книжка — про українські громадянські рухи, які були на сході України з початку 2000-х років і до російської окупації 2014-го року. Через різні історії цих людей я хотіла показати, що були дуже цікаві кейси (випадки,  — ред.) громадського активізму, який “випадав” зі стереотипів, більшість з яких цілеспрямовано насаджувалися радянською та пострадянською владою. Важливо розказати історію цих людей”, — розповідає Вільному радіо авторка книжки “Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку XXI століття”, українська дослідниця Катерина Зарембо.

Авторка вже презентувала книжку про український схід у кількох великих містах України. І щоразу її підтримують з залу переселенці. 

“У багатьох таке сприйняття “Ми не знали, як цікаво!” Але моє головне відкриття — на кожній презентації є переселенці зі сходу, які з залу встають та доповнюють, розказують якісь свої історії. І для мене це надзвичайна підтримка! Я переживала, що буде скептичне ставлення до книги. Але кожного разу є незнайомі мені люди, які встають і підтверджують, що так і було. Для мене це дуже цінно”, — каже Вільному радіо Катерина Зарембо. 

У фокусі цієї книжки — місцеві проукраїнські громадські рухи, групи та спільноти — студентські, сільські, мистецькі, релігійні, культурні та спортивні.

“Ця книжка — про українські спільноти Донеччини та Луганщини, <…> існування яких російсько-радянський міф про Донбас заперечував. Про тих, хто хотів жити не в міфологізованому минулому, а у вільній демократичній Україні”, — розповідає авторка.

Катерина Зарембо вже презентувала книжку й за кордоном — у Берліні та Бремені.

“За кордоном потрібно спростувати уявлення про якихось сепаратистів, “громадянську війну” на Донбасі з 2014-го року. Віра у “місцевих повстанців, які дуже люблять Росію” дуже шкодить Україні. І дуже шкодила усі 8 років, до 2022 року, підтримці України, солідарності з Україною проти Росії. Цією книгою я, напевне, повертаю цю історію у правдиві витоки”, — каже Катерина Зарембо.  

Про кого саме “Схід українського сонця”

У новій книжці про українські рухи Донеччини та Луганщини 6 розділів. Кожен із них — про певну українську спільноту.

“Про студентське середовище, мистецьке, проєвропейське — донецький, луганський та в інших містах Євромайдани (а також я розповідаю про європейських колонізаторів регіону). Про села Донеччини та Луганщини, які зберігали культурну спадщину. Релігійні спільноти, які не є традиційними (тобто не православними Московського патріархату), а інші — протестантські, мусульманські. Та футбольні ультрас”, —  розповідає авторка. 

Тож ця книжка — це спроба надати голос патріотичним громадам українського сходу, які були маловідомі за межами регіону. Оскільки проти них цілеспрямовано діяли радянські та пострадянські сили. 

• Перший розділ розповідає про студентську організацію Донецького національного університету імені Василя Стуса “Поштовх” та її засновника Юрія Матущака. 

“Поштовх” був важливим прикладом студентського активізму першого десятиліття 2000-х років, яким керували молоді люди, що виросли в незалежній Україні”, — каже авторка. 

Вона спілкувалася з друзями Юрія — Станиславом Федорчуком, Сергієм Стукановим, іншими учасниками “Поштовху”, а також з викладачами університету — тобто з очевидцями тих подій. 

Після початку російської агресії Юрій Матущак пішов добровольцем в українську армію та загинув у 2014 році в бою під Іловайськом.

• Другий розділ присвячений мистецьким спільнотам регіонів — письменникам Донецька та Луганська, а також простору “Ізоляція”. Таку назву мав завод ізоляційних матеріалів у Донецьку, приміщення якого згодом перетворили на арт-простір. А у 2014-му цей креативний майданчик окупанти перетворили на в’язницю і табір для тортур.
  
  1 млн євро замість культури Соледара пішов на переселенців: Як змінилася ІЗОЛЯЦІЯ та що зараз робить фонд (ФОТО)
  
  
• Третій розділ розповідає про європейську частину історії регіону, починаючи з британської, французької, бельгійської та німецької колонізації його промислового потенціалу та закінчуючи протестами Євромайдану, які відбулися у всіх великих містах Донецької та Луганської областей.

  

• Наступний розділ розкриває сільський простір регіону як найменш постраждалий від радянської русифікаторської політики.
  
  “Він розповідає історії двох сіл — Званівки, куди у 1950-х роках примусово переселили українців із Галичини (Східна Польща/Західна Україна), та Олександро-Калинового, села поруч із Бахмутом, яке зберігає свою культуру та традиції”, — розповідає авторка.

• П’ятий розділ розглядає релігійне розмаїття регіону.
  
  “Всупереч поширеному міфу, православ’я є лише однією з релігійних конфесій регіону. У розділі розповідаються історії протестантських громад, мусульманських громад та інших”,  — розповідає Катерина Зарембо.

• Наостанок у книжці розкривається коротка історія футбольних фанатів “Шахтаря” як патріотичного руху, який виступав не лише за хорошу гру, але й за незалежність і суверенітет України. 

Авторка зазначає: багато героїв її книжки служать у Збройних силах України після 24 лютого 2022 року, а дехто й раніше. Серед них і брати Андрій та Роман Тимчаки зі Званівки, і засновник громадського музею Олександро-Калинового Андрій Тараман.

• Книжка завершується міркуваннями про реінтеграцію регіону до суверенної України.

“Факти свідчать про те, що вірні Україні люди також залишаються під окупацією. Вкрай важливо, щоб у регіоні було встановлено правосуддя, а воєнні злочинці та колаборанти постали перед судом. Також вкрай важливо, щоб населення регіону отримало справедливе ставлення від своїх співгромадян без упереджень та стереотипів”,  —  каже Катерина Зарембо. 

Презентація книги про український Донбас в Ужгороді

Як створювали проросійські міфи, перетворюючи козацький край сходу на жертву гібридної війни Росії

У книжці авторка також розповідає про те, як виникли та укріплювалися проросійські міфи та до чого це призвело.

Донеччина та Луганщина — це козацький край, заснований українськими воїнами, пише дослідниця. Найдавніші поселення тут датуються XVII століттям, і  історично вони були і є частиною України. Ще у 1897 році до 70% населення регіону розмовляло українською мовою.

Але у XIX столітті цю територію назвали “Донбасом”.

“Цінність промислового потенціалу регіонів була такою, що радянська правляча еліта почала створювати “міф Донбасу”, акцентуючи увагу на радянській ідентичності регіону, яка полягала у зайнятості у важкій промисловості, російськомовності та лояльності до радянської держави. Усі, хто не підпадав під цей опис, були виключені міфом і стали невидимими для зовнішніх спостерігачів”, — констатує Катерина Зарембо. 

Всі ці тенденції зберігалися й у 1990-х, після розпаду СРСР. 

На початку ХХІ століття місцеві політичні еліти, зокрема “Партія регіонів”, продовжили підтримувати радянський міф вже у незалежній Україні. До списку стереотипів про мешканців краю додали такі риси, як криміналітет і проросійськість.

“Зрештою, регіон став жертвою російської гібридної війни — в той час, як Росія окупувала частину регіону у 2014 році, вона підживлювала міф щодо “сепаратизму”, — каже авторка. 

Книжку перекладають на інші мови

Цієї осені книжка про український схід має вийти з друку італійською.

“Це умовно конкурс, який потрібно виграти — переконати видавництво, що саме твою книгу потрібно перекладати. Це непросто. Німецький та англійський [переклади книги] я б дуже хотіла мати, сподіваюсь мені це вдасться”, — каже дослідниця. 

Вона зазначає: патріотичних рухів на сході значно більше, ніж розповідається у книжці. І загалом про українські Донеччину та Луганщину щороку пишуть та друкують все більше й більше книжок.   

“Про схід є вже ціла низка книжок, схід має найбільшу дослідницьку увагу. Вони є, але показують свій фокус”,  —  наостанок каже авторка.

***

Нещодавно згадку про український Бахмут знайшли в англійській газеті XVIII століття. Це вдалося системному аналітику та експерту зі столиці. Чоловік оприлюднив у мережі скани британської газети 1737 року, в якій згадується Бахмут як українське місто. Його допис про це в соцмережі став вірусним.