Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Ще рік тому тут жили люди, сьогодні ж над майже порожніми вулицями постійно літають дрони. Російські війська тиснуть на Костянтинівський напрямок, намагаючись прорватися до Краматорська і Слов’янська, а українські військові адаптуються до нових реалій війни.
Журналісти Вільного Радіо поспілкувалися з лейтенантом Артемом Шинкарем — офіцером управління штабу 2 механізованого батальйону 157 ОМБр про ситуацію на Костянтинівському напрямку і про те, як дрони та роботизовані системи змінюють бої на Донеччині.
Яка зараз оперативна ситуація на Костянтинівському напрямку? Що тут є визначальним на цей момент?
Ситуація дуже складна. Я думаю, що всі розуміють: для противника це один з пріоритетних напрямків. Росіяни рвуться до Краматорська, до Словʼянська і застосовують все більше і більше сил. Оскільки цей їхній лідер (президент РФ Володимир Путін, — ред.) це в пріоритет поставив. Вони ще намагаються щось зробити до якогось свята чи до дати. Це ж для них характерно, їхня любов до якихось календарних досягнень. Щось захопити під дату, а точніше зруйнувати.
Зараз особливо важко, бо дуже багато дронів їхніх, що ріжуть логістику.
Які види озброєння противник найактивніше застосовує по Костянтинівці та прилеглих районах? Це переважно дрони чи застосовують ще важку техніку на напрямку? Що можете сказати про сили противника на цій ділянці — їхню чисельність, тактику, характер дій?
Саме на нашому напрямку вони активно використовують артилерію, дрони. Це як FPV, безпілотники на оптоволокні, так і бомбери різного типу. І, звичайно ж, жива сила — пруть постійно по два, по три, по одному. Просочуються, намагаються інфільтруватися. Тобто це такий комплексний підхід з усіх сторін.
Мотоштурми були, але їх було небагато. На техніці важкій, саме на нашому напрямку, вони взагалі не помічались. Це туди більше в сторону Бахмута, там вони намагалися прориватися, і в сторону Добропілля. А саме на нашій ділянці більше дронів і піхоти.
Цю тактику інфільтрації росіяни часто застосовують на різних напрямках. Але чи загалом відомо про чисельність росіян, є плюс-мінус розуміння, скільки їх сконцентровано?
Це досить важко визначити. Але по всьому фронту у ворога є перевага в чисельності. Це десь пʼятеро до однієї людини, може і більше.
Наскільки критичною є логістика на цьому напрямку? І що роблять росіяни, щоб порушити логістичні шляхи?
Вони, на жаль, успішно ріжуть нашу логістику. Адже їхні дрони на оптоволокні дістають далеко дуже в тил. Вони долітають до Дружківки, та навіть є випадки, коли до Краматорська долітають.
І цим самим вони намагаються нам все обрізати. А шляхи — це ж наші артерії. Все як в організмі працює. Якщо не буде логістичних судин, то люди на передньому краї не зможуть отримати все необхідне, щоб воювати. Не буде ні озброєння, ні їжі, ні води, ні енергії, нічого.
Як розв’язуєте це питання, чи виходить доставляти все необхідне?
Комплексні рішення — як пішими групами, так і наземними роботизованими комплексами (НРК). І використовуємо також бомбери, які не бомблять, а роблять доставку людям всього, що вийде доставити.
Є в нас різні військові хитрості, я не буду всі озвучувати. Але стараємось.
Ви згадали і про безпілотники, і про НРК. Яку частку завдань вони вже можуть брати на себе на вашому напрямку й наскільки ці технології реально змінюють ситуацію? Чи бачите ви потенціал подальшого застосування?
Це в першу чергу убезпечує людей: немає такої великої потреби, щоб людина сідала в пікап чи навіть броньовану автівку і кудись їхала. Особливо на дуже небезпечних ділянках, там, де наражається на небезпеку військовий, який пересувається за кермом. Замість цього можна використати дрон та НРК. Вони забезпечують ту саму логістику: вивозять поранених, доставляють боєприпаси.
На нашому напрямку я ще не бачив таких озброєних наземних роботів, але ми вже прекрасно знаємо, що таке є. Той же приклад Третьої штурмової, там активно використовують дрони, вже навіть наземні, у бойових діях. Тобто на них можна встановити кулемети та інше озброєння. Тому роль дронів дуже значна і розвиток їх тільки йде вперед і вперед.
Якщо ми не будемо цього робити, то ми відстаємо від нашого ворога. Вони їх застосовують також, застосовують досить активно.
Окремі аналітики говорять, що все ж дрон поки залишається лише доповненням воїна, а не заміняє його. Наскільки ви погоджуєтесь із такою оцінкою з огляду на ваш досвід на фронті?
Війна — це дуже важка справа і дуже неординарна. Я скажу так, що всі засоби гарні. Так, управляють дронами, звісно, люди. Тобто людину ми не відсторонимо від бойових дій ніяк, але ми можемо з розумом підходити до різних задач. І завдяки дронам зберігати життя людей.
Крім того, і наш противник застосовує дрони у величезній кількості, ми не можемо відійти від цього. Та війна, коли використовувалися більше броньовані машини тощо, вона вже відходить в історію. І ми з цим нічого не зробимо.
Ми прекрасно всі бачимо, що розвиток технологій йде вперед. Якщо ми відстанемо, то ми програємо. Дроноцентричне мислення не просто так виникло, його нам навіяв сам розвиток технологій. І я вам скажу так, що краще втратити пару дронів, ніж одну людину, бо людське життя безцінне.
Раніше військові зазначали, що противник може намагатися обійти Костянтинівку, щоб перерізати логістичні шляхи. Чи бачите ви ознаки реалізації такого задуму?
Річ у тім, що вони намагалися, дуже намагалися. І в саму Костянтинівку вони інфільтрувалися таким способом. Тобто не в лоб заходили, а з флангів. Але на цей момент їхнє накопичення відбувається безпосередньо в місті. Завдяки тому, що ми вибудували оборону, то полями в обхід їм пройти дуже важко. Вони куди не поткнуться — їх знищують.
Тому противник зараз більше інфільтрується в саме місто. Це, звичайно, ускладнює нам роботу, бо в таких умовах складніше їх знищувати в міській забудові.
Тому, так, їхня тактика, на мою думку, змінилася. І що буде далі? Будемо спостерігати і будемо тримати, допоки не виб’ємо їх всіх, поки не вибʼємо з голови їм цю ідею захопити нашу землю.
Як змінилося місто за той час, поки ви вже перебуваєте на цьому напрямку?
На цьому напрямку конкретно я перебуваю вже понад рік. Знаєте, ще минулого березня у 2025 році я в Костянтинівці на “Новій пошті” отримував посилку від дружини, а зараз це місто-привид.
Там окрім дронів і наших бійців, практично нікого немає. Хоча тут маю сказати, що найжахливіше те, що ще і досі там є цивільні люди, дуже мало, але є. І мене це найбільше дивує. Я вже багато побачив за ці роки війни, все можна відбудувати, а от людське життя не повернеш. І хотілося б достукатися до людей, що якщо фронт наближається, то треба евакуюватися.
Я розумію, що це важко, але треба. Бо росіяни знищують все і всіх, їм все одно кого вбивати. Хоч військових, хоч цивільних. Вони цілять по рятувальниках, по медиках і медичних закладах, по школах стріляють. Вони це роблять цілеспрямовано, щоб спричинити хаос, щоб викликати страх.
І коли людям говорять, що треба виїжджати, то хочеться, щоб вони розуміли: це для їхнього ж блага. Тому що дуже часто цивільна людина може стати щитом для ворога. Ми не можемо застосувати ті самі дрони проти них, якщо ми знаємо, що там можуть бути цивільні.
А саме місто, звичайно, це страшне, що з ним стало. Воно зникає, і зникає з кожною хвилиною.
Як рішення та зміни всередині війська впливають на мотивацію бійців на передовій? Як, можливо, збільшується навантаження на бійців в умовах цього зростання кількості технологій на фронті, потреби постійно навчатися? І що, на вашу думку, сьогодні може реально сприяти поповненню підрозділів — які фактори є вирішальними для людей?
Звісно, що технології покращуються і їх стає більше, але і навантаження на людей теж зростає. Чому так? Бо ви у питанні вже відповіли — потрібно постійно навчатися, щось нове опановувати.
Ще у 2014, у 2017 та навіть у 2022 роках не було ще цих дронів і ти бачив ворога. Тобто це був або живий ворог, або в бронемашині, або на якійсь іншій техніці. Було зрозуміло: ось ворог перед тобою. Коли з’явилися дрони, а особливо FPV-дрони, то війна змінила свій курс. Тепер навіть не в окопах сидять, тепер сидять в норах, у бліндажах. Можливо, щось схоже було у бойових діях між США та вʼєтнамцями. Але там це було повʼязано з постійним бомбардуванням, а в нас це через загрозу FPV. Бо такий безпілотник може дуже точно вражати ціль і заходити точно в укриття.
І для самих бійців стає важче, тому що з собою так багато вже не візьмеш тих самих припасів чи ще чогось, бо тобі треба бути мобільним. Але без припасів на позиції теж перебувати дуже важко, тому ворог б’є по логістиці. І ми намагаємося, але на наш один удар припадає 10-15 ударів ворога по нашій логістиці.
Все, що треба — це збільшувати кількість озброєння і навченість особового складу. Якщо брати до уваги саме нашу бригаду, наш батальйон, то ми стараємося більше переносити реально все на “плечі” дронів. Словами математики, це дорожче, але я вже казав, що людське життя безцінне. Тому ми стараємося переводити все реально в більш цифрову еру.
Щодо бійців проводимо постійне навчання протидії цим засобам ворога. Бо вони постійно оновлюються. Якщо раніше такі дрони, як “Молнія”, використовувалися більше в глибокому тилу, то зараз їх дуже багато прямо на передовій лінії. Вони їх також використовують для руйнування наших інженерних споруд. А ми, відповідно, навчаємо людей, як їх збивати. Ми використовували тактику невеликих вогневих груп у самій Костянтинівці. І зараз використовуємо для того, щоб збивати ці дрони, щоб прикрити якось логістику.
Тобто постійно йде якесь оновлення тактичних дій, протидії ворожим засобам. І ми навчаємося, війна доводить, що якщо не будеш вчитися, то не виживеш.
Саме через це людям і важко. Ну а щодо мотивації, звичайно, мені хотілося б до кожного донести думку, що не втекти від війни. Наприклад, коли хлопці вбивають противників і потім оглядають документи, то часто там є люди з окупованих територій. З Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей, з Криму. Тобто це ті самі українці, яких вже окупант змусив йти проти нас. І кожен має зрозуміти, що якщо ти не воюєш за свою країну, то ти будеш воювати за чужу, проти своєї. Третього не дано. Кожен має для себе це усвідомити. І тоді будуть і поповнення, не буде оцих бусифікацій тощо. Якщо не може людина воювати, то завжди може інакше допомогти — волонтерити, донатити. Але головне не відсижувайся, бо ця війна так не мине.
Раніше ми розповідали, як екіпаж “Білого Янгола” вивіз із прифронтової Дружківки родину з маленькою дитиною. Правоохоронці також підібрали чотирьох людей, які пішки вийшли з оточеної боями Костянтинівки. Рятівний рейс провели спільно з благодійниками.