image

З декрету в бізнес: день з підприємицею, яка шиє одяг для дітей та їхніх батьків

|
17 Листопада 2019

З декрету в бізнес
день з підприємицею, яка шиє одяг для дітей та їхніх батьків

Ми завітали до майстерні Ганни Петриченко – кравчині, яка розвиває свою справу в Бахмуті. З чого починався бізнес, як швидко він став успішним та як вдало поєднувати підприємництво з родиною – читайте далі.


Ганна Петриченко відкриває свою майстерню о 8 ранку. Попереду в неї – кропітка робота. Сьогодні кравчиня буде пришивати до курточок застібки-блискавки, кнопки та іншу фурнітуру.

Куртки кравчиня шиє не звичайні. Це – слінгокуртки для мам і татусів. В них спереду є спеціальні відділення, де може поміститися дитина до трьох років. Таких курток Ганна пошила вже безліч.

Крім них, кравчиня шиє ще слінгорюкзаки та інший зручний практичний одяг для дітей та їхніх батьків.



У майстерні Ганни Петриченко – декілька професійних швейних машинок, незліченна кількість котушок з нитками та пакунки з яскравими тканинами.

"У мене досить складні матеріали. Це мембранні плащівки. Зверху вони мають тефлонове покриття, а зсередини – каучукове. Ще один особливий напрямок – термотканини. Вони супереластичні, тягнуться у двох напрямках. Це американські термофліси. Раніше я закуповувала їх в Америці, тепер є постачальник у Києві", – розповідає майстриня.

Ганна розробила розміри таким чином, щоб одну річ дитина могла носити декілька років. Наприклад, кофтинки й штанці шиє з підворотами, на комбінезонах робить лямки з запасом. Це зручно і вигідно для матусь, тож на одяг з майстерні Ганни великий попит. Кравчиня каже: часто трапляється, коли батьки спочатку купують щось для дитини, а через деякий час повертаються, щоб замовити одяг для себе.
З клієнтами Ганна спілкується через інтернет. Як і зараз під час нашої розмови: одна з курток вже готова, тож майстриня паралельно обговорює з замовницею деталі.

Жінка згадує: все починалося з хобі. Шиттям вона почала захоплюватися ще змалку. В дошкільному віці вона відвідувала кравецький гурток, де її навчили основам швацького мистецтва.

"Я з тієї сім'ї, в якій хтось колись шив. У мене бабуся шила, дві двоюрідні тітоньки також шили. Одна з них навіть закінчила Київський інститут легкої промисловості. Вона була за фахом дизайнером-конструктором. І я біля неї була, дивилася. Ну і взагалі, коли дитині щось цікаво, вона тим і займається", – говорить Ганна.

Після закінчення університету вона працювала бухгалтером на великому підприємстві в Горлівці. Роботи було багато, тому хобі довелося відкласти до кращих часів. Після народження першої дитини жінка пішла у декретну відпустку. Вільного часу стало достатньо, і вона повернулася до свого захоплення. Знайти щось практичне і гарне для своєї дитини за прийнятною ціною було складно, згадує Ганна. Тоді в неї з'явилася ідея шити дитячі речі власноруч.
"Це був новий напрямок, натхнення. Мені було цікаво щось переробити дітям. Ось з цього вийшов новий виток, нові стежинки мого шляху. І я почала шити", – каже Ганна.
Згодом народилася друга дитина, і жінка шила одяг вже для обох.

Ексклюзивні речі помітили подруги Ганни, які теж мали дітей. Тоді жінка зрозуміла: на своєму вмінні можна заробляти.

"Ми носили дітей у слінгах – це такі рюкзачки типу "кенгурушок", в яких носиш дітей на собі. Ти мобільний, дитині спокійно, дитина врівноважена, психологічно захищена. Мені ця філософія була близька. І тому я стала пропонувати такі ж вироби для інших мам, щоб їм було доступніше", – говорить кравчиня.

Так в Ганни з'явилися перші замовниці. Поступово їх ставало все більше.
Поряд з професійним швейним обладнанням у майстерні стоїть іграшкова швейна машинка й така ж праска рожевого кольору.

Кравчиня каже: в Горлівці в неї була солідна колекція таких іграшок, але майже все довелось залишити, коли на Донбас прийшла війна.

Деякий час родина Петриченків не наважувалася покинути рідне місто.

"Знаєте, ми не були з тих, хто переїхав спочатку, бо ми все ж мали надію, що якось воно все узагальниться, якось дійде якогось консенсусу, і це все ненадовго. А коли стало зовсім лячно – тоді вже переїхали", – розповідає Ганна.

На цей серйозний крок сім'я кравчині пішла у січні 2015 року. Тоді у двір чотириповерхового будинку, де вони жили, прилетіли кілька снарядів. З одного боку будівлі – якраз там, де розірвалися снаряди – з усіх вікон повилітало скло. Це стало відправною точкою для Ганни та її сім'ї. Швидко зібравши все необхідне, вони переїхали до Бахмута.

Рішення покинути домівку і відправитись у невідоме місто було дуже складним, згадує Ганна.

"Ти розумієш мозком, що так вже не можна, бо ми вже півроку прочекали, і нічого не владналося. Навпаки, ставало все гірше та страшніше", – згадує вона.

У 2016 році, коли справи потроху пішли на лад, Ганна почала замислюватися про оформлення власного бізнесу. Клієнтів тоді вже було вдосталь.

"На той час я вже мала велику кількість замовників через інтернет. У мене багато матусь було, тобто, той пул спілкування, де ми разом діток ростили. І потім я стала пропонувати свої вироби саме їм, і вони мене підтримали, їм було цікаво. Були дуже прийнятні ціни, приємні матеріали", – каже кравчиня.
Щоб відкрити свою справу, Ганна Петриченко встала на облік у центрі зайнятості та почала відвідувати курси для підприємців-початківців. Протягом 2 місяців вона їздила до Краматорська, де її вчили основам ведення бізнесу. Жінка стверджує: її бухгалтерський досвід суттєво допоміг їй швидко опанувати нову професію.

Паралельно з цим Ганна стала розробляти бізнес-план. Захистивши його, вона отримала грошову допомогу на відкриття власної справи. Зазвичай ця допомога складає 70% від заробітної плати з останнього місця роботи за 9 місяців.

Але через те, що Ганна тривалий час не працювала, їй допомогу розрахували від мінімальної зарплати. Загалом вона отримала близько 5 тисяч гривень. Цього вистачило, аби купити оверлок – машинку для обробки еластичних тканин. Це придбання допомогло підприємиці відкрити ще один напрям – пошиття термобілизни. Швейну машинку кравчиня привезла з Горлівки.

Суттєву грошову підтримку Ганні надав проект "Український донецький куркуль". Майстриня отримала грант від обласної та міської адміністрації у розмірі 180 тисяч гривень. На ці гроші вона придбала обладнання, з яким працює і досі.
Приміщення, в якому зараз знаходиться майстерня Ганни, довелося шукати кілька місяців. Жінка щоденно перевіряла оголошення про оренду, а потім звернулася до міськради. Там їй дали список доступних приміщень, але підходили не всі.

"В центрі було їх (приміщень, – ред.) небагато. Були такі, куди треба було вкласти багато грошей в ремонт. Таких грошей, на жаль, в малому бізнесі немає – щоб вийняв і кудись вклав декілька тисяч доларів суто на ремонт", – зазначає майстриня.

Через деякий час завдяки небайдужим людям з оточення родини знайти придатний кабінет у центрі міста все ж вдалося. Ганна каже: вона дуже вдячна всім, хто допомагав та підтримував у цей час.

З розширенням бізнесу піклуватися про родину ставало все важче.

"Я завжди кажу, що мікро- і малий бізнес забирає майже весь час. Дійсно, ти приділяєш на це всю увагу, весь вільний час, який в тебе є. Знаєте, треба навіть відокремлювати час на дітей, на родину, свідомо відокремлювати. Бо інакше ти весь у цьому процесі", – визнає бізнес-леді.

Спочатку вона працювала сама. Однак коли перестала самотужки вправлятися з потоком замовлень, вирішила знайти помічниць. Жінка зізнається: зараз знайти досвідчених майстринь досить складно.
"Багато хто виїжджає до Харкова, до Києва, а потім – до Польщі. Це один з найбільших болів нашого бізнесу. І навіть не тільки нашого – взагалі, малого та мікробізнесу", – каже Ганна Петриченко.
Наразі вона працює з двома помічницями. А якщо клієнт хоче якусь нетипову річ, Ганна може передати замовлення іншим майстриням, які працюють віддалено.

Час від часу Ганна та її помічниці шиють одяг для дітей з особливими потребами.

"Це такі речі, які дуже полегшують матусям життя. Бо у звичайні речі таких дітей дуже важко одягнути. Такий одяг шиється в Європі, але коштує дуже багато. І ось на мене вийшли такі матусі, з якими ми розробили ці моделі", – розповідає кравчиня.

Кожне таке замовлення унікальне, адже треба враховувати індивідуальні особливості кожної дитини. Для зручності в такий одяг вшиваються специфічні блискавки й застібки.

"Цей напрямок для нас соціальний, бо ми на ньому не заробляємо. Матусі оплачують тільки роботу швачки і половину вартості матеріалів. Половину я плачу зі своїх коштів. Я вважаю, що це мій вклад у суспільство", – підкреслює Ганна.

Зараз про бізнес Ганни, який починався з дитячого захоплення, знає багато людей. Подібні речі в європейських країнах коштують вдвічі дорожче, стверджує Ганна.

Щоб про її справу дізналося якомога більше потенційних клієнтів, жінка бере участь у конкурсах і виставках. Так, нещодавно вона презентувала свою продукцію на виставці "Схід-Експо", яка проходила в Києві. Крім того, вона два роки поспіль отримувала престижну українську нагороду "Business Woman".

О шостій вечора Ганна завершує роботу, розкладає тканини і фурнітуру по пакунках та збирається додому. Жінка стверджує: попри стрімкий темп життя бізнес-леді, родина для неї – найголовніше. Її кар'єра не повинна ставати на заваді піклуванню про рідних.

"Ти маєш в одній своїй іпостасі поєднувати декілька соціальних ролей. Ти і бізнесмен, і мама, і жінка, і дружина, і господиня", – каже майстриня.

Разом з цим вона зазначає: рідні жінки, яка веде бізнес, мають з розумінням до неї ставитися. Так, в її родині діти змалку усвідомили, що мамі треба допомагати. Вони намагаються самостійно робити уроки, а Ганна лише перевіряє вправи, коли повертається додому.

Маючи успішну кар'єру, жінка все ж не ставить прибуток на перше місце. Вона наголошує: жодні гроші не принесуть задоволення, якщо не любити те, чим займаєшся.

"Кого не спитай з тих підприємців, з якими я спілкуюся, всі кажуть: "Якщо ти будеш думати суто про гроші, якісь прибутки, то нічого не буде". Потрібно, перш за все, любити свою справу, любити свою країну, те місце, де ти живеш. І тоді на цьому полі виростає все", – стверджує Ганна.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

719
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: