image

Бахмут від А до Я. Святкова абетка до Дня міста


Бахмут від А до Я
святкова абетка до Дня міста
Сьогодні Бахмуту виповнюється 450 років. Місто починалося з невеличкого прикордонного поселення, згодом перетворилося на розвинений центр двох регіонів, перенесло занепад у часи нацистського поневолення та відродилося знову. Тут з'явилися на світ і виросли безліч талановитих людей, які вписали свої імена в історію країни та світу.

Ця абетка — місто в мініатюрі. Вона розповідає про визначні події, красиві місця та цікавих мешканців Бахмута.
Фото: Вільне радіо
Алея троянд з'явилась у Бахмуті у 2013 році та вже за 2 роки потрапила до Книги рекордів України, адже трояндових кущів тут понад 5 тисяч.

Кожен бахмутянин знає, як гарно і затишно тут влітку. Відпочити з книгою в оточенні квітів — саме задоволення.

До речі, в місті так багато троянд, що цю квітку розмістили на логотипі Бахмутської громади.
Фото з відкритих джерел
На початку XX сторіччя в цьому будинку, прикрашеному барельєфами, жив промисловець Веніамін Французов. Цей пан відомий тим, що заснував бахмутський завод "Вістек". Тоді там виготовляли дріт, цвяхи, болти та інші металеві дрібниці.

Під час революції Французов полишив свій маєток, і в різні часи в його стінах розміщувалися штаб оборони Донбасу, райвиконком і навіть продуктова крамниця.

У 1983 році тут розташувався Бахмутський краєзнавчий музей, де він працює й понині. Зараз історичну будівлю реконструюють.
Команда Вільного радіо. Фото: Вільне радіо
Наша команда працює в Бахмуті з 2018 року. Весь цей час ми продовжуємо тримати вас в курсі останніх подій та розповідаємо про цікавих людей з історії міста і його сьогодення. Залишайтеся з нами на одній хвилі!
Фото: Вільне радіо
У центрі міста на будівлі палацу культури встановлений годинник. Щогодини він відлічує час під музику, яку чутно за кілька кілометрів. А чи знаєте ви, яку мелодію грає бахмутський годинник? Це пісня "Шахтарська лірична", яка починається зі слів: "В чистом небе донецком голубиную стаю обгоняет степной ветерок". Саме їх і "наспівують" штучні куранти.
Джерело: YouTube/Александр Водолазский
Фото: Вільне радіо
Історію міста без зайвих слів розповідає його архітектура. Окрім будинку Французова в Бахмуті є ще багато історичних будівель. Не всі з них збереглися до наших днів, але подеколи можна зустріти справжні перлини з кованими ґанками на фасадах.
Фото: Вільне радіо
Ще кілька років тому Бахмут мав ім'я радянського революціонера Артема. А під час декомунізації місту повернули його історичну назву. Статую Артема, а разом із ним і пам'ятник Леніну прибрали з постаментів і відправили "відпочивати" у забуття. Дві центральні площі Бахмута й досі порожніють, а монументи можна побачити, проїжджаючи повз тролейбусне депо.
Еліезер Каменецький. Кадр: YouTube/Luis Cale
У португальському містечку Редондо є вулиця, яку назвали на честь бахмутянина. Це Еліезер Каменецький, який сповідував наближений до природи стиль життя і давав про це лекції по світу. У Португалії Еліезер видав збірку віршів, написав автобіографічну книгу та знявся у трьох художніх стрічках. Ось тут, наприклад, він грає на музичному інструменті та співає колискову на 14:33 хвилині:
Джерело: YouTube/Luis Cale
Натуралістичні погляди бахмутського єврея на той час були доволі дивакуватими, але так припали португальцям до душі, що вони залишили спогад про Каменецького на своїй мапі.
Карина Зеленська з сином Єлисеєм. Фото: Вільне радіо
Майже 2 роки тому у бахмутських поліцейських Карини та Олександра Зеленських народився хлопчик Єлисей. Невдовзі йому поставили серйозний діагноз: спінально-м'язова атрофія 1 типу. Вилікувати цей генетичний недуг може лише укол американського препарату Zolgensma. Препарат визнали найдорожчим у світі — він коштує понад 2 мільйони доларів. Але фортуна посміхнулася малюку, і він виграв рятівний укол у лотерею, яку час від часу проводить компанія-виробник.
Фото: Вільне радіо
Наприкінці XIX сторіччя в Бахмуті збудували першу жіночу гімназію ім. Великої княгині Марії Павлівни.

Гарна будівля збереглася до наших днів. Її відремонтували й пофарбували в рожевий колір. Нині там розміщується SPA-салон.
Фото з відкритих джерел
Гуляючи центром міста, можна відчути приємний аромат ванілі – саме так пахне солодка здоба, яку випікають на місцевому заводі. Через це від променаду може не на жарт розігратись апетит.

А чим пахло місто в різні часи — читайте у спогадах бахмутянина, який провів тут все життя.
Фото: Вільне радіо
Бахмутяни пам'ятають, як на початку російсько-української війни на дверях прокуратури висіло опудало тодішнього прем'єра Яценюка, а вулицями їздили танки. Тепер усе це залишилось тільки у спогадах і на світлинах. Бахмут вже понад 7 років дихає вільним повітрям.
Фото з відкритих джерел
Чи знали ви, що наше місто колись було "столицею" сучасної Донеччини та частини Луганщини?

Бахмут як найстаріше місто Донбасу згуртовував навколо себе землі Донецької губернії. А після скасування губернського поділу у 1925 році вже під іншою назвою – Артемівськ – місто ще 5 років залишалося окружним центром. Округ охоплював усю північ Донецької області.
Фото: Вільне радіо
Здавна на території сучасного Бахмута видобували сіль. Це був вигідний товар, тож сюди звідусіль приїздили за коштовними кристалами. Поступово в Бахмут стікалося все більше люду, і це робило місто культовим.

У 2018 році збірний образ козака-солевара вирішили увічнити в бронзі. Це своєрідне уособлення етнічного походження міста.
Лариса Шепітько. Фото з відкритих джерел
Заслужена діячка мистецтв РСФСР, володарка гран-прі "Золотий ведмідь" Берлінського кінофестивалю Лариса Шепітько народилася в Артемівську в 1938 році.

Режисерка зняла 9 стрічок, серед яких — "Крила", "Ти і я" та "Сходження". Останній фільм посів 11 місце в переліку редакції BBC Культура.

Цікаво, що про землячку в Бахмуті почали розповідати не історики, а на той час інженер місцевого заводу Володимир Березін. Вважалося, що Шепітько народилася в іншому Артемівську, на Луганщині. Але у бахмутському РАЦСі підтвердили, що режисерка має місцеве походження.
Фото: Вільне радіо
Яскраві мальописи прикрашають кілька багатоповерхівок міста. На будинку по вул. Горбатова є розпис із зображенням сокола, у південно-західній частині міста на двох дев'ятиповерхівках намальована щаслива родина, а на будинку по вул. Леваневського є великий напис "True/Fake". Цей мурал відкрили цьогоріч.
Фото: Вільне радіо
Зелені фігури тварин, дитячі майданчики та розмаїття квітів у світлі ліхтарів. В уявленні бахмутян одразу виникає образ набережної, яку відкрили майже 2 роки тому. Нова локація одразу ж припала до душі багатьом містянам і стала однією з візитівок Бахмута.
Фото: Світлана Кравченко
Чотири бахмутянки вже кілька років творять дива у майстерні "Оберіг". Тут вони відтворюють традиційні українські строї за архівними світлинами, виготовляють ляльки-мотанки та роблять інші народні сувеніри.

А нещодавно майстрині побували з майстеркласом у прифронтовому Майорську. Місцевим вони показували, як зробити традиційну ляльку.
Микола Жабняк. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Нещодавно в Токіо завершилися Паралімпійські ігри-2020. Від України на змагання поїхали 143 спортсмени, серед яких було двоє бахмутян. Додому вони повернулися з нагородами.

"Срібло" привіз Микола Жабняк, який змагався у метанні диска серед атлетів з ураженням опорно-рухового апарату.

А бронзову медаль для України виборола Юлія Павленко. Вона відзначилася в стрибках у довжину серед спортсменів з порушенням зору.
Олексій Рева. Фото: Вільне радіо
Не лише троянди в місті б'ють рекорди. Нинішній мер Бахмута очолює місто вже понад 30 років. Таких "старожилів" в Україні більше немає.

Олексій Рева обирався на посаду голови Бахмута 7 разів та представляв інтереси місцевих жителів під час каденції кожного з 6 президентів незалежної України.
Фото: Вільне радіо
Нещодавно в центрі Бахмута з'явилася нова фотозона — каркасні серця з підсвіткою. Загалом їх встановили 6. У вечірній час конструкції мерехтять блакитним кольором.
Фото: Вільне радіо
Мало хто знає, що Будинок культури в центрі Бахмута в минулому столітті був головною сценою громади. Тут працювали близько 200 акторів, які грали українські вистави як у місті, так і на гастролях.

Історію театру збирає бахмутянин Володимир Сутковий. Він уже пише про це книгу.
Фото: Вільне радіо
Через війну Донецьке училище олімпійського резерву мусило переїхати з Донецька. Новим "домом" спортивний заклад обрав Бахмут.

Минулого року в місті для училища почали зводити новий корпус. Після відкриття він стане головним. Він буде розташовуватися на місці стадіону "Авангард".

За багаторічну історію училища 11 його вихованців стали заслуженими майстрами спорту України, а ще 80 здобули перемогу на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх.
Фото: Вільне радіо
Бахмут починався з фортеці. Прикордонне укріплення умістилося б на невеличкому кварталі по обох берегах Бахмута в районі нинішнього центрального ринку та набережної.

Всередині фортеці була невеличка цитадель, склад і сторожовий дім з високим земляним валом навколо. У фортецю вели 5 воріт з різних сторін.

Також тут розміщувалися 300 дерев'яних будинків і 3 церкви. А ще були 2 передмістя зі 100 міцними будинками та церквою в кожному — на захід та північ від фортеці.

Таким було "серце" Бахмута у XVIII сторіччі. Тоді до міста завітав німецький дослідник і занотував побачене.
Фото: Вільне радіо
Понад 150 років тому для єврейської громади Бахмута відкрили синагогу. Її збудували на пожертви заможних вірян. Тоді кожен четвертий бахмутянин був євреєм.

У 1923 році синагогу разом з іншими церквами закрили. Її стіни стали майстернею для скульптора Івана Кавалерідзе. Тут він із помічниками створив пам'ятник революціонеру Артему, який встановили на головній площі міста. Цей монумент став найвищим серед усіх, які колись присвячували радянському діячу.

Пізніше у будівлі синагоги розміщувались аероклуб, бібліотека і виробничий цех товариства незрячих.

А зараз у приміщенні, яке колись слугувало святинею, продають продукти. Воно, як і жіноча гімназія, має рожево-білий екстер'єр.
Фото: Вільне радіо
Цього літа в Бахмуті відкрили медичний центр для спортсменів з усієї області. Такий медзаклад до війни був у Донецьку, і його, як і спортивне училище, вирішили заново відбудувати на підконтрольній території.

У центрі працюють кабінети профільних спеціалістів із сучасним діагностичним обладнанням. Тут є стоматолог, травматолог, гінеколог, пульмонолог та інші спеціалісти. Також тут є палати для стаціонарного лікування, спортивна зала та кухня.

В іншому приміщенні закладу є басейн, кріосауна, обладнання для гідромасажу, соляна кімната й кімната відпочинку.

А ще для спортсменів побудували гуртожиток і тенісний корт.
Бахмутська команда з чирлідингу "Puppets". Фото: Facebook/Ирина Яценко
У нашому місті є команда маленьких акробаток-чирлідерок. Цим видом спорту в Бахмуті займаються лише у клубі "Юпітер" на базі Бахмутського індустріального коледжу.

Команду створили цього року. Але гімнастки вже демонструють чудові результати. Днями вони перемогли на Чемпіонаті України з чирлідингу.
Фото: Вільне радіо
Ігристі вина, які виробляють на місцевому заводі "Artwinery", зробили Бахмут відомим на всю Україну та навіть за її межами. Так, минулого року продукція бахмутського підприємства здобула 5 найвищих нагород на міжнародному дегустаційному конкурсі в німецькому Дюссельдорфі.

Вина "Artwine Brut Rose" та "Grand Artinero" здобули золоту відзнаку, а "Artwine Brut Nature", "Artinero Muscat Semi-sweet" та "Artinero White Brut" нагородили "сріблом".
Фото: Вільне радіо
450 років — визначна дата. Бахмут бачив і козаків з чумаками, і дореволюційних поміщиків, і виступи більшовиків з постаменту Артему, і злочини нацистів. На долю міста припало кілька перейменувань і зрештою повернення первісного імені.

Деякі історики та краєзнавці вважають, що місто молодше на понад 130 років. Мовляв, відлік років почали не з поселення-фортеці, а зі сторожі, яка, хоч і називалася Бахмутівською, але розташовувалась далеко від сучасного міста. До того ж постійно там ніхто не жив. Але за офіційною версією вважається, що Бахмуту все ж 450. Тож вітаємо його з ювілеєм.
Фото: Донецька обласна державна адміністрація
3 роки тому в Бахмут прибув посол з Японії Шігекі Сумі. На знак дружніх відносин і співпраці між двома країнами в центрі міста висадили алею сакур. Тендітні деревця прижилися та заквітли вже наступного року.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте нас в Telegram DONрегіон
Підписуйтесь на наш Instagram Вільне радіо

Якщо Ви дочитали цей матеріал до кінця, сподіваємось, він був корисним для Вас

Ми дуже цінуємо те, що Ви з нами!

Запрошуємо Вас стати патроном Вільного радіо та підтримати нашу редакцію.

Якісна незалежна журналістика потребує багато зусиль та ресурсів, і саме Ви можете допомогти нам робити це чесно і кожного дня!

Щомісячна підтримка
Допомогти одноразово
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: