Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Після початку повномасштабного вторгнення депутати Бахмутської міської ради збиралися на засідання онлайн. Сесії продовжувалися приблизно до серпня 2022 року — поки у громаді не сформувалася військова адміністрація, каже ще чинний обранець Роман Кравченко. Про свій досвід взаємодії із новою структурою і виборцями з того часу, а також про приклади колег він розповів журналістам Вільного Радіо.
На місцевих виборах 2020 року жителі Бахмутської громади обрали 38 депутатів. Наприкінці жовтня 2025 року залишалися у такому статусі 15 обранців, але пізніше свої мандати склали ще двоє з них.
Наразі на Донеччині замість органів місцевого самоврядування (міських, селищних, сільських рад та їхніх виконавчих комітетів) працюють військові адміністрації населених пунктів. Саме цим органам належить повнота влади на місцях. Тож депутати не можуть впливати на рішення громади, як сподівались, ідучи на вибори, водночас залишають за собою обовʼязки статусу.
Депутати місцевих рад не отримують зарплати за свою роботу, втім могли б голосувати за розподілення мільйонних бюджетів своїх громад від імені виборців. Тож журналісти Вільного Радіо вирішили дослідити, чи користуються участю таких зацікавлених людей військові адміністрації, керівництво яких тепер розподіляє кошти підписом однієї людини.
Для вас депутатство зараз — це лише номінальний статус, чи він усе ж має якусь практичну складову?
Якби військових адміністрацій не було, депутати, думаю, були б потрібні, а так вони не потрібні, чесно кажучи.
У нашій ситуації я не бачу в цьому сенсу, тому що є мер, є військова адміністрація. Думаю, вони дають собі раду, все нормально. А депутати ж порозʼїжджалися всі. На початку, може, хтось щось і робив. Я, наприклад, знаю добре Олександра Бабенка, який буквально кілька місяців тому вийшов із депутатського корпусу. Він дійсно на початку повномасштабної війни жив депутатською діяльністю, допомагав і вирішував питання моральні, матеріальні тощо. Усі інші робили щось, наскільки можливо. До мене, наприклад, за ці чотири роки звернулися буквально людини дві-три.
Із яких питань до вас зверталися жителі?
Це пенсійні питання, охорона здоровʼя. Потрібна була допомога виборцю в нашій Бахмутській громаді. У нього було погане здоровʼя, а він же людина у віці, то не знав, куди йому звертатися. Тобто від мене було потрібно направити його далі, розповісти, що робити, — більше як консультація.
А пригадаєте, коли ви востаннє отримували звернення від виборців?
Напевно, ще у 2024 році.
Із того часу жодної комунікації з ними не було?
Так, не було.
Скажіть, коли ви востаннє відчували себе депутатом не “на папері”?
Напевно, коли була остання сесія міської ради — десь у середині лютого 2022 року.
Тобто від початку повномасштабного вторгнення Бахмутська міська рада вже не збиралася на засідання?
Ні, сесії були, але проходили онлайн. Остання, якщо не помиляюся, була у серпні.
Але ж 4 липня 2022 року в громаді створили військову адміністрацію. Принаймні того дня президент видав указ про її створення.
Президент затвердив, але ж поки на місцях усе підготували. Думаю, тоді законно було збирати сесії.
Крім загальних сесій, чи проводили збори комісій при міській раді?
Я, до речі, очолював постійну комісію з питань житлово-комунального господарства [екології, транспорту і звʼязку]. Думаю, комісії, чиї питання розглядали на сесіях, усе ж збирали онлайн напередодні. Але питання щодо моєї не розглядали. Тобто моя комісія не збиралася, тому що із ЖКГ питань ніяких не було. Я голосував просто як депутат щодо інших питань.
Ви сказали, що поки тривало формування військової адміністрації, міськрада ще збиралася на засідання. Після того, як нову структуру утворили, чи залучали депутатів до роботи хоча б як радників?
Мені про це невідомо. Принаймні мене не залучали.
А взагалі чи мали ви якісь контакти із новоствореною Бахмутською міською військовою адміністрацією?
Звісно. Це стосувалося діяльності мого підприємства (ідеться про ТОВ “Умвельт Бахмут”, яке займалося вивезенням твердих відходів з території Бахмутської громади і директором якого є Роман Кравченко, — ред.). Якщо мене не зраджує памʼять, ми надавали послуги у місті й громаді десь до кінця вересня [2022 року]. І це були екстренні послуги, бо логістика була вже не така, як у мирні часи: де було безпечно, звідти й забирали [сміття].
Після того, як підприємство припинило роботу в громаді, чи продовжували ви комунікацію із військовою адміністрацією?
Ні, бо ж питань уже не було — послуги не надавали. Потім ми почали працювати онлайн, маю на увазі моїх співробітників. У мене був абонент-відділ, куди дзвонили абоненти і приватні, і юрособи, щоб розібратися з платежами, остаточними розрахунками.
Після серпня, коли завершилися сесії, чи зберігали депутатами контакт між собою? Може, у вас була якась робоча група?
У нас було 38 депутатів, але з першого дня повномасштабної війни, як розумію, половина одразу кудись зникла. Інші вже, грубо кажучи, очолювали підприємства, поєднували депутатство з роботою.
Загалом саме продовжував ведення депутатської діяльності Олександр Бабенко. Він створив громадську організацію [“Ми з Україною”], співпрацював із міською владою. Там і хаб був у Києві. Тобто дуже допомагав і словом, і ділом.
До речі, ви з Олександром Бабенком входили до однієї партії. Враховуючи це, чи долучалися ви до роботи організації?
Ні, я тоді займався особистими питаннями. Та й партія тут була ні до чого — це сам депутат виявив бажання усе організувати, поводитися гідно. Це було саме на його ініціативі з міською владою. Думаю, вона підтримувала його в плані консультацій якихось, але не матеріально.
Про інші приклади взаємодії депутатів із військовою адміністрацією чи жителями вам невідомо?
Це такий основний яскравий приклад. Бачив, що хтось із депутатів зʼявлявся у фейсбуці, але, чи допомагали вони, не знаю. Думаю, хтось і допомагав, але я назвав вам саме масштабний приклад, який було видно.
У вас як у депутата залишається обовʼязок подавати щорічну декларацію. Чи, крім цього, є ще якісь закріплені за вами обовʼязки, які потрібно виконувати попри відсутність фактичних повноважень?
Ні, нічого такого. До речі, я, певно, найближчими днями напишу заяву — буду виходити з партії.
У мене наступне питання до вас було якраз про те, чи не думали ви скласти депутатський мандат.
Я довго тягнув, усе ніколи було. Мені не те, що шкода, — просто я сподівався, що, може, депутатська робота поновиться хоча б трохи.
Тобто якщо б роботу депутатського корпусу відновили, наприклад, після війни, ви б долучилися до неї?
Якби зараз поновили, я б узяв участь. Потім уже пізно. Хоча, якщо будуть вибори, буду думати.
Нагадаємо, раніше журналісти Вільного Радіо поспілкувалися з депутатками Краматорської, Лиманської та Курахівської міських рад, а також депутатами Соледарської, Святогірської та Часовоярської міських рад про нинішню роботу без засідань та голосувань.