Тег: Ігор Корнацький

Понад століття тому у Бахмуті місцева рада депутатів вирішила знищити великі запаси горілки та спирту, і вилила тисячі відер алкоголю у річку. Це під час кількарічного “сухого закону”, анархії, яка наростала, та світової війни, що все ще тривала. Що сталося потім — дізнавайтесь з історичної статті, яку коментує місцевий історик. 

Священник з Поділля Юхим Сіцінський з кінця ХІХ століття досліджував історію рідного краю — церков, фортець, археологічних памяток тощо. Зібрані ним артефакти стали основою історичного музею Кам’янця-Подільського, а видані ним праці з історії Поділля —  фундаментальними. Та маловідомою є бахмутська сторінка з життя вченого: на українському сході вчений жив та працював чотири роки.

Зберігач книжок під час революцій, воєн та репресій. Бібліограф-енциклопедист, фундатор бібліотечної справи в Україні, який ще за життя став легендою. Блискучий історик, людина з феноменальною пам’яттю, яка працювала у бібліотеках Донеччини, Києва та Львова. Все це про видатного бібліографа України Федора Максименка. До Дня бібліотек розповідаємо про нього детальніше.

23 серпня 2014 року сотні мешканців Бахмута зібралися на стадіоні у центрі міста та розтягнули найбільший у світі прапор України. Це було невдовзі після звільнення цього та багатьох інших міст і сіл Донеччини від російських найманців. Про цей день ми поговорили з бахмутянином Олександром Івченком, який був на святкуванні та зробив кілька пам'ятних фото. Чоловік розповів та показав, як це було.

Цитадель зі зброєю та провіантом, амбаром із сіллю та льохом з грошима, житлові будинки, три церкви та земляний вал з бастіонами. Такою була фортеця Бахмут наприкінці XVIII століття. У мережі краєзнавці виклали старовинний документ з описом Бахмута, датований 1798 роком. Розбираємо його разом з істориком.

У знищеному росіянами місті Бахмут на розі вулиць Соборної та Горбатова була старовинна 4-поверхівка незвичного планування. У різні десятиліття тут жили страчена нацистами радянська підпільниця та людина, яку дехто вважав винним у її загибелі. Там мешкали знаменитий у місті вчитель літератури, відома лікарська династія, письменник-фантаст і син бахмутського кондитера часів царату. До Дня архітектури розповімо яка історія будинку та його мешканців. 

Бахмутянин знайшов історичне фото, яке показує, який вигляд мав центр Бахмута понад століття тому. Ця листівка була раніше невідомою як містянам, так і місцевим історикам. На ній житлові та комерційні будівлі центру міста, які пережили три уряди — царський, радянський та нацистський.

У Бахмуті на центральній вулиці горів дах старовинної банківської будівлі. Пожежа потрапила на фото з дрона. Проте пожежників в місті вже немає, тож загасити будівлю було нікому. Унікальний будинок вигорів або щонайменше серйозно пошкоджений.   

11 січня 1942-го нацисти стратили в алебастрових штольнях тодішнього Артемівська сотні містян, більшість з яких були євреями. За оцінками радянської сторони, там загинули понад 3 тисячі людей. Після деокупації містяни кілька днів ходили серед решток сотень трупів, намагаючись знайти загиблих родичів, сусідів, знайомих. Багато кого опізнавати не було кому: у виробках гинули цілими сім’ями. Розповідаємо про Голокост та цей злочин, і публікуємо портрети деяких жертв.

Російська армія вгатила по старовинній будівлі на перехресті вулиць Садової та Першина, пошкодивши охоронювану пам’ятку архітектури. Багато старожилів пам’ятають цю будівлю як школу. 

Російська армія пошкодила будівлі Бахмутської синагоги та волосної управи на південній та східній околицях міста. Від обстрілів постраждали фасади та дахи важливих для історії міста споруд.

Знавець історії Донецького краю знайшов оповідання науковця, опубліковане 1894 року, в якому той чітко зазначає: бахмутяни називали своє місто “Бахму́т” з наголошеним другим складом. 

На північній околиці Бахмута армія Росії обстрілами значно пошкодила пам’ятку промислового розвитку регіону — старовинну  будівлю першого залізничного вокзалу Бахмута. Її побудували майже 150 років тому. Як вона виглядає зараз та чим цінна для бахмутян  —  у матеріалі. 

28 жовтня 1944 з України вигнали усіх нацистських окупантів. Проте країна, зі свіжозахопленими західноукраїнськими землями, опинилася під гнітом окупантів радянських. Що значить ця дата для українців, чому важливе її переосмислення, особливо під час війни з Росією, та як виглядав звільнений від нацистів Бахмут — розповідають та показують історики. 

Російські окупанти зруйнували в Бахмуті старовинну будівлю жіночої гімназії. У роки УРСР у ній працювали різні установи, а після Другої світової — школа та дитсадок. Нові власники будівлі капітально відремонтували її, оформили у рожево-білих кольорах та відкрили там салон краси “Афродіта”. Нині історична будівля на вулиці Миру зруйнована вщент.

82 роки тому — 29-30 вересня 1941-го нацисти розстріляли у київському Бабиному Яру майже 34 тисячі євреїв. Ті масові вбивства стали лише початком “Бабиних Ярів” по всій Україні: 11 січня 1942-го в тодішньому Артемівську (нині ㅡ Бахмуті) нацисти замурували в алебастрових штольнях близько 3 тисяч містян. Цю трагедію пам’ятають як “Артемівський Бабин Яр”.

Фотограф-краєзнавець з Бахмута Олександр Захаров знайшов неподалік лівого берега Сіверського Дінця листівки Вермахту у так званих “агітаційних гранатах”, які не спрацювали. У листівках 1943 року “Російська визвольна армія” (РОА) колаборанта Власова закликала радянських бійців здатися. Як листівки знайшлися та як вони виглядають, що в них та як тоді працювала пропаганда — ми розпитали детальніше. 

Під час Другої світової війни мешканці Донбасу, який від осені 1943 вже звільнили від нацистів, теж отримували допомогу від США. Люди, які у 1940-х були дітьми, досі пам’ятають екзотичні продукти з сухпайків, які вони називали “американськими подарунками”.

Через відкриту війну Росії багато хто покинув рідний край та не може сходити на поминальні дні на могили своїх рідних. Ми відвідали Маріупольське кладовище у Бахмуті на Донеччині як місце пам’яті про дорогих містянам людей. І життя цих людей — це відображення історії країн, в яких вони жили.

Евакуація, звірства окупантів, знищення інфраструктури, зрадники. Те, що спостерігають та переживають українці зараз, було й з попередніми поколіннями 81 рік тому. Згадаймо як це було та порівняймо з нинішньою війною, в якій тодішні визволителі тепер грають роль окупантів.