Тег: Званівка

Цьогоріч деякі діти, які народилися вже після того, як Росія напала на Україну, відсвяткували свій 10-річний ювілей. Для багатьох із них мир і спокій — це те, що було до лютого 2022-го, бо іншого життя вони й не бачили. Ми поговорили з двома родинами з Донеччини, аби з’ясувати, чим живе малеча, якій довелося стати ровесниками війни.

Восени 1913-го через нинішній Бахмутський район побудували приватну залізничну гілку “Яма — Микитівка”. Вона століття прослужила цілій країні та мешканцям міст і сіл навколо. Ці рейки бачили промисловий бум, десятиліття Першої світової та визвольних змагань, ще одну світову війну та запізнілу модернізацію після неї. А рівно за сто років після будівництва залізниця почала поступово відмирати — через російську збройну агресію.

За добу 25 листопада 2023-го у Донецькій області силовики та влада зафіксували щонайменше 10 ударів російської армії по житлових кварталах регіону. В результаті обстрілів загинули двоє жителів Васюківки, ще один цивільний у Новогродівській громаді зазнав поранення. Зруйновані мінімум 10 цивільних об'єктів, серед них будинки, машини та електромережі.

“У мене пів родини вбили. Одні похорони, інші.. Два мої будинки зруйнували. Я не могла сидіти у Чехії”, — каже Лілія Ярошевська з Сіверська, яка повернулася з-за кордону, аби підтримати бійців на передовій. Понад рік вона волонтерить на Бахмутському напрямку. Допомогу возить й місцевим, які не наважуються евакуюватись. Тут зустріла кохання — захисника Дмитра. Зараз Лілія допомагає йому на реабілітації після важкого поранення та вкотре готується до поїздки на рідну Донеччину. 

Цьогоріч у дев’яти громадах Донеччини не буде опалення. Це ті, де розпочати опалювальний сезон не можуть через активні бойові дії.

“Я давно хотіла побувати на землі моїх прадідів”, — каже мешканка Званівки Ольга про свою подорож до польського села Ліскувате. Понад 70 років тому звідси примусово вивезли українців-бойків, які тут жили. Деякі депортовані родини поселили на Донеччині. Серед них була й сім'я Ольги. Враженнями від поїздки на історичну батьківщину жінка поділилася з нашими журналістами. 

Цьогоріч Україна відзначає 32 роки з Дня набуття Незалежності. Майже третину свого самостійного життя цей день Україна зустрічає у війні. Чому свобода дається так непросто і яких зусиль доводиться докладати на цьому шляху? Про це ми поговорили з жителями Донеччини, які боролись і борються за Незалежність.

Активісти Званівки та Олександро-Калинового, студентство ДонНУ імені Стуса, фанати “Шахтаря”, протестувальники Євромайдану, митці платформи “Ізоляція”. Ці групи та громади об’єднує те, що вони українські за духом та сучасні нам. Решта ж України про них майже не чула, роками вважаючи Донеччину на Луганщину тотально проросійськими. Про це маловідоме “українське обличчя регіону” — нова книжка Катерини Зарембо. У ній авторка руйнує радянсько-російські міфи та розповідає про сучасний український схід.

Авіабомбу скинули окупанти 12 липня по Званівці та влучили у житлову двоповерхівку. Крім цього з артилерії обстріляли Бердичі. Поранення дістали сім жителів Бахмутського та Покровського району. Розповідаємо про обстріли Донеччини та що відомо про поранених?

У бронежилетах та за будь-якої погоди у села Донеччини неподалік передових позицій розвозять пенсії місцевим, які залишились. Працювати так продовжує вже понад рік Укрпошта. Її працівниця Ганна Фесенко з Бахмута та двоє її колег самі на передовій вже не перший місяць, і не полишають людей. В яких умовах працюють поштарі поблизу фронту та чому, ми розпитали детальніше.

Званівську громаду Донеччини вже понад рік щільно обстрілюють росіяни. Проте там досі залишаються селяни, дехто навіть засіяв городи. Фермер Василь Соколенко побував там цими днями та розповідає яка ситуація у Званівській громаді зараз. 

35,5 га території Званівської громади на Донеччині оголосили природоохоронною зоною. Але там фактично “сіра зона”  —  тривають бої між ЗСУ та російськими окупантами. Навіщо заказник вирішили створити зараз, у розпал відкритої фази війни — пояснює посадовець. 

Подружжя Тимчаків зі Званівки за 14 років сімейного життя ніколи не розлучалися надовго. Разом вони займалися громадською роботою, відкрили у своїй оселі ЛЕМКО-центр. Через відкриту війну Андрій та Юлія вже понад рік порізно. Він — на фронті, вона — з дітьми в евакуації. На ювілей чоловіка Юлія вирішила зробити йому сюрприз — приїхала в гості.  Ми допомогли парі зустрітись, а також розпитали про дорогу на Донеччину і такий сюрприз.  

Протягом 5 квітня окупанти обстріляли Донеччину 18 разів. Били з  авіації, ЗРК “С-300”, РСЗВ “Смерч”, “Ураган”, артилерії, танків. Вбили п’ятьох місцевих жителів, ще дев’ять дістали поранення.

25 березня від російських обстрілів на Донеччині загинули двоє цивільних. Ще щонайменше одна людина дістала поранень. За добу окупанти знищили та пошкодили 7 будинків, дитсадок, кафе та ще з десяток мирних споруд. Більшість обстрілів прийшлися по Авдіївці. 

Близько 200 людей в селах найменшої громади Донеччини зараз виживають тільки завдяки гуманітарній допомозі. Це в більшості пенсіонери. Тут стали менше стріляти, але вже чимало всього зруйновано. В березні в села знову не наважуються їхати з пенсіями та іншими виплатами, втім возять хліб, ліки, гігієнічні набори. Яка ситуація у Званівській громаді в березні 2023 року ми розпитали в її очільника.

“152-й снаряд розірвався у метрі від мене, а на мені жодної дірочки —  так же ж не буває”, — каже 40-річний підприємець Роман Тимчак, який народився та усе життя жив у Званівці Бахмутського району. Зараз його рідні краї росіяни руйнують прямо на очах тепер вже військового Романа. І він їм протистоїть з другого дня після вторгнення. Ми розпитали вихідця з Донеччини про його рік на фронті. 

Тиждень з 20 лютого для православних християн є останнім перед Великим постом. А значить настав час пекти млинці та відзначати Масляну. Ми розпитали мешканців Донеччини секрети ідеальних млинців з місцевих продуктів. 

Підприємець Олександр Чаплик роками розвивав бізнес у  Верхньокам’янському Званівської громади. Займався сільським господарством, продавав молоко, варив сири, готував ковбаси та багато іншого. Продавав все це у своїх магазинах у рідному селі та Бахмуті. І майже все втратив через атаки росіян. Та він не здався і тепер показує приклад боротьби за розвиток вже на новому місці. 

Верхньокам’янське стало лінією фронту після того, як загарбники окупували Лисичанськ. Село декілька місяців було під постійними обстрілами, але ЗСУ його втримали. В цих умовах більшість жителів евакуювалися та втратили свої оселі і господарства. Детальніше про ситуацію там зараз ми розпитали місцевого жителя, який евакуювався, але підтримує зв’язок з людьми на місці.