Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Вересень 2026 року відзначився успіхами підрозділів ЗСУ на Лиманському напрямку, де звільнили близько 80 км² території. Однак на інших чотирьох напрямках області російські окупанти продовжують наступати й захопили ще 110 км² території. Аналізуємо, яким був вересень 2026 року на різних ділянках фронту Донецької області.
У вересні 2026 року інфопростір заповнився повідомленнями про успіхи підрозділів ЗСУ на Лиманському напрямку. Цей напрямок залишався стабільним протягом восьми місяців 2026 року. Тут за вересень вдалося звільнити 80 км² території, до якої увійшли кілька сіл Лиманської громади.
Водночас російська армія продовжує наступ на інших напрямках — Слов’янському, Краматорському, Костянтинівському та Покровському. Загалом протягом вересня російським військам вдалося захопити 110,3 км² території.
Єдиним напрямком, де у вересні 2026 року не фіксували змін лінії фронту на користь жодної зі сторін, був Олександрівський. Втім, це стосується тільки ділянки напрямку на Донеччині.
Отже, спираючись на відкриті дані онлайн, попри успіхи ЗСУ, в Донецькій області другий місяць поспіль окупанти захоплюють більше, ніж вдається звільнити. Станом на початок жовтня із 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини під окупацією перебуває 21,31 тис. км², або 80,3%. Загальна площа вільної частини області зменшилася ще на 0,16%.
Зазначимо, що у серпні 2026 року на сторінках соцмереж Генерального штабу ЗСУ припинили публікувати мапи у зведеннях про ситуацію на напрямках фронту. Тому журналісти Вільного Радіо під час підготовки цього матеріалу спиралися на дані мапи аналітичного порталу DeepState, а також текстові заяви, зведення та звіти Генерального штабу ЗСУ та представників окремих бригад, корпусів та інших військових формувань. Дані можуть бути не повні.
Після того як у серпні 2026 року розповіли про успіхи бійці ЗСУ на Олександрівському напрямку, у вересні на цьому напрямку незалежні аналітики не фіксували жодних змін лінії фронту. Тобто українські захисники не звільняли нових територій, але й російські окупанти не змогли розширити зону окупації.
Російські пропагандистські джерела у вересні змінили акцент і почали називати “Александровским направлением” ділянку фронту між Добропіллям та Олександрівкою однойменної громади Донеччини. Це пов’язано з тим, що окупанти вважають, що майже оточили вже місто і планують рухатися у бік Олександрівської громади.
Цю ділянку фронту на Олександрівському напрямку окупанти називають Новопавлівським напрямком. У вересні російські пропагандисти стверджували, що бої нібито йдуть вже у самій Новопавлівці Дніпропетровської області.
Пізніше про цей напрямок казали, що російські підрозділи начебто зберігають тут ініціативу та “атакують широким фронтом”.
19 вересня росіяни заявили про захоплення селища Муравка на Донеччині. Незалежних підтверджень цієї заяви не було.
Наприкінці вересня російські воєнкори стали обережніше і пояснювали, що проникнення російських штурмових груп у населені пункти ще не означає встановлення стабільного контролю.
Українські військові розповідали, що тактика окупантів не змінилася і у вересні вони продовжували намагатися групами по 1–2 людини заходити в тил українських захисників.
Протягом місяця військові неодноразово наголошували, що на Олександрівському напрямку спостерігалося відносне затишшя. Ймовірною причиною називали погоду, яка могла заважати проводити активніші штурми, а також безуспішність спроб повернути втрачені території.
“Я гадаю, що якраз після цих спроб противник для себе уже усвідомив, що принаймні наразі з тими силами і засобами, які в нього є, здійснити вдалі контрнаступальні дії на цьому напрямку, на Олександрівському йому не вдасться”, — говорив журналістам Армія TV начальник відділення комунікацій 37-ї окремої бригади морської піхоти старший лейтенант Денис Бобков.
На Покровському напрямку російська армія у вересні 2026 року захопила близько 51,3 км² території:
Це удвічі більше території, ніж російська армія захопила у серпні.
ЗСУ успіхів тут у вересні не мали.
У вересні російські пропагандисти поширювали наратив, що начебто бійці ЗСУ, які перейшли на бік російської армії, знищують техніку НАТО у районі Покровська.
У середині місяця в угруповуванні “Центр” говорили про атаки та рух фронту західніше Покровська та нібито оточення Добропілля.
Жителів же самого Покровська окупанти використовували у пропаганді. Вони звинувачували ЗСУ у “терорі”.
Водночас бійці ЗСУ казали, що росіяни відтягують свої дронові позиції на Покровському напрямку подалі від лінії зіткнення.
“Нашим підрозділам та суміжним силам вдається постійно виявляти та знищувати пілотів як “мавіків”, так і FPV та “Молній”. Тому й окупант намагається запускати свої дрони набагато далі, хибно думаючи, що ми їх там не виявимо”, — говорив офіцер 3 бригади оперативного призначення НГУ “Спартан” на позивний Піксель.
Водночас піхотні групи продовжують щодня штурмувати позиції бійців ЗСУ малими групами, які прозвали “відкривачками”, адже вони мають спровокувати на себе вогонь, щоб виявити позиції українських захисників та вдарити по них.
Кількість атак росіян у вересні часом зростала утричі, якщо порівнювати із серпнем.
На Костянтинівському напрямку російська армія у вересні 2026 року захопила близько 13,3 км² території:
Загалом це на 5 км² менше, ніж окупанти захопили на цьому напрямку у серпні.
1 серпня 2026 року окупанти вже включили Костянтинівку до складу “муніципального округу Горлівки”. Оскільки російські пропагандисти вважають, що захопили Костянтинівку ще в липні, у вересні їхні заяви були про сусідні населені пункти.
Зокрема, про нібито просування у районі Олексієво-Дружківки, а також розширення т.з. “сірої зони” на північ від Костянтинівки.
Більшість вересня російські воєнкори писали про Олексієво-Дружківку — про нібито її “зачистку” та “охоплення”.
Кінець місяця пройшов у окупантів під гаслом просування у бік Дружківки.
Бійці ЗСУ у вересні повідомляли, що армія загарбників використовує на Костянтинівському напрямку хімічну та фосфорну зброю.
“Бували випадки застосування забороненої фосфорної зброї — фосфорні скиди. Також авіаудари, РСЗВ, ствольна артилерія, також велика “щільність” FPV-дронів”, — розповідав заступник командира роти батальйону БпЛА бригади “Хижак” Михайло Тіміш.
Як заявляла пресофіцерка головного відділу безпілотних систем ДПСУ “Фенікс” Злата “Рей”, ЗСУ продовжують оборону на Костянтинівському напрямку і бої подекуди йдуть у самому місті.
“Ворожого контролю над містом немає. Подекуди йдуть бої у самому місті, але наші сили оборони швидко виявляють російські ДРГ і знищують їх”, — казала військова.
Зазначимо, станом на вересень 2026 року окупаційна влада стверджує, що нібито “евакуювала” з Костянтинівки 971 цивільного.
На Краматорському напрямку окупанти у серпні 2026 року захопили близько 17,2 км² території:
Загалом це на 5 км² території більше, ніж росіянам вдалося захопити на цьому напрямку у серпні.
Українські військові не проводили тут помітних на мапах контратак, а стоять в обороні.
Російські пропагандисти у вересні стверджували, що повністю захопили село Червоне, і це частково підтверджують незалежні джерела.
Окремо Міноборони РФ звітувало про просування на захід від Часового Яру. Наприкінці ж вересня окупаційні медіа розповідали про закриття “мішка” у районі Часового Яру та продовження “зачисток” у районі міста.
В українському інфопросторі Краматорський напрямок у вересні майже не фігурував. Поодинокі повідомлення військових про цей напрямок були про те, що російська армія продовжує тактику інфільтрації, тобто проникнення у тил бійців ЗСУ.
“У смузі відповідальності 24-ї бригади ми особливо зміни тактики не помічаємо. Це і далі тактика, так би мовити, м’ясної інфільтрації, коли заради того, щоб хоча б один окупант просунувся десь в якісь, умовно, далі райони, їхнє командування готове вкладати десятками свій особовий склад”, — говорив журналістам Армія TV пресофіцер 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Костянтин Мельников.
Крім цього, на цьому напрямку продовжується розширення кіл-зони. Це змушує і українських захисників, і російських інтервентів активніше використовувати дрони та наземні роботизовані комплекси для логістики.
На Слов’янському напрямку окупанти у вересні 2026 року захопили близько 28,9 км² території:
Загалом це на 4 км² більше, ніж російська армія захопила на цьому напрямку у серпні.
Звільнених територій з боку ЗСУ тут не було.
З самого початку вересня російське Міноборони звітувало про “покращення тактичних положень” на Слов’янському напрямку та просування у бік самого Слов’янська.
Бої на цьому напрямку російські джерела описували, як особливо інтенсивні. Більшість боєзіткнень були зосереджені в районі Рай-Олександрівки. Втім, наприкінці місяця російські воєнкори визнавали, що попри тиск окупаційної армії серйозних проривів немає.
Українські ж захисники у вересні розповідали, що активність авіації російської армії на Слов’янському напрямку стала однією з найбільших за весь час боїв тут.
“Стосовно застосування керованих авіабомб, то інтенсивність, звичайно, набагато виросла. Ми розуміємо, яке завдання собі ставить противник, саме на напрямку Краматорська і Слов’янська, і для цього він залучає авіацію. Така кількість авіації, як зараз, вона, можна сказати, найбільша на моїй пам’яті, з того, що було до цього. Кожен день кількість застосування керованих авіабомб стає більшою”, — говорив командир батальйону безпілотних систем 30-ї бригади Михайло Трач.
Крім активних штурмів росіян, на цьому напрямку масово використовують й безпілотники. Бувають випадки, коли евакуаційна машина виїжджає за одним пораненим військовим ЗСУ, а по дорозі з’ясовується, що евакуювати вже необхідно п’ятьох.
Після восьми місяців затишшя на Лиманському напрямку у вересні 2026 року підрозділи ЗСУ розпочали наступальну операцію “Вівальді”.
15 вересня командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький заявив про проведення українськими силами наступальної операції “Вівальді” на півночі Донецької області. За перший етап операції українські бійці звільнили близько 80 км² території. Наступальна операція ще продовжується і в ній залучені десяток підрозділів ЗСУ.
Зокрема, вдалося звільнити:
Окупаційна армія на цьому напрямку у вересні не мала помітних успіхів на мапі.
Російські пропагандисти протягом вересня регулярно звітували про нібито відбиті контратаки підрозділів ЗСУ, але визнавали, що українські захисники мають успіхи на цьому напрямку. Згодом і російські воєнкори стали визнавати успіхи ЗСУ на Лиманському напрямку.
Окупаційні медіа писали, що в серпні–вересні ЗСУ перейшли до контратак і повернули частину територій. Крім цього, українські контратаки створили загрозу північному флангу російського угруповання “Південь”.
Водночас армія загарбників теж продовжує атакувати українських захисників і робить це частіше вночі. Російські FPV-дрони працюють тут на відстані 20–30 кілометрів у тилу. Активно російська армія застосовує й авіацію.
“Лиманський напрямок буквально щоденно засипається авіабомбами, які знищують переправи через річки Сіверський Донець та Оскіл, знищують населені пункти, знищують будь-які будівлі, які противник вважає, що там може бути наш особовий склад”, — говорив речник 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Василь Денисюк.
Більшість же повідомлень українських військових у вересні були зосереджені на зачистках та звільненні територій на Лиманському напрямку. Зокрема, вдалося деокупувати село Середнє та Шандриголове Лиманської громади, а також зачистити від інфільтрації низку інших населених пунктів.
Контратаки ЗСУ на цьому напрямку відзначились також першим в історії десантуванням наземних роботизованих комплексів у тил росіян.