Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Вперше з 2023 року на території Донецької області підрозділи ЗСУ звільнили за місяць більше території, ніж російська армія захопила. За жовтень 2026 року українські захисники звільнили близько 91 км² території на Лиманському напрямку. Російські окупанти за цей час захопили понад 70 км². Аналізуємо, яким був жовтень 2026 року на різних ділянках фронту Донецької області.
Жовтень 2026 року пройшов в українському інформаційному просторі під знаком успіхів українських захисників на Лиманському напрямку. Другий місяць поспіль вони мають тут успіхи. За жовтень вдалося звільнити 91 км² території.
Водночас російська армія не припиняє штурмувати позиції бійців ЗСУ на інших напрямках і намагатися захопити більше території Донецької області. Загалом за жовтень 2026 року російським окупантам вдалося захопити 70,3 км² території.
Єдиним напрямком, де у жовтні 2026 року не фіксували змін лінії фронту на користь жодної зі сторін, був Олександрівський. Втім, це стосується тільки ділянки напрямку на Донеччині.
Отже, за відкритими онлайн-даними, станом на кінець жовтня під окупацією перебуває 21,29 тис. км² із 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини, або 80,3%. Загальна площа вільної частини області за місяць збільшилася на 0,3%.
Зазначимо, що у серпні 2026 року на сторінках соцмереж Генерального штабу ЗСУ припинили публікувати мапи у зведеннях про ситуацію на напрямках фронту. Тому журналісти Вільного Радіо під час підготовки цього матеріалу спиралися на дані мапи аналітичного порталу DeepState, а також текстові заяви, зведення та звіти Генерального штабу ЗСУ та представників окремих бригад, корпусів та інших військових формувань. Дані можуть бути неповними.
Упродовж двох місяців — вересня та жовтня 2026 року — аналітики не фіксують змін на Олександрівському напрямку. Підрозділи ЗСУ не допускають просування російської армії, але й про звільнення нових територій тут не повідомляють. Затишшя на цій ділянці фронту розпочалося після того, як у серпні 2026 року військові розповіли про звільнення територій на Олександрівському напрямку.
Російські пропагандистські джерела у жовтні 2026 року регулярно звітували про нібито просування окупантів від села Дачне та відбиті, за їхніми твердженнями, спроби бійців ЗСУ звільнити це село.
Під кінець місяця воєнкори писали, що російські війська намагалися дійти до Новопавлівки, але закріпитися їм не вдалося.
У російському ж Міноборони писали про начебто ураження українських захисників та просування без захоплення конкретних населених пунктів.
Українські військові, коментуючи у жовтні 2026 року ситуацію на Олександрівському напрямку, розповідали, що росіяни кидають своїх поранених побратимів.
“Навіть якщо військовослужбовець рф поранений на передньому краю, евакуацію його не проводять. Самі поранені окупанти говорять: „Зараз кинемо тобі бинти і зеленку, матайся і сиди чекай”. Чого чекати, незрозуміло, так вони й помирають саме на передньому краї”, — говорив начальник відділення комунікацій 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади 7-го корпусу ДШВ Роман Писаренко.
Загалом із забезпеченням російських військових на цьому напрямку, як стверджують представники ЗСУ, ситуація складна. Їм не вистачає навіть води та їжі. Окупанти намагаються скидати припаси з безпілотників, але військові ЗСУ неодноразово бачили, як пляшки з водою розбиваються об землю, а сухпайки розлітаються.
В таких умовах окупанти більшість часу ховаються у підвалах від безпілотників ЗСУ. Втім, просуватися вони все одно намагаються постійно.
“Щодня рухаються, зовсім не сплять. В нашому секторі бойова робота йде посекундно іноді. Не можемо навіть очі зімкнути, бо ворог може штурмувати або всю ніч, або весь день”, — говорив командир взводу ударних безпілотників 154-ї окремої механізованої бригади на позивний “Крузак”.
За жовтень 2026 року російська армія на Покровському напрямку захопила близько 33,1 км² території:
Темпи просування окупантів тут знизилися: за місяць вони захопили на 18 км² менше території, ніж у вересні.
У вересні ЗСУ не мали тут успіхів.
Окупанти у жовтні стверджували, що продовжували наступати на Покровському напрямку та захоплювати нові села, зокрема Лідино. Також росіяни заявляли про захоплення нових територій у районах села Гришине та міста Родинське.
Протягом місяця пропагандисти неодноразово оприлюднювали добірки нібито уражень українських захисників на цьому напрямку.
Наприкінці місяця російські воєнкори казали про нові атаки на захід від Покровська.
Тим часом українські військові розповідали, що окупанти на Покровському напрямку використовують дорогу із Селидового до Покровська для підвезення підкріплень. Українські захисники відстежують переміщення росіян та завдають ударів по їхній техніці. До того ж, із настанням осені приховувати переміщення стає складніше через опале листя.
“На руку їм тумани часті. Але якщо вони й хотіли щось зробити, то вони вже це втратили, бо листя опадає і вже сховатися нема куди. Цей проміжок, поки туман вранці ще, можна просунутися, але знову ж таки — ми їх знаємо, чуємо, бачимо. Якщо вони кудись і доберуться, то це не надовго. Вони будуть виявлені і знищені”, — говорив начальник відділення безпілотних систем 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади 7-го корпусу ДШВ на позивний Хасан.
Головною темою на цьому напрямку протягом жовтня були спроби росіян наступати на Добропілля. Але, як запевняють українські захисники, позицій у місті вони не мають.
“Кожного дня противник намагається просунутися. Кожного дня йдуть малі піхотні групи. Вкрай рідко, раз у два-три місяці, є якісь мотоштурми на два, три, чотири мотоцикли”, — розповідав начальник секції планування застосування штабу 20-ї бригади оперативного призначення НГУ “Любарт” Михайло Бутко.
Під кінець місяця бійці “Азову” підрахували, що за жовтень вбили на Добропільському напрямку понад 5 тисяч окупантів, ще майже 2 тисячі — поранили.
На Костянтинівському напрямку російська армія у жовтні 2026 року захопила близько 1,8 км² території між селом Іллінівка та західними околицями Костянтинівки. Це вдесятеро менше, ніж російські загарбники захопили в районі Костянтинівки у вересні 2026 року.
1 серпня 2026 року окупанти вже включили Костянтинівку до складу “муніципального округу Горлівки”. Оскільки російські пропагандисти вважають, що захопили Костянтинівку ще в липні, у вересні та жовтні їхні заяви були про сусідні населені пункти.
У самій Костянтинівці окупаційні війська буцімто почали вже перевірку будинків та доріг на наявність мінувань.
Інститут вивчення війни (ISW) в середині жовтня спростовував заяви росіян про повний контроль над містом.
У другій половині жовтня російські воєнкори стали визнавати, що українські військові стали знову з’являтися у Костянтинівці.
16 жовтня начальник Генерального штабу армії РФ Валерій Герасімов доповів Володимиру Путіну, що російські військові нібито захопили “місто” Олексієво-Дружківку між Костянтинівкою та Дружківкою. У Генеральному штабі ЗСУ ці заяви спростували.
Наприкінці місяця пропагандисти визнали, що не мали значних успіхів на цьому напрямку.
Ставленик росіян у Донецькій області Денис Пушилін казав, що цивільні служби не можуть зайти до Костянтинівки й почати там роботу нібито через активну роботу безпілотників ЗСУ.
Українські військові дійсно казали, що б’ють по тилу окупантів на десятки кілометрів, через що ті змушені йти по 1–2 людині.
“Якихось ударних формувань противника із застосуванням бронетехніки поки що, за даними розвідки, немає. Але ми до цього готуємося”, — говорив головний сержант 93-ї бригади “Холодний Яр” Віталій П’ясецький.
У відповідь окупанти теж атакують логістику українських захисників, але здебільшого використовують для цього авіабомби.
Атаки росіяни не припиняли й протягом жовтня, намагалися просочуватися по 2-3 людини.
“Здебільшого “очагові” їхні появи з 2-3 військовослужбовців, які виходять до наших позицій, на нашу піхоту, щоб вибити з того місця, де наші тримають оборону”, — пояснював офіцер 5 окремого загону спецпризначення у складі Центру спеціального призначення “Омега” з позивним “Ротний” в ефірі телемарафону.
На Краматорському напрямку окупанти у жовтні 2026 року захопили близько 4,1 км² території:
На цьому напрямку просування російської армії сповільнилося: у вересні їй вдалося захопити вчетверо більше території.
Українські військові не проводили помітних контратак, які відобразилися б на мапах, а тримали оборону.
Російське командування угруповування “Південь” у жовтні звітувало Володимиру Путіну про активний наступ на Краматорськ.
Однак окупаційні воєнкори визнавали, що наступ на цьому напрямку у жовтні майже зупинився.
Під кінець місяця російське командування заявляло про нібито перекидання резервів ЗСУ на цей напрямок.
Тим часом воєнкори казали про запеклі бої біля Васютинського.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW), посилаючись на дані від росіян, писали, що українські військові на цьому напрямку намагалися контратакувати в районі Васютинського та Міньківки.
Самі військові ЗСУ повідомляли, що армія загарбників готується на цьому напрямку до зимових боїв та перекидає додаткові резерви.
“Противник зосереджує значні зусилля. Це стосується як і загальновійськових підрозділів, їх поповнення, укомплектування, так і безпосередньо перекидання сюди спеціалізованих підрозділів. Це підрозділи бригади військ безпілотних систем противника, це підрозділи сил спеціального призначення Головного розвідувального управління тощо. Досить висока є активність”, — говорив командир батальйону безпілотних систем “Залізні Соколи” 67 ОМБр Владислав Даценко.
Втім, ситуацію на цьому напрямку він назвав відносно стабільною, оскільки атаки окупаційної армії відбивають.
На Слов’янському напрямку окупанти у жовтні 2026 року захопили близько 18,4 км² території в районі села Рай-Олександрівка та навколо нього.
Тут теж вдалося сповільнити наступ росіян, адже це на 11 км² території менше, ніж окупаційні війська захопили на цьому напрямку у вересні.
На початку жовтня окупанти визнавали, що їхня армія має складнощі на підступах до Слов’янська і не може закріпитися у Миколаївці.
Командувач російського угруповання “Південь” доповів Путіну, що підрозділи 3-ї армії наступають у напрямку Слов’янська і нібито захопили Никанорівку.
У другій половині місяця російські воєнкори визнали, що підрозділи ЗСУ почали контратакувати на цьому напрямку. Російські ж військові тим часом вели локальні бої без значного просування.
Українські військові повідомляли, що на Слов’янському напрямку окупанти використовували дощі та туман, щоб наблизитися до позицій ЗСУ. Втім, більшість російської піхоти знищують ще на підступах. Безпілотники ЗСУ атакують і тили загарбників.
Найбільшою проблемою на цьому напрямку військові називали російські засоби радіоелектронної боротьби.
“Дрони на кастомних частотах, дрони, які ми отримуємо від держави, дуже складно ним подолати і перелетіти лінію бойового зіткнення, тому що постійно є дія РЕБу, постійно є якісь перешкоди”, — говорив начальник штабу батальйону безпілотних систем “Стриж” 10 бригади ЗСУ Володимир Борисенко.
Другий місяць поспіль підрозділи ЗСУ наступають на Лиманському напрямку. У жовтні 2026 року площа звільнених територій сягнула близько 91 км². Це на 11 км² більше, ніж у вересні.
Звільнені території сягнули від села Колодязі, Зеленої Долини й на північ до сіл Катеринівка й Нове.
Окупаційна армія на цьому напрямку не мала помітних успіхів на мапі з лютого 2026 року.
19 жовтня воєнкори загарбників стали казати про відновлення російських штурмів на Лиманському напрямку.
В останні дні місяця пропагандисти повідомляли про взаємне проникнення малих груп з обох сторін.
Військові ЗСУ зі свого боку заявляли, що окупанти підтягують резерви та глибше закопуються на Лиманському напрямку, щоб сповільнити наступ ЗСУ.
Крім цього, загарбники перекидали додаткові сили, аби не дати ЗСУ закріпитися на звільнених ділянках. Також вони використовували дистанційне мінування та завдавали авіаційних ударів керованими бомбами по переправах і транспортних шляхах бійців ЗСУ.
Пізніше українські військові повідомили, що тримають під вогневим контролем переправи через річку Чорний Жеребець та перерізають логістику росіян на Лиманському напрямку.
14 жовтня стало відомо, що українські військові звільнили ще три населені пункти на Лиманському напрямку в межах операції “Вівальді”. Йшлося про Зелену Долину, Липове й Колодязі.