Тег: друга світова війна

Бахмут не вперше нівечить війна. Понад 80 років тому місто вже доводилося відновлювати після масштабних боїв. За це взялися майже одразу після звільнення від нацистів. Деякі будівлі зникли назавжди, а щось поступово відбудовували. Згодом з’являлася й нова інфраструктура. Наче фенікс, місто зуміло відродитися, та на це знадобилося чимало років. Як руйнували та відбудовували Бахмут під час і після Другої світової, що про ті часи пам’яють бахмутяни та які є ідеї з відновлення міста після деокупації від росіян — розповідаємо далі. 

Наприкінці Другої світової НКВСівці угнали з Румунії 16-річного хлопця — тільки тому, що він був етнічним німцем. Йому вдалося не тільки вижити, недоїдаючи та важко працюючи на шахтах Донбасу, а й втекти з СРСР.

Осідлі та в кибитках, робітники, колгоспники та ворожки, з українськими прізвищами та ні — роми України були різними перед нашестям нацистів. Але доля у багатьох з них склалася однаково трагічно. 

11 січня 1942-го нацисти стратили в алебастрових штольнях тодішнього Артемівська сотні містян, більшість з яких були євреями. За оцінками радянської сторони, там загинули понад 3 тисячі людей. Після деокупації містяни кілька днів ходили серед решток сотень трупів, намагаючись знайти загиблих родичів, сусідів, знайомих. Багато кого опізнавати не було кому: у виробках гинули цілими сім’ями.

Дослідники історії Донеччини знайшли історичні світлини   Дружківки під час нацистської окупації. На фотографіях від травня 1942-го — побут місцевих мешканців, які не поїхали в евакуацію, їхніх дітей та нацистських загарбників. 

Він вижив у Голодомор, під час сталінських репресій та у Другу світову. Заснував відому в Україні художню династію, створив десятки відомих картин, але за усе життя не отримав жодної нагороди. Все це про Кузьму Кохана, який виріс на берегах Оскола, між Донеччиною та Харківщиною. Про те, що писав, ліпив та якою людиною був, — розповіли онук митця та товариш-односелець. 

10 вересня у Міжнародний день пам’яті жертв фашизму світ вшановує загиблих у Другій світовій війні — і військових, і цивільних. Аби показати масштаби людських жертв у всій Україні, публікуємо поіменний перелік цивільних у Бахмуті (тоді місто Артемівськ), які загинули у місті масової страти, чиї імена вдалося встановити. У цьому списку — понад пів тисячі прізвищ, переважно євреїв, яких знайшли загиблими у зачиненій камері алебастрового рудника. Більше прізвищ ми знайшли в ізраїльській базі даних.

1 серпня, у день неофіційного початку штурму Бахмута, національний історико-меморіальний заповідник “Бабин Яр” у Києві проведе паралелі між тим, що учинили в Бахмуті нацисти під час Другої світової та зараз повторюють російські окупанти. Тематичну виставку, що розповідає про минулий та сучасний геноцид, показуватимуть весь серпень.

За кількасотрічну історію Бахмут декілька разів згорав вщент, його бомбили з повітря чи підривали споруди з землі. А місцеві жителі гинули від голоду, епідемій, під час масових страт. Як це було та чи є надія на відновлення цього разу — розмовляємо з місцевим істориком. 

22 червня 1941 року в Україні почалася німецько-радянська війна. Як це було та що це значило для місцевих — розповів у своїх спогадах уродженець Бахмута Володимир Пільчик. 1941 року він був допитливим 6-річним хлопчиком, тому багато що запам’ятав. А на схилі життя записав спогади та видав їх книгою. Публікуємо найцікавіші фрагменти.

Рівно 107 років тому у нині окупованому Зайцевому народився видатний український скульптор, про якого Донеччина майже забула, - Микола Мухін. Він ліпив не Ленінів, Артемів, робочих й селян із серпами-молотами, а запорізьких козаків, чумаків та українських князів. За це й змушений був покинути Україну. 

Краєзнавиця з Бахмута придбала на аукціоні лист-“трикутник” з фронту часів Другої світової. У ньому боєць пише до щойно звільненого від нацистів міста своїм рідним. А інший знавець історії визначив, що листа ймовірно написав 21-річний льотчик Борис Єремеєв, який за пів року загине. Розповідаємо як краєзнавці дізналися про людину з минулого, яку ніколи не бачили, та як ви можете зробити те саме з відкритих джерел.

Після поразки Японії у Другій світовій війні полонений солдат Нобуо Кіуті 2,5 роки провів у радянських таборах для військовополонених у Слов’янську та Краматорську. Після звільнення та повернення додому він створив серію картин, на яких зобразив життя та побут у полоні. Малюнки Нобуо Кіуті згодом включили до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

11 січня 1942-го нацисти стратили в алебастрових штольнях тодішнього Артемівська сотні містян, більшість з яких були євреями. За оцінками радянської сторони, там загинули понад 3 тисячі людей. Після деокупації містяни кілька днів ходили серед решток сотень трупів, намагаючись знайти загиблих родичів, сусідів, знайомих. Багато кого опізнавати не було кому: у виробках гинули цілими сім’ями. Розповідаємо про Голокост та цей злочин, і публікуємо портрети деяких жертв.

28 жовтня 1944 з України вигнали усіх нацистських окупантів. Проте країна, зі свіжозахопленими західноукраїнськими землями, опинилася під гнітом окупантів радянських. Що значить ця дата для українців, чому важливе її переосмислення, особливо під час війни з Росією, та як виглядав звільнений від нацистів Бахмут — розповідають та показують історики. 

В Краматорську пропонують перейменувати та змінити дизайн барельєфа на пам’ятнику героям "громадянської війни". Якщо перейменувати його не вдасться, автор петиції має іншу ідею — демонтувати споруду,  бо вона популяризує комуністичну ідеологію.

82 роки тому — 29-30 вересня 1941-го нацисти розстріляли у київському Бабиному Яру майже 34 тисячі євреїв. Ті масові вбивства стали лише початком “Бабиних Ярів” по всій Україні: 11 січня 1942-го в тодішньому Артемівську (нині ㅡ Бахмуті) нацисти замурували в алебастрових штольнях близько 3 тисяч містян. Цю трагедію пам’ятають як “Артемівський Бабин Яр”.

18-річна Антоніна Кейс з Краматорська на початку Другої світової опинилася у Німеччині. Там вона тяжко працювала на примусових роботах на абразивному заводі та товаришувала із земляками-однолітками такої ж долі. Ким всі вони були та що з ними трапилось далі, поки невідомо. Але нещодавно українські активісти випадково знайшли їхні фотографії та встановили їхні імена.

Фотограф-краєзнавець з Бахмута Олександр Захаров знайшов неподалік лівого берега Сіверського Дінця листівки Вермахту у так званих “агітаційних гранатах”, які не спрацювали. У листівках 1943 року “Російська визвольна армія” (РОА) колаборанта Власова закликала радянських бійців здатися. Як листівки знайшлися та як вони виглядають, що в них та як тоді працювала пропаганда — ми розпитали детальніше. 

Під час Другої світової війни мешканці Донбасу, який від осені 1943 вже звільнили від нацистів, теж отримували допомогу від США. Люди, які у 1940-х були дітьми, досі пам’ятають екзотичні продукти з сухпайків, які вони називали “американськими подарунками”.