Тег: історія

Щонайменше Білозерське, Новогродівку, Слов’янськ, Дружківку, Костянтинівку, Сіверськ, Лиман та Часів Яр об’єднує Микола Ватутін. Іменем цього радянського генерала там досі названі вулиці або провулки. Але їх мали б перейменувати вже цього року. Розбираємось, яким був Микола Ватутін і чому не вартий вшанування українців.

Журналіст Дмитро Журавльов зі Слов’янська нині захищає рідний край від російських загарбників у війську на Лиманському напрямку. Днями він побував на руїнах Лиманського краєзнавчого музею. Серед попелу він знайшов декілька артефактів, їх передасть на зберігання до музею у Слов’янську. 

Системний аналітик та експерт Вячеслав Ільченко знайшов та оприлюднив у мережі скани британської газети 1737 року, в якій згадується Бахмут як українське місто. Його допис про це в соцмережі став вірусним. 

Макет маріупольської водонапірної вежі змагається за можливість стати повноцінним набором конструктору LEGO. Дизайнер Євген Тонєв розробив модель вежі та запропонував її на сайті фірми. Аби компанія LEGO  випустила набір, з якого можна зібрати вежу з Маріуполя, макет має набрати 10 тисяч голосів. 

Рівно 107 років тому у нині окупованому Зайцевому народився видатний український скульптор, про якого Донеччина майже забула, - Микола Мухін. Він ліпив не Ленінів, Артемів, робочих й селян із серпами-молотами, а запорізьких козаків, чумаків та українських князів. За це й змушений був покинути Україну. 

Перетерте з яйцями підсолене та висушене тісто — затірка — це варіант доступного селянського фастфуду на українському сході ще до епохи картоплі та макаронів. Цю саморобну сушену “крупу” брали у мішечку на цілий день у поле століття тому. І, ймовірно, припасали у свої далекі подорожі козаки та чумаки. Нині страву офіційно назвали нематеріальною культурною спадщиною Донеччини. Ми розпитали про традиції приготування затірки. 

21 травня — День пам’яті жертв політичних репресій. Щороку у третю неділю травня ми згадуємо тих, кого вбили, скалічили або травмували в роки Великого терору Йосипа Сталіна. 

Фотосвідчення історії допомагають розкрити нові сторінки минулого через людей з минулого. Одне з таких — фото 18-річної Антоніни Кейс з Краматорська нацисти примусово вивезли до Німеччини та змусили працювати на заводі. Вона не впала духом — пристосувалась, товаришувала з землячками, а згодом змогла повернутись додому. Нещодавно знайшлося більше фотографій з того періоду, а ще відізвалася її онука. Історики виклали в онлайн-архів й десятки інших фото українських остарбайтерів та остарбайтерок, але вони поки що не ідентифіковані. 

Від фото маловідомих людей до кам‘яних баб — музейні експонати століттями зберігають історію регіону. Донеччина збирала свою колекцію крупинка за крупинкою, але через повномасштабну війну втрачає її. Що з музеїв змогли евакуювати розповідаємо на прикладі деяких музеїв Бахмутського району та Костянтинівської громади.

Краєзнавець з Донеччини показав добірку кольорових світлин зі Слов’янська понад столітньої давнини. На старовинних поштових листівках та фотографіях це місто не упізнати. Будинки вишуканої архітектури, ошатний центр міста, річка Торець з живою природою на берегах та гора Карачун, щоправда, під іншою назвою. А ще розвинена вже на той час залізнична інфраструктура. 

18 липня у США виходить з друку книга “До нас прийшла війна: життя та смерть в Україні”. Її написав американський журналіст Крістофер Міллер, який у 2010-2012 роках жив та волонтерив у Бахмуті. Він розповів, яким тоді побачив місто, що трапилось далі та як із цього вийшла книга.  

Монастир у крейдяних горах на березі Сіверського Дінця, сосни та курортне містечко — так виглядали Святі Гори на початку ХХ століття. Поруч з паломницькими святинями вже тоді була “розвинена туристична інфраструктура” — від дач на будь-який смак до більярда, бібліотеки, мінеральних вод та послуг лікаря.  

Краєзнавиця з Бахмута придбала на аукціоні лист-“трикутник” з фронту часів Другої світової. У ньому боєць пише до щойно звільненого від нацистів міста своїм рідним. А інший знавець історії визначив, що листа ймовірно написав 21-річний льотчик Борис Єремеєв, який за пів року загине. Розповідаємо як краєзнавці дізналися про людину з минулого, яку ніколи не бачили, та як ви можете зробити те саме з відкритих джерел.

Весняну пісню “Веснянонька паняночка” співали у селі Єгорівка Волноваського району понад півтора століття й аж до вторгнення Росії. Етнографки та гурт “Заграйярочка” встигли записати на відео літніх місцевих жительок, які співали цю пісню, перейняту від матусь. І співають її досі  —  в евакуації та навіть за кордоном. 

Краєзнавець з Донеччини показав кольорові поштівки рідного краю початку XX століття. На них — вугільні шахти, коксові печі, робітничі поселення та забудова Макіївки й нинішнього Донецька. Усі ці підприємства та інфраструктуру звели задовго до радянської доби. Багато з цих виробництв з’явились тут завдяки досвіду та вкладенням іноземців.

На поминальні дні українці ходять на цвинтар, аби побути біля могил своїх рідних та близьких. Цього року бахмутяни позбавлені цього: усі цвинтарі, окрім одного, зараз під контролем російських окупантів. Майже всі містяни виїхали самі або депортовані росіянами. Тож пропонуємо хоча б віртуальну прогулянку одним з найстаріших кладовищ Бахмута — Маріупольським.

Цими днями у Донецькій області відзначають ювілей — 130-ліття непересічного фотографа Марка Залізняка. Він почав фотографувати ще за царя, а потім знімав на плівку й радянські реалії. У його об’єктив потрапила й велика національна трагедія українців: як у 1920-30-ті московсько-комуністична тоталітарна верхівка розправлялася з селами.  

Про міфічного “господаря шахти” Шубіна чули усі українські шахтарі. Хтось вірить в нього, хтось ні, хтось ділиться залишками їжі з “тормозку”. Раніше про нього переповідали легенди та байки, згадували в літературі. А кілька десятиліть тому у Донецьку навіть випускали однойменне пиво “Добрий Шубін”. Нині він офіційно — об’єкт нематеріальної культурної спадщини Донеччини. Розбираємось хто такий Шубін та навіщо йому новий статус. 

Бахмутянин знайшов історичне фото, яке показує, який вигляд мав центр Бахмута понад століття тому. Ця листівка була раніше невідомою як містянам, так і місцевим історикам. На ній житлові та комерційні будівлі центру міста, які пережили три уряди — царський, радянський та нацистський.

“Українці відмовляються бути жертвами”, — таке враження справила на журі нідерландського фотоконкурсу “Срібна камера” серія світлин фотографа Едді ван Вессела. Його знімок пораненої пари в лікарні Бахмута минулої осені сколихнув весь світ. За цю серію з 12 воєнних фотографій, яку він назвав “Руїни за волю”, митець отримав головний приз престижного конкурсу. А за фото пари — приз глядацьких симпатій та тисячу євро.