Тег: краєзнавство

18 липня у США виходить з друку книга “До нас прийшла війна: життя та смерть в Україні”. Її написав американський журналіст Крістофер Міллер, який у 2010-2012 роках жив та волонтерив у Бахмуті. Він розповів, яким тоді побачив місто, що трапилось далі та як із цього вийшла книга.  

Монастир у крейдяних горах на березі Сіверського Дінця, сосни та курортне містечко — так виглядали Святі Гори на початку ХХ століття. Поруч з паломницькими святинями вже тоді була “розвинена туристична інфраструктура” — від дач на будь-який смак до більярда, бібліотеки, мінеральних вод та послуг лікаря.  

Краєзнавиця з Бахмута придбала на аукціоні лист-“трикутник” з фронту часів Другої світової. У ньому боєць пише до щойно звільненого від нацистів міста своїм рідним. А інший знавець історії визначив, що листа ймовірно написав 21-річний льотчик Борис Єремеєв, який за пів року загине. Розповідаємо як краєзнавці дізналися про людину з минулого, яку ніколи не бачили, та як ви можете зробити те саме з відкритих джерел.

Весняну пісню “Веснянонька паняночка” співали у селі Єгорівка Волноваського району понад півтора століття й аж до вторгнення Росії. Етнографки та гурт “Заграйярочка” встигли записати на відео літніх місцевих жительок, які співали цю пісню, перейняту від матусь. І співають її досі  —  в евакуації та навіть за кордоном. 

Краєзнавець з Донеччини показав кольорові поштівки рідного краю початку XX століття. На них — вугільні шахти, коксові печі, робітничі поселення та забудова Макіївки й нинішнього Донецька. Усі ці підприємства та інфраструктуру звели задовго до радянської доби. Багато з цих виробництв з’явились тут завдяки досвіду та вкладенням іноземців.

На поминальні дні українці ходять на цвинтар, аби побути біля могил своїх рідних та близьких. Цього року бахмутяни позбавлені цього: усі цвинтарі, окрім одного, зараз під контролем російських окупантів. Майже всі містяни виїхали самі або депортовані росіянами. Тож пропонуємо хоча б віртуальну прогулянку одним з найстаріших кладовищ Бахмута — Маріупольським.

Вона займалась ядерною фізикою, а після завершення кар’єри стала берегинею української Донеччини. Зберігала унікальні мозаїки, друкувала книжки, повертала викреслені Кремлем імена видатних діячів краю. А ще вишивала. Вона пішла у засвіти рік тому, а сьогодні міг би бути її день народження. 

62 роки тому вперше в історії людина полетіла в космос. Ми зібрали 8 цікавинок на Донеччині, які “запускають” нас у космос. Бодай, віртуально. 

Цими днями у Донецькій області відзначають ювілей — 130-ліття непересічного фотографа Марка Залізняка. Він почав фотографувати ще за царя, а потім знімав на плівку й радянські реалії. У його об’єктив потрапила й велика національна трагедія українців: як у 1920-30-ті московсько-комуністична тоталітарна верхівка розправлялася з селами.  

Бахмутянин знайшов історичне фото, яке показує, який вигляд мав центр Бахмута понад століття тому. Ця листівка була раніше невідомою як містянам, так і місцевим історикам. На ній житлові та комерційні будівлі центру міста, які пережили три уряди — царський, радянський та нацистський.

На Донеччині волонтери ГО “Бахмут Український” зібрали на відео спогади про події лютого 2015-го. Про те як приймали у себе в тодішньому Артемівську по кількадесят військових, відновлювали їхню довіру до людей та готові були все зробити для допомоги армії. 

Письменникові Василю Гайворонському з епохи Розстріляного Відродження ледь не одному з небагатьох на Донеччині вдалося втекти від радянських катів й у 1920-1930-ті, й вже під час та після Другої світової — з Німеччини. Решту життя він провів у США. Нещодавно переселенці з Костянтинівки у Тернопіллі вшанували його пам’ять. А могилу Гайворонського на українському цвинтарі Саут-Баунд-Брук у США відвідали небайдужі.       

У Бахмуті снаряди російських військових знищили житлову триповерхівку, побудовану майже століття тому та відому як “Будинок акторів”. Ця будівля визначна в історії та архітектурі міста: тут у 1930-50х роках жили актори місцевого Українського музично-драматичного театру.

7 років тому Бахмуту повернули його історичну назву — до того 92 роки місто називалося Артемівськом. Запеклі бої за Бахмут тривають між ЗСУ та російськими окупантами, які знищують місто-фортецю. А у соцмережах не стихають дискусії про наголос у його назві. Краєзнавець з Донеччини зібрав вірші, нариси та інші друковані джерела ХІХ-ХХ століть, де чітко вказаний наголос у назві міста. Майже скрізь він — на другий склад. 

Журналіст, письменник, український дисидент Григорій Гайовий починав кар’єру на Донбасі у 1950-х. Саме тутешні партійні функціонери підвели його під арешт та саме тут його судили як небезпечного державного злочинця. А після відсидки чоловіка 20 років позбавляли права на працю.   

Російська армія вгатила по старовинній будівлі на перехресті вулиць Садової та Першина, пошкодивши охоронювану пам’ятку архітектури. Багато старожилів пам’ятають цю будівлю як школу. 

Громадський діяч та науковець родом з Серебрянки Сіверської громади Микита Шаповал століття тому створив в еміграції, у чеському містечку Подєбради УГА — заклад вищої освіти для українців. Понад пів тисячі емігрантів здобули тут якісну вищу фахову освіту. А українські науковці вперше в історії розробили наукову термінологію рідною мовою.

Російська армія пошкодила будівлі Бахмутської синагоги та волосної управи на південній та східній околицях міста. Від обстрілів постраждали фасади та дахи важливих для історії міста споруд.

Краєзнавець та блогер з Мирнограда дослідив дані перепису населення 1897 року на території сучасної Донеччини. За офіційними даними російського царату, до радянської доби тут жили більше українців, ніж росіян, і українська мова переважала.

Знавець історії Донецького краю знайшов оповідання науковця, опубліковане 1894 року, в якому той чітко зазначає: бахмутяни називали своє місто “Бахму́т” з наголошеним другим складом.