Тег: краєзнавство

Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 18 листопада згадаймо 35-річного бійця тероборони з Києва Сергія Миронова. До вторгнення Росії він у своїх авторських екскурсіях показував сотням людей унікальні місця столиці. Чоловік загинув на Донбасі, захищаючи Україну від російських окупантів. 

Ентузіасти з Донеччини три роки розвивали туристичні маршрути, пов’язані з сіллю, щоб регіон позбувся стереотипного сприйняття. Нині тут точаться запеклі бої, багато цих пам’яток знищені, активісти розкидані по світах, дехто з них воює. Знання про соляну ідентичність краю вони зібрали у книзі “Шлях, позначений сіллю”. Вирішили не відкладати до перемоги та продовжувати розповідати про сіль землі Донецької та Луганської вже зараз. 

82 роки тому — 29-30 вересня 1941-го нацисти розстріляли у київському Бабиному Яру майже 34 тисячі євреїв. Ті масові вбивства стали лише початком “Бабиних Ярів” по всій Україні: 11 січня 1942-го в тодішньому Артемівську (нині ㅡ Бахмуті) нацисти замурували в алебастрових штольнях близько 3 тисяч містян. Цю трагедію пам’ятають як “Артемівський Бабин Яр”.

Шанована професія, великі зарплати та регреси, підтримка профспілки, пільги й ранній вихід на пенсію за виснажливу та смертельно небезпечну працю у нетрях землі. Шахтарі Донбасу мали таке не завжди. 120 років тому молодий вчитель Спиридон Черкасенко приїхав навчати дітей гірників Донеччини. Побачене у шахтарських селищах він змалював у своїх оповіданнях. Деякі тодішні реалії настільки далекі від сучасних, що просто шокують.

У червні окупанти вгатили по бахмутському парку. Один зі снарядів упав прямісінько в місце, де був стародавній склеп. Провалля розгледів місцевий мешканець та зазирнув усередину. Що він там побачив та що про старий цвинтар на місці парку розповідає бахмутський історик — читайте у матеріалі.

Під час Другої світової війни мешканці Донбасу, який від осені 1943 вже звільнили від нацистів, теж отримували допомогу від США. Люди, які у 1940-х були дітьми, досі пам’ятають екзотичні продукти з сухпайків, які вони називали “американськими подарунками”.

Рівно 140 років тому на Донеччині народився Микита Шаповал. Майбутній член Центральної Ради, міністр урядів УНР та Директорії, соціолог, поет, лісничий. Ми побували на його могилі у Празі. Розповідаємо, чому на надгробку не можна залишити квіти, де зберігаються архіви Шаповала та як в Україні вшановують його пам’ять.

Через відкриту війну Росії багато хто покинув рідний край та не може сходити на поминальні дні на могили своїх рідних. Ми відвідали Маріупольське кладовище у Бахмуті на Донеччині як місце пам’яті про дорогих містянам людей. І життя цих людей — це відображення історії країн, в яких вони жили.

Евакуація, звірства окупантів, знищення інфраструктури, зрадники. Те, що спостерігають та переживають українці зараз, було й з попередніми поколіннями 81 рік тому. Згадаймо як це було та порівняймо з нинішньою війною, в якій тодішні визволителі тепер грають роль окупантів.  

У 1918 на південному сході України вже була псевдореспубліка, керована з Росії. Її створили, аби підірвати єдність України. Але вже за місяць новоутворення ліквідували. Що це було та наскільки ДКРР подібна до нинішніх “ЛНР” та “ДНР” — читайте далі.

Маленьке село у степу перетворилося на один з промислових та залізничних хабів Донбасу та 90 років тому набуло статус міста. А перші поїзди з’явилися тут 150 років тому.

Експозиції, присвячені видатному уродженцю Сіверської громади часів УНР, зберігаються у сільській школі. Діти тут більше не навчаються, а будівля не опалюється.

Бахмутський адвокат Олег Романенко майже третину життя присвятив дослідженню свого родоводу. Що це йому дало, з чого почати власний пошук та чи можна щось знайти, якщо архіви залишились на окупованих територіях — Олег розповідає в інтерв’ю Вільному радіо.

Історики Бахмута отримали цікавий “портрет” міста — його детальний опис у газетній статті за 1840 рік. Місто ще без промисловості процвітало завдяки торгівлі та сільському господарству.

Охоронювану зону зроблять у балці Скелюватій, де 300 років тому двоє бахмутян вперше знайшли вугілля. Окрім історії, тут є й рідкісні рослини. Але місцеві поки сприймають балку як безоплатне сміттєзвалище.

Її автор — місцевий збирач колекції цегли та черепиці, співробітник Бахмутського краєзнавчого музею — видав книгу власним коштом. В ній “абетка” бахмутських цегляних клейм та десятки дивовижних історій про місцеві підприємства та людей.

Це фото у Бахмутському районі на околицях Соледара за допомогою дрона зробила учасниця арт-резиденції фонду ІЗОЛЯЦІЯ.

Дисидент з Волині відсидів у польських, нацистських та радянських таборах майже 43 роки. Останні роки життя він провів на Донеччині, тут і похований.

Автори зібрали докупи десятки фрагментів мап різних століть та країн, на яких можна знайти Бахмут. На них можна простежити як відсувався кордон з османами, як з’явилась фортеця Бахмут, а згодом і місто.    

На світлині 1913 року — сотні бахмутян у центрі міста. Люди зібрались на похорон відомого місцевого лікаря, який трагічно загинув. Аби встановити, що на світлині дійсно Бахмут, краєзнавці провели ціле розслідування.