новини: Історія

Починаючи з 2015 року в Донецькій області перейменували сотні вулиць, назви яких прославляли радянських і комуністичних діячів. Однак прізвища багатьох одіозних особистостей, одним із яких є військовий Олександр Матросов, можна зустріти у Лимані, Добропіллі, Покровську, Дружківці, Костянтинівці, Селидовому. Ми розпитали істориків ким він був, і чому такі вулиці варто було б перейменувати. 

Починаючи з 2015 року в Донецькій області перейменували сотні вулиць, назви яких прославляли радянських і комуністичних діячів. Однак прізвища одіозних особистостей, однією з яких є диверсантка Зоя Космодем’янська, можна досі зустріти у Лимані, Добропіллі, Дружківці, Слов’янську, Селидовому та Новогродівці. Розбираємось, ким вона була і чому на честь неї не варто було б нічого називати в Україні.

Максим Горький входить до п’ятірки російсько-радянських діячів, на честь яких назвали найбільше об’єктів в Україні. І його ж імені радять позбавлятись одним із перших в Інституті національної пам’яті. Та радянський поет досі згадується, наприклад, у власних назвах у Лимані, Добропіллі, Покровську, Новогродівці, Дружківці, Костянтинівці та Селидовому. Ми розпитали істориків детальніше про те, ким був Максим Горький та чому його краще не вшановувати в Україні.   

1223 року біля річки Калки десь у степах нинішньої Донеччини зійшлися спільні війська князів Київської Русі та половців у бою з загарбниками зі сходу  — монголами, які наводили жах на усі народи на своєму шляху та дійшли аж до Хорватії. Ту битву наші предки програли, але зробили висновки. Цю поразку СРСР, а згодом і Росія використовували у своїй пропаганді. Згадаймо ті події.

Він народився у бідній селянській родині з 10-ма дітьми. Спрагою до навчання “зробив сам себе”. Був фаховим лісівником, служив у війську, став поетом, співавтором ІV Універсалу та міністром уряду УНР. Згодом — заколотником повстання проти гетьмана Скоропадського, а після поразки УНР — імігрантом та засновником кількох освітніх закладів для українців за кордоном. Все це про Микиту Шаповала, який 141 рік тому народився у селі Серебрянка біля нинішнього Сіверська Бахмутського району.  

Щонайменше Білозерське, Новогродівку, Слов’янськ, Дружківку, Костянтинівку, Сіверськ, Лиман та Часів Яр об’єднує Микола Ватутін. Іменем цього радянського генерала там досі названі вулиці або провулки. Але їх мали б перейменувати вже цього року. Розбираємось, яким був Микола Ватутін і чому не вартий вшанування українців.

Журналіст Дмитро Журавльов зі Слов’янська нині захищає рідний край від російських загарбників у війську на Лиманському напрямку. Днями він побував на руїнах Лиманського краєзнавчого музею. Серед попелу він знайшов декілька артефактів, їх передасть на зберігання до музею у Слов’янську. 

Системний аналітик та експерт Вячеслав Ільченко знайшов та оприлюднив у мережі скани британської газети 1737 року, в якій згадується Бахмут як українське місто. Його допис про це в соцмережі став вірусним. 

Рівно 107 років тому у нині окупованому Зайцевому народився видатний український скульптор, про якого Донеччина майже забула, - Микола Мухін. Він ліпив не Ленінів, Артемів, робочих й селян із серпами-молотами, а запорізьких козаків, чумаків та українських князів. За це й змушений був покинути Україну. 

Перетерте з яйцями підсолене та висушене тісто — затірка — це варіант доступного селянського фастфуду на українському сході ще до епохи картоплі та макаронів. Цю саморобну сушену “крупу” брали у мішечку на цілий день у поле століття тому. І, ймовірно, припасали у свої далекі подорожі козаки та чумаки. Нині страву офіційно назвали нематеріальною культурною спадщиною Донеччини. Ми розпитали про традиції приготування затірки. 

Фотосвідчення історії допомагають розкрити нові сторінки минулого через людей з минулого. Одне з таких — фото 18-річної Антоніни Кейс з Краматорська нацисти примусово вивезли до Німеччини та змусили працювати на заводі. Вона не впала духом — пристосувалась, товаришувала з землячками, а згодом змогла повернутись додому. Нещодавно знайшлося більше фотографій з того періоду, а ще відізвалася її онука. Історики виклали в онлайн-архів й десятки інших фото українських остарбайтерів та остарбайтерок, але вони поки що не ідентифіковані. 

Від фото маловідомих людей до кам‘яних баб — музейні експонати століттями зберігають історію регіону. Донеччина збирала свою колекцію крупинка за крупинкою, але через повномасштабну війну втрачає її. Що з музеїв змогли евакуювати розповідаємо на прикладі деяких музеїв Бахмутського району та Костянтинівської громади.

Краєзнавець з Донеччини показав добірку кольорових світлин зі Слов’янська понад столітньої давнини. На старовинних поштових листівках та фотографіях це місто не упізнати. Будинки вишуканої архітектури, ошатний центр міста, річка Торець з живою природою на берегах та гора Карачун, щоправда, під іншою назвою. А ще розвинена вже на той час залізнична інфраструктура. 

Монастир у крейдяних горах на березі Сіверського Дінця, сосни та курортне містечко — так виглядали Святі Гори на початку ХХ століття. Поруч з паломницькими святинями вже тоді була “розвинена туристична інфраструктура” — від дач на будь-який смак до більярда, бібліотеки, мінеральних вод та послуг лікаря.  

Краєзнавиця з Бахмута придбала на аукціоні лист-“трикутник” з фронту часів Другої світової. У ньому боєць пише до щойно звільненого від нацистів міста своїм рідним. А інший знавець історії визначив, що листа ймовірно написав 21-річний льотчик Борис Єремеєв, який за пів року загине. Розповідаємо як краєзнавці дізналися про людину з минулого, яку ніколи не бачили, та як ви можете зробити те саме з відкритих джерел.

Краєзнавець з Донеччини показав кольорові поштівки рідного краю початку XX століття. На них — вугільні шахти, коксові печі, робітничі поселення та забудова Макіївки й нинішнього Донецька. Усі ці підприємства та інфраструктуру звели задовго до радянської доби. Багато з цих виробництв з’явились тут завдяки досвіду та вкладенням іноземців.

“37 дзвонів”, — саме стільки ударів у дзвін повинно було прозвучати 26 квітня 2023 року біля бахмутського пам’ятника “Дзвін Чорнобиля”. Однак окупанти порушили традиції і тепер бахмутські ліквідатори аварії на ЧАЕС роз’їхались по всій країні. Чи отримували чорнобильці якусь допомогу протягом року та чи планують їх підтримати хоча б на річницю трагедії?

На поминальні дні українці ходять на цвинтар, аби побути біля могил своїх рідних та близьких. Цього року бахмутяни позбавлені цього: усі цвинтарі, окрім одного, зараз під контролем російських окупантів. Майже всі містяни виїхали самі або депортовані росіянами. Тож пропонуємо хоча б віртуальну прогулянку одним з найстаріших кладовищ Бахмута — Маріупольським.

Вона займалась ядерною фізикою, а після завершення кар’єри стала берегинею української Донеччини. Зберігала унікальні мозаїки, друкувала книжки, повертала викреслені Кремлем імена видатних діячів краю. А ще вишивала. Вона пішла у засвіти рік тому, а сьогодні міг би бути її день народження. 

Цими днями у Донецькій області відзначають ювілей — 130-ліття непересічного фотографа Марка Залізняка. Він почав фотографувати ще за царя, а потім знімав на плівку й радянські реалії. У його об’єктив потрапила й велика національна трагедія українців: як у 1920-30-ті московсько-комуністична тоталітарна верхівка розправлялася з селами.