новини: Історія

Восени 1913-го через нинішній Бахмутський район побудували приватну залізничну гілку “Яма — Микитівка”. Вона століття прослужила цілій країні та мешканцям міст і сіл навколо. Ці рейки бачили промисловий бум, десятиліття Першої світової та визвольних змагань, ще одну світову війну та запізнілу модернізацію після неї. А рівно за сто років після будівництва залізниця почала поступово відмирати — через російську збройну агресію.

“Жінка накинулася на неї, вирвала хліб і втекла. Вона не розуміла, як далі бути, що їсти до наступного пайка”, — згадує розповіді Варвари Сердюк її онук. Разом із родиною його бабуся вижила в Голодомор 1932-1933 років. Вона була ще дитиною, але ті жахливі часи добре запам’ятала. 25 листопада, у День пам’яті жертв Голодомору, ми ділимося її історією.

5-річну доньку головнокомандувача УПА Романа Шухевича після арешту матері радянська влада запроторила до дитбудинків Донеччини. Там дівчинці змінили прізвище та майже десятиліття виховували як сироту, лояльну радянську людину. Свою матір, яка повернулася з сибірських таборів, вона зустріла знову вже дорослою. Дівчині знадобилося кілька років, аби прийняти своє справжнє походження та нове життя.

Кабмін ухвалив постанову Мінкульту, яка дозволяє демонтувати пам’ятники Пушкіну, Щорсу та іншим російським і радянським діячам. Ці монументи вилучать із Державного реєстру нерухомих пам'яток. 

Понад століття тому у Бахмуті місцева рада депутатів вирішила знищити великі запаси горілки та спирту, і вилила тисячі відер алкоголю у річку. Це під час кількарічного “сухого закону”, анархії, яка наростала, та світової війни, що все ще тривала. Що сталося потім — дізнавайтесь з історичної статті, яку коментує місцевий історик. 

Він вижив у Голодомор, під час сталінських репресій та у Другу світову. Заснував відому в Україні художню династію, створив десятки відомих картин, але за усе життя не отримав жодної нагороди. Все це про Кузьму Кохана, який виріс на берегах Оскола, між Донеччиною та Харківщиною. Про те, що писав, ліпив та якою людиною був, — розповіли онук митця та товариш-односелець. 

"Дніпрова Чайка" - українська письменниця. 1 листопада в Україні відзначають її день народження. 1916-18 роки авторка прожила на території сучасної Донеччини. Тож ми розповімо про ці часи детальніше. 

Священник з Поділля Юхим Сіцінський з кінця ХІХ століття досліджував історію рідного краю — церков, фортець, археологічних памяток тощо. Зібрані ним артефакти стали основою історичного музею Кам’янця-Подільського, а видані ним праці з історії Поділля —  фундаментальними. Та маловідомою є бахмутська сторінка з життя вченого: на українському сході вчений жив та працював чотири роки.

У Святогірську вже 96 років височіє ісполінська фігура з бетону  —   над рікою Сіверський Донець, лісами та куполами Святогірської лаври. Майже століття цей монумент називали “пам’ятником радянському партійному і державному діячеві Артему”. Нещодавно влада перейменувала пам’ятник та хоче зберігати його і далі, попри декомунізацію та дерусифікацію. Фахівець зі збереження пам’яток розповів, чим унікальний цей монумент. 

У 1990-му у Донецьку Леонід Громовий заснував та побудував першу у місті українську школу. Вона була інноваційною тим, що в ній виховували українських громадян та давали якісну освіту. У 2018 році чоловік помер на Київщині. Нещодавно на його могилі громадський діяч із Донецька встановив козацький хрест вагою у півтори тонни. Він поділився тим, як збирали кошти, розробляли дизайн та хто наостанок допоміг встановити пам’ятник. 

У вересні 1917 року у Бахмут на 5-денний з'їзд приїхали шкільні вчителі з найближчих містечок та сіл. Обговорювали педагогічні справи, але мовне питання і тоді додало пристрастей. Як вчителі ставилися до українізації школи та київської влади, як виборювали право  виступати українською та які рішення ухвалювали — читайте в архівній статті того часу та сучасному коментарі від історика. 

Краєзнавець з Донеччини Ігор Гулько видав книгу про історію рідного міста Слов’янськ у XVII столітті. У тогочасних документах це місто називалося “Солоний”. Ми розпитали автора докладніше, про що книга.

Борис Верлінський родом з Бахмута став першим гросмейстером СРСР у 1929 році в Одесі. В жодній країні світу такого титулу ще не надавали. Потім радянські функціонери відібрали у нього це звання. Цими днями у Великій Британії вийшла книга про життя та шахову кар’єру Верлінського. Її близько десяти років писав історик шахів та архівіст Сергій Ткаченко. Він відкрив багато архівних даних, в тому числі документи КПРС, але адреса Верлінських у Бахмуті залишилась таємницею. 

Сашко Добровольський зі Слов’янська у 1990-му хотів захищати курсову про УПА та поплатився за принциповість. У 1993-му викрив владу, силовиків та попів області у праці на Росію. Тоді ж опублікував з однодумцями листівку про росіян, яку українці зрозуміли лише у 2014-му. У 2000-х викрадав документи про український опір з архівів СБУ. 2 жовтня йому могло бути 53 роки. Чоловік раптово помер два роки тому. Нині на його честь на Донеччині перейменовують вулиці. Згадаймо, яким він був.   

Знавець історії Донецького краю показав, як працювали та жили шахтарі на початку ХХ століття. На історичних фотографіях та малюнках — діти-лампоноси, жінки-сортувальниці вугілля та чоловіки, які видобувають чорне золото у нелюдських умовах.

Зберігач книжок під час революцій, воєн та репресій. Бібліограф-енциклопедист, фундатор бібліотечної справи в Україні, який ще за життя став легендою. Блискучий історик, людина з феноменальною пам’яттю, яка працювала у бібліотеках Донеччини, Києва та Львова. Все це про видатного бібліографа України Федора Максименка. До Дня бібліотек розповідаємо про нього детальніше.

У кінотеатрах українських міст вийшов у прокат документальний фільм “Євродонбас”. Він розвінчує радянські міфи про те, що промислова революція на Донеччині та Луганщині почалася з епохи російсько-більшовицького володарювання в регіоні. Де та коли можна переглянути кінострічку — дізнавайтеся в матеріалі.

23 вересня Краматорськ відзначає 155 років своєї історії. До вторгнення росіян місто понад століття було важливим центром машинобудівництва на сході України. Швейцарець Конрад Гампер заснував цю галузь на території нинішнього Краматорська, і історія міста пов'язана з нею. Про підприємця та два найбільші машинобудівні гіганти — символи міста розповідаємо у матеріалі.

Селище Курдюмівка колись заснували німці-лютерани, там протягом трьох століть жили працьовиті люди. З середини ХХ століття звідси постачали всій країні унікальну глину та вироби з неї. Курдюмівську цеглу можна побачити під ногами у Києво-Печерській лаврі, на Андріївському узвозі у столиці та у багатьох інших культових місцях країни. Нині Курдюмівка в руїнах, зустріти там можна хіба окупантів та ЗСУ. Розповідаємо що ще відомо про цю точку на мапі та у зведеннях.

10 вересня у Міжнародний день пам’яті жертв фашизму світ вшановує загиблих у Другій світовій війні — і військових, і цивільних. Аби показати масштаби людських жертв у всій Україні, публікуємо поіменний перелік цивільних у Бахмуті (тоді місто Артемівськ), які загинули у місті масової страти, чиї імена вдалося встановити. У цьому списку — понад пів тисячі прізвищ, переважно євреїв, яких знайшли загиблими у зачиненій камері алебастрового рудника. Більше прізвищ ми знайшли в ізраїльській базі даних.