Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Вже п’ять місяців поспіль українським захисникам вдається сповільнювати наступ росіян. У травні загарбники змогли захопити на Донеччині понад 61 км², або 0,1% території області. Просування було б більшим, але бійці ЗСУ змогли вибити росіян з деяких територій. Аналізуємо, яким став травень 2026 року на фронті в Донецькій області.
Аналітики порталу DeepState за підсумками травня 2026 року заявили, що вперше від жовтня 2023 року росіяни за місяць втратили більше території, ніж захопили. Цього вдалося досягти завдяки успіхам на Харківщині та Дніпропетровщині.
Якщо ж аналізувати результати бойових дій за травень 2026 року на території Донецької області, росіяни просунулись більше, ніж бійці ЗСУ.
Українські захисники мали певні успіхи у травні й на Олександрівському напрямку, де є частина території Донеччини. Однак саме в Донецькій області звільнених територій не фіксували. Є близько 30,7 км² території, які з однозначно окупованих перейшли у нейтральні території, за які триває боротьба.
Отже, за травень 2026 року окупаційні війська захопили 61,3 км² території Донецької області (це, наприклад, майже вдвічі менше, ніж російська армія захопила у березні). Тепер із 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини станом на травень 2026 року в окупації перебувають 21,13 тис. км², або 79,70%. За місяць окупаційні війська захопили близько 0,1% площі області.
Найбільше територій окупаційна армія захопила на Слов’янському та Покровському напрямках. Лиманський напрямок і надалі вирізняється тим, що четвертий місяць поспіль там не фіксують жодних змін лінії фронту.
На Олександрівському напрямку російська армія у травні 2026 року захопила 2,8 км² території в районі села Горіхове. Ситуація на цьому напрямку нестабільна: у квітні окупанти не змогли ніде посунути лінію фронту на свою користь, у березні захопили близько 18,3 км², у лютому — 5 км².
Однак ці результати виглядають менш значними на тлі подій південніше цього напрямку. Українські захисники змогли вибити окупантів на двох ділянках фронту:
Отже, загалом окупаційні війська втратили контроль над 30,7 км² території Донецької області на Олександрівському напрямку. Наразі це сіра зона, закріпитися на цих ділянках фронту українські захисники поки не змогли.
Зазначимо, йдеться виключно про частину Олександрівського напрямку в межах Донецької області. Частину напрямку, що розташована на території сусідньої Дніпропетровської області, цей огляд не охоплює.
Травень почався на Олександрівському напрямку з повідомлень українських захисників про контратаки бійців ЗСУ.
“На початку, коли ми сюди перемістилися, противник часто залучав свою піхоту. Були визначені в них групи, якими хотіли зробити прорив. Було дуже важко. Але сьогодні противник знесилився, він починає покидати свої позиції. Наші хлопці проводять контрнаступальні дії, закріплюються на їхніх позиціях”, — говорив головний сержант роти 3-го десантно-штурмового батальйону 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади в коментарі Армія.inform.
Росіяни припинили використовувати техніку на цьому напрямку й спиралися лише на піхоту, артилерію та безпілотники, казав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
“Коли це можливо і доречно [ЗСУ] наступають, мають певні успіхи”, — наголошував Олександр Сирський.
У другій половині травня начальник відділення комунікацій 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Іван Сєкач заявляв, що окупаційна армія втратила організацію і не здатна на штурмові дії.
“З полоненими спілкувався, такий же самий контингент, який був раніше. “Зеки” чи якісь там вимушені контрактники. Ідейних в них там немає”, — додавав Іван Сєкач.
Та це не означає, що українським захисникам стало легше на Олександрівському напрямку. Росіяни продовжують знищувати логістику ЗСУ та житлові будинки населених пунктів. Також активно атакують безпілотниками, але з ними борються фахівці РЕБ ЗСУ.
На Покровському напрямку російська армія у травні 2026 року захопила близько 17,5 км² території:
Це на 6 км² менше, ніж у квітні, але на 4 км² більше, ніж у березні.
Перше, що впадає в очі на мапі, — окупація північних районів Покровська та Мирнограда. Співзасновник аналітичного проєкту DeepState Роман Погорілий заявив 23 травня, що міста нібито окуповані.
“Ворог (росіяни, — ред.) активно заводить туди свої сили і активно нарощує піхоту у великій кількості. А це велике місто, там їх навіть вибивати важко: техніку, артилерію, яка вже давно стоїть, зокрема, на південних околицях що Мирнограда, що Покровська, яка працює далі по лінії бойового зіткнення”, — говорив Роман Погорілий.
Однак старший офіцер відділу комунікацій 7 корпусу швидкого реагування ДШВ Сергій Лефтер спростував інформацію про окупацію Покровська. За його словами, у місті залишаються українські захисники.
“Реально позиції є, реально люди є. Ми їх бачимо, ми їх годуємо, ми бачимо, як вони вибігають і забирають свої посилки або десь відпрацьовують по противнику. Також передають інформацію про те, що чують, що бачать і відповідно до цього ми можемо завдавати вогневого ураження”, — заявив Сергій Лефтер.
Протягом місяця “бойова рутина” відзначалась переведенням логістики ЗСУ на Покровському напрямку на безпілотники. Адже доставляти піхотою стало вкрай небезпечно через російських “дронів-ждунів”.
Під час боїв за Покровськ 76-та десантно-штурмова дивізія Росії зазнала суттєвих втрат у місті, і для її підсилення сюди перекинули бійців “Сомалі” з окупованої частини Донеччини.
Ті ж російські десантники, які ще були живі та продовжувати атакувати українських захисників, часом робили це без достатнього спорядження. Так, один із російських командирів наказав особовому складу самостійно знайти екіпірування.
“До вечора ви повинні знайти собі броню, каску та автомат. Як прийняли?”, — йдеться у перехопленому зверненні російського командира до підлеглих.
Бої продовжувалися вже п’ятий місяць і за Гришине, що на північ від Покровська. Окупанти накопичували сили у місті, щоб звідти атакувати і захопити село.
Для введення в оману бійців ЗСУ російські загарбники вдавалися до хитрощів та використовували символіку Червоного Хреста в боях під Покровськом.
“Сили оборони моніторять дії ворога (росіян, — ред.). У разі активних дій знищуватимуть противника”, — заявляли військові 7 корпусу ДШВ ЗСУ.
Під кінець травня військові ЗСУ заявляли, що окупанти стали активніше атакувати безпілотниками саме вночі.
“Вони (російські військові, — ред.) намагаються знайти якісь теплові сигнатури. Можливо, хтось десь вийшов, можливо, десь якась техніка починає відсвічувати. Але кількість саме нічних вильотів збільшилась у кілька разів”, — говорила начальниця відділення комунікацій 152-ї окремої єгерської бригади Катерина Мирончук.
На Костянтинівському напрямку російська армія у травні 2026 року захопила близько 8,9 км² території:
Це на 3 км² менше, ніж у квітні, та майже на 10 км² менше, ніж у березні. Отже, наступ росіян тут вдається щомісяця сповільнювати, але зупинити його не виходить.
Військові ЗСУ визнавали, що окупанти впродовж місяця не змогли суттєво наростити свою активність, але продовжували просочуватися в оборону українських захисників.
“Щоденно відбувається рух, щоденно відбувається знищення противника. Ворог (росіяни, — ред.) взяв єдину на сьогодні можливу для себе тактику — просочення малими групами. Але тут складно навіть це групами назвати, тому що відбувається рух по одній особі, дуже рідко парою”, — говорив офіцер 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білінського з позивним “Лис”.
Водночас у небі над містом спостерігається висока активність російських безпілотників, які заважають бійцям ЗСУ проводити евакуації.
“Саме в Костянтинівці треба вже вилучати наших хлопців, як, в принципі, ми це і робимо. Тому що туди евакуаційні групи вже не можуть заїхати, тому що дуже щільно криють оптикою, дронами-“ждунами”, FPV. Через що максимум, що можна зробити, так само, це залучити НРК-групи, як це робили наші побратими”, — висловлював думки командир взводу батальйону безпілотних систем “Black Raven” 93 ОМБр на позивний “Лютий”.
Боротьба з дронами росіян триває у місті, й в окремі дні українські захисники звітували, що знищували по 400 БПЛА окупантів за день.
“Їм успішно протидіють наші фахівці з підрозділів дронів-перехоплювачів. Також підрозділ РЕБ наш дуже активно працює в цьому напрямку. Щодоби вдається збити там близько чотирьохсот безпілотних літальних апаратів”, — говорив пресофіцер 100 окремої механізованої бригади Дмитро Зінюк.
На Краматорському напрямку російська армія у травні 2026 року захопила близько 9,4 км² території:
Ситуація тут нестабільна, адже це утричі більше, ніж у квітні, але утричі менше, ніж окупанти захопили у березні.
На початку травня окупанти заявляли, що мали плани вийти на околиці Краматорська до кінця місяця, втім українські захисники не дали реалізувати ці плани.
Речниця 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Ольга Косенко зазначала, що окупанти більше атакують під час поганої погоди, а “зеленка” частково допомагає їм приховувати маршрути пересування.
Росіяни також активно використовують наземні роботизовані комплекси для доставлення вантажів, а важку техніку застосовують рідше.
У другій половині травня загарбники заявили, що прагнутимуть захопити всю Донеччину до вересня 2026 року.
“Російське керівництво визначало своїм угрупованням завдання створити умови й розпочати штурм Краматорсько-Слов’янської агломерації наприкінці травня — на початку червня. Очевидно, що це завдання теж буде невиконане”, — заявляв заступник керівника Офісу Президента України Павло Паліса.
На Слов’янському напрямку російські окупанти у травні 2026 року захопили близько 22,5 км² на північ від села Різниківка.
Це удвічі більше, ніж росіяни захопили на цьому напрямку у квітні та березні. Таким чином, Слов’янський напрямок став у травні 2026 року найуспішнішим для армії загарбників.
На початку травня окупаційні війська стали частіше йти в атаки на Слов’янському напрямку. Російські підрозділи намагаються просуватися у бік висот, звідки бійці ЗСУ ведуть вогонь по росіянах з артилерії та дронів. Саме це змушує окупантів активніше атакувати.
“Противник (росіяни, — ред.) просто не може собі дозволити не проводити там штурмові дії”, — сказав речник 11 армійського корпусу ЗСУ Дмитро Запорожець.
Наполегливість російських загарбників призводить до значних втрат серед їхніх солдатів. Так, лише у районі Різниківки росіяни втратили близько 500 військових. Загарбники намагаються штурмувати будь-яким способом, навіть переодягаючись у цивільних жителів.
“Були випадки, коли таких диверсантів виявляли в населених пунктах, вони там просто пиячили, займалися своїми питаннями. Але чекали часу “ікс”, коли підтягнуться сили противника для того, щоб поповнити його ударний кулак. Очевидно, що противник зазнає страшних втрат”, — говорив командир підрозділу “Барні” мотопіхотного батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” Степан Барна.
Лиманський напрямок залишається стабільним протягом п’яти місяців 2026 року. У травні на цьому напрямку не було жодних помітних на мапі змін лінії фронту.
Така ж ситуація спостерігалася й у квітні, березні та лютому, а в січні окупанти захопили на Лиманському напрямку менш ніж 2 км² території.
Та попри відсутність рухів лінії фронту активність окупаційної армії на Лиманському напрямку у травні 2026 року була високою.
На початку місяця тут став більше працювати російський підрозділ безпілотних сил “Рубікон”.
“Найбільше ускладнення — це якраз робота так званих дронів-ждунів. Вони можуть раптово з’являтися зі своїх засідок. І тому дуже важливо пильнувати”, — говорив начальник відділення комунікації 60-ї окремої механізованої бригади Максим Білоусов.
Але українські оператори БПЛА також заважають планам росіян, і ті були змушені відводили артилерію від передових позицій. Натомість сюди підтягували більше піхоти, яка намагається накопичуватися, а потім поодинці заходити на позиції бійців ЗСУ.
У середині травня з’явилися повідомлення російської армії, що вони нібито вже захопили 85% Лимана. Втім, українські військові та незалежні джерела не підтверджували такі заяви, і в місті немає жодного захопленого кварталу.
Наприкінці місяця окупаційна армія, не маючи успіхів, вирішила змінити тактику та перейшла до штурмів на мотоциклах, які проводили після ударів КАБами.