Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Протягом чотирьох місяців 2026 року українським захисникам вдається сповільнювати наступ російської армії. У квітні темпи окупації Донецької області стали найменшими за останні два роки. У квітні росіяни захопили менше ніж 0,2% площі регіону. Активність росіян залишалася високою на всіх ділянках, однак на Лиманському та Олександрівському напрямках бійці ЗСУ втримали всі позиції. Аналізуємо, яким став квітень для фронтів Донеччини.
За квітень 2026 року окупаційні війська захопили 50 км² території Донецької області, що вдвічі менше, ніж у березні. Особливо ці показники контрастують із кінцем 2025 року, адже у грудні росіяни окупували у шість разів більше земель.
Загалом же з 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини станом на кінець 2026 року в окупації перебувають 21,06 тис. км², або 79,59%. За місяць окупаційні війська захопили менше ніж 0,2% площі області. Для порівняння: у лютому та січні цей показник становив приблизно по пів відсотка, а у грудні 2025 року — 1,2%.
Так, квітень 2026 року став одним із найуспішніших місяців для українських захисників за останні два роки повномасштабної війни. Востаннє темпи окупації області знижувалися до такого рівня у березні 2024 року, коли російська армія захопила близько 37 км² території.
У квітні 2026 року окупаційна армія найбільше просунулась на Краматорському, Костянтинівському та Слов’янському напрямках.
Водночас на Лиманському та Олександрівському напрямках лінія фронту не змінилася. При цьому кількість атак там залишалася значною.
На Олександрівському напрямку російська армія у квітні 2026 року не просунулася. Для порівняння: у березні окупанти захопили тут близько 18,3 км², у лютому — 5 км², а у січні — 1 км².
Зазначимо, йдеться виключно про частину Олександрівського напрямку в межах Донецької області. Частину напрямку, що розташована на території сусідньої Дніпропетровської області, цей огляд не охоплює.
Протягом квітня на цьому напрямку, як і на всій лінії фронту Донеччини, бійці ЗСУ фіксували зростання втрат у російському війську.
“За перший квартал 2026 року суто в межах Донецької області — від Лиманського і на південь аж до Олександрівського напрямку — на один окупований квадратний кілометр припадає 316 вбитих та поранених. Порівнюючи напрямки головного удару минулого року та сьогодні, спостерігаємо зростання майже вдвічі. А середньостатистичні втрати по лінії зіткнення на Донбасі збільшилися майже втричі”, — говорив заступник керівника Офісу Президента України, бригадний генерал Павло Паліса.
Окупаційні війська регулярно змінюють тактику на цьому напрямку. Спочатку вони проводили штурми на мотоциклах та квадроциклах під прикриттям танків.
“Вони намагалися здійснити кілька накатів, але не досягли результату. Противник змінив тактику і розпочав пересування малими групами у пішому порядку в смугу нашої бригади, застосовуючи засоби тепловізійного прикриття”, — говорив начальник відділення безпілотних систем 141 окремої механізованої бригади Юрій Мельник.
Та попри активні контратаки росіян, протягом квітня вони не змогли перехопити ініціативу в українських оборонців, стверджують у ЗСУ.
“Значна увага приділяється знищенню ворожої артилерії, оскільки саме вона становить одну з найбільших загроз. Також уражаємо техніку, склади боєприпасів та логістичні маршрути”, — уточнював офіцер відділення комунікацій 148 окремої артилерійської Житомирської бригади 8 корпусу ДШВ Сергій Колесниченко.
Наприкінці квітня знову почали з’являтися повідомлення про те, що загарбники намагаються знищити логістику бійців ЗСУ.
“[Росіяни] активно застосовують саме “Молнії”, FPV-дрони, а також велику кількість “дронів-ждунів”, які залишають на дорогах, перехрестях або в засідках. “Ждунів” ми знищуємо за допомогою скидів”, — пояснював начальник відділення комунікації 37 бригади морської піхоти Денис Бобков.
На Покровському напрямку російська армія у квітні 2026 року захопила близько 23,6 км² території:
Це на 10 км² більше, ніж у березні, але майже удвічі менше, ніж у лютому.
Українській піхоті та операторам на Покровському напрямку нині доводиться протистояти тактиці “випалених міст”. Головне завдання окупантів — взяти не міста, а землі, навіть якщо лишилися руїни, уточнив військовий.
“Присутність особового складу росіян ні в Мирнограді, ні в Покровську не означає, що ці міста захоплені й неконтрольовані. Навіть якщо вони тисячу прапорів піднімуть. Росіяни не можуть вільно ходити і не боятися”, — запевняв очільник відділення комунікацій 14 бригади НГУ “Червона Калина” Максим Бакулін.
У квітні на цьому напрямку окупанти частіше використовували наземні роботизовані комплекси. Президент України заявляв, що росіяни хочуть захопити Покровський напрямок до кінця квітня, але наголосив, що “у них немає на це сил”.
Більшу частину місяця новини з Покровського напрямку зосереджувалися довкола села Гришине, бої за яке тривають із початку 2026 року. У ЗСУ запевняють, що не дають росіянам просуватися, хоча погода ускладнює оборону.
“Вже з’явилося листя на деревах, і противник цим користується. Він намагається більше інфільтруватися в наш міжпозиційний простір. Ми ведемо аеророзвідку, визначаємо місця закріплення та скупчення з неба і, відповідно, завдаємо туди ударів”, — говорив речник 7 корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Сергій Окішев.
Окрім погоди, росіяни користуються міським ландшафтом, ховаючись у забудові Покровська та Мирнограда.
“Висотки Мирнограда і Покровська — як гори, як ліс, що прикриває російську логістику і їхній радіогоризонт”, — говорив начальник комунікацій 7 корпусу швидкого реагування ДШВ Володимир Полевий.
Ці фактори допомагають окупантам посилювали тиск на Мирноград та Родинське, а також логістику бійців ЗСУ.
Наприкінці місяця, за інформацією ЗСУ, росіяни взяли на Покровському напрямку тактичну паузу, аби підготуватися до відновлення активного наступу. Для посилення майбутніх атак сюди перекидали бійців із сусідніх напрямків.
“Їм не вистачає певної кількості людей. Дефіциту як такого вони не відчувають у піхоті, бо постійно мають поповнення. Назад вони не повертаються, тому перетягуються із суміжних напрямків”, — говорила начальниця відділення комунікацій 117 окремої важкої механізованої бригади Юлія Степанюк.
Наразі українські військові продовжують контролювати північні околиці Покровська.
На Костянтинівському напрямку російська армія у квітні 2026 року захопила близько 12,4 км² території:
Це майже удвічі менше, ніж у березні, та на 5 км² менше, ніж у лютому.
На початку квітня окупаційна армія змінила тактику на Костянтинівському напрямку та атакувала з кількох напрямків одразу.
“Якщо раніше штурмові групи [росіян] складалися з двох-трьох бійців, то зараз противник намагається кидати по одному з періодичністю 20–30 хвилин. Це свідчить про певну тривожність у їхніх діях — вони змінюють штурмову тактику як вдень, так і вночі”, — зазначав майор зі 156 бригади Віталій Глинянчук.
Тому окупанти на цьому напрямку дедалі більше покладаються на безпілотники.
“Ворог найчастіше зараз використовує ударні дрони типу FPV і “Молнії”. Це його основна тактика, тому що вони малозатратні у виробництві й ефективні, тож стають пріоритетними цілями для нас, і ми їх успішно знищуємо”, — зазначав командир зенітно-ракетного дивізіону 44 окремої механізованої бригади з позивним Фешн.
Наприкінці квітня окупанти знову повернулися до тактики штурмів кількома солдатами, і це часом давало змогу захоплювати нові території.
“Ми безупинно спиняємо їхні намагання, але це триває щодня. Погані погодні умови дозволяють їм усе-таки десь просочитися і закріпитися”, — казав начальник штабу батальйону безпілотних систем “Спалах” 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу Олександр із позивним Перепел.
В умовах регулярних обстрілів та ударів у самій Костянтинівці майже не залишилося цілих будівель.
“Вона (Костянтинівка, — ред.) дедалі більше нагадує місто з фільму жахів. Там практично вже немає жодної вцілілої будівлі. Насправді вони роблять із Костянтинівкою те, що свого часу зробили із Торецьком”, — розповідав пресофіцер 100 окремої механізованої бригади Дмитро Зінюк.
На Краматорському напрямку російська армія у квітні 2026 року захопила близько 3,7 км² у районі села Привілля. Це у десять разів менше, ніж у березні та лютому.
Російські війська на Краматорському напрямку протягом квітня 2026 року намагалися активніше йти в атаку безпілотниками на оптоволокні.
“Є групи реагування, які знищують ці дрони шляхом фізичного втручання — перерізають дроти так, щоб дрон не встиг зреагувати на втрату керування. Такі випадки вже фіксують у Краматорському районі. У противника з оптоволокном проблем немає, тому доводиться частіше протидіяти цьому”, — говорив речник 11 армійського корпусу Дмитро Запорожець.
Водночас досі тривають бої за Часів Яр. Війська країни-агресорки не полишають спроб повністю захопити місто, але захисники дають відсіч і знищують бронетехніку, автівки та десант.
Під кінець квітня загарбники, за даними ЗСУ, намагалися стягувати техніку для штурму Часового Яру. Зокрема, на цій ділянці стає більше мотоциклів.
“Їх справді останнім часом дуже багато. Їх використовують для штурмів, логістики та переміщення особового складу. Це може бути пов’язано з тим, що на мотоциклі легше непомітно проскочити через заміновану територію”, — зазначала речниця 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Ольга Косенко.
На Слов’янському напрямку російські окупанти у квітні 2026 року захопили близько 11,2 км² на північ від села Різниківка. Це майже стільки ж, скільки російська армія захопила у березні, але майже втричі менше, ніж у лютому та січні.
На Слов’янському напрямку рівень активності російських військ залишався одним із найвищих. Окупанти не полишають спроб просунутися в бік Слов’янська.
“Вони намагаються постійно рухатися: і вночі, і вдень шукають більш вигідні позиції або займають колишні наші бліндажі, щоб здійснювати штурми наших позицій. Противник там зосередив велику кількість артилерії та чинить постійний тиск на позиції Сил оборони. За цей рік планує захопити Слов’янськ”, — сказав речник 11 армійського корпусу Дмитро Запорожець.
Втім, більшість атак захисникам вдається відбивати. Під час одного з наймасованіших штурмів українські військові знищили 16 російських мотоциклів.
Узимку таких спроб прориву майже не фіксували. Коли ж ґрунт підсох, російські військові повернулися до тактики моторизованих атак, зазначав начальник відділення комунікацій 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ Володимир Голягін.
Саме у квітні стало відомо, що Сіверськ та села Серебрянка й Григорівка Сіверської громади офіційно визнали окупованими. Втім, повідомили про це із затримкою, визнавши ці населені пункти окупованими “заднім числом” — 22 січня 2026 року.
Лиманський напрямок залишається стабільним протягом чотирьох місяців 2026 року. У квітні на цьому напрямку не було жодних рухів, які помітні на мапі.
Така ж ситуація спостерігалася й у березні та лютому, а в січні окупанти захопили на Лиманському напрямку менше ніж 2 км² території.
З початку квітня росіяни намагалися накопичувати сили на Лиманському напрямку. Вони продовжували йти у штурм малими групами та одночасно формували резерви.
“Противник постійно отримує тут поповнення живої сили різними шляхами. Це можуть бути новомобілізовані росіяни, які зовсім непідготовлені, а також військові з бойовим досвідом, перекинуті з інших напрямків. Очевидно, що для противника Лиманський напрямок залишається одним із ключових”, — говорив речник 66 ОМБр Василь Денисюк.
За відсутності успіхів на фронті росіяни посилили у квітні удари авіабомбами.
“Вони скидають КАБи і в бік наших позицій, і в бік мирних міст. Продовжують терор. І якщо КАБ влучає в житловий будинок, є велика ймовірність, що він більше не існуватиме”, — сказав начальник відділення комунікацій 60 бригади Максим Білоусов.
Російські військові намагаються діяти малими групами, просуваючись повз лінію бойового зіткнення, а також активно використовують мотоцикли та квадроцикли. Крім того, на напрямку діють їхні оператори дронів.
“Роблять акцент на перерізанні нашої логістики, щоб ускладнити підведення особового складу та забезпечення підрозділів. Вони постійно намагаються уражати шляхи, які вважають нашими маршрутами, та ведуть розвідку”, — розповів речник 66 ОМБр ім. Князі Мстислава Хороброго Василь Денисюк.
Нагадаємо, журналісти Вільного Радіо нещодавно спілкувалися з військовим про ситуацію на Костянтинівському напрямку. Ще рік тому тут жили люди, сьогодні ж над майже порожніми вулицями постійно літають дрони. Російські війська тиснуть на Костянтинівський напрямок, намагаючись прорватися до Краматорська і Слов’янська.