Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Бійці ЗСУ продовжують стримувати росіян на Донеччині, та попри це в липні армія країни-агресорки змогла захопити більше, ніж у попередні місяці, — понад 77 км² території. Українські захисники теж мали успіхи й вибили росіян з 18 км² території на Олександрівському напрямку, але закріпитися там не вдалося. Аналізуємо, яким став липень 2026 року на різних ділянках фронту Донецької області.
За твердженням російських джерел, протягом липня окупанти нібито захопили 32 населені пункти — більшість із них у Донецькій області. Втім, аналіз відкритих даних свідчить про перебільшення росіянами своїх успіхів.
Утім, певні досягнення росіяни дійсно мають. За липень 2026 року вдалося підтвердити просування окупаційних військ на 77,3 км² у Донецькій області. Це на 26 км² більше, ніж у червні, та на 16 км² більше, ніж у травні.
Підрозділи ЗСУ також мали здобутки — вони змогли вибити росіян з 18,1 км² території на Олександрівському напрямку. Однак зайняти ці позиції не вдалося.
Отже, у липні 2026 року говорити про сповільнення наступу росіян у Донецькій області ще можна, якщо тільки порівнювати з показниками окупації 2025 року.
Станом на липень 2026 року з 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини в окупації перебувають 21,23 тис. км², або 80,09%. За місяць окупаційні війська захопили близько 0,16% площі області.
На Олександрівському напрямку російська армія у липні 2026 року втратила контроль над територією площею близько 18,1 км²:
Зараз це так звана сіра зона: українські захисники поки не змогли закріпитися на цих ділянках фронту.
Динаміка змін на цьому напрямку позитивна для українських захисників. Адже у червні змін на лінії фронту тут не фіксували, а у травні окупанти теж втрачали контроль над територіями, площа яких тоді була удвічі більшою, ніж у липні.
Зазначимо, йдеться виключно про частину Олександрівського напрямку в межах Донецької області. Частину напрямку, що розташована на території сусідньої Дніпропетровської області, цей огляд не охоплює.
Окупаційні джерела з початку липня 2026 року писали про “наступ по всій лінії фронту” на Олександрівському напрямку, але без уточнень конкретних успіхів. Під кінець місяця окупанти звітували лише про захоплені села у Дніпропетровській області.
Тим часом українські військові заявляли, що перехопили ініціативу на Олександрівському напрямку. Інтенсивність застосування російських безпілотників на цьому відтинку фронту знизилася завдяки посиленню українських засобів радіоелектронної боротьби. Про це говорив і тодішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
“Послідовно нарощуємо безпілотну складову. Ворог дедалі більше відчуває її ефективність — і в глибині своїх тилів, і безпосередньо на передньому краї”, — говорив Сирський.
За його словами, українські захисники досягли переваги над росіянами у застосуванні FPV-дронів у співвідношенні 1,8 до 1.
Завдяки розвитку безпілотників бійці ЗСУ атакують логістику росіян на цьому напрямку вже на глибину до 50 кілометрів від лінії фронту.
“Ми стараємося вибивати тили. По радіорозвідці виявляємо маршрути, потім крилами їх підтверджуємо і починаємо ловити техніку на під’їздах. Працюємо по складах пально-мастильних матеріалів, маршрутах підвозу боєприпасів і провізії”, — говорив журналістам “Армія TV” командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 23 окремого розвідувального батальйону з позивним “Орел”.
На Покровському напрямку російська армія у липні 2026 року захопила близько 14 км² території:
Це дещо менше, ніж було в червні та травні.
Окупаційні війська протягом липня щодня звітували про десятки своїх атак та прагнення дійти до Добропілля. Ближче до кінця місяця вони заявили, що нібито окупували місто Білицьке Добропільської громади, а в останній день місяця стверджували, що захопили село Матяшеве південніше Добропілля.
Військові ж ЗСУ повідомляли, що окупанти на Покровському напрямку відмовилися від застосування бронетехніки й посилювали удари дронами.
Через атаки росіян українським підрозділам доводиться залучати більше засобів аеророзвідки та безпілотних апаратів, щоб утримувати весь фронт під постійним спостереженням.
“Самих дронів потрібно набагато більше, ніж на інших напрямках. І втрати цих бортів також є щодня під дією ворожого РЕБу. Вони падають, їх можуть збивати ворожі піхотинці й таке інше”, — говорив начальник штабу зенітного ракетного артилерійського дивізіону бригади “Рубіж” Данило Борисенко.
У таких умовах українські захисники змушені долати до 15 кілометрів до своїх позицій пішки.
“Ротація або зайняття позиції — найвразливіша ланка під час ведення бойових дій, коли потрібно одних людей завести, а інших вивести. Вони покидають свої укриття, в яких зручно і все обладнане для того, щоб тримати оборонний бій, і мають пересуватися до запланованих позицій”, — зазначав Данило Борисенко.
Російські підрозділи у липні здебільшого робили ставку на просування дрібних піхотних груп під прикриттям лісосмуг. Втім, під кінець місяця спробували провести масовану механізовану атаку. ЗСУ тоді знищили 65 одиниць техніки загарбників.
Після цієї невдачі росіяни стали готуватися до штурмів на квадроциклах, сподіваючись, що швидкісна техніка їм допоможе.
Головним зосередженням росіян на цьому напрямку тепер став Покровськ. Саме тут окупанти ховають у підвалах будинків піхоту й техніку, яка потім йде на штурми сусідніх сіл.
На Костянтинівському напрямку російська армія у липні 2026 року захопила близько 14,8 км² території:
Це лише на 1 км² менше, ніж у червні, але удвічі більше, ніж було у травні.
Окупанти у липні 2026 року неодноразово писали про свої успіхи біля Костянтинівки. Під кінець місяця загарбники взагалі включили Костянтинівку у склад “муніципального округу Горлівки”. Крім цього, окупаційна влада т.з. “ДНР” затвердила медаль “За звільнення Костянтинівки”.
Бійці ЗСУ у відповідь на такі заяви стверджували, що окупаційна армія не має повного контролю над Костянтинівкою.
“Противник дійсно постійно здійснює спроби щодо «інфільтрації» своїх більших груп у місто, але Сили оборони постійно здійснюють пошук та знищення його груп. Тобто термін «повний контроль» — це далеко від дійсності”, — заявляв офіцер 36 бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білінського з позивним Їжак.
У другій половині місяця бійці “Скелі” оприлюднили відео з українським прапором у Костянтинівці та заявили, що зачистили місто.
Однак через кілька днів окупанти опублікували відео, на якому показали нібито українських військових із цього ж полку, яких взяли у полон у Костянтинівці. У полку тоді заявили, що знають про полон їхніх бійців.
Заступник командира 36 бригади ЗСУ стверджував, що окупанти продовжують штурмувати Костянтинівку, але не контролюють місто. Втім, росіянам вдається проникати в місто, і боротьбу з ними ускладнює присутність цивільних у Костянтинівці.
“Помітивши рух у якійсь із будівель, наші оператори мають спочатку перевірити, чи не спостерігали там цивільних раніше, перш ніж почати діяти. Такі реалії. Ми маємо враховувати, що там можуть бути наші громадяни. Російські окупанти цілей не обирають — їм усе одно, цивільні чи військові”, — говорив заступник командира роти 36 окремої бригади морської піхоти Володимир.
На Краматорському напрямку окупанти у липні 2026 року захопили близько 9,6 км² території:
Це майже у сім разів більше, ніж росіяни захопили у червні, та майже стільки ж, скільки окупаційна армія змогла захопити у травні.
Окупаційні війська протягом липня звітували про свої просування на цьому напрямку. Під кінець місяця проросійські медіа поширювали тезу про те, що їхня армія нібито “стискає кільце навколо Краматорська”.
Та попри заяви росіян, ситуація на цьому напрямку для них не така успішна. Як розповів журналістам Вільного Радіо речник 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Костянтин Мельник, окупанти вже близько дев’яти разів оголошували про “взяття Часового Яру”, але бої у місті продовжуються і тривають вже три роки.
Ситуацію на цьому напрямку ускладнюють успіхи загарбників на сусідньому Костянтинівському напрямку.
“Якщо дивитися по мапі — росіяни рухаються трасою в бік Дружківки та Краматорська. Це призводить до того, що з того флангу (правого або південного щодо Часового Яру, — ред.) противник намагається заходити й у нашу смугу відповідальності”, — говорив Костянтин Мельников.
Інші українські захисники зізнавалися, що на Краматорському напрямку стало “критично складно”.
“Противника (росіян, — ред.) дуже багато, противник тисне по всій лінії зіткнення у нашій смузі відповідальності, а також і на суміжні відтинки фронту, такі як Костянтинівка. Ситуація в Костянтинівці дуже непроста, Часів Яр це фланг Костянтинівки, і ми відчуваємо, що противник тиснути намагається і через нас”, — говорив начальник відділу комунікацій 24 ОМБр Іван Петричак.
Минулого місяця росіяни на цьому напрямку стали завдавати більше ударів керованими авіабомбами. Б’ють уже не тільки по забудові Часового Яру, а й по полях навколо міста.
Аби не збавляти темпів наступу, росіяни стали відправляти на цьому напрямку у штурми артилеристів і пілотів.
На Слов’янському напрямку окупанти у липні 2026 року захопили близько 20,8 км² території:
Це майже стільки ж, скільки росіянам вдалося захопити у червні та травні 2026 року. Тут динаміка їхніх просувань залишається стабільною.
Російські пропагандисти писали, що на цій ділянці фронту окупанти проводять “потужний наступ”, “зламують оборону” та нібито просуваються до Слов’янсько-Краматорської агломерації. Також стверджували, що у випадку успіху російської армії “зламається уся логістика ЗСУ”.
Тим часом у ЗСУ заявляють, що українські дронарі та артилеристи знищують окупантів на цьому напрямку й не дають їм просуватися активніше.
“Наші хлопці, наші очі — це FPV-дрони, це дрони-розвідники, 24 на 7 знаходяться в небі, де вони вишукують, видивляються супротивника. Якщо супротивник десь накопичиться, то до цього підключається наша артилерія”, — говорив старший навідник 2 батареї самохідно-артилерійського дивізіону 54 окремої механізованої бригади імені Гетьмана Івана Мазепи Роман Капінус.
Він додав, що минулого місяця окупанти використовували для атак на Слов’янському напрямку мотоцикли й багі.
“Ворог не полишає спроб прорватися до наших позицій <…>. Здебільшого в них так і залишається тактика проривання малими піхотними групами, де вони збираються у більші групи й таким чином намагаються прорватися до позицій наших хлопців”, — сказав Роман Капінус.
Лиманський напрямок залишається стабільним вже шість місяців поспіль. У липні на цьому напрямку знову не було жодних помітних на мапі зсувів лінії фронту.
Така ж ситуація спостерігалася й у попередні місяці 2026 року. Єдиним винятком був січень, коли окупанти захопили на Лиманському напрямку менш ніж 2 км² території.
Окупаційні медіа в липні писали про “жорстокі бої у самому Лимані”. Один із загарбників говорив, що його бійці нібито проводять у місті зачистку та закріплюються.
Також були заяви про те, що окупаційна армія наступає на Щурове та “проводить зачистку” у районі національного пару “Святі гори”.
Військові ЗСУ своєю чергою говорили, що окупанти б’ють по переправах на Лиманському напрямку дронами та авіабомбами.
“Противник розуміє, що Лиманський напрямок певним чином «відрізаний» за рахунок річок Оскіл та Сіверський Донець. Росіяни намагаються цим користуватися за рахунок постійних ударів по нашій логістиці, переправах, мостах, намагаються виявляти місця, де ми перетинаємо ці природні барʼєри”, — пояснював речник 66 окремої механізованої бригади імені Мстислава Хороброго Василь Денисюк.
Втім, атаки тут не припинялися, і в ЗСУ визнавали, що армійці росіян прагнуть виснажити захисників на Лиманському напрямку.
“Противник (росіяни, — ред.) зараз не намагається одним потужним ударом прорвати оборону, а постійно виснажувати українські підрозділи, таким чином змушуючи нас безперервно реагувати на їхні атаки”, — уточнював інспектор прикордонної служби бригади “Помста” Роман Балабойко.
Російські штурмовики прагнули закріпитися на околицях Лимана, але бійці ЗСУ змогли їх зупинити, й зараз місто залишається під контролем українських захисників.
Під кінець місяця представники ЗСУ заявили, що росіяни втратили надію пробитися в Лиман, тому намагаються обійти місто з півдня.
“Хоча спроб не полишають зафіксуватися на його східній околиці. Зараз вони більше активності проводять південніше”, — говорив речник Угруповання обʼєднаних сил Віктор Трегубов.
Нагадаємо, з 24 лютого 2022 року російська армія захопила 456 населених пунктів Донеччини. Ще 439 міст і сіл області перебувають в окупації з 2014 року. Журналісти Вільного Радіо підготували повний перелік районів, міст та сіл, які наразі контролюють росіяни в Донецькій області.