Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Морозна та сніжна зима у січні й лютому 2026 року сповільнила темпи окупації території Донецької області. Після активного грудневого просування в січні та лютому росіяни захоплювали по 0,5% території щомісяця. Їхня активність залишається високою на всіх ділянках, але на Лиманському напрямку бійцям ЗСУ вдалося втримати всі позиції. Втім і для українських військових минулий місяць не приніс помітних успіхів. Аналізуємо, яким став лютий для Донеччини на фронті.
Усі зміни на лінії фронту Донеччини журналісти Вільного Радіо відслідкували на основі даних від Генерального штабу ЗСУ та аналітичного порталу DeepState.
За лютий 2026 року окупаційні війська захопили 127,4 км² території Донецької області. Це лише на півтора квадратного кілометра більше, ніж було в січні. Також це утричі менше, ніж перейшло під контроль росіян у грудні 2025 року, і менше, ніж було в листопаді.
Найбільше окупаційна армія просунулася на Покровському, Костянтинівському та Слов’янському напрямках. Водночас на Лиманському напрямку українські захисники не допустили жодних просувань.
Загалом же з 26,5 тис. км² загальної площі Донеччини в окупації нині перебувають 20,95 тис. км², або 79%. За лютий 2026 року окупаційні війська захопили близько 0,5% від площі області. Для порівняння: у січні цей показник був майже таким самим — 0,47%, а у грудні 2025 року сягав 1,2%.
Динаміка активності окупантів за останній рік показує, що після стрімкого просування у грудні 2025 року темпи російського наступу повернулися до рівня осені 2025 року.
Росіяни продовжують наступ на Донеччині без перерви, проте їхні успіхи протягом січня та лютого 2026 року майже утричі менші, ніж у грудні 2025-го.
На Олександрівському напрямку російська армія у лютому 2026 року захопила 5,4 км² території від села Новосергіївка до села Новомиколаївка та до кордону з Дніпропетровською областю.
Це єдиний успіх росіян на цьому напрямку в межах Донецької області. Журналісти Вільного Радіо не аналізували, як змінилася ситуація на Олександрівському напрямку на території Дніпропетровської області.
Втім навіть невеликий успіх росіян контрастує з тим, що попереднього місяця окупаційна армія взагалі не змогла посунути лінію фронту на цьому відтинку. Водночас у грудні 2025-го ця цифра була вчетверо більшою.
У лютому бійці ЗСУ, які воюють на Олександрівському напрямку, писали, що російські окупанти посилили тиск, але їх вдається стримувати.
Однак уже в останні дні місяця начальник відділення комунікацій 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка майор Іван Сєкач заявив журналістам АрміяTV, що тиск окупантів тут знову послабився.
“Раніше, коли я включався, то дуже часто звучала фраза: “Ситуація важка, але контрольована”. Наразі можу сказати, що цю фразу я не використовую вже приблизно місяць. Точно можна казати, що ситуація достатньо стабільна і більш ніж контрольована”, — сказав Іван Сєкач.
Крім цього, українські захисники помітили, що окупанти почали вводити на цьому напрямку слабо підготовлених новобранців.
“Наразі в них таке молоде і не дуже розумне поповнення особового складу: вони йдуть просто полями “у відкритку”, не шкодуючи ні себе, ні своїх побратимів”, — розповів журналістам АрміяTV начальник відділення комунікацій 37-ї окремої бригади морської піхоти старший лейтенант Денис Бобков
Звільнених територій на Олександрівському напрямку протягом лютого 2026 року не фіксували.
Протягом лютого 2026 року окупаційна армія захопила на Покровському напрямку 42 км². Це удвічі більше, ніж у січні, але удвічі менше, ніж було у грудні 2025-го.
Окуповані території простягнулися на різних ділянках фронту на цьому напрямку. Зокрема, російська армія захопила:
На початку лютого військові ЗСУ зазначали, що “сіра зона” під Покровськом може досягати десятків кілометрів, а єдиної лінії фронту тут немає.
Росіяни протягом місяця прагнули оточити Покровськ та тиснули зі сторони Котлиного та Родинського. Крім того, армія РФ активно застосовувала безпілотники, аби ускладнити логістику ЗСУ.
Втім погода суттєво загальмувала наступ окупантів.
“Вони пересуваються обмежено, скаржаться на обмерзання, а деякі солдати загинули від морозу. Незважаючи на допомогу у вигляді посилок, її недостатньо для підтримки чисельності росіян”, — казав військовий 4 бригади оперативного призначення “Рубіж” НГУ Андрій Отченаш.
Водночас іноді росіяни використовували погодні умови на свою користь.
“Коли відбувається перепад температур і під ранок нас чекає туман, окупанти максимально використовують ці умови, щоб якось просунутися, непомітно пробратися, інфільтруватися в наші ряди”, — говорив офіцер розвідки 5 окремого загону Центру спеціального призначення “Омега” Національної гвардії України з позивним Мамай.
За заявами ЗСУ, українські військові на цьому напрямку зачистили від росіян східну частину Гришиного. Однак за підсумками місяця помітних змін на мапі DeepState не зафіксували.
Під кінець місяця, як відзначали захисники, активність штурмів на Покровському напрямку дещо впала, і росіяни підтягували нові резерви.
У лютому ватажок т.з. “ДНР” Денис Пушилін запровадив медаль за “звільнення Покровська та Мирнограда”.
Українські бійці визнавали, що ситуація в Мирнограді суттєво ускладнилась. Минулого місяця їм доводилося спростовувати заяви про “повне оточення” міста, але захисники не приховували, що логістичні шляхи до міста перебувають під вогнем окупантів.
Неодноразово бійці ЗСУ звітували про відбиті атаки окупантів на Мирноград, у тому числі масовані та з технікою. Втім активісти DeepState за лютий позначили майже все місто як окуповану територію.
Звільнених територій на Покровському напрямку протягом лютого 2026 року не зафіксували.
На Костянтинівському напрямку російська армія захопила 17 км² території — майже удвічі менше, ніж було в січні, але майже удвічі більше, ніж у грудні 2025-го. Окуповані за місяць території розподілені так:
На початку місяця українські військові показували, як захищають трасу Дружківка — Костянтинівка, яка через російські дрони стала “дорогою смерті”.
Тим часом над Костянтинівкою окупанти скидали вибухівку з гексакоптерів. За повідомленням захисників, росіяни мають складнощі зі зв’язком і шукають способи виходити в інтернет без Starlink. Наприклад, шукають SIM-картки українських операторів.
У лютому 2026-го військові експерти констатували, що Костянтинівка стає основним відтинком боїв на південь від Краматорська.
Наприкінці місяця ситуація загострилася, і армія РФ стала бити по Костянтинівці фосфорними боєприпасами.
Звільнених територій на Костянтинівському напрямку протягом лютого 2026 року не зафіксували.
У 2025 році Краматорський напрямок зазвичай відзначався найменшим рухом окупантів Донеччиною. У 2026 році ця тенденція змінилася: вже другий місяць поспіль росіяни захоплюють на цьому напрямку близько 30 км².
Так, у лютому 2026 року окупаційні війська захопили тут 29,3 км² території, що утричі більше, ніж було у грудні 2025-го та у п’ять разів більше, ніж у листопаді того ж року. Зокрема, загарбники захопили:
Українські військові, які боронять державу на цьому напрямку, відзначали, що росіяни намагаються оточити Краматорськ та Слов’янськ, прагнучи зайняти стратегічні висоти вздовж рубежу каналу Сіверський Донець. Також бої продовжувалися в Часовому Ярі.
Звільнених територій на Краматорському напрямку протягом лютого 2026 року не зафіксували.
Після стрімкого наступу окупаційної армії наприкінці 2025 року на Сіверськ їхні темпи вдалося уповільнити, однак не повністю. Вже другий місяць поспіль загарбники захоплюють на Слов’янському напрямку понад 30 км².
У лютому ця цифра сягнула 34,1 км² території, що на кілька км² менше, ніж у січні та у чотири рази менше ніж, у грудні 2025-го. Зокрема, війська росіян захопили:
На цьому напрямку окупанти прагнули вийти до траси Слов’янськ–Ізюм та атакували логістику ЗСУ. Але найбільшою перешкодою для загарбників є Сіверський Донець, тож вони поспішали скористатися морозами, аби перетнути замерзлу річку.
Головним осередком боїв на Слов’янському напрямку було Закітне між Лиманом і Сіверськом. Для цього росіяни накопичували тут додаткові сили.
У разі захоплення Закітного та встановлення контролю над усіма дорогами, що виходять із нього, росіяни зможуть повністю або частково перекрити українську логістику для підрозділів, які утримують позиції у віддалених населених пунктах.
За повідомленнями ЗСУ, на цьому напрямку працюють спеціалізовані підрозділи загарбників, які знищують бліндажі захисників протитанковими мінами.
Звільнених територій на Слов’янському напрямку протягом лютого 2026 року не зафіксували.
На початку 2026 року найвиразнішою є ситуація на Лиманському напрямку. Після активного наступу загарбників наприкінці 2025 року, коли вони захоплювали тут від 20 до 40 км² території, у перший місяць 2026-го під контроль росіян на цьому відтинку перейшли менше ніж 2 км², а у лютому жодних змін на лінії фронту не було.
На початку місяця військові ЗСУ запевняли, що росіянам поки не вдається прорватися до Лимана. Це помітно й на мапі активістів аналітичного порталу DeepState.
Пізніше увага окупаційної армії зосередилась на селищі Дробишеве, щоб обійти Лиман.
“Лиман є ключовим населеним пунктом, контроль над яким дозволив би росіянам розвивати наступ у напрямку Словʼянсько-Краматорської агломерації з північного боку: через Райгородок і далі”, — говорив речник Угруповання обʼєднаних сил Віктор Трегубов.
Співвідношення сил між російськими та українськими військовими на Лиманському напрямку подекуди сягало 6:1 або 10:1. Та попри перевагу у чисельності, російські атаки призводять лише до втрат, запевняють бійці ЗСУ.
Втім, і звільнених територій на Лиманському напрямку протягом лютого 2026 року не фіксували.
Нагадаємо, за 2025 рік громади Донецької області перерахували на потреби ЗСУ 2,7 мільярда гривень. Журналісти Вільного Радіо зібрали рейтинг громад, який показує масштаби фінансування військових частин від громад в розрізі регіону.