Підтримайте Вільне Радіо
Проблеми з водою, відсутність розмінування в одних містах та будівництво в інших. Забране ціле житло тих, хто виїхав з окупації, та постійна пропаганда для тих, хто залишився. Журналісти Вільного Радіо коротко підсумували події у містах окупованої частини Донеччини за 2025 рік.
Серед загальних тенденцій для життя в окупації в Донецькій області у 2025 році варто виділити кілька:
Далі ми описуємо цей рік окремо для різних міст, оскільки ситуація в них різниться. Якщо вас цікавить одне конкретне місто, то ви можете натиснути на нього в переліку, щоб швидко перейти на потрібний блок, або ж гортати й читати текст послідовно.
Ми розповідаємо про події 2025 року для міст:
2025 рік розпочався із заяв про те, що Маріуполь досі розміновують, хоча загарбники обіцяли завершити ці процеси ще до 2025 року.
У Маріуполі, як і в інших окупованих населених пунктах області, майже весь 2025 рік минув у спробах знайти питну воду, якої критично бракує людям.
Загарбники обіцяли, що до 2027 року збудують новий водогін до Маріуполя, але наразі проблем це не вирішує. Вода в кранах з’являлася цього року двічі на день — по три години вранці та ввечері.
Однією з найбільших проблем у Маріуполі залишається житло. У тих, хто виїхав з окупації, росіяни відбирають житло, щоб незаконно заселяти туди людей, які залишились, але їхнє житло зруйноване через війну. Цьогоріч стало відомо, що близько 18 тисяч маріупольців у захопленому місті потребують житла.
Ще на початку року окупаційна влада анонсувала, що в місті може уп’ятеро зрости кількість “безхазяйного” житла. Паралельно тут зводять нові будинки, але проблему це також не розв’язує, тож окупанти відбирають у маріупольців оселі, визнаючи їх “безхазяйними”. Протягом 2025 року такими стали тисячі квартир і будинків. Звіти про визнання адрес “безхазяйними” журналісти Вільного Радіо публікували з періодичністю раз на один–два тижні. Щоразу це були переліки від сотні до трьох сотень адрес, а іноді одразу понад 1,2 тисячі.
Часткове відновлення міста після руйнувань, які приніс напад Росії, у 2025 році супроводжували пропагандистські гасла. Тут збудували музей радянському ідеологу Жданову, відкрили музей, присвячений Другій світовій війні та вторгненню в Україну, а зруйновану Азовсталь вирішили перетворити на парк і логістичний центр, не повідомляючи про результати цих робіт. Цьогоріч також відновили драматичний театр і обіцяють показувати там російські вистави.
Агресивна ідеологічна політика викликала спротив частини місцевих жителів. Після перейменування вулиці Азовстальської на Тульську вони звернулися до т. з. “суду” загарбників, наголошуючи на історичній назві. Однак окупаційний “суд” відмовив у її поверненні.
Темпи відновлення неспівставні з руйнуваннями: наприклад тут частково ремонтували лікарні, але потрапити на діагностику все одно складно — чекати черги доводилося щонайменше два місяці.
Окупаційна влада заявила про відновлення 70 % житлових будинків, і наслідки боїв у міській забудові ліквідовували не лише фізично. У 2025 році на російському сервісі “Яндекс”, забороненому в Україні, почали зникати житлові квартали, передусім на Лівобережжі міста.
У місті не лише відновлювали зруйновані об’єкти, а й знімали пропагандистські серіали та створювали “школи блогерів” у Маріуполі, де навчали просувати русифікацію міста.
Окрім проблем з відновленням, окупаційна влада зіткнулася зі складнощами на вулицях. Протягом року загарбники боролися з бродячими собаками, які поводилися агресивно. Російські силовики проводили рейди, виявляли незаконних мігрантів, які підробляли документи та вживали наркотики. Для боротьби з пияцтвом у місті розробляли обмеження щодо продажу алкогольних напоїв. Під тиск силовиків потрапляли й стихійні ринки, які, за твердженнями окупантів, заважали місцевим.
Проблеми з водою протягом року вирішити не вдалося. Зокрема, влітку Старокримське водосховище обміліло на 70 %. Уже під час опалювального сезону загарбники змушені були зупиняти роботу деяких котелень, оскільки місцеві зливали воду з труб.
Складнощі виникли й з екологією — окупанти майже знищили популяцію бичка в Азовському морі через масовий вилов риби та забруднення води. Також стало помітно, що поблизу Маріуполя зменшилася кількість медуз.
Про промисловість загарбники протягом 2025 року згадували дедалі рідше, а відновлення заводів не відбувалося. Наприкінці року росіяни визнали, що не здатні відновити роботу маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Вони заявляли про плани запустити лише окремі цехи, однак у 2025 році це залишилося на рівні розмов.
Катеринівський кар’єр, де протягом двадцяти років видобували каолінову глину, загарбники взагалі закрили, пояснивши це нібито вичерпанням усіх запасів.
Одним із небагатьох “успіхів”, якими хвалилися росіяни, стало оголошення про можливість заходу іноземних суден у маріупольський порт. Втім, про конкретні випадки не повідомляли.
Темою №1 у Донецьку протягом 2025 року залишалися проблеми з водою. Для розв’язання цих складнощів вирішили осушити Вуглегірське водосховище та збудували Монахівський водогін. Однак це суттєво не поліпшило ситуацію з водопостачанням у місті.
Мешканці виживають завдяки воді, яку привозять. Воду в кранах подають у різні райони по черзі за графіком — раз на три дні на чотири години поспіль. Втім, як розповідали місцеві Вільному Радіо, це не означає безперервне водопостачання протягом усього часу. Зазвичай вода надходить із затримкою, адже чимало донеччан встановили на трубах насоси, щоб вода швидше доходила до їхніх будинків. Через це сусідні будинки отримують її пізніше та в меншому обсязі.
На тлі проблем із водою невідомі розклеювали на вулицях листівки, у яких від імені ватажка т. з. “ДНР” Пушиліна запрошували на “Аквафест”. Водночас російська сторона заперечувала проведення такого заходу.
Суміжна тема — каналізація — також залишалася проблемною у 2025 році. Мережею поширювалися повідомлення про те, що в Донецьку не справляються з відведенням стоків і деякі вулиці міста мають різкий неприємний запах. Місцеві частково підтвердили цю інформацію, зазначивши, що на окремих вулицях справді відчувається сморід.
На відміну від Маріуполя, у Донецьку не так активно триває будівництво та відновлення. Мешканці частіше спостерігають занепад, як у випадку зі стадіоном “Шахтар”, тоді як окупаційна влада здебільшого говорить лише про плани розбудови. Зокрема, загарбники заявляли про наміри забудувати околиці міста, які межують із Мар’їнкою.
Втім загарбники мають і певні успіхи. У 2025 році, вперше за одинадцять років окупації, в Донецьку відновили приміське залізничне сполучення. Повноцінного руху потягів ще немає, однак тестові рейси вже запустили.
Пропагандистські заходи у “столиці” т.з. “ДНР” активно тривали протягом усього року. Найбільше вирізнялася “реконструкція” фейкового референдуму 2014 року та встановлення погруддя рядового російської армії родом зі США, який загинув у Часовому Ярі.
Протягом 2025 року окупаційна адміністрація не проводила жодних робіт у Бахмуті. Єдине, чим запам’ятався цей рік, — це датою «Дня Перемоги», який росіяни відзначають 9 травня. Тоді в окремих центральних районах міста фарбували стовпи в російські триколори, а на рекламних щитах зруйнованого та пустого міста розмістили кілька плакатів до “80-річчя перемоги”.
Про більш серйозні відновлювальні роботи в місті не заявляли. Ватажок окупантів на Донеччині Денис Пушилін неодноразово порушував цю тему, однак щоразу наголошував, що такі роботи стануть можливими лише після того, як лінія фронту віддалиться від Бахмута.
Тим часом навіть частково вцілілі об’єкти в місті продовжують руйнуватися або зникати. Зокрема, журналісти Вільного Радіо виявили, що з “Алеї троянд” зник пам’ятник козаку-солевару, а в пам’ятника геологові в центрі Бахмута, ймовірно, зникла голова.
Подекуди місто досі виглядає так, наче ще минулого місяця тут тривали запеклі міські бої. Наприклад, між заводом “Доріндустрія” та колишнім скляним заводом на вулиці Героїв Праці розкинулося ціле звалище знищеної військової техніки.
Соледар спіткала доля, аналогічна до Бахмута. Місто залишається наближеним до лінії фронту, і окупанти не можуть проводити жодних цивільних робіт. Станом на кінець 2025 року відстань між містом і селом Васюківка, де вже розташовані позиції українських захисників, — менше ніж 6 кілометрів.
Ватажок т. з. “ДНР” Денис Пушилін у 2025 році неодноразово повторював наративи про те, що нібито сили ЗСУ перешкоджають відновленню Соледара. Поки неподалік тривають бойові дії, у місто неможливо завести жодної цивільної служби, зазначав Пушилін.
Єдине, що відбувалося у Соледарі протягом 2025 року, — це поодинокі екскурсії окупантів зруйнованим містом. Так, у грудні вони опублікували відео, де показали, як відбивали сокирами шматки солі на підприємстві “Артемсіль” та забирали їх.
Підрозділи ж ЗСУ виявляли, де окупанти ховаються серед міської забудови, та завдавали ударів.
Світлодарськ — це місто, яке найменше постраждало під час повномасштабної війни, оскільки бійці ЗСУ у 2022 році залишили його без боїв. Втім, хоча це найвціліліше новоокуповане місто, подій у ньому майже не відбувається.
Єдині гучні повідомлення пов’язані з містом з’явилися у липні, коли окупанти заявили про початок розмінування Вуглегірського водосховища.
Наступного місяця стало відомо, що ці роботи пов’язані з проблемами з водопостачанням у т. з. “ДНР”. Вуглегірське водосховище вирішили осушити та використати воду для забезпечення жителів окупованої частини Донеччини.
А у вересні загарбники почали будівництво трубопроводу для відкачування води з Вуглегірського водосховища.
Втім, траплялися й події, не пов’язані з водною кризою. У лютому у Світлодарську згоріла будівля центральної лікарні. Причини пожежі не уточнили; ЗСУ у цьому не звинуватили, тож ймовірно вона була побутовою.
У липні ж окупаційна адміністрація показала, що відремонтувала будівлю центральної лікарні.
Авдіївка у 2025 році частіше фігурувала в інформаційному просторі — тут нібито працювали дев’ять крамниць, які існували завдяки зосередженню в місті російських військ. Саме через Авдіївку проходила значна частина логістики загарбників, які продовжували свій наступ.
Втім, у 2025 році ця тенденція згасла, а потік загарбників через місто значно зменшився. Торговці навіть зверталися до ватажка т. з. “ДНР” з проханням відновити діяльність крамниць, бо виявилося, що майже нікому купувати продукти — поодинокі місцеві мешканці не мають грошей.
Торговці проживали у двох багатоквартирних будинках. Це споруди, які обрали як найменш постраждалі, відремонтували, встановили генератори та поселили в чужу нерухомість місцевих мешканців, які залишилися в місті.
Хоча загалом росіяни запевняли, що нібито відремонтували вже 60 будинків в Авдіївці, хоча вони не демонстрували їх. Колишній очільник ВА Віталій Барабаш заявляв, що інші будинки в місті не підлягають відбудові. Стан забудови Авдіївки вражає руйнуваннями й у 2025 році.
Наприкінці весни окупанти ще мали позитивний настрій щодо міста та заявляли, що хочуть перетворити його на туристичну локацію. Влітку вони повідомили про завершення ремонту ще однієї багатоповерхівки.
Крім того, були обіцянки, що до кінця весни відновлять Храм святої рівноапостольної Марії Магдалини. Роботи дійсно тривали, однак завершити їх у 2025 році не вдалося.
На кінець року плани змінилися на 180 градусів, і росіяни призупинили відновлення міста.
Подальша доля Авдіївки в окупації тепер залежить від того, чи вдасться відбудувати Авдіївський коксохімічний завод. Якщо це буде можливим, окупанти повернуться до відновлення міста. Якщо ж ні — місто планують використовувати лише для сільськогосподарських потреб.
Це особливо контрастує з тим, що Денис Пушилін обіцяв у 2025 році почати повноцінне відновлення Авдіївки.
Після оголошення про зупинку відновлювальних робіт в місто почали завозити свіжий хліб з Донецька.
“Звичайно, говорити про економічну доцільність і суперприбуток маршруту не варто”, — казав тоді представник хлібзаводу, але радів “відновленню життя у місті”.
Тим часом підрозділи ЗСУ продовжують виявляти, де в забудові міста ховаються війська агресора, та знищувати їх.
Як тільки у січні 2025 року росіяни захопили Курахове, вони поспішили заявити, що відновлять місто. Місто зазнало значних руйнувань, а інфраструктуру повністю знищили. Інша соціальна інфраструктура, як-от садочки, міська лікарня та будинок культури, також уже знищена. На момент фактичної окупації, за даними очільника ВА, у місті залишалося приблизно півтисячі місцевих жителів. На противагу, окупанти казали “декілька тисяч жителів виявили у місті”.
Пізніше загарбники відкрили у місті гуманітарний хаб для цивільних, де видавали російські паспорти, а також обміняли наявні у місцевих гривні на російські рублі.
Щодо житлових будинків запевнили: “Більшість можна відновити, попри розруху”. Втім, помітних результатів роботи у цьому напрямку впродовж 2025 року не було.
За ствердженнями росіян, які наразі неможливо перевірити, вони дійсно взялися за відновлення міста. Спочатку у місті з’явився поліцейський відділок, почали ремонт місцевої амбулаторії, потім нібито відновили мобільний зв’язок і пообіцяли витратити на ремонт енергетики 2 мільярди російських рублів (близько 25 мільйонів доларів на момент публікації матеріалу). Однак про відновлення електропостачання так інформації й не було.
Українські посадовці офіційно визнали, що Курахове окуповане з липня 2025 року.
Під кінець року окупаційна влада заявила, що змогла налагодити централізоване водопостачання та постачання скрапленого газу для місцевих. Однак ця інформація може бути неправдивою. Обіцяють загарбники також відновити дамбу Курахівського водосховища, яку в листопаді 2024 року вимушено підірвали.
Всю Селидівську громаду офіційно визнали окупованою з січня 2025 року. Окупанти після захоплення міста поспішили оформлювати всім місцевим російські паспорти та пообіцяли відновити електропостачання в оселях. Втім, про завершення цих робіт так і мовчать навіть в пропаганді.
Пізніше в Селидовому запрацювала перша швидка допомога, відділ російської соціальної служби та виїзні прийоми банку т. з. “ДНР”.
У місті створили пункт тимчасового розташування, куди звозять та розміщують цивільних із усього захопленого району.
В останній місяць року в місті відкрили опорний освітній пункт, там навчаються 11 дітей. Водночас у місті залишаються проблеми з критичною інфраструктурою. Діти змушені сидіти в класах у верхньому одязі через відсутність опалення, хоча його обіцяли відновити ще в травні.
На початку 2025 року журналісти Вільного Радіо показували, який вигляд має Гірник під владою загарбників. У місті не точилися багатомісячні бої, тому вціліло багато багатоповерхівок і приватних будинків. Однак руйнувань зазнали місцеві заклади освіти та окремі житлові будинки. Місцеві жителі з’являються на вулицях нечасто. Росіяни регулярно звітували про доставку гуманітарної допомоги місцевим.
У квітні цивільним почали виплачувати російські соціальні виплати. Наступного місяця українська влада офіційно визнала окупацію Гірника.
У тому ж травні окупанти відкрили у місті відділ соціального фонду Росії, а пізніше повідомляли про відновлення зв’язку та роботу банку т. з. “ДНР”.
У місті залишаються проблеми з критичною інфраструктурою. Хоч пропагандисти цього прямо не визнають, вони регулярно хвалилися, що молодь доставляє воду у Гірник.
Про відновлення пошкоджених будинків у Гірнику протягом 2025 року не повідомляли.
На початку 2025 року ми показували, як росіяни розміновували Українськ, і тоді ж з’явилися кадри міста, які ми детально розбирали. Деякі будівлі повністю вигоріли під час боїв, проте є й більш-менш вцілілі вулиці. Місцевих на вулицях майже немає.
За словами загарбників, на момент окупації у місті залишалося близько двох тисяч жителів, більшість із яких вивезли в інші регіони. Втім, є ті, хто відмовився та залишився в умовах відсутності критичної інфраструктури, але їхня кількість невідома.
Місцеві виживають завдяки продуктам, які привозять російські волонтери. Воду отримують зі свердловин, а інших благ цивілізації немає. Окупанти обіцяли відновити інфраструктуру, проте повідомлень про це не надходило. Заявляли лише про виїзну роботу представників банку т. з. “ДНР”, роботу відділу соціального фонду Росії та підготовку до запуску мобільного зв’язку окупантів.
Про відновлення будинків в Українську протягом року не згадували.
Мар’їнка — одне з найбільш зруйнованих міст у Донецькій області, бої за яке тривають з першого дня повномасштабного вторгнення. Окупованим місто визнали лише навесні 2025 року.
Якщо глянути на місто із супутника, там переважають “місячні” пейзажі — пустка руйнувань.
Єдиною гучною новиною у 2025 році стала історія про жительку Мар’їнки, яка нібито повернулася до зруйнованого міста й тепер живе там. Будинок відновили як змогли: дах, наприклад, зробили з дошок та плівки (плівка залишилась ще з часів до окупації, адже за логотипом видно, що видавала її гуманітарна організація, яка працює на підконтрольній території).
Жінка живе завдяки допомозі, яку їй нібито доставляють волонтери.
Декілька разів протягом року загарбники звітували про цивільних, які у Мар’їнці натрапляли на вибухові предмети та отримували від того травми. Втім перевірити ці дані наразі неможливо.
У березні окупаційні ватажки повідомляли, що розробляють генеральний план відбудови Мар’їнки. Проте про будь-які відновлювальні роботи даних немає. Росіяни самі визнавали, що після боїв місто непридатне для проживання.
Початок року у Красногорівці почався з повідомлень окупантів, що в місті немає світла, води та зв’язку. Воду та ліки місцевим привозили волонтери.
У березні окупаційні ватажки казали, що розробляють генеральний план відбудови Красногорівки. Проте не давали обнадійливих обіцянок місцевим, а навпаки визнавали, що в місті ще багато вибухонебезпечних предметів і відновлювати будинки не вдасться через нестачу інвестицій. Заявляли, що пріоритет віддадуть відновленню підприємств, і вже від них буде зрозуміла потреба в житлі.
Наприкінці весни в місті почали запускати мобільний зв’язок окупантів та мережі інтернету. Влітку оголосили про відновлення електропостачання, проте підключили лише окремі будинки, а не все місто. Тоді ж запустили маршрут автобуса між Красногорівкою та Донецьком.
Ситуація з водопостачанням залишалася складною. Воду привозили раз на тиждень машинами з Донецька, відновлювати мережі не поспішали.
У місті протягом 2025 року відкрили один магазин і один кіоск з продуктами.
Роботи в Красногорівці обмежувалися лише розбором завалів пошкоджених будинків, дерев та інших об’єктів; про ремонти житлових будинків поки не йдеться.
Вугледар — місто, за яке точилися запеклі бої і яке після окупації майже повністю зникло з інформаційного простору. Журналісти Вільного Радіо показували, який вигляд місто мало після боїв.
За даними на листопад 2025 року, у місті жила 21 людина. Вони виживають завдяки допомозі російських волонтерів. Це ті, кому пощастило вижити під час боїв у місті. Чимало місцевих загинули, і окупанти демонстрували подвір’я багатоповерхівок, які перетворилися на кладовища.
Місто фігурувало у новинах лише коли росіяни почали перевозити ікони зі зруйнованих ними ж храмів Донеччини до Миколо-Василівського монастиря біля Вугледара.
Про відновлення Вугледара окупанти не згадували. Лише озвучували ідеї перетворити місто на туристичну локацію та “законсервувати” зруйновані житлові квартали. Рішення пояснювали як “збереження пам’яті про трагічні наслідки”. Втім не уточнюючи наслідки чого саме. І не вказуючи на напад Росії на Україну.
Саме з ідеєю використання в пропаганді протягом 2025 року місто почали використовувати для зйомок пропагандистських фільмів.
Волноваха, як і інші тимчасово окуповані міста Донеччини, протягом 2025 року страждала через нестачу води. За словами ватажка окупантів на Донеччині Дениса Пушиліна, населений пункт хоч і постраждав під час повномасштабної війни, проте загарбники нібито відремонтували вже 85% забудови. І, судячи з повідомлень у пропагандистських медіа, активність тут дійсно вища за багато міст.
Тут відновлювали не лише житлові будинки, а й парки, комунальні заклади та інфраструктуру. Зокрема, протягом року відремонтували будівлю поліцейського відділку, два дитячих садки та оновили сквери. Також відновили інфраструктуру та готували місто до опалювального сезону.
Для літніх людей відкрили “Центр спілкування старшого покоління”, де організовують заходи, а також перший відділ російського “Сбербанку”. Водночас це гірше за інфраструктуру міста до повномасштабного вторгнення.
У місті вже встановили пам’ятник командиру бойовиків “Спарта” Володимиру Жозі, відкрили будинок культури на його честь, спортивний комплекс та монумент “Пам’яті Героїв-дорожників” з російських регіонів, які відновлювали дороги.
Оновлення торкнулися й транспорту. Між Донецьком та Волновахою вперше пробували запускати теплотяг, проте про регулярне сполучення поки не повідомляли. Ремонт залізниці триває.
За заявами окупантів, у місті розвивається промисловість, зокрема відкрили насіннєве господарство. Навколо Волновахи висадили аж 80 дерев, які мають захищати від пилової бурі.
Втім, у місті досі бракує медиків, і є проблеми з забезпеченням місцевих, тому гуманітарну допомогу продовжують доставляти.
Горлівка протягом 2025 року залишалася прифронтовим містом, адже станом на кінець року звідси до позицій ЗСУ в районі Торецька близько 10 кілометрів. Це значно впливало на інформаційний простір міста протягом року. Журналісти Вільного Радіо помітили, що 80–90% новин стосувалися поранень або загибелі цивільних через нібито обстріли чи підрив на мінах.
Через постійні обстріли Горлівка є одним із небагатьох населених пунктів на тимчасово окупованій частині Донеччини, де немає офлайн навчання у школах.
З військової тематики також траплялися повідомлення про нібито спроби підкупу російських військових за один мільйон доларів, щоб вони покинули свої позиції та здали місто ЗСУ. Проте жодних підтверджень, окрім слів окупантів, в російській ФСБ не надали.
Як і в інших окупованих містах Донеччини, у Горлівці шукали способи покращення водопостачання, зверталися до радянських архівів, щоб знайти підземні води, проводили експерименти з очищення шахтних вод і ремонтували мережі. Однак проблему не вирішили, тому воду підвозять машинами та розносять у баклажках.
Також були проблеми з каналізацією, яку проривало безпосередньо в багатоповерхівках. Місцеві скаржилися на сморід, а російські високопосадовці заявляли про нібито розв’язання цих проблем.
Є складнощі й із електропостачанням. Лише у 2025 році окупанти повідомили про початок ремонтних робіт для відновлення вуличного освітлення міста. З опаленням теж не все гладко. На зимовий період у місті підготували пункти обігріву.
Горлівка також запам’яталася тим, що стало відомо про ікони, які вивозять із захоплених населених пунктів Донеччини, зокрема з Бахмута, і зберігають у Горлівському храмі.
Серед мирних подій 2025 року можна назвати те, що окупанти оновили герб Горлівки. Птаха перемістили до центру, прибрали символи шахтарів і зірки, а поєднання червоно-чорного тепер замінили на блакитний та червоний.
Макіївка, на відміну від Горлівки, у 2025 році перестала вважатися прифронтовим містом. Через просування росіян, місто стало тиловим. Тож місцеві школярі повернулися до навчання за партами.
Втім час від часу повідомляли про постраждалих через обстріли або вибухи мін.
З водопостачанням ситуація складна, як і по всій т.з. “ДНР”. Вода в кранах макіївців подається раз на два дні по кілька годин. Монахівський водогін, про який згадували вище, мав допомогти забезпечити місто водою, проте суттєво ситуацію не покращив. Тому тут також за архівними даними шукали підземні води та возили воду з російських регіонів у цистернах, а потім наповнювали нею місткості у житлових будинках, на вулицях та у храмах.
Каналізаційні мережі не витримують навантаження, і комунальникам доводилося вручну прочищати кілометри труб.
У 2025 році тут проводили відновлювальні роботи: приводили до ладу центральний парк, який занепав ще з 2014 року, будували новий басейн, цех залізобетону, спортивний комплекс, ремонтували дитячий садок, школу та міст, оновлювали світлофори, алею та відкрили притулок для тварин.
На вулицях, як і в Маріуполі, боролися зі стихійними ринками.
Житловий фонд лишався у поганому стані. Протягом року завалився дах та стіни актового залу та майстерень у школі №86. Схожі випадки траплялися й у житлових будинках. Навіть окупанти не пов’язували ці випадки із бойовими діями. Водночас окупаційна влада нібито зробила капітальний ремонт 47 житлових багатоповерхівок Макіївки.
Нагадаємо, ватажок т.з. “ДНР” Денис Пушилін заявив, що на тимчасово окупованій частині Донецької області тимчасово скасують комендантську годину. Обмеження не діятимуть на період “новорічних свят”.